Постанова № 25172289, 26.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2012 р. Справа №2а-253/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В., за участю:

представника позивача - ОСОБА_17, паспорт НОМЕР_1;

представника позивача - ОСОБА_18, паспорт НОМЕР_4;

представника відповідача - Шутенко К.П., довіреність №161/10/10-00 від 05.03.12, посвідчення НОМЕР_6;

представника відповідача - Абакумова Н.В., довіреність №589/10/10-00 від 12.03.12, посвідчення НОМЕР_7;

представника прокуратури - Костюченко Р.С., посвідчення №11355;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_16

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби, заступника начальника Сімоновий О.А.

за участю прокуратури АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_16 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.11 року №0001381701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 484 072,25 грн., №0001371701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 902 753,60 грн., №0001391701 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., №0001361701 про збільшення суми грошового зобов'язання внаслідок застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за порушення п.п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 22.11.11 року №0001791701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 351 523,00 грн., №0001801701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 181 751,08 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач під час проведення перевірки, на підставі висновків якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дійшов до необґрунтованих висновків про порушення Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб, а також стало підставою для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає, що відповідачем не вірно розрахований розмір виручки, до якого віднесені кошти, отриманні позивачем в якості пайових внесків в рамках пайової участі у фінансуванні будівництва (спільної діяльності), а отже обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищив законодавчо встановлений річний об'єм виручки для платників єдиного податку. Тому на думку позивача відповідачем безпідставно встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 484 072,25 грн. та донараховане зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 722 202,88 грн.

Також позивач зазначив, що він у повної мірі дотримувався вимог податкового законодавства щодо застосування спрощеної системи оподаткування і сплати єдиного податку, вів книгу обліку доходів та витрат, а отже не повинен був використовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при здійсненні підприємницької діяльності.

Позивач також вважає необґрунтованим застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за порушення п.п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України посилаючись на порушення складення акту перевірки та відсутність вказаного порушення.

Представники відповідача у судовому засіданні 26.04.2012 року проти задоволення позовних вимог заперечували, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с. 137-144, т. 2), зазначивши, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено невідображення позивачем суми пайових внесків в рамках пайової участі у фінансуванні будівництва в касу та на розрахунковий рахунок, тобто позивачем занижено валовий дохід на суму 4 409 560,00 грн., у зв'язку з чим представники відповідача вважають обґрунтованим донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій, за виключенням штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0001361701 за порушення п.п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, застосування яких відповідач визнав помилковим.

27.03.2012 року відповідачем надано клопотання про заміну відповідача правонаступником .

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.03.2012 року допущено заміну первинного позивача Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим на Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (а.с. 184, т.3).

У судовому засіданні, що відбулося 26.04.2012 року, представники позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на задоволені позовних вимог у повному обсязі, представники відповідачів заперечували проти позову та просили відмовити у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін присутніх у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_16 є фізичною особою-підприємцем, державну реєстрацію якого проведено виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 25.03.2003 року, ідентифікаційний НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 214101700000005216 (а.с. 190, т. 1). Позивач - перебуває на обліку у ДПІ у м. Керчі АР Крим з 27.03.2003 року.

Судом встановлено, що у період з 08.08.2011 року по 16.08.2011 року на підставі наказу ДПІ у м. Керчі АР Крим №886 від 05.08.2011 року та направлень №611/17-1 від 08.08.2011 року, №618/17-1 від 11.08.2011 року, №643/22-0 від 16.08.2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Керчі АР Крим, інспектором податкової служби ІІ рангу Ткаченко М.М., старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Керчі АР Крим, інспектором податкової служби ІІ рангу Абакумовою Н.В. та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у м. Керчі АР Крим, інспектором податкової служби І рангу Аліваповим Н.Н. проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Перевірка проведена відповідно до Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV, Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», Указу Президента України від 03.07.1998 року №827/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України від 02.12.2011 року №2755-VІ та іншими законодавчими актами з питань оподаткування.

За висновками вказаного акту встановлено порушення п.п. 19.1 «а» ст. 19 Закона України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV(чинним на час виникнення спірних правовідносин), п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1269, в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат. Також перевіркою встановлено порушення п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, абз. 3 п. 9.4 ст. 9 Закона України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинним на час виникнення спірних правовідносин), у результаті чого позивач занизив зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в бюджет за період з серпня 2008 року по грудень 2010 року на суму 902 753,60 грн. та встановлено порушення ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, п.п. 19.1 «а» ст. 19 Закона України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV, в частині заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року у сумі 484 072,25 грн. Крім того, встановлено порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закона України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265-95-ВР (у редакції чинной на час виникнення спірних правовідносин), в частині здійснення розрахункових операцій за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 3 007 331,38 грн., без використання реєстраторів розрахункових операцій.

За результатами перевірки складений акт від 23.08.2011 року №862/17-1/09/НОМЕР_3 (а.с.13-28, т.1), який надіслано позивачу поштою.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.09.11 року №0001381701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 484 072,25 грн. (а.с.32, т.1); податкове повідомлення-рішення від 02.09.11 року №0001371701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 902 753,60 грн., що включає податкове зобов'язання в розмірі 722 202,88 грн. та штрафні санкції в розмірі 180 550,72 грн. (а.с.31, т.1); податкове повідомлення-рішення від 02.09.11 року №0001361701 про збільшення суми грошового зобов'язання внаслідок застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за порушення п.п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (а.с.30, т.1); податкове повідомлення-рішення від 02.09.11 року №0001391701 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн. (а.с.33, т.1).

Не погодившись з висновками перевірки та з прийнятими ДПІ у м. Керчі АР Крим податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в АР Крим зі скаргою від 15.09.2011 року №11 про перегляд зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку (а.с.39-49, т.1).

Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 17.11.2011 року №1366/с/25-023 встановлено необґрунтоване застосування ДПІ у м. Керчі АР Крим п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України замість застосування п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України та невірне розрахування суми заниження валових доходів за перевіряє мий період, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від №0001381701, №0001371701, №0001361701, №0001391701 від 02.09.11 року залишено без змін, а первинну скаргу позивача - без задоволення; збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 181 751,08 грн. та з податку на додану вартість на суму 281 218,40 грн. і штрафні санкції на 70 304,60 грн. (а.с.50-55, т.1).

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0001791701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 351 523,00 грн., що включає податкове зобов'язання в розмірі 281 218,40 грн. та штрафні санкції в розмірі 70 304,60 грн. (а.с. 35, т.1) та податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0001801701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 181 751,08 грн. (а.с. 37, т.1).

Не погодившись з рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 17.11.2011 року №1366/с/25-023 позивач звернувся з повторною скаргою від 28.11.2011 року № 14 до Державної податкової служби України (а.с. 56-66, 67-77, т.1).

Рішенням Державної податкової служби України 15.12.2011 року №2682/с/10-2315 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від №0001381701, №0001371701, №0001361701, №0001391701 від 02.09.11 року, №№0001791701, №0001801701 від 22.11.2011 року, рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим від 17.11.2011 року №1366/с/25-023, а повторну скаргу позивача - без задоволення (а.с. 75-78, т.1).

Позивач, не погодившись з результатом адміністративного оскарження рішень ДПІ у м. Керчі АР Крим, звернувся до суду.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно законності рішень про донарахування податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, податок на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Керчі АР Крим, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, чи діяли посадові особи ДПІ у м. Керчі АР Крим безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням перевірки, та чи мали місце порушення, встановлені перевіркою.

Перевіряючи правомірність проведення ДПІ у м. Керчі АР Крим позапланової виїзної перевірки з питань дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_16 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, судом встановлено наступне.

Судом з'ясовано, що в період за який проводилася перевірка, ОСОБА_16 працювала на спрощений системі оподаткування та здійснювала будівництво торговельно-розважального центру.

Як зазначено в акті перевірка проведена згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням ДПІ у м. Керчі АР Крим колективної скарги від учасників фінансування будівництва торговельно-розважального центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.

10.05.2011 року позивач була запрошена до ДПІ у м. Керчі АР Крим для надання пояснень стосовно стану розрахунків з учасниками фінансування будівництва торговельно-розважального центру «ІНФОРМАЦІЯ_1». Згідно акту перевірки позивач до ДПІ у м. Керчі АР Крим з'явилась, але пояснень не надала.

ДПІ у м. Керчі АР Крим на адресу позивача направлений лист від 19.05.2011 року №4800/с/17-1 з проханням надати документи, які свідчать про будівництво торговельно-розважального центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» та здачу його в експлуатацію (а.с. 49, т. 3).

На вказаний лист отримана відповідь позивача за №10 від 30.05.2011 року (а.с. 50 ,т. 3), але документи не надані, у зв'язку з чим ДПІ у м. Керчі АР Крим була ініційована позапланова виїзна перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Суд зазначає, що згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності, зокрема, якщо хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, обов'язковою умовою для проведення перевірки відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є ненадання документальних пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Суд погоджується з думкою позивача, що обов'язковим може вважатися лише той запит, який відповідає вимогам законодавства і складений в межах повноважень.

У своєму запиті ДПІ у м. Керчі АР Крим, з посиланням на п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, витребувало від позивача надання договорів з підрядниками та субпідрядниками, що здійснювали будівництво торговельно-розважального центру; виписки з банку та касові документи, які свідчать про оплату по актам виконаних робіт; дозвільні документи для проведення будівництва, документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою та інші документи щодо будівництва та здачі в експлуатацію торговельно-розважального центру; договори паєвої участі в фінансуванні будівництва; документи, які свідчать про внесення грошових коштів згідно вказаних договорів; документи, які підтверджують факт взаєморозрахунків з учасниками будівництва; документи, які підтверджують право на земельну ділянку; витяг з БРТІ м. Керчі та інші документи, які стосуються будівництва та здачі торговельно-розважального центру (а.с. 49, т. 3).

Відповідно до ст. 73.3 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлений законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Суд зауважує, що відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Отже, обсяг та перелік документів та інформації, що можуть вимагатися від платників податків органами державної податкової служби є обмеженим - запитувані документи та інформація мають стосуватися фінансово-господарської діяльності платників податків та мають бути пов'язані з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність.

Суд погоджується з думкою позивача, що запитувані ДПІ у м. Керчі АР Крим документи щодо будівництва та здачі в експлуатацію торговельно-розважального центру не стосується фінансово-господарської діяльності позивача, не пов'язані зі сплатою податків позивачем та не відноситься до компетенції органів державної податкової служби, а відтак запит щодо їх надання виходить за межі повноважень органів державної податкової служби.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, судом встановлено, що позивачем на запит ДПІ у м. Керчі АР Крим від 19.05.2011 року №4800/с/17-1 було надано відповідь (а.с. 192, т. 2, а.с. 50, т. 3), в якої наведено аргументи та роз'яснення та надана копія довідки про результати невиїзної документальної перевірки від 30.09.2010 року №1376/23-2083803444, предметом якої були питання щодо будівництва торговельно-розважального центру.

Таким чином, суд зазначає, що перевірка позивача була проведена ДПІ у м. Керчі АР Крим з перевищенням повноважень.

Перевіряючи правомірність нарахування податковим органом Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_16 податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року у сумі 484 072,25 грн., судом встановлено наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, п.п. 19.1 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV, в частині заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року у сумі 484 072,25 грн.

Згідно п.п. 2.2.1 акта перевірки позивачем занижено валові доходи в загальній сумі 4 599 420,32 грн., у т.ч. за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року в розмірі 3 979 084,10 грн. Відповідачем встановлено невідображення та невключення до складу валового доходу суми внесків у касу та на розрахунковий рахунок від пайової участі в фінансуванні будівництва, внаслідок чого відповідач зробив висновок про заниження доходу на суму 4 409 560,00 грн., у т.ч. у 2008 році на 3 423 168,00 грн., у 2009 році на 929 469,00 грн., у 2010 році на 56 923,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_16 заключила договори з фізичними особами-підприємцями на пайову участь в фінансуванні будівництва торговельно-розважального центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. Згідно даних договорів фізична особа-підприємець ОСОБА_16 виступає як забудовник, інші пайщики будівництва є учасниками будівництва. При проведенні фінансування будівництва всі учасники будівництва згідно укладених договорів вносили грошові кошти в готівковій формі в касу позивача.

Судом встановлено, що Рішенням 36 сесії Керченської міської ради 4 скликання 23.12.2005 року позивачу передана земельна ділянка загальною площею 0,2812 га під розміщення торговельно-розважального центру в АДРЕСА_1 в оренду строком на 5 років (а.с. 212, т. 2).

Право користування земельною ділянкою підтверджується актом установлення меж земельної ділянки в натурі від 26.12.2005 року, договором оренди землі від 07.11.2006 року та додатковими угодами, актом приймання-передачі об'єкту оренди земельної ділянки (а.с. 203-2010, т. 2).

Рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим від 26.12.2006 року №1264 позивачу дозволено будівництво торговельно-розважального центру за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 215, т. 2).

На підставі дозволу на здійснення будівельних робіт від 15.01.2007 року та позитивного комплексного висновку державної експертизи від 27.02.2009 року №161-18-2009 (а.с. 216-217, т. 2) позивачем здійснено будівництво торговельно-розважального центру.

Судом встановлено, що 21.04.2009 року позивачем отримано свідоцтво №0100000059 про відповідність збудованого об'єкта проектної документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та акт готовності об'єкта до експлуатації за №59 (а.с. 218-223, т. 2).

ДПІ у м. Керчі АР Крим був зроблений запит до Керченського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації технічної інвентаризації» від 26.07.2011 року № 15893/10/17-1.

Відповідно до отриманої відповіді від 15.08.2011 року №3924 встановлено, що згідно договорів паєвої участі в фінансуванні будівництва, додаткових угод та актів прийома-передачі приміщень всім пайщикам видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Загальна кількість пайщиків становить 58 осіб, загальна вартість 14,985 тис. грн. Вказане підтверджується копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно (а.с. 25-135 т. 2), а також копіями довідок про належність домоволодіння (а.с. 20-23, т. 2).

При перевірці первинних документів (приходних ордерів) ДПІ у м. Керчі встановлено, що 32 учасниками за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року в касу позивача внесено у готівковій формі кошти у розмірі 4 190 754,00 грн., а саме: в 2008 році - 3 979 084,10 грн., в 2009 році - 929 469,00 грн., в 2010 році - 56 923,00 грн., що підтверджується прибутково-касовими ордерами, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 244, 247 т. 2, а.с. 1-5, 10-12, 19, 21, 30, 66-67, 71-73, 76-77, 80, 83, 86, 89, 92, 97-98, 101, 104, 109, 112-113, 116-117, 122, 127, 132, 137-138, 141, 144,147-148, 151-152, 155, 158, 163-166, 169, 172, 176,179 т. 3).

Всього у перевіряємому періоді на розрахунковий рахунок та в кассу позивача було внесено грошові кошти у розмірі 4 409 560,00 грн., у т.ч. у 2008 році - 3 423 168,00 грн., у 2009 році - 929 469,00 грн., у 2010 році - 56 923,00 грн.

За даними книги обліку доходів та витрат по формі 10 сторінки 10-15 суми внесків в кассу позивача та на розрахунковий рахунок від паєвий участі в фінансуванні будівництва за перевіряємий період невідображені та невключені до складу валового доходу, внаслідок чого ДПІ у м. Керчі АР Крим було встановлено заниження валового доходу на думку відповідача дорівнює 4 409 560,00 грн.

Також в ході перевірки встановлено, що позивачем не включені до складу валового доходу за 2010 рік суми виручки отриманої від здавання в оренду примищень в Торговельному ряду «Речового ринку» за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 94 594,91 грн. від наступних учасників: ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, у т. ч. у 1 кварталі 2010 року - 2 700,00грн., у 2 кварталі 2010 року - 41 504,98 грн., у 3 кварталі 2010 року - 23 833,91 грн., у 4 кварталі 2010 року - 26 556,02 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки також встановлено, що позивачем не віднесено до складу валових доходів кошти отримані від ТРЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за комунальні послуги (електроенергію, водопостачання, газ) у розмірі 87 958, 20 грн., у т. ч. у 3 кварталі 2009 року - 8 919,81 грн., у 4 кварталі 2009 року - 53 580,01 грн., у 4 кварталі 2010 року - 25 458,38 грн.

Також при перевірки виписок банку встановлено, що згідно договору оренди транспортного засобу автомашини МАЗ-5551, держ. номер 535-03КР, з ПП «Атік-Буд» фізична особа-підприємець ОСОБА_16 отримала у 2 кварталі 2009 року - 7 307,21 грн., які не включила да складу валових доходів.

Суд зазначає, що у позовної заяві позивач погодився з висновками ДПІ у м. Керчі АР Крим щодо заниження доходу (виручки) отриманої від здавання в оренду приміщень на суму 94 594,91 грн., виручки отриманої від торговельно-розважального центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» за комунальні послуги на суму 87 958, 20 грн. та виручки отриманої згідно договору оренди транспортного засобу на суму 7 307,21 грн. Також у судових засіданнях представники позивача визнали заниження доходу в сумі 28,00 грн. (пеня) та 3284,43 грн. (проценти банку),(та заперечували проти включення до валових доходів коштів, отриманих за комунальні послуги, вважаючи що вони не відносяться до доходів підприємця).

Однак, заниження позивачем виручки на вказані суми у 2009-2010 роках не призвело до перевищення граничного обсягу річної виручки, встановленої Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Стосовно встановленого перевіркою заниження доходу на суму 4 409 560,00 грн. отриману в якості пайових внесків в рамка договорів пайової участі в фінансуванні будівництва, судом встановлено наступне.

Позивач з 2008 року по 2010 рік знаходилася на спрощений системі оподаткування, обліку та звітності.

ДПІ у м. Керчі в акті перевірки зазначено, що у 1 кварталі 2008 року (сума отриманої виручки склала 953 417,50 грн., а саме: у лютому 2008 року (дата перевищення 08.02.2008 року) обсяг виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищив законодавчо встановлений річний об'єм виручки для платників єдиного податку на 453 417,50 грн.

Отже, за даними акту перевірки, позивачка повинна була з 2 кварталу 2008 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та надати до ДПІ у м. Керчі АР Крим декларацію про доходи, отримані нею від здійснення підприємницької діяльності вже за 1 квартал 2008 року на загальній системі оподаткування.

Виходячи з таких обставин, відповідачем донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 484 072,25 грн., а також донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 722 202,88 грн.

Суд вважає даний висновок помилковим та вказує, що граничний обсяг виручки позивачем перевищено лише у 4 кварталі 2010 року, отже на підставі абз. 1 п. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 1 кварталу 2011 року, що і було здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та

звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більш, 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з ч. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Судом встановлено, що у 1-2 кварталі 2007 року позивачем було укладено з фізичними особами договори пайової участі по будівництву торговельно-розважального центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 97-101, 110-112, 114-118, 120-124, 126-134, 136-140, 142-146, 148-152, 154-158, 160-167, 169-172, 174-179, 181-184, 186-190, 192-197, 199-203, 205-214, 216-220, 222-225, 227-231, 233-237, 239-243, 245-250 т.1, а.с. 145-149,151-155, 157-160, 162-165, 167-170, 172-175, 177-181, 183-187, 248-250, т. 2, а.с. 6-8, 13-16, 18, 20, 22-28, 31-36, 64-65, 68-70, 74-75, 78-79, 81-82, 84-85, 87-88, 90-91, 93-94, 99-100, 102-103, 105-108, 110-111, 114-115, 119-121, 123-126, 128-131, 133-136, 139-140, 142-143, 145-146, 149-150, 153-154, 156-157, 159-162, 167-168, 170-171, 173-175, 177-178 т. 3).

Виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі приміщення (а.с. 102, 109, 113, 119, 125, 130, 135, 141, 147, 153, 159, 168, 173, 180, 185, 191, 198, 204, 215, 221, 226, 232, 238, 244, 251 т. 1, а.с. 150, 156, 161, 166, 171, 176, 182, 188 т. 2, а.с. 9, 17, 29, 37).

Відповідно до ст. 1 цих договорів учасники договору зобов'язуються спільно діяти без утворення юридичної особи на підставі об'єднання своїх паєвих внесків для досягнення спільної мети - будівництва торговельно-розважального центру та його введення а експлуатацію.

У відповідності до ст.2 вказаних договорів, ведення спільних справ учасників договору за взаємною згодою покладається на позивача, який виступає в якості забудовника. При цьому позивач був уповноважений без спеціальної довіреності та згоди та згоди пайовиків і без будь-яких обмежень здійснювати необхідні юридичні та фактичні дії для досягнення спільної мети учасників договору.

Для досягнення спільної мети учасники договорів пайової участі у фінансуванні будівництва досягли домовленості щодо об'єднання своїх вкладів.

Так відповідно до п. 3.1 договорів пайовики в якості свого внеску за договором взяли на себе зобов'язання щодо внесення грошових коштів. Згідно п. 3.2 договору позивач в якості внеску зобов'язана була своїми і залученими силами та засобами, кваліфікацією, діловою репутацією та зв'язками, на підставі відповідних документів, механізмів та обладнання, а також пайових та залучених коштів в межах своє частки у спільній власності учасників закінчити будівництво об'єкта з виділом пайовику із створеної учасниками спільної власності його частки в натурі.

Це підтверджується і п. 3.3 договору, яким зазначається, що грошові та майнові внески учасників, а також створених в результаті спільної діяльності об'єкт, є їх спільною частковою власністю.

Крім того, положення п. 9.7 ст. 9 договору пайової у часті у фінансуванні будівництва прямо вказують на те, що учасники визнають всі умови договору такими, що безпосередньо і опосередковано врегульовані нормами Цивільного кодексу України, що регламентують порядок укладення, зміни, виконання та розірвання договорів про спільну діяльність (простого товариства).

При цьому в кожному договорі додатково визначається, що учасники договору не вважають його договором купівлі-продажу або реалізації товару, договором підряду, в тому числі договором підряду на капітальне будівництво, договором на виконання робіт чи надання послуг та договором про управління майном.

Вказані положення договору в повній мірі відповідають нормам Цивільного кодексу України, що регулюють порядок здійснення спільної діяльності в межах відповідних договорів.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини 2 статті 13 зазначеного Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковим органом при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємству. Тобто, такі кошти не можуть бути предметом оподаткування єдиним податком.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено порядок застосування спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до абзацу 5 ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Отже, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) можуть бути лише ті суми, які фактично отримуються за здійснення платником податків операцій з продажу товарів (робіт, послуг), а не будь-яка сума, що отримується підприємцем на розрахунковий рахунок або в касу.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинним, на час виникнення спірних правовідносин) під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими ці вільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

З огляду на зазначене, позивач міг отримувати виручку від реалізації товарів, лише у разі здійснення передачі іншим особам права власності на матеріальні чи нематеріальні активи на платній чи безоплатній основі.

Суд зазначає, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів, які не передбачають передачу прав власності на таки товари.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1133 Цивільного кодексу України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Відповідно до частини 1 статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена ту результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Таким чином, якщо договором про спільну діяльність не встановлено інше, то платежі, які надходять фізичної особі-підприємцю в рамках договору про спільну діяльність від учасників, і вклад такого підприємця є їх спільною частковою власністю.

Оскільки у такому разі право власності на вклади, внесені учасниками у вигляді платежів, не переходять до підприємця, то відсутні підстави вважати такі платежі виручкою фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що за договорами пайової участі у фінансуванні будівництва, які за своєю правовою природою та режимом правового регулювання є договором про спільну діяльність, позивач не здійснював продажу товарів, не відчужував власне майно, не передавав прав власності щодо такого майна іншим особам.

Враховуючи викладене, отримані кошти в якості внеску за договором паєвої участі в фінансуванні будівництва не відносяться до доходу позивача та не можуть враховуватися при визначенні сукупного чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, а відтак висновок про заниження позивачем суми виручки на суму пайових внесків учасників договору про спільну діяльність не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства і фактичних обставинах.

Суд також зазначає, що відповідно до наданих позивачем документів кошти, отримані ОСОБА_16. за відділочні роботи, за додаткові площи, переоформлення документів, без призначення (фактично як внескі), комунальні послуги безпосередньо пов'язані з виконанням договорів з фізичними особами-підприємцями на пайову участь в фінансуванні будівництва торговельно-розважального центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» та мають ту саму правове походження, тобто, не можуть враховуватися при визначенні сукупного чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, суд вважає безпідставним висновок ДПІ у м. Керчі АР Крим про заниження позивачем доходу на суму 4 409 560,00 грн., отриману в якості пайових внесків в рамках договорів пайової участі в фінансуванні будівництва.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивач внаслідок перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції мав перейти зі спрощеної системи оподаткування на загальну і, відповідно, сплачувати податкові зобов'язання, в тому числі з податку на додану вартість.

В обґрунтування своєї позиції ДПІ у м. Керчі АР Крим посилається на п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 та п. 9.8 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинним, на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

На підставі вищенаведеної норми особа має зареєструватися платником податку на додану вартість лише у разі здійснення оподаткованих операцій з поставки товарів (послуг).

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

При чому, відповідно до ч. 2 п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

За своєю правовою природою операції з поставки товарів тотожні операціям з продажу товарів.

Як вже було встановлено судом, у перевіряємому періоді позивач не здійснював продаж товарів, не відчужував власне майно та не передавав прав власності щодо такого майна іншим особам в межах договорів пайової участі у фінансуванні будівництва.

Тобто, позивач не здійснював оподатковані операції з поставки товарів, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість і здійснення яких зумовлює обов'язок особи зареєструватися в якості платника податку на додану вартість. Тому у позивача не було жодних підстав для реєстрації платником податку на додану вартість і, відповідно, сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначена дата виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 вказаного Закону визначене поняття податкових періодів по сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість, п. 9.4 ст. 9 вказаного Закону визначені випадки, у разі яких платник зобов'язані перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися у якості платника податку на додану вартість та визначає порядок такої реєстрації.

Як вже було встановлено судом, позивач не здійснював оподаткованих операцій, які б вимагали обов'язкової реєстрації в якості платника податку на додану вартість тому зазначені положення не можуть бути застосовані до позивача.

Позивач під час здійснення підприємницької діяльності використовував спрощену систему оподаткування і сплачував єдиний податок у відповідності до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». За таких обставин позивач звільнявся від обов'язку нараховувати та сплачувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яким мав керуватися позивач при здійсненні підприємницької діяльності на спрощеної системі оподаткування, суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, звільняються від сплати податку на додану вартість.

Суд не погоджується з посиланням відповідача на роз'яснення Вищого адміністративного суду щодо визначення виручки комісіонера, надані листом від 15.06.2010р. № 889/11/13-10, тому що вони стосуються інших господарських правовідносин.

Також суд критично відноситься до думки представників відповідача що на будівництво торгівельного центру ОСОБА_16. використовувалися не пайові внески пайщиків, а яки-небудь особисті кошті позивача, тому що будь яких доказів цього суду не надано, а матеріалами справи, актом перевірки відповідача ці припущення спростовуються.

Таким чином, висновок ДПІ у м. Керчі АР Крим про порушення .п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 та п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено заниження зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 722 202,88 грн., є безпідставним та не відповідає податковому законодавству України.

Перевіряючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та винесення повідомлення-рішення від 02.09.11 року №0001391701 в розмірі 1,00 грн., судом встановлено наступне.

Згідно акту перевірки внаслідок перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції позивач мав перейти на загальну систему оподаткування та здійснювати підприємницьку діяльність з дотриманням вимог Закону України від 06.07.1995 року №265-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В обґрунтування своєї позиції ДПІ у м. Керчі АР Крим посилається на п. 1, п. 2 ст. 3 вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 1 ст. 3 вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно із п. 2 ст. 3 вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Судом встановлено, що за порушення позивачем п. 1, п. 2 ст. 3 вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ДПІ у м. Керчі АР Крим застосовані штрафні санкції на підставі ст. 17 вказаного Закону, відповідно до якої за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання вчинене вперше - 1 гривня.

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів та витрат.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач знаходився на спрощеної системі оподаткування, отримував у відповідних роках свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с. 11-14, т. 3), своєчасно сплачував такий податок, вів книгу обліку доходів та витрат у встановленому порядку (а.с. 82-88, т. 1) і не здійснював продаж підакцизних товарів.

Як вже було встановлено судом, у позивача не було підстав для переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну, оскільки позивачем в повній мірі дотримувалися вимоги податкового законодавства України щодо застосування спрощеної системи оподаткування і сплати єдиного податку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» стосовно незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, коли його застосування є обов'язковим, в даному випадку не мало місця, що свідчить про неправомірність застосування податковим органом штрафної (фінансової) санкції за це порушення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 02.09.11 року №0001391701 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн. винесено неправомірне та підлягає скасуванню.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДПІ у м. Керчі АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011 року №0001361701 про збільшення суми грошового зобов'язання внаслідок застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п.п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як свідчать матеріали справи, в ході проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем був зроблений письмовий запит від 16.08.2011 року №6767 про надання документів, підтверджуючих паєві внески учасників будівництва торговельно-розважального центру «ІНФОРМАЦІЯ_1». ДПІ у м. Керчі АР Крим вказує про відмову позивача надати вказані документи. Зазначений факт відмови у наданні документів зафіксований на сторінки 16 акту перевірки, однак дане порушення не було зафіксоване у розділі 4 акту перевірки «Висновки».

Вказане свідчить про порушення ДПІ у м. Керчі вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок № 984).

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із п. 6 розділу І Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку ,що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 6.1 розділу ІІ Порядку № 984 висновок акту перевірки документальної перевірки має містити опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Судом встановлено, що в акті перевірки від 23.08.2011 року №862/17-1/09/НОМЕР_3 в порушення вищевказаних норм Порядку № 984 не зроблено висновку про виявлені порушення п.п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

За відсутності встановлення такого порушення суд приходить до висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за порушення п.п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Крім того, у своїх запереченнях відповідач погодився з неправомірністю винесення податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 року №0001361701 про збільшення суми грошового зобов'язання внаслідок застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011 року №0001361701 про збільшення суми грошового зобов'язання внаслідок застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. підлягає скасуванню як винесене з порушенням норма податкового законодавства України.

Як вже було зазначено судом, за результатами розгляду первинної скарги відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0001791701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 351 523,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0001801701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 181 751,08 грн.

Суд зазначає, що приймаючи до уваги встановлення неправомірності висновків ДПІ у м. Керчі АР Крим, викладених в акті перевірки від 23.08.2011 року №862/17-1/09/НОМЕР_3, існують підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 22.11.11 року №0001791701, №0001801701.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, згідно з яким суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуюче вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 02.09.11 року №0001381701, від 02.09.11 року №0001371701, від 02.09.11 року №0001391701, від 02.09.11 року №0001361701, від 22.11.11 року №0001791701, від 22.11.11 року №0001801701є протиправними та мають бути скасовані.

Суд також зазначає, що визнання позивачем правомірності включення до його валового доходу відповідачем згідно акту перевірки від 23.08.2011р. № 862/17-01/09/НОМЕР_3 коштів, отриманих за оренду приміщень, автомобілю, пені та процентів банку, не спростовують вищевказаних висновків та не обумовлюють прийняття судом будь-якого іншого рішення, тому що суд не має ані повноважень ані можливості самостійно розраховувати податкові зобов'язання та штрафи, з урахуванням чого спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у повному обсязі.

Також суд враховує пояснення представників позивача у судовому засіданні, що відповідачем по справі є ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС, а заступник начальника Сімонова О.А. зазначена у позові лише як представник податкового органу.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 26.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частину, в повному обсязі постанову складено 28.04.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 02.09.11 року №0001381701 про збільшення фізичної особі-підприємцю ОСОБА_16. суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 484 072,25 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 02.09.11 року №0001371701 про збільшення фізичної особі-підприємцю ОСОБА_16. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 902 753,60 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 02.09.11 року №0001391701 про застосування до фізичної особі-підприємця ОСОБА_16. штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 02.09.11 року №0001361701 про збільшення суми грошового зобов'язання внаслідок застосування до фізичної особі-підприємця ОСОБА_16. штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 22.11.11 року №0001791701 про збільшення фізичної особі-підприємцю ОСОБА_16. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 351 523,00 грн.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 22.11.11 року №0001801701 про збільшення фізичної особі-підприємцю ОСОБА_16. суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 181 751,08 грн.

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_16 (ід. код НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 28 гривні 23 копійки, шляхом безспірного списання коштів із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.