Постанова № 25161006, 27.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 2/5007/26/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" на рішення господарського суду Житомирської області від 09.04.12 р.

у справі № 2/5007/26/12 (суддя Тимошенко О. М. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК"

про стягнення 41517,87 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Горбань С.П( довіреність у справі)

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09 квітня 2012 року у справі № 2/5007/26/12 ( суддя Тимошенко О.М) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра -Схід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" про стягнення 41 517,87 грн. задоволені повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід" -37935,48 грн. боргу, 2933,36 грн. пені, 649,03 грн. річних, 1609,50 грн. витрат на оплату судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, застосовуючи положення ст.ст.11, 193, ч.1 ст.202, ч.1 та ч.2.ст.509, 525,526,549,ч.2 ст.625, 627, 629 ЦК України, ст.193 ГК України прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються матеріалами справи.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" звернулось з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Житомирської області від 09 квітня 2012 року у справі № 2/5007/26/12 скасувати повністю і припинити провадження у справі. Просить стягнути з ТзОВ "Кобра- Схід" витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 820,50 гривень.

Апелянт у скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з"ясуванням обставин , що мають істотне значення для справи.

Так ,на думку скаржника, судом не було досліджено, що ТОВ "Кобра-Схід" свої зобов'язання по Договору про надання охоронних послуг виконувало неналежним чином та не у повному обсязі, що призвело до того, що 10.08.2011 року на території охоронюваного заводу ТОВ "Вудпак", а саме ,на дільниці стрічкової пилорами, було виявлено крадіжку напиленого бруса в кількості 6 шт., про що було складено Акт виявлення недостачі, який представники ТОВ "Кобра-Схід" відмовилися підписати. В порушення п.5.2. Договору № 104 від 17.06.2011 року про надання охоронних послуг представники ТОВ "Кобра-Схід" не повідомили чергову частину органів внутрішніх справ про крадіжку майна ТОВ "Вудпак".

18.08.2011 року вих. № 340 на адресу ТОВ "Кобра-Схід" було направлено Претензію із вказівкою про виявлення факту крадіжки та порушення умов Договору.Позивачем не було взято участі у визначені розміру збитків (вартості вкраденого майна ТОВ"Вудпак") та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, що передбачено умовами п. 5.4. Договору

На думку апелянта до позовної заяви та матеріалів справи ТОВ "Кобра-Схід" не було додано "Інструкції по охороні об'єкту» та "Інструкції про порядок приймання (здавання) об'єктів та окремих приміщень під охорону", що є додатками № 2, № 3 до Договору №104 від 17 червня 2011 року, а тому суд першої інстанції виніс рішення без дослідження даних документів, що мають істотне значення для справи, що є порушенням норм процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .

У судове засідання апелянт не з"явився, натомість надіслав заяву, в якій просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв"яку з відрядженням представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи , що апелянт належним чином повідомлений про час та місце апеляційного перегляду справи, явка сторін обов»язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК".

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення господарського суду Житомирської області від 09 квітня 2012 року у справі № 2/5007/26/12 винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зауважив, що крадіжки на підприємстві не було, доводи апелянта про виявлену крадіжку 10 серпня 2011 року на території заводу ТОВ "Вудпак" вважає надуманими і такими, що не підлягають до уваги.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 09 квітня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 17 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід" (охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (замовник) був укладений договір про надання охоронних послуг №104, за умовами якого замовник (відповідач) передає, а охорона (позивач) приймає під цілодобову охорону об'єкт ,вказаний в дислокації. (а.с. 11-15)

Відповідно до розділу 7 Договору, замовник щомісячно сплачує надані охоронні послуги в розмірі 21000,00грн. наступним чином: до 20-го числа сплачує аванс у розмірі 50% від вартості послуг; остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт, в строк не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Договір був розірваний 25 серпня 2011 року .

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2011 року сторони підписали акт здачі-прийняття робіт за липень місяць 2011 року №ОУ-0000111 на суму 21000,00грн. (а.с.17), який відповідачем оплачений не був .

25 серпня 2011 року був складений акт здачі-прийняття робіт за серпень місяць 2011 року №ОУ-0000131 на суму 16935,48грн. (а.с.34), проте відповідач відмовився його підписувати, покликаючись на те, що позивач не виконав належним чином своїх обов'язків по охороні об'єкту ,внаслідок чого 10 серпня 2011 року на дільниці стрічкової пилорами при перевірці залишків напиленого бруса було виявлено крадіжку в кількості 6 шт. брусів, на підтвердження чого надав акти недостачі напиленого бруса.

Таким чином , заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги по охороні об»єкта всього становить 37935 грн. 48 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заперечення відповідача про невиконання позивачем належним чином своїх обов'язків по охороні об'єкту не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Зокрема, відповідно до п.5.3 Договору, факти крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна замовника сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі, або в силу інших причин з вини працівників охорони, встановлюється органами дізнання, попереднього слідства або судом.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів ,які підтверджують факти крадіжки ,грабежу , знищення або пошкодження майна.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, відповідачем порушено умови Договору від 17 червня 2011 року в частині сплати за надані послуги по охороні в розмірі 37935 грн. 48 коп., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення судом першої інстанції із відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 37935 грн. 48 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2933,36 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 649,03 грн. річних .

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Статтями 216 і 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачені Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 цього Кодексу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечувати виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.6 Договору, у разі затримки платежу, охорона нараховує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Крім того,відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши проведені розрахунки ,апеляційний господарський суд вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення 37935,48 гривень боргу, 2933,36 грн. пені, 649,03 грн. річних із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра- Схід" .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку, викладеного у рішенні місцевого господарського суду.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

В силу ст.ст. 33, 38, 43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК", оскільки місцевим господарським судом повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити це рішення без змін.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги в зв"язку з відмовою у її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта .

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою ТзОВ " Вудпак" сплатило судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 820,5 грн. ,замість 804,75 грн. З огляду на викладене, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути апелянту надлишково сплачену суму судового збору, що становить 15,75 грн.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 09 квітня 2012 року у справі № 12/5007/26/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" без задоволення.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" (11744, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Нова Романівка; код 31711882) судовий збір у розмірі 15,75 грн.(п"ятнадцять грн. 75 коп.), як внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Господарському суду Житомирської області на виконання означеної постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.