Постанова № 25171259, 07.06.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2012 р. (11:28) Справа №2а-1711/12/0170/22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Реут А.Ю., за участю сторін:

від позивача - Жилін С.Я.,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Кримсортнасінняовоч"

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим

про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи. Приватне акціонерне товариство "Кримсортнасінняовоч" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0012702301/0 та №0012762301/0 від 01.09.2005 року.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2006 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного Господарського суду від 23.01.2008 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Далі, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.11 року зазначені вище постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2006 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного Господарського суду від 23.01.2008 року в частині визнання не чинним податкового повідомлення-рішення №0012702301/0 від 01.09.2005 року скасовані та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В своїй ухвалі ВАС України зазначив про необхідність суд врахувати приписи ст.95 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст.89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та надати правову оцінку обставинам справи з урахуванням зазначених норм.

У зв'язку із зазначеним відбулось проведення повторного автоматичного розподілу справи та справу передано на одноособовий розгляд судді Радчук А.А. і надано справі №2а-1711/12/0170/22.

Ухвалою суду від 10.02.2012 року зазначену адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи представником позивача позовну заяву було уточнено та остаточно позивач просив суд: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0012762301/0 від 01.09.2005 року по податку на прибуток.

Позовні вимоги мотивовані тим, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства. В свою чергу Закони України про державний бюджет на відповідний рік не відносяться до законів про оподаткування та відповідач не має право контролювати бюджетне законодавство.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляд справи повідомлявся належними чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі акту №767/23-2/04685242 від 30.08.2005р. складеного за результатом комплексної планової документальної перевірки ВАТ «Кримсортнасінняовоч» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.06.2005р., податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.09.2005 №0012702301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 27250 грн.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України оподаткування прибутку підприємств» та ст.95 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Представником же позивача в судовому засіданні зазначалось, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства, при цьому Закони України про державний бюджет на відповідний рік, не відносяться до законів про оподаткування та відповідач не має право контролювати бюджетне законодавство.

Суд вважає зазначені пояснення помилковими з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, числі залежно від предмета правового регулювання.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.97р. №4-зп зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

Пунктом 1 частини 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

При виконанні бюджетного процесу в Україні положення правових актів застосовується лише в частині, які не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України і Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік (ст. 4 Бюджетного кодексу України).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Суд зазначає, що згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997г. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), якщо об'єкт оподаткування платника податків з числа резидентів за підсумками податкового року має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємною значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Згідно даним Декларацій по прибутку підприємств та даних перевірки наявних в матеріалах справи об'єкт оподаткування за 2003 та 2004 рр. мав позитивне значення (прибуток).

Згідно ст. 95 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 год" № 1344 від 27.11.2003р., від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки), які обліковувалися у платника податків станом на 1 січня 2002 року та не були погашені станом на 1 січня 2004 року у порядку, визначеному п. 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток поза наслідками податкових (періодів) кварталів 2004 податкового року. Таким чином, в Декларацію по прибутку підприємств за податкові періоди 2004р. у рядку 09 "Балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.2003р. можливо включити лише збитки, які виникли в 2002р. Як же вбачається із наданих Декларації по прибутку підприємств ВАТ "Кримсортнасінняовоч" сума збитків за 2002 рік склала 61 700,00 грн.

З огляду на викладені правові норми, позивач в порушення ст. 95 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" зарахувало до зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2004 податкового року суму у розмірі 151 400,00 грн., яка відображена у розділі "Валові витрати" у рядку 04.9 "Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року Декларації по прибутку підприємств".

У відповідності ж до ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" № 2285-IV від 23.12.2004р., від'ємне значення об'єкту оподаткування (балансові збитки), які обліковувалися платником податку станом на 1 січня 2003 року та не було погашено на 1 січня 2005 року у порядку, визначеному п. 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не враховується до зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2005 податкового року. Отже, до Декларації по прибутку підприємств за податкові періоди 2005р. у рядку 09 "Балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.2003р." не включаються збитки, які обліковувалися у платника податків станом на 1 січня 2003 року.

В порушення зазначеного ВАТ "Кримсортнасінняовоч" зарахувало до зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2005 податкового року суму у розмірі 113100грн., яка відображена у розділі "Валові витрати" у рядку 04.9 "Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року Декларації по прибутку підприємств".

З огляду на викладене позивачем в порушення п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 г. №283/97-ВР (зі відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) неправомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат, відображену у рядку 04.9 "Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року" Декларації по прибутку підприємств, в наслідок чого були завищено валові витрати у сумі 264 500,00 грн., в т.ч. у періодах: І квартал 2004р. - 151 400,00 грн., І півріччя 2004г. - 151 400,00 грн., 9 місяців 2004р. - 151 400,00 грн., 2004р. - 151 400,00 грн., І квартал 2005р. - 113 100,00 грн., І півріччя 2004р. - 113 100,00 грн. Загальна сума завищення валових витрат склала 269 700,00 грн.

Крім зазначеного, також встановлено, що позивачем в порушення п.п. 8.2.2, п.п.8.3.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) невірно розподілило придбані основині фонди за групами та невірно розрахувало балансову вартість групи основних фондів на початок розрахункового кварталу. Дані порушення призвели до завищення суми амортизаційних відрахувань за перевіряємий період на загальну суму 2800 грн., в т.ч. у періодах: І квартал 2004р. - 600 грн., І півріччя 2004р. - 1 100грн., 9 місяців 2004р. - 1 600,00 грн., 2004 рік - 1 900,00 грн., І квартал 2005р. - 100,00 грн., І півріччя 2005р. - 900,00 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 12.06.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.