Постанова № 25161040, 04.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р.Справа № 5017/310/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лавриненко Л. В.,

суддів: Картере В. І., Пироговського В. Т.,

секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився, повідомлений належним чином;

від Приморської сільської ради Кілійського району: не з'явився, повідомлений належним чином;

від фізичної -особи підприємця ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений належним чином;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Кілійського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2012 р.

у справі № 5017/310/2012

за позовом прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області

до фізичної -особи підприємця ОСОБА_1, м. Ізмаїл

про стягнення 20 910, 00 грн.

та за зустрічним позовом фізичної -особи підприємця ОСОБА_1, м. Ізмаїл

до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області

про визнання недійсним договору-

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, що підтверджуються поштовими повідомленнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах строку, вставленого частиною 2 ст. 102 ГПК України.

Прокурор Кілійського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за резервування земельної ділянки в сумі 20 910 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на укладний 22.01.2010 р. між Приморською сільською радою Кілійського району (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) договір резервування земельної ділянки площею 4 961 кв. м, яка розташована в рекреаційній зоні Приморської сільської ради.

Відповідно до п. 12 та п. 13 договору загальна сума плати за резервування земельної ділянки в 2 010 році становить 35 810 грн., плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини річної суми на пізніше 30 числа наступного за звітнім місяцем.

Прокурор вказує на те, що орендарем порушено п. 12 договору, проте орендар продовжує використовувати вказану земельну ділянку, не здійснивши повний розрахунок з орендодавцем по платі за використання земельної ділянки у передбачені договором строки. Відповідно до розрахунку заборгованості по платі за резервування земельної ділянки станом на 23.11.2011 р. борг становить 20 910 грн.

16.03.2012 р. фізична особа -підприємць ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання недійсним попереднього договору резервування земельної ділянки від 22.01.2010 р. № 31.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те що, спірний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2012 р. зустрічна позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приморської сільської Ради Кілійського району Одеської області прийнята до провадження для сумісного розгляду з первісним.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Петров В. С.) від 17.04.2012 р. прокурору Кілійського району Одеської області у задоволенні позову до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в смуі 20 910 грн. відмовлено, задоволено зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приморської сільської Ради Кілійського району Одеської області - визнано недійсним попередній договір резервування від 22.01.2012 р. № 31.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, прокурор Кілійського району Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який наполягає на його скасуванні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2012 року по справі № 5017/310/2012 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 р. апеляційну скаргу прокурора Кілійського району Одеської області прийнято до провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив:

Відповідно до договору купівлі -продажу від 16.10.2007 р. (а.с. 32), посвідченого приватним нотаріусом Децик Е.М. Кілійського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 7269, гр. ОСОБА_1 придбала у власність нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку "Україна", що знаходиться у Кілійському районі Одеської області, Приморська сільська рада.

Факт реєстрації права власності на вказані будівлі та споруди бази відпочинку за ОСОБА_1 підтверджено наявною в матеріалах справи копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 33).

26.12.2007 р. відбулась державна реєстрація фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Рішенням від 26.03.2008 р. № 261-V-П (а. с. 10) Приморська сільська рада надала згоду ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,4961 га (з урахуванням змін, внесених рішенням Приморської сільської ради від 12.12.2008 р. № 383-V-XIIІ) в довгострокову оренду строком на 49 років із земель рекреаційного призначення на території Приморської сільської ради для розміщення, експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Україна".

22.01.2010 р. між Приморською сільською радою Кілійського району та фізичною особою-підприємцем Мазур Яною Василівною укладено попередній договір резервування земельної ділянки № 31.

За умовами цього договору сторони прийняли на себе зобов'язання протягом 12 місяців, але не пізніше 31.12.2010 р., укласти договір земельної ділянки загальною площею 4 961 га.

Відповідно до п. 12 та п. 13 договору загальна сума плати за резервування земельної ділянки в 2010 році обчислюється згідно чинного законодавства та рішення Приморської сільської ради від 22.10.2010 р. № 544-V-П "Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення на 2010 рік", що складає 35 810 грн. (з урахуванням коефіцієнту індексації, що складає 9% від середньої вартості 1 кв. м. по зонам).

Періодичність внесення плати - щомісячно у розмірі 1/12 частини річної суми не пізніше 30 числа, наступного за звітним місяцем.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків наведені в ст. 11 ЦК України. За приписами п. 1 цієї норми таким підставами є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні положення про договір визначені в розділі ІІ ЦК України.

Статтею 635 ЦК України регламентовано такий вид договору, як попередній договір.

За приписами абз. 1 ч. 1 цієї норми попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ч. 3 наведеної норми зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Враховуючи те, що в строк до 31.12.2010 р. між Приморською сільською радою Кілійського району та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 основний договір не укладено, місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення зобов'язань сторін щодо укладення основного договору оренди. З цим висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України підставою набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результати аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ч. 2 та ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України особа, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями вказаними в ст. 122 зазначеного кодексу.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Вимоги до форми та змісту договору оренди землі наведені в Законі України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV (зі змінами та доповненнями).

В частині 1 ст. 15 цього Закону наведено перелік істотних умов договору оренди землі.

Такими умовами є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 18, 20 вказаного Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Як вбачається з тексту оскарженого рішення, місцевий господарський суд дійшовши висновку, що укладений між Приморською сільською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) договір резервування земельної ділянки є по своїй суті договором оренди земельної ділянки, визнав цей договір недійсним. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи те, що, укладаючи спірний договір резервування земельної ділянки, Приморська сільська рада мала на меті одержання орендної плати, і цим договором приховано договір оренди земельної ділянки, спірні правовідносини повинні регулюватися нормами Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Спірний договір резервування від 22.01.2010 р. укладено з порушенням вимог чинного законодавства, встановлених для договорів оренди землі, з огляду на відсутність в ньому всіх істотних умов, встановлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", що є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, Господарський суд Одеської області правомірно визнав недійсним укладений між Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 попередній договір резервування земельної ділянки від 22.01.2010 р. № 31, що в свою чергу, мало наслідком відмову у задоволенні позовних вимог прокурора Кілійського району Одеської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цим договором в сумі 20 910 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 85, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2012 р. по справі № 5017/310/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 07.07.2012 р.

Головуючий суддя Л. В. Лавриненко

Судді В. І. Картере

В. Т. Пироговський