Постанова № 25160761, 03.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р.Справа № 24/17-4632-2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

Від відповідача - Прутян М.Ю., довіреність № б/н, дата видачі : 25.10.11; ВАТ „Заплазське хлібоприймальне підприємство";

Від позивача - не з'явився, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь у розгляді справи апеляційним судом,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агенства резерву України

на рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2012р.

у справі №24/17-4632-2011

за позовом Державного агенства резерву України

до Відкритого акціонерного товариства „Заплазське хлібоприймальне підприємство"

про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та стягнення 1 347 356,48 грн.

В судовому засіданні 03.07.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Державне агентство резерву України (далі - Держрезерв, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Заплазське хлібоприймальне підприємство" (далі -ВАТ, відповідач) про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву відсутні матеріальні цінності, а саме: пшениця 3кл. -165,949т, пшениця 4 кл. -32,006т, жито групи А -10,855т, соняшник насіння -320,863т. та стягнути з останнього до Державного бюджету України 1 347 356,48 грн. штрафних санкцій, в тому числі 523 930,89грн. штрафу та 823 425,59грню пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2012р. (головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Рога Н.В., Фаєр Ю.Г.) у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Держрезерв звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги щодо повернення пшениці 3кл. -165,949т, пшениці 4 кл. -32,006т, жита крупи А -10,855т, насіння соняшника -320,863т та стягнення 1 347 356,48 грн. штрафних санкцій, в тому числі 523 930,89грн. штрафу та 823 425,59грню пені, задовольнити повністю, оскільки неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, не в повному обсязі досліджені матеріали справи.

Апелянтом також заявлено клопотання про відновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2012р. відновлено Держрезерву процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення, прийнято скаргу до провадження та призначено до розгляду.

15.05.2012р. ВАТ надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду залишити без змін, скаргу без задоволення, з підстав викладених у зазначену відзиві.

28.05.2012р. Одеським апеляційним господарським судом було направлено лист начальнику Любашівського РВ УМВС України в Одеській області про надіслання до апеляційного господарського суду належним чином засвідчені копії актів експертних досліджень щодо справжності приймальних актів №№15,16,17 від 20.10.1999р. про передачу на зберігання в ВАТ «Заплазське хлібоприймальне підприємство»насіння соняшника в загальній кількості 301655 кг. на рахунок Держрезерву України, якщо такі експертизи були проведені по кримінальній справі №27200400216.

12.06.2012р. (вх. №1270/12/Д.2) Одеський апеляційний господарський суд отримав відповідь на вищезазначений лист разом з додатком, а саме -копії приймальних актів №№15,16,17 від 20.10.1999р. та заключення судово-технічної експертизи документів по к/с №27200400216.

В судовому засіданні 22.05.2012р., представники сторін були присутні та відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 19.06.2012р.

В судовому засіданні 19.06.2012р. представником відповідача було заявлено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на підставі ст. 69 ГПК України, яке колегією суддів було задоволено та відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 03.07.2012р.

Держрезерв належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.06.2012р., проте позивач в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

В судових засіданнях представник відповідача надав пояснення, просив рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Одеської області, 12.08.99р. між Держрезервом та ВАТ укладено договір №74 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, відповідно до умов якого, Позивач передав, а Відповідач прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву.

На підставі службового завдання Одеським контрольно-ревізійним відділом Держрезерву проведено контрольну перевірку наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву ВАТ „Заплазьке ХПП", за результатами якої складено акт від 21.03.03, який підписано повноважними особами Відповідача та скріплено його печаткою. В результаті перевірки було встановлено факт незабезпечення збереження зерна державного резерву, зокрема: пшениця 3 кл. - 165,949 т, пшениця 4 кл. - 459,810 т, жито групи А - 10,855 т, соняшник насіння - 320,863 т.

Під час повторної перевірки, проведеної 01.06.05 було підтверджено незабезпечення збереження зерна державного резерву, а саме пшениця 3 кл. - 165,949 т, пшениця 4 кл. - 32,006 т., жито групи А - 10,855 т., соняшник насіння - 320,863 т.

Відносини сторін, що виникають зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву регулюються Законом України "Про державний матеріальний резерв", який є спеціальним і визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження запасів державного матеріального резерву, та іншими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. Водночас, статтею 2 названого Закону визначено що відповідальне зберігання - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. При цьому зберігач має забезпечувати якісне зберігання закладених до державного резерву товарно-матеріальних цінностей звітувати перед Держкомрезервом в установленому законодавством порядку.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, є державною власністю і не підлягають відчуженню. Відповідно до статті 12 цього Закону, державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним. Отже, відповідальний зберігач матеріальних цінностей державного резерву не є носієм права власності або права повного господарського відання на цінності державного резерву.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України, а положення ст. 11 Закону зобов'язують _підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Також згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.02 відповідальний зберігач зобов'язаний відшкодовувати втрату, нестачу матеріальних цінностей у 5-денний термін після виявлення втрати чи нестачі матеріальних цінностей.

Факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчать про неналежне виконання своїх зобов'язань передбачених Цивільним кодексом України (ст.ст. 936, 942, 949), Законом України "Про державний матеріальний резерв", Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву. За неналежне виконання зобов'язань ст. 230 ГК України передбачає відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, Відповідач посилається на розпорядження якими, нібито на підприємстві проводилося списання зерна державного резерву на підставі зменшення його кількості у зв'язку із очищенням та сушінням.

Як передбачено п.п. 1.1, 1.5 розділу VIII Інструкції про ведення обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики країни № 661 від 13.10.08 зачистка партій зерна і продукції проводиться комісією в складі керівника підприємства, начальника ВТЛ і головного бухгалтера за участю матеріально відповідальної особи і оформляється актом зачистки (форма N ЗО чи форма N 30а), Не рідше двох разів на рік (1 липня і 1 листопада) комісія із зачистки за наказом керівника підприємства проводить суцільну перевірку (інвентаризацію) наявності продукції. Документи, що складаються при їх оформленні розглядаються держінспектором Державної хлібної інспекції і затверджуються начальником відповідної ДХІ.

Розпорядження №47 від 22.06.1997 р., №39 від 20.02.1996 р., №62 від 17.07.1997 р. №67 від 15.07.1997 р., №83 від 30.07.1999 р., №87 від 08.12.1999 р., №72 від10.11.1997 р., №83 від 26.09.1999 р., №110 від 09.03.2000 р., якими нібито проводилося списання зерна державного резерву оформлені в порушення Інструкції і не затверджені представником ДХІ.

Із пояснень представника позивача вбачається, що жодних документів (копій чи оригіналів), зокрема, актів зачисток, затверджених ДХІ, які нібито надсилались до Держрезерву для проведення змін в обліку зерна, та передбачені наказом Мінагрополітики України № 661 від 13.10.08, у Позивача відсутні, а доказів їх надсилання відповідачем суду не надані.

Що стосується позову в частині повернення насіння соняшника в кількості 320,863 т. та стягнення штрафу колегія суддів вважає, що в цій частині позову слід відмовити з наступних підстав.

Стосовно приймальних актів №15 від 20.10.1999р., №16 від 24.11.1999р., №17 від 15.12.1999р. на закладку в державний резерв насіння соняшника в загальній кількості 301,655 т, то ці акти відповідачем ніколи не складались, насіння соняшника в зазначеній кількості на Заплазське ХПП не здавалось.

Вказані обставини підтверджуються доданими до відзиву на позов документами, а саме Актом перевірки КРВ в Любашівському районі від 24.06.2004 №160-24/47, в якому зазначається, що "насіння соняшника в загальній кількості 301655 кг, яка нібито зарахована в державний резерв згідно прийомних актів №15, №16, №17 від 20.10.99р. в кількості відповідно 49860 кг, 152144 кг та 99651 кг на ВАТ "Заплазське ХММ" не надходила, по обліку не значиться і в державний резерв не зараховувалась".

Прокурор Любашівського району листом від 02.06.2006 №1149 повідомив, що по даному факту 29.06.2004 р. СВ Любашівського РВ УМВС України в Одеській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Слідством встановлено, що в 1999 році не встановлені особи, використовуючи підробні документи про передачу на зберігання в Заплазське ХПП насіння соняшника на рахунок Держрезерву України, отримали дизельне паливо на загальну суму сто тисяч вісімсот гривень.

Крім того з висновку судово-технічної експертизи документів по матеріалам кримінальної справи №11932/03 вбачається, що відтиски круглої печатки в приймальних актах №№15,16,17 від 20.10.1999 року нанесені не печаткою ВАТ «Заплазське хлібоприймальне підприємство, зразки відтисків якої представлені для порівняння.

Актом зачистки №5 від 27.02.2003 Держхлібінспекцією по Заплазському ХПП затверджено списання соняшника держрезерву в кількості 19,208 т.

Посилання відповідача на акти зачистки по Заплазському ХПП №12б, №1а, від 27.02.2003, від 26.05.2006р. без номера якими Держхлібінспекцією затверджено списання пшениці не можуть бути прийняті до уваги оскільки зачистка була проведена після 16.04.2002 року тобто після встановлення нестачі зерна, засвідченим актом КРУ, а потім підтвердженими перевірками КРУ в березні 2003 р. і в червні 2005 року.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача що в обліку позивача фактично відбулось подвійне врахування однієї і тієї ж партії зерна в кількості 115009 кг. і 111587 кг.

Так, дійсно спільним листом Любашівський райагропостач та Заплазське ХПП повідомили голову Держкомрезерву, що взамін раніше виданого збережувального зобов'язання від 21.09.1995 на закладку в держрезерв пшениці 3 класу в кількості 115009 кг. на підставі листа райагропостача була зменшена кількість пшениці і складене нове сбережувальне зобов'язання від 03.10.1995 в кількості 111587 кг. і просили вважати недійсним збережувального зобов'язання від 21.09.1995 на 115009 кг та прийняти до заліку сбережувальне зобов'язання від 03.10.1995 в кількості 111587 кг., але листом №9-1/3553 від 20.05.2003 р. заступник Голови Держкомрезерву України у відповідь на лист №31 від 14.04.2003 р. повідомив, що приймальний акт на закладку 115,009 т. пшениці 3-го класу зараховано лише один раз і підстав для зняття зерна з обліку немає.

Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за самовільне відчуження матеріального резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф в розмірі 100 % вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми обсягу відсутнього обсягу за кожен день до повного їх повернення. Розмір пені обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 21 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 року N 1129, передбачено, що ціни на матеріальні цінності, які відпускаються з державного резерву, визначаються Державним комітетом України з державного матеріального резерву, виходячи з оптових цін, що діють на час відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції.

На підставі наявних в справі доказах суд дійшов обґрунтованого висновку щодо вартості зерна: вартість 165,949 т. пшениці 3кл. становить 107,866,85 грн., 32,006т., пшениці 4 кл. 17,603,30 грн., 10,855т. жита групи А 3799,25 грн. ., 320,863т. насіння соняшника 394,661,49 грн.

Враховуючи, що вартість самовільно використаних Відкритим акціонерним товариством Заплазське хлібоприймальне підприємство матеріальних цінностей становить 129,269,40 грн., то відповідно сума штрафу складає 129,269,40 грн.

За самовільне використання матеріальних цінностей державного матеріального резерву з відповідача слід стягнути пеню за період з 21.03.2003 р. по 28.10.2011 р. в розмірі 198,982, 7 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове скасування оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2012р. по справі №24/17-4632-2011.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Державного агенства резерву України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2012р. по справі №24/17-4632-2011- частково скасувати та викласти в наступній редакції:

„Позов Державного агенства резерву України задовольнити частково.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство „Заплазське хлібоприймальне підприємство" повернути до державного резерву: пшеницю 3 кл. -165,949т; пшеницю 4 кл. -32,006т; жито групи А -10,855т;

В задоволенні позову Державного агенства резерву України про повернення насіння соняшника -320,863т відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Заплазське хлібоприймальне підприємство" на користь Державного агенства резерву України 328 252,1 грн. штрафних санкцій, в тому числі 129269,40 грн. штрафу та 198982,7 грн. пені.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Заплазське хлібоприймальне підприємство" до Спеціального фонду Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31210206783008, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), код ЄДРПОУ суду 03499997) судовий збір у розмірі 15 682,97 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 97 коп.) за подання позовної заяви."

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Заплазське хлібоприймальне підприємство" до Спеціального фонду Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір у розмірі 7 841,48 грн. (сім тисяч вісімсот сорок одна гривня 48 коп.) за подання апеляційної скарги.

4. Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ відповідно до цієї постанови із зазначенням в ньому всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.07.2012р.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.