Рішення № 251652, 04.09.2006, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" вересня 2006 р.

справа № 20-5/186

За позовом: Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз”

(95000, м. Сімферополь, вул. Кирова/пров.Совнаркомовський, 52/1)

до: комунального підприємства “ Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

про стягнення заборгованості у сумі 157148,41 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники :

Позивач: Коцеруба П.А., довіреність № 17/20 від 17.05.2006;

Відповідач: Дорожко О.Л., довіреність № 01-юр від 03.01.2006.

Суть спору:

Позивач –Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз”, звернувся до суду з позовом до відповідача - Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради, про стягнення заборгованості в сумі 157148,41грн., з яких: 151185,68 грн. –основний борг, 4500,79 грн. –пеня, 695,89 грн. –збитки від інфляції, 766,05 грн. –3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору по своєчасній оплаті наданих послуг.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, у відзиві на позов (вх. № 24392 від 04.09.2006) просить зменшити розмір пені, що стягується у зв’язку з важким фінансовим положенням підприємства.

Позивач залишив це питання на розгляд суду.

Згідно ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.09.2006 представникам сторін роз’яснені їх процесуальні права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін суд,

встановив:

18.02.2004 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 523-ТГ-2004 про надання послуг з транспортування природного газу.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач надає послуги по транспортуванню газу, що надійшов у газотранспортну систему ДАТ „Чорноморнафтогаз” і передає його безпосередньо на пунктах передачі –газорозподільних станціях газобутової організації відповідно до Правил подачі і використанні природного газу в народному господарстві України, затверджених Держкомнефтегазом України 01.11.94р.

Згідно п. 1.4, 5.1, 5.2 договору споживач зобов’язан здійснити оплату за фактично протранспортовані обсяги газу з розрахунку 24,00 грн. за 1000 м.куб. у тому числі ПДВ (по ставці 20%) –4,00 грн. за 1000 м.куб. Розрахунки за послуги з транспортування природного газу споживач здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок позивача. Споживач не пізніш 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження газу перераховує позивачу авансовій платіж в розмірі 95% вартості обсягу послуг з його транспортування, в межах заявлених у п.1.1 договору на поточний період обсягів газу. Остаточний розрахунок за послуги з транспортування природного газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту прийому-передачі фактично спожитого за місяць газу.

Позивач свої обов’язки по договору виконав повністю, надав послуги по транспортуванню газу згідно п. 2.1 договору, що підтверджується актами прийому-передачі газу від 30.04.2006, від 31.05.2006, від 30.06.2006 (а.с. 11-13).

Відповідач оплатив послуги транспортування газу частково, заборгованість на день розгляду справи складає 151185,68 грн.

Доказів погашення заборгованості на день прийняття рішення відповідачем не представлено.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003р. та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003р. зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.6.2 договору при несвоєчасній оплаті за послуги з транспортування природного газу відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Згідно вірному розрахунку позивача сума пені складає 4500,79 грн. за період з 11.05.2006 по 24.07.2006.

Згідно п. 6.3 договору за несвоєчасне виконання умов, передбачених розділом 5 договору про порядок розрахунків відповідач сплачує позивачу суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Суму основного боргу в розмірі 151185,68 грн. позивач просить стягнути з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Згідно вірному розрахунку позивача сума збитків від інфляції та 3% річних складає 695,89 грн. та 766,05 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 218, 233 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві на позов вказує те, що КП „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради є збиточним підприємством і станом на 01.07.2006 кредиторська заборгованість перед постачальниками товарів і послуг складає 56054,8 тис. грн..

В силу ст. 83 ГПК України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд вважає можливим зменшити розмір пені до 2000,00грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та другими учасниками господарського процесу.

Все вищевказане дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог у частини стягнення з відповідача основного боргу, індексу інфляції та 3% річних, у зв’язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 154648,07 грн., з яких: основної борг –151185,68 грн., пеня –2000,00 грн., збитки від інфляції –695,89 грн., 3% річних –766,05 грн.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1546,48 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,12 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “ Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ЕДРПОУ 03358357, п/р 26007945206831 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195) на користь Державного акціонерного товариства „Чономорнафтогаз” (95000, м.Сімферополь, пр. Кірова/пер. Совнаркомовський 52/1, ЕДРПОУ 00153317, п/р 26007301320204 в Кримському ЦВ Промінвестбанку, МФО 324430) заборгованість в сумі 154648,07 грн., з яких: основної борг –151185,68 грн., пеня – 2000,00 грн., збитки від інфляції –695,89 грн., 3% річних –766,05 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1546,48 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частини стягнення пені у розмирі 2500,79 грн. відмовити.

Суддя І. В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

05.09.2006

розсилка:

1. Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” (95000, м. Сімферополь, вул. Кирова/пров.Совнаркомовський, 52/1)

2. Комунальне підприємство “ Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99001, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

3. справа

4. наряд