Постанова № 25170324, 30.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2012 р. 14:25 Справа №2а-7160/09/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Бебешко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішення ,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт № НОМЕР_5,виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України ;

представника позивача - ОСОБА_3,паспорт НОМЕР_6, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму, довіреність № б/н від 17.07.08;

представник відповідача - не з'явився;

Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1(далі - позивач,ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації АР Крим (далі - відповідач 2, ДПА в АР Крим), Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (далі - відповідач 1, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ) з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Сімферополі від 04.12.2007 № 0009381701/0, №0009391701/0 щодо донарахування 600,00 грн., 499,80 та штрафних санкцій в сумі 2408,05 грн., а також рішення ДПІ в АР Крим від 22.04.2008 № 630/О/25-023; 416/17/25-023 щодо розгляду скарги від 15.08.2008 № 2681/0/75023 (т.1а.с.23).

Позов мотивовано тим, що вказані рішення щодо донарахування єдиного податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також штрафних санкцій за неподання розрахунків збору за забруднення навколишнього природного, середовища прийнято з порушенням законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.06.2009р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав з підстав зазначених в позові. Так, позивач вважає необґрунтованим нарахування йому єдиного податку за найманих працівників, оскільки ті особи, які зазначені в акті невиїзної документальної перевірки від 19.01.2007 № 6742/17-1, не перебували з позивачем в трудових відносинах, а були працівниками ДП «Крафт-Тара», що виконувала на договірних началах обслуговування об'єктів житлово-комунальної сфери, які були передані позивачу у концесію.

Позивач також не згоден з донарахуванням йому податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища та штрафних санкцій за неподання звітів про розрахунок вказаного збору, оскільки він не є власником транспортних засобів, що здійснюють викиди в навколишнє середовище. Позивач лише використовував транспортні засоби відповідно до договору концесії, що знаходились у власності Донської сільської ради. При чому позивач з посиланням на п.п.4.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» вважає, що у зв'язку з невизначеністю на законодавчому рівні того, хто в даному випадку повинен сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища (користувач або власник), вважає, що необхідно прийняти рішення на користь платника внаслідок конфлікту інтересів.

Крім того, позивач вважає необґрунтованими рішення ДПА України, прийняті за наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, оскільки ними було частково відмовлено в задоволенні скарг позивача та донараховано штрафні (фінансові санкції) по збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки відповідачами не надано розрахунку вказаних санкцій, та не зрозуміло підстави їх нарахування.

Відповідно до додаткових пояснень від 29.09.2009 (т.1.а.с.161) позивач пояснив, що Автобус, отриманий за договором концесії від Донської сільської ради, фактично використовувався підприємством «Крафт-Тара», у зв'язку з чим саме останнє повинно було сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища

Представник ДПА в АР Крим проти позову заперечував з підстав наведених в письмових запереченнях від 08.07.2009 за вих. № 2152/9/10-209 (т.1.а.с.36), вважає, що рішення, прийняті за результатами адміністративного оскарження відповідають нормам законодавства, та фактичним обставинам справи.

Представник відповідача ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проти позову заперечував з підстав наведених в письмових запереченнях від 10.08.2009 за вих. № 9625/9/10-0 (т.1. а.с.62), вважає, що перевірка була проведена в межах діючого законодавства,а порушення встановлені в Акті перевірки відповідають фактичним обставинам.

Так, представник ДПІ в м. Сімферополі пояснив, що в ході перевірки було встановлено, що позивач мав трудові відносини з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, не зазначені у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, у зв'язку з чим було донараховано єдиний податок.

Щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища, то представник відповідача 1 зазначив, що позивач є користувачем автобусу ПАЗ 672 держ. Номер НОМЕР_8, якій переданий Донською сільською радою позивачу в користування, витратив паливо за період 2005-2007, у зв'язку з чим відповідно до Інструкції про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837, є платником збору та повинен подавати необхідні розрахунки за місцем реєстрації.

26.10.2009 позивач змінив позовні вимоги (т.1.а.с.168), виклавши їх наступним чином:

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 06.05.2009 № 0009391701/2 на суму 2863,65 грн.; № 0000861701/2 на суму 1161,95 грн., № 00033211701/2 на суму 170,00 грн., № 0009381701/2 на суму 600,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим віл 15.03.2010 (т.1.а.с.270) було призначено по справі експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1). Відповідно до документів первинного та бухгалтерського обліку яка кількість паливно-мастильних матеріалів була витрачена Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. на автобусі ГАЗ - 672 за періоди 4 квартал 2004р., 1 квартал 2005р., 2 квартал 2005р., 3 квартал 2005р., 4 квартал 2005р., 1 квартал 2006р., 2 квартал 2006 р., 3 квартал 2006 р., 1 квартал 2007 року, 2 квартал 2007р.?

2). Чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку висновки акту перевірки № НОМЕР_3 від 19.10.2007р., щодо використання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 найманих працівників ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_3, у 2005 році?

Відповідно до повідомлення про неможливість проведення експертизи від 14.05.2010 за вих. № 12\2-15/3191(т.2.а.с.12), матеріали справи було повернути до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2010 за клопотанням позивача було залишено без розгляду позовну заяву в частині вимог до ДПА в АР Крим (т.2.а.с.176).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим віл 26.05.2010 було вжито заходів забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони до набрання рішенням по справі №2а-7160/09/12/0170 законної сили ДПІ в м. Сімферополі вчиняти передбачені законодавством України, зокрема Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дії щодо погашення податкового боргу платника податків Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, сформованого за податковими повідомленнями рішеннями № 0009381701/2 від 06.05.2008, №0000861701/2 від 06.05.2008р., №0009391701/2 від 06.05.2008р., №0003321701/2 від 06.05.2008р., в примусовому порядку шляхом продажу активів, що перебувають у податковій заставі на підставі акту опису активів від 06.05.10р. № 541/24-1(т.2.а.с.177).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2010 було призначено експертизу по справі (т.2.а.с.179), на вирішення експерта поставлені наступні питання:

1)Відповідно до документів первинного та бухгалтерського обліку яка кількість паливно-мастильних матеріалів була витрачена Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. на автобусі ПАЗ - 672 за періоди 4 квартал 2004р., 1 квартал 2005р., 2 квартал 2005р., 3 квартал 2005р., 4 квартал 2005р., 1 квартал 2006р., 2 квартал 2006 р., 3 квартал 2006 р., 1 квартал 2007 року, 2 квартал 2007р.?

2). Чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку висновки акту перевірки № НОМЕР_3 від 19.10.2007р., щодо використання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 найманих працівників ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_3, у 2005 році?

22.10.2010 до суду надійшов експертний висновок від 31.08.2010 № 1800(т.2.а.с.192)

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2011 було призначено додаткову експертизу на вирішення якої поставлено наступне питання:

- Відповідно до документів первинного та бухгалтерського обліку яка кількість паливно-мастильних матеріалів була витрачена Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. на автобусі ПАЗ - 672 за періоди 4 квартал 2006р., 1-2 квартали 2007 року?

Листом від 04.08.2010 за вих. № 12/2-15 (т.3а.с.24) матеріали справи було повернуто до Окружного адміністративного суду у зв'язку з тим, що не вирішено питання попередньої оплати експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим віл 12.10.2011 було повторно призначено додаткову експертизу з таким самим питанням.

27.04.2010 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов експертний висновок по справі від 27.01.2012 № 1127 (т.3а.с.44)

В судовому засіданні позивач та його представник підтримав позовні вимоги та пояснив, що він згодний з експертним висновком.

Представник ДПІ в м. Сімферополі в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомили.

Суд, керуючись ст.128 КАС України ухвалив розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради 10.04.1995, ідентифікаційний код НОМЕР_4 (т.1.а.с.27).

З 25.09.2002 позивач знаходиться на податковому обліку (т.1.а.с.153).

З 19.07.2007 по 19.07.2007 посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2007, за результатами якої складено Акту від 19.10.2007 № НОМЕР_3 (далі - Акт перевірки № НОМЕР_3) (т.1.а.с.103).

Згідно висновків Акту перевірки № НОМЕР_3 відповідачем зафіксовано порушення:

- п.2 абз.4 Указу Президента України «Про внесення змін в Указ Президента України від 03.07.1998 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» від 28.06.98 № 746/99, в наслідок чого донараховано єдиний податок в сумі 5400,00 грн.;

- п.7.2. Інструкції «Про порядок вирахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої спільним наказом Мінекобезпеки України, ДПА від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 09.08.1999 під № 544/3837. Підприємець не надав з 4 кварталу 2004 по 2-й квартал 2007 до ДПІ у м. Сімферополі розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища;

- п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань, платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в наслідок чого донараховано збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 867,74 грн. (т.1 а.с.107).

На підставі Акту перевірки № НОМЕР_3 на адресу позивача було направлено податкові повідомлення - рішення:

- від 04.12.2007 № 0009381701/0 (т. 1 а.с. 13) щодо визначення податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 5400,00 грн.;

- від 04.12.2007 № 0009391701/0 (т.1.а.с.14) щодо визначення податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 867,74 грн., та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 2408,05 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, не погодившись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку, за результатами якого було прийнято наступні рішення:

- рішенням від 15.02.2008 № 2681/0/25-023 ДПІ в м. Сімферополі скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 № 0009391701/0 в частині 367,94 грн. нарахованого основного платежу по збору за забруднення навколишнього природного середовища; збільшено суму (фінансової)санкції зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на 1161,95 грн.; зменшено податкове зобов'язання з єдиного податку до 600,00 грн.;

- рішенням від 22.04.2008 вих № 630/0/25-023 ДПА в АР Крим залишено без змін Рішення ДПІ в м. Сімферополі від 15.02.2008 № 2681/0/25-023 (т.1.а.с.7) ДПІ в частині нарахування єдиного податку; скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 № 0009391701/0, з урахуванням рішення за результатом розгляду первинної скарги в частині визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 44,20 грн. та збільшено на 170,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками прийнятих рішень за скаргами позивача в порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань, відповідачем прийнято та надіслано на адресу позивача податкові повідомлення-рішення (т.1.а.с.71-73):

- від 06.05.2008 № 0009381701/2 щодо визначення податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 600,00 грн.;

- від 06.05.2008 № 009391701/2 щодо визначення податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 455,60 грн., та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 2408,05 грн.;

- від 06.05.2008 № 0000861701/2 щодо визначення штрафних(фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1161,95 грн.;

- від 06.05.2008 № 0003321701/2 щодо визначення штрафних(фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 170 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи, що на час проведення перевірки та первісних податкових повідомлень-рішень діяли норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом, та державними цільовими фондами», суд керувався нормами вказаного закону.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості нарахування єдиного податку відповідно до податкового повідомлення - рішення від 06.05.2008 № 0009381701/2 судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтв про сплату єдиного податку, відповідно до Акту перевірки № НОМЕР_3 (стор Акту - 3) протягом 2004 -2007 отримав свідоцтва про сплату єдиного податку :

- з 01.01.2004-31.12.2004 - свідоцтво від 12.12.2003 № 42466/0;

- з 01.01.2005 - 31.12.2005 - свідоцтво від 02.12.2004 № 35853/о;

- з 01.10.2006 - 31.12.2006 - свідоцтво від 09.12.2005 № 38752/0;

- з 01.01.2007 - 30.06.2007 - свідоцтво від 06.12.2006 № 37569/0.

В перевіряє мий період позивач здійснював діяльністю з перевезення дітей до шкільних установ на екскурсії та олімпіади, а також в сфері житлово-комунального господарства, знаходячись на спрощеній системі оподаткування.

Як вбачається з Акту перевірки № НОМЕР_3 з урахуванням результатів адміністративного оскарження позивач в своїй господарській діяльності використовував найманих працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, при цьому в заяві про перехід на спрощену систему оподаткування вказаних працівників зазначено не було, довідки про трудові відносини не видавав(т.1 а.с. 66-70).

В наслідок зазначеного відповідач зробив висновок про те, що протягом 4-го кварталу 2004, 2005, 2006, 2007 занизив суму єдиного податку, якій належить до сплаті на 5400,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказана сума склала 600,00 грн.

Позивач з вказаною позицією не згодний, оскільки зазначає, що особи, визначені як наймані працівники ФОП ОСОБА_1., працювали в ДП «Крафт-Тара», яке обслуговувало об'єкти житлово-комунальної сфери , що передані в концесію позивачу Донською сільською радою, або були приватними підприємцями.

Як зазначив відповідач, вказані в Акті перевірки обставини, на його думку підтверджуються відомостями, отриманими від ДП «Крафт-Тара» щодо відсутності трудових відносин між підприємством та ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (т.1 а.с. 83) та актів, затверджених позивачем (т.1.а.с.85-87), з яких вбачається, що ОСОБА_5 виконував обов'язки слюсаря та майстра виробництва ділянкою Житлово-комунальної служби , ОСОБА_4 - обов'язки майстра виробничої ділянки ЖКС, ОСОБА_7 - касир, а ОСОБА_6 - обов'язки контролера, ОСОБА_3 - обов'язки консультанта ЖКС.

Відповідач також зазначив, що вказані обов'язки не відповідають умовам трудових договорів, укладених цими особами та ДП «Краф-Тара».

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до ч. 4 ст.2 вказаного Указу у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Судом встановлено, що між позивачем та Донською сільською радою 26.06.2003 року було укладено Концесійний договір (т.1.а.с.138), предметом якого є надання позивачу на 12 років права управління та експлуатації об'єктів концесії з метою провадження діяльності для задоволення громадських потреб в житлово-комунальній сфері при умові оплати концесійних платежів та виконання інших умов договору (п.1).

Об'єктами концесії , відповідно до договору є перелік відповідно до Додатку № 1 до договору(т.1 а.с. 140).

Відповідно до п.3 Концесійного Договору фінансування об'єктів концесії здійснюється відповідного до кошторису.

Відповідно до додаткової угоди від 23.12.2003 року (т.1 а.с.139) позивачу в концесію додатково було передано право управління та експлуатації, додаткові об'єкти комунальної власності.

Поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах) визначені Законом України «Про концесії» від 16.007.199 № 997-XIV .

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

- концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику;

- договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб;

- концесіонер - суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до цього Закону на підставі договору отримав концесію;

- концесієдавець - орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.

Згідно п.п.1,2 ст. 18 Закону концесіонер має право на контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на об'єкті концесії третіх осіб. При цьому концесіонер несе відповідальність за виконання такими особами умов концесійного договору та законодавства України; концесіонер зобов'язаний укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти), як правило, з працівниками - громадянами України.

Оформлення трудових відносин з особами, зайнятими у виробничій діяльності, відповідно до законодавства України про працю, здійснюють шляхом укладення трудових договорів (контрактів).

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін…

Відповідно до ст. 24/1 КЗпП, в редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Відповідно до договору на надання послуг з обслуговуванням об'єктів та ведення бухгалтерського обліку , укладеного 04.01.2004 між позивачем та ДП «Крафт-Тара» (т.1.а.с.141), останнє зобов'язувалось надавати послуги з обслуговування об'єктів житлово-комунальної сфери Донської сільської ради Сімферопольського району та веденню бухгалтерського обліку господарської діяльності за грошову винагороду.

Відповідно до вказаного Договору обслуговування житлово-комунальних об'єктів Донської сільської ради включає в себе утримання, ремонт та повне технічне обслуговування об'єктів , а ведення бухгалтерського обліку - облік грошових коштів, що надходять , товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, своєчасне відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з їх рухом, та інші послуги, пов'язані з бухгалтерським обліком.

Відповідно до Додаткової угоди від 12.01.2004 до вказаного договору (т.1.а.с.170) позивач передав об'єкти, що знаходяться в концесійному управлінні ДП «Крафт-Тара»

Відповідно до експертного висновку від 31.10.201 № 1800(т.2.а.с.192) на час складення актів та затвердження їх позивачем про обстеження водогону с м. Курганне та інших, на які в якості доказів існування трудових відносин між позивачем та фізичними особами посилався відповідач, трудові угоди з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 позивачем не укладались, заробітна плата не нараховувалась.

Крім того, на час складення вказаних актів ОСОБА_10 та ОСОБА_7 працювали на ДП «Крафт-Тара», ОСОБА_5 працював на ДП «Крафт-Тара» з 01.07.2005

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом досліджено акти, на які посилається відповідач та затверджено ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.85), та встановлено, що зазначені акти стосуються обстеження об'єктів житлово-комунальної сфери.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 дійсно зазначені у вказаних актах як консультанти, мастера виробничої ділянки, слюсарі, тощо, Житлово-комунальної служби, проте, вони не містять жодних посилань на визначення Житлово-комунальної служби, та у якому підпорядкуванні вона знаходиться (ДП «Крафт-тара», ФОП ОСОБА_1 чи ОСОБА_1 сільська рада).

Відомості, подані ДП «Крафт-тара» щодо не укладання трудових угод з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не можуть слугувати належним доказом, що вказані особи працювали саме у ФОП ОСОБА_1.

Відсутність трудових відносин ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з позивачем також підтверджується їх поясненнями (т.1.а.с. 58-61), поясненнями свідка - директора ДП «Крафт-Тара» - ОСОБА_11

Також не належним доказом для визначення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1. з та ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - рішення від 27.10.2006 № 5.1 Донської сільської ради (т.1.а.с.188), оскільки вказаний документ встановлює розмір премії по «Приватному Підприємству» ОСОБА_1., а позивач є фізичною особою -підприємцем.

Таким чином, вказане рішення не містить в собі достатніх даних підтверджуючих наявність трудових відносин між позивачем та фізичними особами.

За таких обставин, суд дійшов висновку те, що податкове повідомлення-рішення від 06.05.2008 № 0009381701/2 не можна визнати таким, що винесено з урахуванням всіх обставин, добросовісно, відповідно до вимог законодавства, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості нарахування відповідачем збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до податкового повідомлення-рішення від 06.05.2008 № 009391701/2 судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки № НОМЕР_3 з урахуванням рішень, прийнятих за результатами апеляційного узгодження вказаного повідомлення-рішення, відповідачем встановлено, що позивач здійснював транспортні перевезення учнів автобусом ПАЗ 672, державний № НОМЕР_8.

Проте, позивачем не надано з 4-го кварталу 2004 по 2-й квартал 2007розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища та не сплачено вказаний збір в розмірі 455,60 (рішення від 22.04.2008 вих. № 630/0/25-023 ДПА в АР Крим).

При чому відповідачем розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища було зроблено виходячи з витрачання паливно-мастильних матеріалів на автобус ПАЗ 672, державний № НОМЕР_8.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища включено до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", тому такий збір був обов'язковим до нарахування та сплати у встановлені законом терміни.

Єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення встановлені Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 01.03.1999 № 303 (зі змінами та доповненнями) (далі - Постанова №303).

Відповідно до п. 2 вказаної Постанови № 303 2. збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється в тому числі за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.

Відповідно до ч.2 п. 4 Постанови № 303 суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.

Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби (п.15 Постанови № 303).

Порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір), а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору визначений Інструкцією про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за № 544/3837 (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкція № 162/379).

Відповідно до п.2.1.Інструкції № 162/379 платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Для пересувних джерел забруднення об'єктами обрахування збору є обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини (п.3.1. Інструкції № 162/379).

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання при здійсненні ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його у якості підприємця без статусу юридичної особи.

Враховуючи, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, знаходить на обліку в податковій інспекції як платник податків, він є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Як встановлено під час судового розгляду за Договором концесії позивачу передано Донською сільською радою права управління та експлуатації об'єктів концесії з метою провадження діяльності для задоволення громадських потреб в житлово-комунальній сфері при умові оплати концесійних платежів та виконання інших умов договору, для чого передано в якості об'єктів концесії, в тому числі автотранспортний засіб ПАЗ 672, державний № НОМЕР_8.

Підвіз учнів Донської сільської ради позивачем відбувався відповідно до Рішення Донської сільської ради від 02.08.2006 № 7.1. (а.с.152).

Отже судом встановлено, що експлуатацію автотранспортного засобу ПАЗ 672, державний № НОМЕР_8 здійснював саме позивач, у зв'язку з чим він є платником збору.

При цьому суд не погоджується з доводами позивача (т.1а.с.161) щодо того, що викиди в атмосферне повітря було вчинено ДП «Крафт-Тара», оскільки саме вказане підприємство здійснювали підвіз учнів, у зв'язку з наступним.

Протягом судового розгляду було встановлено, що відомості витрачання ПММ, дорожні листи було оформлено саме ФОП ОСОБА_1., рішення про підвіз учнів органом місцевого самоврядування прийнято стосовно ФОП ОСОБА_1.

Крім того, відповідно до умов Договору від 04.01.20004 № 1-К, на якій посилається позивач ДП «Крафт-Тара» зобов'язано було надавати позивачу послуги з обслуговування об'єктів житлово-комунальної сфери Донської сільської ради Сімферопольського району та веденню бухгалтерського обліку господарської діяльності.

Отже предметом даного договору не було передбачено здійснення діяльності з підвозу учнів шкіл.

Відповідно до п.7.2., п.7.3 Інструкції № 162/379 податкові розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).

Якщо останній день строку подання податкового розрахунку збору припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Збір сплачується платниками за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкового розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

За таких обставин позивач був зобов'язаний подавати податкові розрахунки за місцем своєї реєстрації до органу податкової служби - до відповідача та сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно п.6.2. Інструкції № 162/379 суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і визначених за місцем податкової реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку, і визначаються за формулою

де: Мі- кількість використаного пального і-того виду, у тоннах (т);

Нбі - норматив збору за тонну і-того виду пального, у гривнях (грн/т);

Кнас - коригуючий коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту, наведено в таблиці 2.1 додатка 2 до Порядку;

Кф - коригуючий коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту, наведено в таблиці 2.2 додатка 2 до Порядку;

Як вбачається з матеріалів перевірки з урахування рішень, прийнятих за результатами апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення відповідачем було встановлено, що позивачем було витрачено пального на автобус ПАЗ 672, державний № НОМЕР_8 протягом 4-го кварталу 2004 - 2- й квартал 2007 року у кількості:

- 4-й квартал 2004 - 1798,60 л;

- 1-й квартал 2005 - 695,2 л;

- 2-й квартал 2005 - 2348,3 л;

- 3-й квартал 2005 - 723,44 л;

- 4-й квартал 2005 - 2456,04 л;

- 1-й квартал 2006 - 9725,78 л;

- 2-й квартал 2006- 4390,00 л;

- 3-й квартал 2006- 3618,88л;

- 4-й квартал 2006- 4269,48л;

- 1-й квартал 2007- 28889,94;

- 2-й квартал 2007 - 6480,54 л

Судом перевірено правильність розрахунку збору та встановлено, що відповідач, з урахуванням рішення за результатами апеляційного узгодження податкового зобов'язання, вірно застосував правила розрахунку, проте невірно розрахував збір у частині, виходячи з кількості витраченого палива на автобус ПАЗ 672, державний № НОМЕР_8, у зв'язку з наступним.

Проведеним у справі експертними дослідженнями було встановлено розмір витрачених паливно-мастильних матеріалів протягом 4-го кварталу 2004 року - 2-го кварталу 2007 року (висновок від 31.08.2010 № 1800 та від 27.01.2012 № 1127).

Аналіз поданих експертних висновків свідчить про те, що відповідачем при розрахунку збору за періоди 2-й квартал 2005, 4-й квартал 2005, 1-й квартал 2006, 2-й квартал 2006, 3-й квартал 2006, 1-й квартал 2007, 2-й квартал 2007 року було застосовані показники витрат ПММ більші, ніж їх фактичні витрати.

Крім того, відповідач в Акті перевірки посилався на не нарахування та несплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, виходячи з використання позивачем автобусу ПАЗ 672, державний № НОМЕР_8, проте, підставами для розрахунку були тільки відомості, підписані позивачем, копії яких долучено до матеріалів справи, не проаналізувавши належні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують витрачання палива, а саме - дорожніх листів, якій відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» є документом встановленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

Відповідачем також не було враховано, що відповідно відомостей використаних ПММ в періоді з 4-го кварталу 2006 року по 2-й квартал 2007 року обсяг кількості паливо-мастильних матеріалів, вказаних в відомостях включав витрати палива на інший автомобільний засіб - ПАЗ 3205 СПГ (державний № НОМЕР_7) (т.1.а.с.90-107).

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

Експертом під час експертного дослідження було вивчені відомості щодо витрат ПММ (т.1.а.с.229-268), а також дорожні листи.

Суд також зазначає, що відповідно до даних експертизи розбіжності щодо витраченого палива по іншим періодам також малі місце (4-й квартал 2004, 1-й, 3-й квартал 2005, 4-й квартал 2006), проте вони не порушують права та інтереси позивача, оскільки відповідач за основу розрахунку брав менші показники ніж, встановлені експертом.

Враховуючи вищевикладене суд, заслухавши пояснення сторін та експерта, дослідивши докази у їх сукупності прийшов до висновку, що відповідачем невірно визначений розмір збору періоди 2-й квартал 2005, 4-й квартал 2005, 1-й квартал 2006, 2-й квартал 2006, 3-й квартал 2006, 1-й квартал 2007, 2-й квартал 2007 року.

При цьому, враховуючи те, що до компетенції адміністративного суду не віднесено втручання у власну компетенцію суб'єкта владних повноважень, суд не має повноважень щодо нарахування податків та зборів, та вважає за можливим скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.05.2008 № 009391701/2 в частині донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища за періоди 2-й квартал 2005, 4-й квартал 2005, 1-й квартал 2006, 2-й квартал 2006, 3-й квартал 2006, 1-й квартал 2007, 2-й квартал 2007 року в сумі 379,93 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності розрахунку відповідачем штрафних (фінансових санкцій) відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень -рішень судом встановлено наступне.

Податковим повідомленням - рішенням від 06.05.2008 № 009391701/2 було визначено штрафні(фінансові) санкції в сумі 2408,05 грн. (1870,00 грн. за неподачу розрахунків зі збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до п.17.1.1 Закону № 2181, 538,05 грн.- штрафні санкції за донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до п.17.1.2 Закону № 2181.

Податкові повідомлення - рішення від 06.05.2008 № 0000861701/2 щодо визначення штрафних(фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1161,95 грн. та від 06.05.2008 № 0003321701/2 щодо визначення штрафних(фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 170 грн. було прийнято за результатами адміністративного оскарження за заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідачем в ході перевірки було встановлено, що позивач не подавав звіти зі збору за забруднення навколишнього природного середовища протягом 4-го кварталу 2004 - 2-го кварталу 2007 року, у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням від 06.05.2008 № 009391701/2 було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 1870,00 грн.

Як встановлено судом позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, отже зобов'язаний подавати в порядку, встановленому п.7.2., п.7.3 Інструкції № 162/379 за місцем реєстрації платника податків.

Таким чином суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності у нього обов'язку подавати вказану звітність за місцем реєстрації платника податків.

Відповідно до пп. 17.1.1, 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 в разі, коли платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за № 268/5459 (п. 2.8) недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Правила визначення розміру штрафних(фінансових) санкцій щодо донарахованих за результатами документальних перевірок сум податкових зобов'язань визначено в п.6.1.1. п.6.1.2. даної інструкції, які аналогічні правилам, визначеним Законом № 2181.

Таким чином, за не подачу звітності протягом 4-го кварталу 2004 - 2-го кварталу 2007 років сума штрафних(фінансових)санкції складатиме - 1870,00 грн. (170,00Х11 періодів).

У зв'язку з висновком суду про правомірність дій відповідача щодо застосування штрафних санкцій за неподання збору за забруднення навколишнього природного середовища, суд вважає правомірним податкове повідомлення-рішення від 06.05.2008 № 009391701/2 в частині штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 1870,00 грн.

Щодо решти штрафних(фінансових) санкцій (538,05 грн. відповідно до податкового повідомлення рішення від 06.05.2008 № 009391701/2, 1161,95 грн. - повідомлення - рішення від 06.05.2008 № 0000861701/2, 170,00 грн. - від 06.05.2008 № 0003321701/2) суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду було встановлено, що вказані суми було розраховано ДПІ в м. Сімферополі та ДПА в АР Крим за результатами адміністративного оскарження.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 72 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача по справі, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.2011 по справі (т.3 а.с.13) було витребувано у відповідача розрахунок штрафних(фінансових) санкцій, які було застосовано за результатами адміністративного оскарження прийнятих податкових-повідомлень рішень.

Проте в супереч вимогам суду, відповідачем вказаний розрахунок наданий не було, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій в цій частині.

Також суд зазначає, що виконуючи функції адміністрування податків, до яких відноситься й застосування штрафних(фінансових) санкцій органи податкової служби законодавчо наділено дискреційними повноваженнями.

Враховуючи висновки суду про протиправність нарахування збору за забруднення навколишнього в частині 379,93 грн. сума штрафних санкцій за заниження вказаного збору також повинна бути зменшена.

Проте, до компетенції адміністративного суду не віднесено втручання у власну компетенцію суб'єкта владних повноважень, що унеможливлює самостійне застосування судом штрафних(фінансових) санкцій відповідно до Закону № 2181.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень від 06.05.2008 № 009391701/2 в частині 538,05 грн., від 06.05.2008 № 0000861701/2 1161,95 грн. та від 06.05.2008 № 0003321701/2 повністю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.

Позивач у позовній заяві просить скасувати податкові повідомлення-рішення, а вимогу про визнання їх протиправним не заявляє.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, встановлені обставини, підстави, на які посилався позивач в позові, дослідивши докази у їх сукупності суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 06.05.2008 № 0009381701/2 щодо визначення податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 600,00 грн.;

- від 06.05.2008 № 009391701/2 в частині визначення податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 379,93 грн., та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 538,05 грн.;

- від 06.05.2008 № 0000861701/2 щодо визначення штрафних(фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1161,95 грн.;

- від 06.05.2008 № 0003321701/2 щодо визначення штрафних(фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 170 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Згідно із наданою судовим експертом рахунком калькуляцією до експертного висновку від 31.08.2010 № 1800 (т.2.а.с. 192) на проведення експертизи витрачено 40 годин, вартість експертогодини складає 53,70 грн., разом вартість проведеної експертизи складає - 2577,60 грн. Позивачем сплачено 1288,80 грн.

Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2010 витрати, пов'язані з проведенням експертизи розподілені судом таким чином - 50% за рахунок позивача, 50% за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до рахунку від 27.01.2012 № 227/1 (т.3.а.с.57) до експертного висновку від 27.01.2012 на проведення експертизи було витрачено 24 годин, вартість експертогодини 46,90 грн., разом вартість проведеної експертизи складає - 1350,72 грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590.

Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.10.2011 витрати на проведення експертизи визначено за рахунок Державного бюджету України.

Фактична сплата позивачем вартості проведеної експертизи в розмірі 1288,80 грн. підтверджується матеріалами справи.

На час прийняття рішення по справі, сума витрат на проведення експертизи, визначена за рахунок Державного бюджету України та понесена експертною установою Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складає 2639,52 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 92 КАС України якщо призначення експертизи здійснюються за ініціативою суду, витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 769,30 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору (3.40 грн.) та проведенням експертного дослідження (765,9 грн.).

Крім того, суд вважає за можливе стягнути на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (ідентифікаційний код 26225794) витрати, пов'язані з проведення експертиз в сумі 2639,52 грн.

В судовому засіданні 30.05.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 07.06.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 06.05.2008 № 0009381701/2 щодо визначення податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 600,00 грн.;

- від 06.05.2008 № 009391701/2 в частині визначення податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 379,93 грн., та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 538,05 грн.;

- від 06.05.2008 № 0000861701/2 щодо визначення штрафних(фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1161,95 грн.;

- від 06.05.2008 № 0003321701/2 щодо визначення штрафних(фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 170 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4) за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 769,30 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (ідентифікаційний код 26225794) витрати, пов'язані з проведення експертиз в сумі 2639,52 грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.