Постанова № 25160580, 10.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 26/030-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - Будник К.С.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс" на рішення господарського суду Київської області від 24.05.2012 року.

у справі № 26/030-12 (суддя: Лилак Т.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс"

про стягнення 82 091,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.05.2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс" (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 2, код 32393877) на користь Публічного акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код 00190905) 82091 (вісімдесят дві тисячі дев'яносто одну) грн. 52 коп. неустойки, 1641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 83 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Валтекс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 24.05.2012 року та прийняти ухвалу, якою залишити позов без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 року апеляційну сакаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 26/030-12.

Від представника відповідача надійшло електронне повідомлення в якому останній просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з хворобою представника, Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача, оскільки останній не позбавлений права наділити повноваженнями на представництво своїх інтересів будь-якого іншого співробітника Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс".

В судове засідання 10.07.2012 року представник відповідача не з'явився про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Валтекс" (постачальник) укладено договір № 3710-09, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених даним договором.

Даний договір діє до 31.12.2011 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе обов'язків за даним договором (п. 10.5 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 3.2 договору строки поставки ресурсів зазначаються в специфікаціях.

Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки та вказані у специфікації і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника пов'язані з поставкою ресурсів (п. 4.1 договору).

07.04.2011 року сторони підписали специфікацію № 1 до договору, згідно якої вартість ресурсів, які підлягають постачанню згідно даної специфікації складає 1 891 404,00 грн.

Відповідно до п. 4 специфікації строк поставки ресурсів протягом 45 календарних днів від дати заявки покупця.

23.09.2011 року позивач відправив на адресу відповідача заявку № 09/17445, щодо поставки частини ресурсів, передбачених специфікацією № 1 на суму 1026144,00 грн.

Однак, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, ресурси на суму 1026144,00 грн. в строк визначений п. 4 специфікації № 1 до договору позивачу не поставив.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку порушення строків чи об'ємів поставки ресурсів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставлених в строк ресурсів.

13.12.2011 року позивач направив відповідачу претензію, в якій просив сплатити штраф у розмірі 82091,52 грн., у зв'язку із невиконанням останнім договірних зобов'язань з поставки ресурсів.

У відповідь на вказану претензію, відповідач у листі № 142/66/02 від 07.02.2012 року просив розглянути можливість зниження штрафних санкцій на 50 %.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Частина 6 ст. 4 ЦК України передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ч. 2 ст. 9 ЦК України).

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, в силу ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, норми ГК України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за господарськими зобов'язаннями суб'єктів господарювання. При цьому, чинне законодавство не передбачає забезпечення неустойкою виключно грошового зобов'язання.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладених вище обставин, норм закону та умов договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем у зв'язку з не виконанням зобов'язання з поставки товару за договором нараховано 82 091,52 грн. неустойки відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону та умовам договору. А отже, позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 82 091,52 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У випадку порушення провадження у справі суд першої інстанції був зобов'язаний розглядати справу по суті. Представник відповідача мав право ознайомитись з матеріалами справи в суді.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Господарського суду Київської області від 24.05.2012 року у справі № 26/030-12.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 24.05.2012 року у справі № 26/030-12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 26/030-12 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Калатай Н.Ф.

11.07.12 (відправлено)