Постанова № 25162310, 07.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. справа № 2а-9781/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Мачихіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги Державної митної служби України, Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у справі

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Державної митної служби України Калєтніка Ігоря Григоровича, начальника Дніпропетровської митниці Сухіної Марини Анатоліївни, 3 особи провідного інспектора сектору №1 відділу митного оформлення №2 Дніпропетровської митниці Кукушкіна Юрія Сергійовича про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 5.08.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів голови Державної митної служби України Калєтніка І.Г., начальника Дніпропетровської митниці Сухіної М.А., 3 особи провідного інспектора сектору №1 відділу митного оформлення №2 Дніпропетровської митниці Кукушкіна Ю.С. , в якому просив визнати протиправними дії голови Держав ної митної служби України Калєтніка І.Г. по виданню наказу №1346-к від 13.07.2010 року про звільнення його з митних органів України з посади головного інспектора сектору №1 відділу митного оформлення №2 Дніпропетровської митниці, скасувати цей наказ про його звільнення; визнати протиправними дії начальника Дніпропетровської митниці Кодіса Є.І. по виданню наказу №813-к від 25.08.2010 року про звільнення з митних органів України на виконання наказу №1346-к від 13.07.2010 року голови Державної митної служби України, скасувати цей наказ про його звільнення; поновити на роботі на посаді головного інспектора сектору №1 відділу митного оформлення №2 Дніпропетровської митниці.

Відповідачі та 3 особа заперечували проти позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнані протиправними та скасовані накази голови Державної митної служби України Калєтніка І.Г. №1346-к від 13.07.2010 року, начальника Дніпропетровської митниці №813-к від 25.08.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з митних органів України з посади головного інспектора сектору №1 відділу митного оформлення №2 Дніпропетровської митниці, він поновлений на роботі на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №2 Дніпропетровської митниці, в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідачі Державна митна служба України, Дніпропетровська митниця звернулися з апеляційними скаргами, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.408 Митного кодексу України правовий статус осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється, Законом України „Про державну службу", який стосується суспільних відносин, пов'язаних зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Тим самим регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України „Про державну службу".

Частина 2 ст.409 МК України передбачає, що у митній службі України діє Дисциплінарний статут, що затверджений Законом України від 06.09.2005 року, який визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, а також види та порядок застосування заохочень та дисциплінарних стягнень.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 09.03.1993 року перебував на службі в митних органах, як посадова особа митних органів України при прийнятті на службу приймав Присягу державного службовця, текст якої визначено ст.17 Закону України „Про державну службу", яким визначено відповідальність державних службовців за порушення Присяги.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач з додержанням вимог чинного законодавства звільнений з посади головного інспектора сектору № 1 відділу митного оформлення № 2 Дніпропетровської митниці наказом Дніпропетровської митниці №813-к від 25.08.2010 року , виданим на підставі наказу Держмитслужби України № 1346-к від 13.07.2010 року відповідно до п.1 статті 28 Дисциплінарного статуту митної служби України за неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до порушення вимог нормативно-правових актів з питань митної справи та заподіяння матеріальних збитків державі.

Зазначений наказ Держмитслужби України видано на підставі матеріалів службового розсліду- вання, проведеного відповідно до наказу Дніпропетровської митниці № 442 від 11.06.2010 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06. 1997 року у частині заборони прийняття ВМД до митного оформлення без повного пакету документів; пп. 25 пункту 3 Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням ВМД , затвердженого наказом Держмитслужби України № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого 27.04.2005року МЮ України за № 439/10-719, в частині не здійснення при проведенні митного огляду в повному обсязі, перевірки відповідності пред'явлених товарів даним, зазначеним декларантом у графі 31.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 23.03.2010 року прийнято до митного оформлення ВМД 110000016/2010/400659 та товар, що надійшов на адресу ТОВ „Ерікс -2008" відповідно до контракту № 0102/00005/2008, укладеного між „ZELTA BRUGIS LTD" (Valdemara str., bld.149, room 403, Riga, Latvia,LV-1013) та ТОВ „Ерікс-2008" (код ЄДРПОУ-36054679, 49081, м. Дніпропетровськ вул. Винокурова,11), згідно товаросупровідних документів: інвойсу від 15.03.2010 року №UA-06/2010-zb, специфікації від 15.03.2010 року №23, TIR карнет від 17.03.2010 року №DX62635812, пакувального листа від 15.03.2010 року № UA-06/2010-zb, CMR від 17.03.2010 року № LV-5812, ПП-№11000005/2010/400503 від 18.03.2010 року, ПД №0102/00005/2008 від 31.10.2008 року, доповнення №1 від 25.01.2010 року до контракту № 0102/00005/2008.

Графа 31 ВМД містила інформацію про товари торгівельних марок „Kraftool", „Зубр", „Uragan", „SVETOZAR" та „STAER", які належать підприємствам Росії та Німеччини, країна виробництва -CN (Китай). Графа 34 ВМД зазначала, що країна походження товарів невідома. Тим самим товаросупровідні документи, надані для здійснення митного оформлення, не містили інформації про країну походження та про країну-виробника товарів. Сертифікат походження товарів при здійсненні митного оформлення не надавався.

Пунктами 4, 5 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1864 від 12.12.2002 року (далі-Порядок 1864) передбачено визначення декларантом країни походження товарів на підставі сертифіката про походження чи декларації про походження товарів, а також можливість застосування додаткових документів у разі наявності розбіжностей у декларації про походження товарів та інших документах.

Відповідно до вищезазначеного Порядку 1864 додатковими відомостями про країну походження є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару.

Однак при здійсненні митного оформлення зазначеного товару позивачу сертифікат про походження товарів не надавався, відсутня була і декларація про походження товару, яка у визначенні Порядку 1864 являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі) про країну походження товару, зроблену виробником або експортером і засвідчену ними або органом, уповноваженим видавати сертифікати.

Суд першої інстанції не звернув уваги на обставину, що у позивача не було правових підстав для визначення Китаю країною походження товару та застосуванні при цьому сертифікатів відповідності, виданих органом сертифікації -ДП „Харківстандартметрологія" на підставі випробувань, де у графі - виробник продукції Сертифікатів зазначено Kraftool 1/E Gmbh, Китай; та рішення № 09/149 від 23.03.2010 ДП „Харківстандартметрологія", виданому для цілей митного оформлення, оскільки сертифікатами відповідності не визначається країна походження товару.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України № 46-93 від 10.05.1993 року "Про стандартизацію та сертифікацію" сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на то органами з сертифікації - підприємствами, установами , організаціями з метою: запобігання реалізації продукції небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів ЗЕД в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві.

Сертифікати не підтверджують країну походження товару, а тільки зазначають про безпеку застосування у побуті товарів, вироблених серійно протягом зазначеного у сертифікаті терміну. Такі сертифікати є обов'язковими для здійснення митного оформлення та подальшої реалізації 6 товарів із 43, зазначених у ВМД.

Суд першої інстанції не врахував, що використання додаткових документів відповідно до Порядку 1864 можливе у разі наявності розбіжностей у декларації про походження товарів та інших документах щодо відомостей про країну походження товару. Матеріали митного оформлення свідчать про відсутність сертифікату про походження товарів або декларації, а також будь-якої інформації про країну походження в інших документах, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем на законних підставах зазначено в Акті митного огляду країну походження товару Китаю є помилковим.

Відповідно до ст. 276 МК України країна походження товарів визначається з метою застосування методів тарифного та нетарифного регулювання , а також має значення для перевірки правильності визначення митної вартості товарів.

П.п.25 пункту 3 Порядку передбачено випадки прийняття рішення про потребу проведення митного огляду товарів та транспортних засобів.

Посадова особа (посадові особи), яка проводить митний огляд, перевіряє в обсязі, що відповідає меті проведення митного огляду, відповідність пред'явлених товарів даним, унесеним декларантом до граф 6, 18, 19, 21, 27, 30, 31, 34, 35, 38, 50 ВМД, і несе відповідальність за непроведення чи неналежне проведення такої перевірки.

Акт про проведення митного огляду товарів, що переміщуються за ВМД (далі - Акт), складається за формою наведеною у додатку 2 до цього Порядку. У пункті 7.3 "Опис, кількість і країна походження товарів (за маркуванням)" Акта зазначаються всі відомості, передбачені формою Акта, в усіх випадках наводяться видимі при зовнішньому огляді наявні ідентифікаційні характеристики товарів.

Позивач, як особа уповноважена начальником сектору на проведення митного огляду товару, наданого для здійснення митного оформлення за визначеною ВМД, зазначив в Акті митного огляду завідомо неправдиві відомості про країну - виробника товару, які не підтверджені документально та не відповідають маркуванню наданого товару, зазначені обставини підтверджені письмовими доказами: актом переогляду, складеного посадовими особами УСБУ у Дніпропетровській області, та фотознімками. Наслідком використання неправдивої інформації про товари, зазначеної позивачем в Акті, стало невірне визначення митної вартості та несплата в повному обсязі митних платежів у сумі 71 155, 57 грн.

Крім того судом першої інстанції в постанові зазначено, що керівником ТОВ „Ерікс-2008" є Третяк А.В., при цьому не враховано, що дружина позивача ОСОБА_8 є єдиним засновником зазначеного підприємства.

Суд першої інстанції не звернув на зазначені обставини уваги, не повно з'ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року підлягає скасуванню.

Керуючись ч.1 п.3 ст.198, ст.202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної митної служби України, Дніпропетровської митниці - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року -скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко