Постанова № 25160827, 10.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р.Справа № 5017/519/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лисевич В.В. -за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Військової частини А1620

на рішення господарського суду Одеської області

від 05 квітня 2012 року

у справі № 5017/519/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекції первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Військової частини А1620

про стягнення 12400 грн.12 коп.

ВСТАНОВИВ:

21.02.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекції первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі позивач, ПАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А1620 (далі відповідач, ВЧ ) про стягнення грошових коштів у сумі 12400 грн.12 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором оренди нерухомого майна № 761-8 від 13.09.2011 р. щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого має заборгованість по її оплаті за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. в сумі 12260 грн. 72 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 117 грн. 12 коп. -пені, 22 грн. 28 коп. -3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

У відзиві на позов ВЧ вимоги ПАТ вважала необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач є бюджетною установою і фінансується виключно з державного бюджету України, а необхідні кошти Міністерством оборони України на оплату послуг позивача КЕВ не виділялися, у зв'язку з чим належним відповідачем у даній справі є Міністерство оборони України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів.

Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.04.2012 р. (суддя Демешин О.А.) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором оренди нерухомого майна № 761-8 від 13.09.2011 р. щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого має заборгованість по її оплаті за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. в сумі 12260 грн. 72 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 117 грн. 12 коп. -пені, 22 грн. 28 коп. -3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

Клопотання відповідача про зменшення, в порядку ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України, розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача залишено місцевим судом без задоволення з посиланням на правомірність та співрозмірність їх нарахування останнім.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ залишити без задоволення посилаючись на те, що належним відповідачем у справі є Міністерство оборони України та безпідставне не зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню на користь позивача.

Скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ВЧ без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 13.09.2011 р. між сторонами по справі був укладений договір оренди № 761-8 за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину технологічного приміщення ДЕЛКС-811 площею 3,4 кв. м., що розташоване в будинку № 154 по вул. Леніна в м. Біляївка Одеської області для встановлення обладнання зв'язку.

Термін дії договору встановлений сторонами з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р.

У п. п. 3.1, 3.2 договору сторонами визначений розмір орендної плати в сумі 505 грн. з ПДВ (20%) за 1 кв. м. технологічного приміщення на місяць. Орендна плата за перший місяць оренди за 3,4 кв. м. становить 1717 грн. у т.ч. ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору.

Пунктом 3.6. договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги.

Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку № 1 до договору.

Згідно додатку № 1 до договору, датою приймання-передачі об'єкта оренди є 13.09.2011 року.

У розділі 13 договору встановлено, що передбачені цим договором права та обов'язки ПАТ „Укртелеком", виконуються філією „Дирекція первинної мережі ПАТ „Укртелеком", а проведення розрахунків -без балансовим структурним підрозділом Філії, а саме Регіональним центром технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 8.

Відповідно до наказу ПАТ „Укртелеком" № 390 від 22.08.2011 р., щодо внесення змін до структури філії „Дирекція первинної мережі" та наказу філії „Дирекція первинної мережі ПАТ „Укртелеком" № 339 від 30.08.2011 р., про внесення змін до організаційної структури Філії, на базі Регіональних центрів технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 8 (м. Одеса) та № 5 (АР Крим, Херсонська область) створено регіональний центр технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 (м. Одеса).

Як свідчать матеріали справи позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконував своєчасно, належним чином та в повному обсязі, а саме передав відповідачеві об'єкт оренди 13.09.2011 року та виставляв останньому рахунки на сплату орендної плати, зокрема: № 16а167 від 30.09.2011 р. на суму 6115 грн. 01 коп., № 160 від 31.10.2011 р. на суму 2038 грн. 33 коп., № 1289 від 30.11.2011 р. на суму 2053 грн. 42 коп., № 831900-42 від 31.12.2011 р. на суму 2053 грн. 96 коп., а всього на суму 12260 грн. 72 коп.

Вказані рахунки отримані відповідачем, що вбачається з копії реєстрів рахунків, в яких міститься підпис посадової особи ВЧ про їх отримання, у зв'язку з чим, відповідно до умов укладеного договору, відповідач повинний був оплатити кожний із отриманих рахунків не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

З матеріалів справи видно, що жодний із отриманих рахунків відповідач не оплатив до сьогоднішнього часу, внаслідок чого суд першої інстанції підставне, згідно ст. ст. 525, 526, 530, 762 ЦК України та ст. 283 ГК України стягнув з відповідача на користь позивача 12260 грн. 72 коп. боргу по орендній платі за договором № 761-8 від 13.09.2011 р. за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р.

Доводи відповідача про те, що належним відповідачем у справі є Міністерство оборони України правомірно не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки сторонами названого договору оренди є ПАТ і ВЧ та цей договір не містить в собі будь-яких застережень щодо сплати орендних платежів відповідачем тільки після надходження коштів від названого міністерства.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Також, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності, а відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

До того ж, відповідачем, всупереч вимогам ст. ст. 32-34 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів його недостатнього фінансування з державного бюджету України.

Вищенаведене повністю спростовує доводи скаржника про те, що належним відповідачем у справі є Міністерство оборони України, а тому вони до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки не ґрунтуються на умовах договору № 761-8 від 13.09.2011 р. та наведеному законодавстві України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Пунктом 8.2 укладеного договору, за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, у зв'язку з чим позивач цілком правомірно здійснив нарахування відповідачеві пені в сумі 117 грн. 12 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та трьох процентів річних в сумі 22 грн. 28 коп.

Здійснений позивачем розрахунок розміру пені та 3% річних перевірений як місцевим, так і апеляційним судом та є правильним і вірним, а крім того не оспорений відповідачем ані в цілому, ані за його складовими.

Оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, то розмір 3% річних та збитків від інфляції, що підлягають стягненню з боржника на користь кредитора не можуть бути зменшені судом ні за яких обставин на підставі ст. 233 ГК України, внаслідок чого доводи скаржника про те, що місцевий суд безпідставне не зменшив розмір 3% річних, що підлягають стягненню з нього на користь позивача до уваги прийнятими бути не можуть.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, місцевий суд об'єктивно оцінив обставини справи в їх сукупності та дійшов до правильного висновку, що даний випадок не є винятковим та виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини невиконання зобов'язання відповідачем та відповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення останнім своїх зобов'язань за договором підставне залишив без задоволення відповідне клопотання відповідача, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. правомірно, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, повністю покладені судом першої інстанції на відповідача.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2012 р. при прийнятті апеляційної скарги ВЧ до розгляду названого суду остання була зобов'язана надати належні докази сплати та зарахування до державного бюджету України судового збору в сумі 804 грн. 75 коп., оскільки апелянтом до скарги була надана ніким не засвідчена фотокопія платіжного доручення № 154 від 12.06.2012 р. на названу суму, яка, в порядку ч. 2 ст. 36 ГПК України, не є належним і допустимим доказом сплати скаржником судового збору у розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством.

Вищеназвані вимоги апеляційного суду скаржником не виконані, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що ВЧ не надано належних та допустимих доказів сплати та зарахування до державного бюджету України судового збору в сумі 804 грн. 75 коп. за подану та розглянуту апеляційну скаргу, внаслідок чого ці витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку ст. 44, 49, 99 ГПК України до державного бюджету України в процесі апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 -103, 105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2012р. у справі № 5017/519/2012 -залишити без змін, апеляційну скаргу Військової частини А1620 -без задоволення.

Стягнути з Військової частини А1620 до Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір"(Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір у розмірі 804 (вісімсот чотири ) грн. 75 коп.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням вньому повних та необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.07.2012 р.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.