Рішення № 25171763, 04.07.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-629/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

04 липня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі - Фатєєвій Я. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер» (далі за текстом: ПАТ «СК «Інтер») страхове відшкодування у розмірі 11888 грн. 06 коп. (1099, 83 Євро), моральну шкоду в розмірі 50000 грн. 00 коп. суму сплаченої юридичної допомоги у розмірі 2400 грн. 00 коп. В обґрунтування позову зазначила, що 8 липня 2010 року між нею та ПАТ «СК «Інтер» укладено договір страхування (страховий поліс № 179250), предметом якого є добровільне страхування медичних витрат під час поїздки за кордон. Під час перебування у Німеччині з нею стався гіпертонічний криз, в зв'язку з чим вона потрапила в лікарню Бернакстель/Вітліх і перебувала в ній на лікуванні з 23 липня 2010 року по 28 липня 2010 року. Вартість стаціонарного перебування позивача у лікарні та наданих їй медичних послуг в розмірі 1649,75 Євро, сплачені останньою особисто. 20 серпня 2010 року після повернення в Україну позивач звернулась з письмовою заявою до ПАТ «СК «Інтер» з вимогою відшкодувати витраченні нею кошти за надану медичну допомогу під час перебування у Німеччині. Однак ПАТ «СК «Інтер» здійснило позивачу лише часткове відшкодування витрат за надану їй медичну допомогу в розмірі 549, 92 Євро. Не погоджуючись з розміром здійсненого відповідачем відшкодування, позивач просить задовольнити позов, в заявлений нею спосіб.

В судовому засіданні позивач позов з викладених у ньому підстав підтримала, просила задовольнити.

Представник ПАТ «СК «Інтер» в судове засідання не з'явився, про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 158), про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За викладених підстав, а також враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 8 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Інтер» було укладено договір добровільного страхування медичних витрат під час поїздки за кордон оформлений полісом № 179250, страхова сума 30000 Євро (а.с. 3-7).

Під час перебування у Німеччині з ОСОБА_1 стався гіпертонічний криз, в зв'язку з чим вона потрапила в лікарню Бернакстель/Вітліх і перебувала в ній на лікуванні з 23 липня 2010 року по 28 липня 2010 року (а.с.9).

Відповідно до остаточного рахунку (зворотна сторона а.с.8) загальна вартість за стаціонарне перебування позивача в лікарні та вартість наданої їй медичної допомоги склала 1649, 75 Євро.

Вказана сума коштів сплачена позивачем особисто (а.с.10).

ПАТ «СК «Інтер» після повернення ОСОБА_1 в Україну здійснило останній лише часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 549, 92 Євро, що встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось позивачем.

Як вбачається з письмових заперечень ПАТ «СК «Інтер» (а.с.127,128) часткове відшкодування пов'язано з тим, що позивачу було надано невідкладну допомогу у вигляді пероральної медикаментозної терапії і успішно куповано неускладнений гіпертонічний криз протягом перших 2 днів стаціонарного лікування. Відповідач не потребувала паренторального лікування та реанімаційних методів, так як невідкладна допомога була надана в перші сутки до нормалізації артеріального тиску і зняття гострого стану, що загрожував здоров'ю пацієнтки. На думку відповідача страхове відшкодування ОСОБА_1 згідно Акту №ВР/0/100-179250/1 у розмірі 5923 грн. 22 коп. (549, 92 Євро) є достатньою компенсацією за лікування.

Разом з тим, як вбачається з довідки лікарні Бернакстель/Вітліх для пред'явлення у випадку медичної страховки (а.с.11, 164, 165) відповідач не могла бути виписаною до 28 липня 2010 без загрози її стану здоров'я. Крім того, у вказаній довідці зазначено, що у разі якщо б, відповідач знаходилась на стаціонарному лікуванні 2 дні, сума в рахунку була б такою самою.

Відповідно до ст. 979. ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до пп.8.4.2 п. 8.4 полісу страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування на умовах і в строк передбачених даним полісом (а.с. 6).

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виплати страхового відшкодування в повному обсязі, або докази які б підтверджували правомірність часткової сплати страхового відшкодування позивачу, відповідачем не надано.

За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1, в частині стягнення з ПАТ «СК «Інтер» залишку страхового відшкодування у розмірі 1099, 83 Євро, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В матеріалах справи, позивачем не наведені належні обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не наведено доказів, які підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказано з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Також не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ПАТ «СК «Інтер» суми сплаченої юридичної допомоги у розмірі 2400 грн. 00 коп., оскільки граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, проте позивачем не надано, такого розрахунку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3, є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 214 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223, 224-233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер»про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер»(ідентифікаційний код 35633486) на користь ОСОБА_1 1099 (одну тисячу дев'яносто дев'ять) Євро 83 Євроцентів, що станом на 4 липня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ (100 Євро -1005 грн. 05 коп.) становить 11053 (одинадцять тисяч п'ятдесят три) грн. 84 коп. страхового відшкодування.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер»(ідентифікаційний код 35633486) на користь держави 214 (двісті чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Соколов О. М.