Постанова № 25160642, 05.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.12 Справа № 5015/14/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" від 08.06.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 31.05.2012-01.06.2012р. у справі № 5015/14/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Борислав Львівської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м.Трускавець

про стягнення заборгованості в сумі 62 463,69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача Войтович О.В.

Права і обов?язки, визначені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз?яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.05.01.06.2012р. у справі №5015/14/12 (суддя Гулик Г.С.) задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "Трускавецьінвест" на користь позивача 54 510,40грн. основного боргу, 4 192,53грн. пені, 938,29грн. 3% річних за користування чужими коштами, 545,10грн. інфляційних втрат, 1360,04грн. судового збору, 5000грн. витрат по оплату послуг адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт виконання умов договору про надання послуг №1К-70С/1110 від 22.11.2010р., які відповідачем не оплачені, відтак, суд, з посиланням на ст.ст.509, 610, 625, 629, 903 ЦК України, ст.ст. 193, 218 ГК України, задоволив позов

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на його думку, рішення прийнято з неповним з"ясованням обставин справи, за невідповідністю висновків суду матеріалам та обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що :

- судом безпідставно стягнено пеню за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., оскільки така позовна вимога не була предметом розгляду даної справи, а також стягнення проведено з порушенням п.6.1. договору, яким визначено термін дії договору до 31.12.2010р., а пеня стягується лише в межах дії договору;

- судом безпідставно зроблено посилання на додаток №3 до договору від 22.11.2010р. на суму 37077грн., який між сторонами не підписувався та не був предметом судового дослідження;

- судом не взято до уваги самостійне збільшення позивачем ціни договору, оскільки за договором вартість робіт визначена в розмірі 116758грн, а за видатковими накладними - 134 510,40грн.;

- судом присуджено до стягнення витрати на послуги адвоката без наявності в матеріалах справи належного доказу понесення позивачем таких витрат, оскільки акт виконаних робіт, на думку скаржника, не є належним доказом фактичної оплати послуг адвоката.

Представник відповідача, який брав участь в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.14-17, том ІІ) та усними пояснення представника в судовому засіданні, зокрема, зазначив, що факт виконання позивачем послуг по договору підтверджується накладними, підписаними повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток сторін, відтак, зазначає про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

22.11.2010р. між ТзОВ "Трускавецьінвест" (замовник по договору, відповідач у справі) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець по договору, позивач у справі) було укладено договір про надання послуг №1К-70С/1110, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з пошиття штор для номерів, пошиття постелі, виготовлення подушок та одіял, а замовник -оплатити надані полуги (а.с.14-15, том І).

Відповідно до п.п.1.2.-1.3. договору, детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься в окремих додатках до цього договору; загальна вартість договору становить загальну суму всіх додатків.

Як вбачається з п.3.1 договору, за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує Виконавцю кошти, розмір яких вказується у відповідних додатках.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг (п.3.2. договору).

Згідно п.4.4. договору, у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі 1% вартості неоплачених послуг, за кожний день прострочення.

Даний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 31.12.2010р. (п.6.1 договору). Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. (п.6.2 договору).

Як визначено договором, між сторонами було підписано додатки № 1 на суму 58528грн. та № 2 на суму 58 230грн. до договору від 22.11.2010р. (а.с.16-17, том І).

Окрім того додатками №№1,2 до договору визначено умови розрахунків, зокрема, визначено, що замовник виплачує в день підписання договору аванс в розмірі 40970грн., остаточний розрахунок здійснюється протягом 3 днів з моменту підписання акту виконаних робіт, а також строки виконання робіт -до 15.12.2010р.

На виконання умов договору, позивачем надано, а відповідачем отримано послуги, що підтверджується накладними: №265 від 03.03.2011р. на суму 56 331грн. (без ПДВ); №267 від 15.03.2011р. на суму 7 534,90грн. (без ПДВ); №270 від 25.03.2011р. на суму 6 263грн. (без ПДВ); №271 від 26.03.2011р. на суму 1 002грн. (без ПДВ); №272 від 26.03.2011р. на суму 22631,00 грн. (без ПДВ); №274 від 10.05.2011р. на суму 4 960грн. (без ПДВ); №280а) від 30.05.2011р. на суму 1 503грн. (без ПДВ); №280б) від 30.05.2011р. на суму 4 064,50 грн. (без ПДВ); №281 від 08.06.2011р. на суму 7 936грн. (без ПДВ); №291 від 15.08.2011р. на суму 13 587грн. (без ПДВ); №292 від 15.08.2011р. на суму 1'984грн. (без ПДВ); №294 від 02.09.2011р. на суму 2 834грн. (без ПДВ); №295 від 24.10.2011р. на суму 3 882грн. (без ПДВ), на загальну суму 134 510,40 грн., які підписані сторонами, підписи яких скріплені відбитками печаток, зокрема, ТзОВ «Трускавецьінвест»(а.с.19-25, том І).

Відповідачем сплачено аванс за надані послуги в сумі 80 000грн., а решту наданих послуг в сумі 54 510,40 грн. відповідачем не оплачено (докази зворотнього матеріали справи не містять).

Направлений на адресу відповідача лист від 26.10.2011р. з вимогою погасити заборгованість та підписати акт звірки розрахунків (а.с.29-32, том І), який отриманий відповідачем 27.10.2011р., залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Акт звірки розрахунків за період з листопада 2010р. по січень 2012р., за яким заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 11.01.2012р., становить 54510,40грн., також не підписаний відповідачем (а.с.81-83, том І).

Дані обставини стали підставою для звернення з позовом про стягнення з ТзОВ «Трускавецьінвест»заборгованості за договором про надання послуг в розмірі 54 510,40грн.

Окрім того, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог -а.с.136-139, том І) позивачем заявлено до стягнення 4192,53грн. пені, обчислених за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. на підставі п.4.4. договору, а також 938,29грн. 3% річних та 545,10грн. інфляційних втрат, обчислених за період з 04.11.2011р. по 31.05.2012р., на підставі ст.625 ЦК України.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відносини, які існують між сторонами у справі, виникли з виконання договору про надання послуг, цивільні правовідносини за якими регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт надання позивачем послуг з пошиття штор та покривал для готельних номерів на загальну суму 134 510,40грн. підтверджується накладними, підписаними повноважним представником відповідача, підпис якого скріплено відбитком печатки ТзОВ «Трускавецьінвест»(а.с.19-25, том І).

Судова колегія зазначає, що дані накладні підписані представником відповідача без зауважень щодо терміну, вартості, кількості та якості наданих послуг. При цьому, кожна накладна містить посилання на договір №1к-70с/1110 від 22.11.2010р.

Долучені до матеріалів справи накладні визнані судовою колегією такими, що оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Накладні містять інформацію про найменування, кількість, ціну, вартість товару та послуг, осіб, які повноважні передати товар та отримати, підписи зазначених осіб, а також відтиски печаток сторін.

Хоча умовами договору передбачено фіксування приймання-передачі послуг шляхом підписання актів виконаних робіт, долученими накладними підтверджено факт здійснення господарської операції -надання послуг та виготовлення товару, які прийняті відповідачем по кількості та якості без зауважень.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт надання позивачем послуг, та відповідно, виникнення зобов?язання відповідача по оплаті вартості отриманих послуг.

Окрім того, факт надання позивачем послуг відповідачу в розмірі 134 510,40грн. також встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 06.03.2012р. у справі №5015/137/12 за позовом ТзОВ "Трускавецьінвест" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 98681,28 грн. по договору №1К-70С/1110 від 22.11.2010р. (набрало законної сили-а.с.121-123, том І), яким в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Оскільки відповідачем сплачено лише аванс за надані послуги в сумі 80 000грн., відтак, станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 54510,40 грн., визнається судовою колегією такою, що підтверджена матеріалами справи.

Доказів проведення оплати за надані послуги по спірному договору не долучено відповідачем ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження.

Кожна сторона зобов?язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та для забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Додатками №№1,2 до договору визначено умови розрахунків, зокрема, визначено, що замовник виплачує в день підписання договору аванс в розмірі 40970грн., остаточний розрахунок здійснюється протягом 3 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Оскільки сторонами не дотримано умов договору щодо приймання-передачі наданих послуг, актів виконаних робіт - не підписано, відтак, судова колегія зазначає, що при обчисленні строків виконання умов договору місцевий господарський суд правомірно керувався положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога позивача від 26.10.2011р. про оплату 102241,60грн. заборгованості, яка включала заборгованість по договору №1к-70с/1110 в розмірі 54510,40грн., отримана відповідачем 27.10.2011р., однак, залишена без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань по договору, вартість виконаних позивачем робіт та наданих послуг не оплатив, заборгованості по оплаті - не погасив.

Отже, факт порушення зобов?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростовано скаржником (відповідачем), доказів про відмову від прийняття товару, претензій щодо якості товару та надання послуг, повернення товару, а також доказів, якими б підтверджувалась оплата вартості поставленого товару відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Згідно з ст.ст.610, 611 ЦК України та ст.ст.230, 231 ГК України, у разі порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.4.4. договору, у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі 1% вартості неоплачених послуг, за кожний день прострочення.

Оскільки вимога позивача про оплату 54510,40грн. заборгованості отримана відповідачем 27.10.2011р., протягом семи днів з не оплачена, відтак, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість та підставність стягнення 4192,53грн. пені по несплаченій простроченій заборгованості, обчислених за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. на підставі п.4.4. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Твердження скаржника, що вимога про задоволення пені, задоволена з порушенням п.6.1. договору, яким визначено термін дії договору до 31.12.2010р., а пеня стягується лише в межах дії договору, вважаються судовою колегією безпідставними, оскільки:

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Умовами договору встановлено обов'язок відповідача сплатити пеню за кожний день прострочення (п.4.4. договору), тобто нарахування пені за період 01.01.2011р. по 30.06.2011р. вважаються судовою колегією правомірним.

Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість стягнення 938,29грн. 3% річних та 545,10грн. інфляційних втрат, обчислених за період з 04.11.2011р. по 31.05.2012р., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач, у підтвердження своїх витрат, пов"язаних з наданням послуг адвоката у сумі 5000грн., долучив до матеріалів справи договір від 25.11.2011р., укладений з адвокатом Крамаром Юрієм Миколайовичем, додатку №1 до договору від 25.11.2011р., акт виконаних робіт від 18.01.2012р. про сплату 5000грн., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №611 від 24.12.2010р. (а.с.140-142, том І, 35, том ІІ), відтак, судова колегія зазначає, що факт оплати позивачем послуг адвоката підтверджується належними та допустимими доказами. Отже, оскільки справа доведена до суду з вини відповідача і при задоволенні позовних вимог сума судових витрат правомірно стягнена з відповідача оскаржуваним рішенням.

Клопотання позивача про відшкодування судових витрат з оплати послуг адвоката в апеляційному провадженні судовою колегією відхилено, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором про надання послууг, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 31.05.-01.06.2012р. у справі №5015/14/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.07.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.