Постанова № 25171879, 07.06.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2012 р. 15:08 Справа №2а-4181/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Єлжової Н.М., представників сторін:

від позивача - Пімшін С.М.,

від відповідача - Джемільова А.Н.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Бахчисарая»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим (далі відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 21295,80 грн.: № 0000101502 від 19.03.2012 р. на суму 14928,58 грн., №000111502 від 19.03.2012 р. на суму 6367,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем своєчасно сплачені зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010 року, а податковим органом було безпідставно змінено призначення платежу, яке визначене у платіжних документах, чим порушені вимоги діючого на той час законодавства, в наслідок чого штучно змінено дату (створено затримку) сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим, у подальшому були нараховані штрафні санкції.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2012 року було відкрито та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2012 року здійснена заміна відповідача на правонаступника Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з дотриманням вимог податкового законодавства. Представник відповідача підкреслив, що відповідно до приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зараховують кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» є юридичною особою (ЄДРПО 05450357), зареєстровано Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО №571275, та є платником податків та зборів, в тому числі податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача 05.03.2012 року була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість про несвоєчасну сплату. За результатами перевірки складений акт №23/1502/05450357, за висновками якого встановлено несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зокрема, за листопад 2010 року згідно декларації від 17.12.2010 року № 9005671991.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення №0000101502 від 19.03.2012 р. про нарахування штрафних санкцій на суму 14928,58 грн., №000111502 від 19.03.2012 р. на суму 6367,22 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Суд зазначає, що порядок та строки надання податкової звітності, сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року були врегульовані Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України "Про систему оподаткування", у зв'язку з чим, суд вважає за необхідним в цій частині керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування" N 1251-XII від 25.06.1991р. платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори.

Таким чином, позивач який є платником податків і зборів, зобов'язаний у строки, встановлені чинним законодавством, подавати до податкових органів податкову звітність та своєчасно сплачувати самостійно визначені податкові зобов'язання.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п.5.1. ст. 5 Закону).

Позивачем в порядку податкової звітності до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим була надана декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року від 17.12.2010 року №9005671991, відповідно до якої платником податків визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період листопада 2010 року у сумі 106479 грн.

Відповідно до абз. 1 пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, граничний строк сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року встановлений до 30.12.2010 року.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, який діяв на час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснена оплата визначених у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року податкових зобов'язань у встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строки.

На підтвердження сплати податкових зобов'язань позивачем були надані платіжні доручення:

№ 1391 від 10.12.2010 року на суму 10000,00 грн. за призначенням платежу "ПДВ за листопад 2010 року",

№ 1414 від 21.12.2010 року на суму 20000,00 грн. за призначенням платежу "ПДВ за листопад 2010 року",

№ 1420 від 22.12.2010 року на суму 10000,00 грн. за призначенням платежу "ПДВ за листопад 2010 року",

№ 1429 від 24.12.2010 року на суму 10000,00 грн. за призначенням платежу "ПДВ за листопад 2010 року",

№ 1435 від 27.12.2010 року на суму 56479,00 грн. за призначенням платежу "ПДВ за листопад 2010 року".

Загалом позивачем здійснена оплата податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 106479 грн.

Таким чином, позивачем своєчасно, з дотриманням строків, визначених нормами податкового законодавства, проведена оплата податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітний період листопада 2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 70 КАС України передбачено, що докази повинні відповідати ознакам належності та допустимості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст. 70 КАС України).

Відповідач наполягав на тому, що кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень № 1435 від 27.12.2010 року, № 1429 від 24.12.2010 року, № 1420 від 22.12.2010 року, № 1414 від 21.12.2010 року, № 1391 від 10.12.2010 року, були перераховані в рахунок погашення попередньої заборгованості позивача в порядку календарної черговості, що є правомірним відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У зв'язку з чим, дати сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року були визначені податковим органом з урахуванням погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, що відображено в додатках до акту перевірки.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N 2346-III від 05.04.2001р. кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Ці документи суд приймає у якості належних доказів здійснення позивачем розрахунків по сплаті податкових зобов'язань, які крім іншого, підтверджують своєчасність здійснення таких розрахунків відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем взагалі не надана оцінка вказаним вище первинним документам під час проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Суд підкреслює, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не пов'язує факт сплати податку з внесенням відомостей про це до автоматизованої системи податкового органу.

Суд зазначає, що вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку виконані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що штрафна санкція, вказана в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, до позивача застосована неправомірно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства, яка діяла на час визначення та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах у грудні 2010 року.

Відповідно до ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу у грудні 2010 року, на час сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд.

Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

Таким чином, суд дійшов висновку, що змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних дорученнях на сплату узгодженої суми податкових зобов'язань, відповідачем штучно змінено дату (створено затримку) сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України з 01.01.2011 року визначені повноваження податкового органу щодо погашення податкового боргу платника податку в порядку календарної черговості, що є обов'язком податкового органу, незалежно від напряму сплати, визначеного таким платником податків.

Так, відповідно до п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, виходячи з загальних засад права та дії нормативно-правового акту у часі, вказані норми права не розповсюджуються на правовідносини, які виникли до набрання їх чинності, тобто до 01.01.2011 року.

Щодо посилання представника відповідача на ту обставину, що порушення податкового законодавства було встановлено під час камеральної перевірки, яка не передбачає дослідження платіжних доручень, то суд зважає на наступне.

Починаючи з 01.01.2011, повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 20.1.4. статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пункт 75.1.1. ПК України).

Відповідно до пункту 75.1.2. ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

На підставі зазначеного, суд робить висновок, що під час проведення камеральної перевірки дослідженню підлягають виключно отримані податковим органом декларації платника податків, а метою дослідження є встановлення відсутності/наявності арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації (розрахунку).

Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З зазначеного вбачається, що під час проведення камеральної перевірки підставами для висновків можуть бути тільки відомості, що зазначені у податкових деклараціях, без співставлення з іншими документами.

З наведеного вбачається, що відповідач вийшов за межи повноважень піч час проведення камеральної перевірки, та здійснив заходи, що підлягають застосуванню під час проведення документальної перевірки платника податків.

Суд вважає, що дії відповідача під час проведення камеральної перевірки 05.03.2012 року податкових декларайій з податку на додану вартість позивача є протиправними: перевірка проводилася з порушенням строків проведення перевірки, під час перевірки досліджувалися документи, яки не можуть бути перевірені камеральне, мета перевірки не відповідає можливій для даного виду.

Відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Оскільки судом встановлено, що під час проведення камеральної перевірки 05.03.2012 року податкових декларацій позивача з податку на додану вартість, зокрема за звітний період листопада 2010 року, відповідач допустив порушення закону, здійснив дії не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, акт перевірки від 05.03.2012 року №23/1502/05450357 не є належним й допустимим доказом про скоєне позивачем порушення податкового законодавства.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення рішення № 0000101502 від 19.03.2012 р. про нарахування податкових зобов'язань з штрафних санкцій на суму 14928,58 грн., №000111502 від 19.03.2012 р. на суму 6367,22 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року, прийняті відповідачем з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

Приймає до уваги, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про визнання спірних податкових повідомлень рішень неправомірними, замість визнання їх протиправними, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим відповідно до ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим від 19.03.2012 р. №0000101502, №000111502.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2012 року, оголошено вступну та резолютивну части постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 11.06.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим від 19.03.2012 р. про нарахування податкових зобов'язань з штрафних санкцій на суму 14928,58 грн. № 0000101502 від 19.03.2012 р. №000111502 про нарахування податкових зобов'язань з штрафних санкцій на суму 6367,22 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» судовій збір у сумі 213,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання уразі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.