Постанова № 25170496, 27.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2012 р. Справа №2а-2439/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Кащеєва Г.Ю., за участю секретаря Веретенникової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк"

до Виконавчиого комітету Феодосійської міської ради АР Крим, Феодосійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації

про скасування рішення та спонукання до виконання певних дій

за участю:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився,

Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (надалі - позивач) до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим (надалі - відповідач 1), Феодосійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації (надалі - відповідач 2), у якому позивач просить визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови ТОВ «Укрпромбанк» у наданні (реєстрації змін) свідоцтва про право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, оформлене листом від 09.02.2012 р. № В1/190/2 та зобов'язати відповідачів розглянути питання щодо видачі (реєстрації змін) ТОВ «Укрпромбанк» свідоцтва про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до заяви ТОВ «Укрпромбанк», що була подана 17.01.2012 р.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Відповідачі явку представників у судове засідання не забезпечили, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, правом надати заперечення не скористались.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вирішив, керуючись положеннями ст. 128 КАС України, розглянути справу за відсутністю сторін.

Проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» зареєстровано 21.04.1993 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа (код ЄДРПОУ 19357325), про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 025051 (а.с. 6).

Відповідач 1 - Виконавчий комітет Феодосійської міської ради є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, правові підстави діяльності якого врегульовані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280-97/ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (надалі - Закон № 1952) систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)» від 10.06.2009 року № 390 встановлено, що Бюро технічної інвентаризації - комунальні підприємства, які здійснюють технічну інвентаризацію та облік об'єктів нерухомого майна.

Пунктом 5 Прикінцевих положень «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, відповідачу 2 - Комунальному підприємству «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» делеговані повноваження щодо здійснення реєстрації об'єктів нерухомості і в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що 11.12.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» (Банк) та ФОП ОСОБА_4 (Позичальник) укладено кредитний договір № 60/КВ-07 (а.с. 46-49).

Згідно умов даного Договору позивач надав ФОП ОСОБА_4 кредит у розмірі еквівалентному 2 000 000,00 (двом мільйонам) Євро, з нарахуванням процентів за користування кредитом із розрахунку 17% річних по заборгованості у гривні, 13% річних по заборгованості у доларах США, 11,5% річних по заборгованості у Євро.

ФОП ОСОБА_4 зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12.05.2010 року по справі № 2-3381/2010, яке набрало законної сили встановлено, що зобов'язання, передбачені кредитним договором ФОП ОСОБА_4 не було виконано.

Судом встановлено, що 12.12.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» (Іпотекодержатель) та громадянами ОСОБА_4 (Іпотекодавець), ОСОБА_3 (Іпотекодавець/Майновий поручитель) укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу Радовим С.Л. за номером 4367 (а.с. 42-45).

Відповідно до п. 1.2. Договору предметом іпотеки за цим Договором, що належить Іпотекодавцю та Іпотекодавцю/Майновому поручителю на праві приватної спільної часткової власності, є нерухоме майно, а саме: житловий будинок рекреаційного типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 2602,5 кв.м. та житловою площею - 1304,0 кв.м.; земельна ділянка, кадастровий номер якої 01:116:000:00:00:013:0101, що розташована за адресою: Україна, АР Крим, м. Феодосія, Чорноморська набережна, площею 0,1524 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку; земельна ділянка, кадастровий номер якої 01:116:000:00:00:013:0062, що розташована за адресою: АР Крим, м. Феодосія, Чорноморська набережна, район клубу залізниці, яка має площу 0,0945 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку.

Право власності Іпотекодавців/Майнового поручителя на житловий будинок зареєстровано КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» в реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.12.2006 року за реєстраційним № 13794928, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації».

Розділом 2 Іпотечного договору встановлені права та обов'язки Іпотекодержателя, зокрема, Іпотекодержатель має право вимагати від Іпотекодавця та Іпотекодавця/Майнового поручителя вжиття всіх необхідних заходів для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного (а у разі необхідності - капітального) ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб (п.п 2.1.3 Іпотечного договору).

Відповідно до п.п 2.1.4 п. 2.1 розділу 2 Договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Права та обов'язки Іпотекодавця встановлені розділом 3 Іпотечного договору. Зокрема, Іпотекодавець та Іпотекодавець/Майновий поручитель мають право за попередньою письмовою згодою знищувати або проводити капітальний ремонт (реконструкцію) предмету іпотеки, а також зводити на земельних ділянках, що входять до складу предмету іпотеки нові будівлі та/або здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки (п.п 3.2.2 п. 3.2 Іпотечного договору).

Порядок звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки передбачений розділом 4 Іпотечного договору.

Пунктом 4.1. встановлено, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадку, зокрема, якщо у момент настання строку виконання Основного зобов'язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені Кредитним договором.

Відповідно до п. 4.2. Договору у випадку порушення Іпотекодавцем та Іпотекодавцем/Майновим поручителем обов'язків за цим договором та/або порушення Іпотекодавцем обов'язків за кредитним договором Іпотекодердатель надсилає Іпотекодавцю та Іпотекодавцю/Майновому поручителю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відправлений лист - вимога про дострокове виконання зобов'язань вих. № 107 від 22.04.2011 р., у якому позивач повідомив, що у випадку невиконання зазначеної вимоги має намір звернутися з відповідним позовом до суду або до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, або здійснить продаж предмету іпотеки від свого імені в порядку, передбаченому ст.38 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 61).

Доказів щодо виконання листа - вимоги позивача відповідачами до суду не надано.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього Договору(п. 4.3. Договору).

Пункт 4.4 Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього Договору, у випадку настання будь - якої з підстав, передбачених п. 4.1 цього Договору.

Пункт 4.5 Іпотечного договору встановлює право Іпотекодержателя на отримання в Бюро реєстрації та технічної інвентаризації, яке зареєструвало право власності Іпотекодавця та Іпотекодавця/Майнового поручителя на нерухомість - предмет іпотеки за цим Договором Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, у випадку здійснення Іпотекодержателем звернення стягнення на нерухомість - Предмет іпотеки за цим Договором Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, у випадку здійснення Іпотекодержателем звернення стягнення на нерухомість - Предмет іпотеки за цим договором шляхом прийняття нерухомості - Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя або при продажу нерухомості - Предмету іпотеки від свого імені будь - якій третій особі в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; від свого імені та від імені Іпотекодавця та Іпотекодавця/Майнового поручителя пред'являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати і підписувати довідки та документи, необхідні для оформлення права власності на Іпотекодержателя або для продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем у випадку повернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором, у будь - які організації, установи та підприємства, а також вчиняти всі інші дії, необхідні для проведення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором.

Судом встановлено, що 17.01.2012 року з метою реалізації прав Іпотекодержателя, що передбачені п. 4.5 Іпотечного договору ТОВ «Укрпромбанк» звернувся із відповідною письмовою заявою до міського голови м. Феодосія, у якій просив оформити (зареєструвати зміни) право власності за громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і видати відповідний правовстановлюючий документ на нерухоме майно, а саме: житловий дім рекреаційного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

До заяви додані наступні документи: копія державного акту на право власності на земельну ділянку, декларація про готовність об'єкта до експлуатації, копії паспорту, ідентифікаційного коду власників, технічний паспорт бюро технічної інвентаризації, договір про пайову участь з квитанцією про сплату, доручення представника (особи, що подає заяву), копія іпотечного договору від 12.12.2007 року № 4367 (а.с. 51).

Листом вих. № В 1/190/2 від 09.02.2012 року відповідачами надано відповідь, якою позивачу відмовлено у розгляді питання про видачу свідоцтва або внесення змін у свідоцтво про право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1.

Відмова обґрунтована тим, що відповідно до п. 10 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час подачі заяви про державну реєстрацію прав представник фізичних осіб повинен пред'явити документ, що підтверджує повноваження діяти від імені цих осіб. Законом України «Про іпотеку», а також іпотечним договором від 12.12.2007 року не передбачено положень про представництво інтересів Іпотекодавця та Майнового поручителя на переоформлення прав власності після реконструкції та перепланування нерухомого майна, що передано в іпотеку, за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Також у своєму листі відповідачі посилаються на п. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України та вказують, що представництво, яке засноване на договорі може здійснювати на підставі довіреності.

Оцінюючи обґрунтованість дій відповідачів суд керувався критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна врегульовано Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (надалі - Тимчасове положення № 7/5).

Відповідно до п. 8.1 розділу VIII оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Повноваження органу державної реєстрації прав закріплені у статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до якої орган державної реєстрації, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Таким чином, розгляд питання щодо видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до повноважень відповідачів.

Суд вважає безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства відмову у розгляді зазначеного у листі позивача питання з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою передбачені ст. 589 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Поняття іпотеки визначено у статті 1 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до зазначеної статті, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, відповідно до якої у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідного застереження у договорі іпотеки.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачено ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до зазначеної статті якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави суду зробити висновок, що у випадку набуття позивачем права звернення на стягнення при виконанні будь-яких дій щодо продажу предмета іпотеки будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця окрім належним чином зареєстрованого Іпотечного договору не потребує.

Крім того, суд зауважує, що нормою статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не визначений перелік документів, які підтверджують повноваження представників фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного, керуючисьстаттями158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову, викладену у листі від 09.02.2012 року № В 1/190/2Виконавчого комітету Феодосійської міської ради та Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» у розгляді питання про надання (внесення змін) свідоцтва про право власності, зареєстрованого за громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_3 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» від 17.01.2012 року.

3. Зобов'язати Виконавчий комітет Феодосійської міської ради АР Крим, Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації розглянути заяву від 17.01.2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» відповідно до чинного законодавства.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.