Постанова № 25160689, 05.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.12 Справа № 5008/141/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз»від 16.05.2012 року № 008 0101

на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.05.2012 р.

у справі № 5008/141/2012

за позовом -публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз», м. Ужгород

до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні приміщенням та стягнення 18 949, 09 грн.

за участю представників:

від позивача -Бочкар А. П.,

від відповідача1 -не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.05.2012 р. у справі № 5008/141/2012 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н.НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "Ужгородський Турбогаз" (АДРЕСА_2, і.к. 00153608) 105,73 грн. (в т.ч. 88,63 грн. пені та 17,10 грн. 3% річних) та 9,01 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням публічне акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз» подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати і постановити нове рішення, яким повністю задоволити вимоги позовної заяви. Свою позицію позивач мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для її вирішення. В даному випадку позивач вказує на те, що судом не взято до уваги пункт 11.6.2 договору, який надає право позивачу ставити питання про розірвання договору у випадках, якщо Орендар не сплатив орендну плату протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу. Також апелянт вказує на те, що на його думку, суд, дійшов невірного висновку щодо зарахування коштів, згідно з платіжними дорученнями №398 від 05.12.2011 року, №439 від 30.01.2012 року, №457 від 13.02.2012 року, №502 від 19.03.2012 року, які не містять посилання на конкретний період оплати, в погашення заборгованості з жовтня 2011 року по січень 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, навів доводи аналогічні викладеним в ній, просив її задоволити. Також, представником позивача було наголошено на тому, що жодних дозволів на проведення капітального ремонту не надавалося відповідачу, а тому його твердження щодо проведення таких робіт не можуть братись до уваги судом. Крім того, позивачем було складено акт обстеження об'єкта оренди від 20.04.2012 року, згідно з яким капітального ремонту на об'єкті не проводилось.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений, жодних клопотань про відкладення справи від нього не надходило.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Ужгородський Турбогаз", м.Ужгород, як Орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Ужгород, як Орендарем, укладено договір оренди №55 від 25.12.2003р. На підставі вказаного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у строкове платне користування складські приміщення загальною площею 2 256 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 26.12.2003р. Договір оренди №55 від 25.12.2003 р. укладено строком на 10 років (з 25.12.2003р. по 25.12.2013р.).

Розділом 5 договору встановлено права та обов'язки орендаря. Зокрема, зобов'язання відповідача, як орендаря, визначено п.5.1 договору, серед яких: зобов'язання сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п.3.3), у розмірі , визначеному згідно з п. п. 3.1, 3.2; застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця; здійснювати капітальний ремонт об'єкта оренди, а також проводити за свій рахунок поточний ремонт та ремонт об'єкта оренди у випадку пошкоджень (аварій), які мали місце з вини орендаря; укласти відповідні договори та нести витрати по сплаті комунальних послуг (електро-, водо-, тепло-, газопостачання) та послуг підприємств зв'язку.

Спір між сторонами виник з приводу виконання відповідачем взятих на себе за договором оренди №55 від 25.12.03 зобов'язань.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань по своєчасній та в повному розмірі сплаті орендної плати, звернувся з даним позовом про стягнення боргу в розмірі 18501,33 грн. за період з жовтня 2011р. по січень 2012р., нарахованих за прострочку оплати 3%річних в розмірі 73.13 грн. та 374, 63 грн. пені, а також з підстав невнесення орендної плати протягом більше трьох місяців, невиконання обов'язку проведення капітального ремонту об'єкта оренди, невиконання зобов'язання по договору щодо укладення договорів з відповідними організаціями по наданню комунальних послуг та страхування об'єкту оренди заявив вимогу про дострокове розірвання договору оренди №55 від 25.12.03, посилаючись при цьому на норми ч.1 ст.782 ЦК України,ч.4 ст.783 ЦК України, умови п.11.6.2 договору. Одночасно просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні спірними складськими приміщеннями шляхом їх звільнення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що слід визнати неправомірним посилання позивача на ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, як на правову підставу дострокового розірвання договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, оскільки положеннями вказаної статті встановлено для таких випадків право на односторонню відмову від договору, а не його розірвання в судовому порядку. Виходячи з цього, господарський суд Закарпатської області вирішив, що вимоги про дострокове розірвання договору оренди №55 від 25.12.2003р. з мотивів невнесення орендної плати протягом більше трьох місяців слід визнати не обґрунтованими, відповідно до закону, такими, що не відповідають врегульованим законом способам захисту цивільних прав наймодавця.

Проте, колегія судів Львівського апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком з наступних підстав:

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як не внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Даної позиції також дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 8 травня 2012 року.

Також в мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції вказує, що при дослідженні обставин виникнення за відповідачем спірної заборгованості в розмірі 18501, 33 грн. за період з жовтня 2011р. по січень 2012р. судом встановлено, що відповідно до встановленого договірними умовами розміру орендної плати протягом вказаного періоду відповідачу, згідно з виставленими до оплати рахунками нараховано орендну плату в загальному розмірі 18501,33 грн. (копії рахунків додано відповідачем до заперечень на позов).

Доданими відповідачем до заперечень на позов копіями платіжних документів підтверджується, що згідно з платіжними дорученнями №398 від 05.12.2011р., №439 від 30.01.2012р., №457 від 13.02.2012р., №502 від 19.03.2012р., №520 від 12.04.2012р. було перераховано позивачу платежі по орендній платі на загальну суму 27865,52 грн., що складає суму нарахувань по орендній платі за жовтень 2011р. - січень 2012р. (спірний період), а також за два наступні місяці (лютий, березень 2012р., які не є спірними по даній справі). При цьому

слід зауважити, що платіжним дорученням №520 від 12.04.2012р. здійснено цільовий платіж по орендній платі за березень 2012р. згідно рахунку №77 від 31.03.2012р.

Проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, не може погодитись з даним твердженням та зауважує, що постановою господарського суду Закарпатської області від 05.12.2011 по справі № 5008/1498/2011 було винесено рішення яким було задоволено позовні вимоги ПАТ «Ужгородський Турбогаз»та стягнуто з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 44814,7 грн. боргу. Дане рішення було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.12 року та відповідно вступило в силу.

Виходячи з матеріалів справи, суму боргу за спірний період по справі № 5008/1498/2011 погашено не було. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає дії позивача щодо зарахування коштів згідно з платіжними дорученнями №398 від 05.12.2011 року, №439 від 30.01.2012 року, №457 від 13.02.2012 року, №502 від 19.03.2012 року, які не містять посилання на конкретний період оплати, а на яких зазначено лише - «за оренду приміщення згідно договору», в погашення частини заборгованості яка виникла до 01.10.2011 року законними.

Щодо платіжного доручення № 520 від 12.04.12 року воно мало посилання в призначені платежу на конкретний рахунок № 77 від 31.03.12 року, проте даний період не входить в спірний по даній справі.

Крім того, колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду, не взято до уваги доводи відповідача щодо проведення капітального ремонту, оскільки для здійснення такого потрібен дозвіл позивача, а в судовому засіданні представник апелянта чітко вказав на те, що такого дозволу ними не надавалося.

Таким чином, судова колегія Львівського апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні вимоги повинні бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.05.2012 р. у справі № 5008/141/2012 скасувати.

2. Прийняти нове рішення яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз», м. Ужгород задоволити повністю.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом вивільнення приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 від майна, що належить йому.

4. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз», м. Ужгород (код ЄДРПОУ 00153608, ІПН 001536007017, рах. 26005021907980 Філія «Західне РУ»АТ Банк «Фінанси та кредит»МФО 325923) 2 977 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

5. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 09.07.2012 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Якімець Г. Г.