Постанова № 25171953, 21.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2012 р. Справа №2а-14137/11/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська"

до Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, № 0000231502 від 07.10.2011р. в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 28263,49 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач самостійно змінював призначення платежу, які визначені у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання та частково незаконно нарахував останньому штрафні санкції.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, до суду наддав клопотання від 21.02.12 про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 128 КАС України, неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої сторони, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Білогірському районі АР Крим була проведена камеральна перевірка податкової звітності з ПДВ.

За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт № 1834/15-02/03332518 від 06.10.2011 року (а.с .14-16).

У вказаному акті відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1. п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 07.10.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000231502, яким до позивача, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 485 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 40793,68 гривень (а.с. 51).

При вирішенні цього спору суд керується законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п.п. 1.2. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 вказаного закону встановлено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 п. 4.1. якої визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5. п. 4.1. ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а"- "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", встановлено, що Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобов'язання були здійснені, зокрема, таки платежі:

- квитанцією №ОCBT47555 від 27.08.2010 року на суму 6210,00 грн., призначення платежу - ПДВ за серпень 2010 р., даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 3012,62 грн.;

- квитанцією №ОСВТ 5295 від 21.09.2010 року на суму 7540,00 грн.призначення платежу - ПДВ за вересень 2010 р. , даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 3656,70 грн.;

- платіжним дорученням №437 від 27.08.2010 року на суму 2000,00грн. призначення платежу - ПДВ за серпень 2010 р., даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 969,13 грн.;

- платіжним дорученням №443 від 31.08.2010 року на суму 3000,00 грн. за серпень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 1455,70 грн.;

- платіжним дорученням №511 від 30.09.2010 року на суму 5000,00 грн. за вересень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 2419,07грн.;

- квитанцією №ОСВТ 56226 від 22.10.2010 року на суму 4270,00 грн. за жовтень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 2067,42 грн.;

- платіжним дорученням №557 від 28.10.2010 року на суму 5730,00 грн. за жовтень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 2771,09 грн.;

- квитанцією №ОСВТ 55729 від 24.11.2010 року на суму 3560,00 грн. за листопад2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000877064 від 19.08.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 1724,13 грн.;

- платіжним дорученням №638 від 26.11.2010 року на суму 11000,00 грн. за листопад 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №900877064 від 19.08.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 5324,17 грн.;

- квитанцією №ОСВТ55489 від 24.12.2010 року на суму 3660,00 грн. за грудень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000877064 від 19.08.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 1769,80 грн.;

- платіжним дорученням №731 від 29.12.2010 року на суму 6400,00 грн. за грудень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №900877064 від 19.08.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 3092,76 грн. - усього на суму 28263,49 грн.

Вказані платежі враховані відповідачем в рахунок погашення заборгованості зі сплати ПДВ за червень та липень 2009 року.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Ці документи суд приймає у якості належних доказів здійснення позивачем розрахунків по сплаті податкових зобов'язань.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З урахуванням викладеного, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення є безпідставним, оскільки ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах.

Отже відповідач не мав правових підстав застосовувати до позивача штраф в частині 28263,49 грн. по податковому повідомленню - рішенню Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим №0000231502 від 07.10.2011 .

Таким чином рішення відповідача є частково протиправними, в зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим №0000231502 від 07.10.2011р в частині зобов'язання Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" сплатити штраф у розмірі 28263,49грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.