Постанова № 25171698, 13.06.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2012 р. (16:05) Справа №2а-5386/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму в складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Карпенко Л.П., за участю представників сторін

від позивача - Бахарева Н.Ю.,

від відповідача - Афанасієвська М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим"

про стягнення

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" адміністративно-господарських санкцій у розмірі 107 156,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вимог ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"№ 875-XII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями і Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007р., адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. На думку позивача посадовими особами відповідача порушено порядок складання форми звітності та перерахування до Фонду адміністративно-господарських санкцій за недоотримання 4% квоти щодо працевлаштування інвалідів за 2011 рік.

У письмових запереченнях на позов відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити тому, що відповідачем були створені всі робочі місця, про що було повідомлено Євпаторійській міський центр зайнятості (заповнення та відправка форм звітів 3-ПН проводилося на протязі року). Відповідач вважає що непрацевлаштуваня інвалідів відбулося не з його вини.

У додаткових поясненнях до адміністративного позову позивач зазначає, що відповідач не повною мірою вжив заходи по працевлаштуванню інвалідів, передбачених Законом № 875. Як вбачається з письмової відповіді Сімферопольського районного центру зайнятості, у період 01.01.2011р. -01.01.2012р. відповідач звітував лише на протязі 7 місяців у звітному 2011 році, а на протязі 5 місяців (січень, лютий, квітень, травень, червень) проявив бездіяльність.

У судовому засіданні, що відбулося 13.06.12р., представники позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" зареєстроване як юридична особа Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 05.06.2006 р.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-XII (далі - Закон).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.

Суд зазначає, що при вирішенні даного спору враховуються всі обставини, визначені чинним законодавством, що регулює працевлаштування інвалідів та відповідальність роботодавців за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що приводить суд до висновку про необхідність дослідження наступних факторів:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць;

- спрямування органами працевлаштування інвалідів до роботодавців;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів, направлених спеціальними органами.

Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Згідно ст. 19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007р. № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за № 117/13384, затверджено форму звітності № 10-ПІ.

Відповідно до пункту 2.1 чинної форми звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що відповідачем було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. № 42 (далі Звіт).

Таким чином Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ, відповідач самостійно визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 10 місць. Він зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2011 році у кількості 250 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 3 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" склала 7 осіб; фонд оплати праці штатних працівників склав 3827000 тис. грн. (а.с.5).

Суд зазначає, що відповідач самостійно у вищенаведеному звіті визначив суму адміністративно-господарських санкцій - 107 156,00грн.

Позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог посилаються, на те, що відповідачем у 2011 році не було працевлаштоване встановленої необхідної кількості інвалідів, тоді як відповідач повинен був самостійно сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 107156,00грн за 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними, але цього зобов'язання не виконав, що і стало підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій

Крім того, позивачем зазначається, що відповідачем, згідно довідки Сімферопольського районного центру зайнятості від 22.05.12р. № 1043, у період з 01.01.2011р. по 01.01.2012р. були надані лише 7 звітів форми № 3-ПН з відміткою про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів та необхідністю працевлаштувати інвалідів, тоді як з норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-XII вбачається, що відповідачем у вказаний період повинні бути надані дванадцять звітів по формі № 3-ПН.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за № 1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", зазначено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Під час розгляду справи судом надіслано запит до Сімферопольського районного центру зайнятості, на який отримано відповідь від 12.06.2012р. № 1162. У наведеній відповіді зазначено, що за період з 01.01.2011 по 01.01.2012 р. ТОВ "Велес-Крим" подано до Сімферопольського районного центру зайнятості 11 звітів за формою № 3ПН "Звіт про наявність вакансій", а саме:

1. Звіт станом на 08.02.2011р. (поданий у центр зайнятості 16.03.2011р.);

2. Звіт станом на 23.02.2011р. (поданий у центр зайнятості 16.03.2011р.);

3. Звіт станом на 26.03.2011р. (поданий у центр зайнятості 30.03.201 1р.);

4. Звіт станом на 23.06.20.11р. (поданий у центр зайнятості 06.07.2011 р.);

5. Звіт станом на 22.07.2011р. (поданий у центр зайнятості 28.07.2011р.);

6. Звіт станом на 10.08.2011р. (поданий у центр зайнятості 15.08.2011р.);

7. Звіт станом на 06.09.2011р. (поданий у центр зайнятості 20.09.2011р.);

8. Звіт станом на 07.10.2011р. (поданий у центр зайнятості 14.10.2011р.);

9. Звіт станом на 07.11.2011р. (поданий у центр зайнятості 16.11.201 1р.);

10.Звіт станом па 01.12.2011р. (поданий у центр зайнятості 09.12.2011 р.);

11 . Звіт станом на 09.12.2011р. (поданий у центр зайнятості 15.12.2011 р.).

Тобто підприємство звітувало лише на протязі 7 місяців у звітному 2011 році, а на протязі 5 місяців (січень, лютий, квітень, травень, червень) проявило бездіяльність. Тому суд вважає, що відповідачем не було у повному обсязі виконано обов'язку по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" відповідач на протязі 2011р. повинен був надати 12 звітів формі 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", але відповідачем не доведено належним чином подання до міського центру зайнятості звітів по формі 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" за 2011 звітний рік щомісячно.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 20 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість суду зробити висновок, що безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями, оскільки відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом.

Державні органи, передбачені у ст. 18 Закону лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє працевлаштування здійснюють роботодавці.

Відповідно до ч. 4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2012 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм приводить суд до висновку, що штрафні санкції, відповідно до статті 20 Закону, роботодавці зобов'язані сплачувати незалежно від положень, викладених у статті 18 Закону.

Норма статті 20 Закону не звільняє роботодавця від обов'язку сплачувати штрафні санкції за невиконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

Відповідно до частини 3 ст. 20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судова практика визначає застосування у певних випадках принципу пропорційності розміру штрафних санкцій до фінансового стану підприємства -роботодавця, який повинний був забезпечити працевлаштування встановленого діючим законодавством необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який передбачає при стягнення адміністративно-господарських санкцій врахування фінансового становища підприємства і розрахування вказаних санкцій у пропорційності з отриманим підприємством прибутком.

Однак у даному випадку суд зауважує, що застосування принципу пропорційності розміру штрафних санкцій до фінансового стану підприємства -роботодавця, який повинний був забезпечити створення встановленого діючим законодавством, необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, не повинно шкодити інтересам держави (у даному випадку в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів), а повинно дотримуватися балансу інтересів держави та суб'єкта господарювання.

Крім того, аналіз частини 3 ст. 20 Закону дає можливість суду зробити висновок, що зазначена норма не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише на порядок її сплати.

Вказаний висновок кореспондується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними у довідці про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 23.08.2007р.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2011 році 7 інвалідів, також не надано суду доказів сплати за непрацевлаштування інвалідів адміністративно -господарських санкцій у розмірі 107 156,00 грн., а також не доведено подання щомісячних звітів (12 шт.) до місцевого центру зайнятості про наявність вакансій.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови, в повному обсязі постанову складено 20.06.2012року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" ( 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Теплична, 4, ЄДРПОУ 34398437 ) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, 133; в Держбюджет Сімферопольського району; 50070000, в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 37978655; р/р31219230700268, призначення платежу *; ОКПО платника, 50070000; 01) адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами у 2011 році у сумі 107 156 ( сто сім тисяч сто п'ятдесят шість ) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.