Рішення № 25159712, 09.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р.

Справа № 5017/1291/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Глєбова К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився,

від відповідача не з’явився,

розглянув відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс” до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 9592,32 грн. вартості недостачі коксу доменного.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2012 р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс”, порушено провадження у справі № 5017/1291/2012, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 21.05.2012 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 21.05.2012 р. розгляд справи відкладено на 06.06.2012 р., у судовому засіданні 06.06.2012 р. –на 09.07.2012 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, клопотаннями позивача щодо розгляду справи за відсутності його представника, а також відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2012 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору до 11.07.2012 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 09.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс” (далі –ПрАТ „Макіївкокс”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) вартості нестачі коксу доменного у розмірі 9592,32 грн., втраченого в процесі перевезення.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПрАТ „Макіївкокс” посилається на ст.ст.909,920,924 ЦК України, ст.ст.307,314 ГК України, ст.ст.12,23 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст.37,110,113,114,129,133,136 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України, параграф 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, залізничні накладні від 24.02.2012 р. №№ 48305643, 48305692, комерційні акти від 04.03.2012 р. БК 026966/30, БК 026967/31, рахунок-фактуру від 24.02.2012 р. № 597ф тощо.

ДП „Одеська залізниця” у відзивах на позов просить відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, оскільки ПрАТ „Макіївкокс” не закріплено вантаж належним чином, не доведено дійсну вартість вантажу, невірно складено розрахунок збитків, а саме без урахування різниці між тарою по документу та фактично встановленою під час складання комерційного акту.

По суті відзиву позивачем надано письмові пояснення, в яких названо твердження відповідача помилковими.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив таке.

24.02.2012 р. зі станції відправлення Макіїївка Донецької залізниці ПрАТ „Макіївкокс” (відправник) на станцію призначення Миколаїв-вантажний Одеської залізниці для ТОВ „Нікморсервіс Миколаїв” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 66935230 з коксом доменним у кількості 45650 кг, тара –24200 кг, що підтверджується залізничною накладною № 48305643.

Того ж дня зі станції відправлення Макіїївка Донецької залізниці ПрАТ „Макіївкокс” (відправник) на станцію призначення Миколаїв-вантажний Одеської залізниці для ТОВ „Нікморсервіс Миколаїв” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 66787284 з коксом доменним у кількості 41600 кг, тара –21200 кг, про що свідчить залізнична накладна № 48305692.

Згідно відміток у накладних вантаж маркований вапном.

04.03.2012 р. на станції Миколаїв-вантажний Одеської залізниці складено комерційний акт:

- БК 026966/30, яким встановлено, що: у вагоні № 66935230 знаходиться кокс доменний; тара –23850 кг; нетто –42950 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 2700 кг; навантаження у вагоні „шапкою” вище бортів 200 мм; вантаж маркований вапном, окрім поглиблень; у вагоні по ходу потяга над 1 та 4 люками поглиблення довжиною люків, шириною вагону, глибиною від рівня завантаження 200 мм, над 6 та 7 люками –довжиною люків, шириною вагону, глибиною від рівня завантаження 150 мм; просипання вантажу відсутнє; вагон технічно справний згідно технічного акту № 39, в комерційному відношенні згідно акту загальної форми від 27.02.2012 р. № 1021; вантажовідправником порушено вимоги ТУ р.2 параграфи 1-3,5,6,8,9, вантаж не вирівняно, не вжито заходів від видування.

- БК 026967/31, яким встановлено, що: у вагоні № 66787284 знаходиться кокс доменний; тара –20950 кг; нетто –39400 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 2200 кг; навантаження у вагоні „шапкою” вище бортів 300 мм; вантаж маркований вапном, окрім поглиблень; у вагоні по ходу потяга над 3 та 7 люками поглиблення довжиною люків, шириною вагону, глибиною від рівня завантаження 300 мм; просипання вантажу відсутнє; вагон технічно справний згідно технічного акту № 40, в комерційному відношенні згідно акту загальної форми від 27.02.2012 р. № 1018; вантажовідправником порушено вимоги ТУ р.2 параграфи 1-3,5,6,8,9, вантаж не вирівняно, не вжито заходів від видування.

Після складання комерційних актів залишок вантажу видано одержувачу, котрий у порядку ст.133 Статуту залізниць України передав право на пред’явлення позову відправнику, скориставшись яким ПрАТ „Макіївкокс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення коксу в розмірі 9592,32 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу коксу визначена як 2243 кг у вагоні № 66935230 та 1784 кг у вагоні № 66787284; вартість вантажу 1985,00 грн. без ПДВ за 1 тону –по рахунку-фактурі від 24.02.2012 р. № 597ф).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд задовольняє позов, враховуючи наступне.

Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, залізничні накладні від 24.02.2012 р. №№ 48305643, 48305692 свідчать про укладення між ПрАТ „Макіївкокс” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договорів перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „Нікморсервіс Миколаїв”.

В п.32 Статуту залізниць України зазначено, що відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Наведена норма діючого законодавства дозволяє притягнення до відповідальності відправника вантажу в разі, якщо його дії по неправильному закріпленню товару призвели до втрат в процесі перевезення.

Вказуючи на наявність вини відправника, ДП „Одеська залізниця” посилається на зміст комерційних актів від 04.03.2012 р. БК 026966/30, БК 026967/31, відповідно до яких вантаж не вирівняно, заходів від видування не вжито.

Таким чином, у випадку виникнення недостачі через видування вантажу ПрАТ „Макіївкокс” повинно відшкодувати завдані ним збитки.

Між тим, матеріали справи безумовно доводять той факт, що втрата вантажу та його видування в причинно-наслідковому зв’язку не перебувають.

До такого висновку господарський суд дійшов, з’ясувавши, що цілісність маркування порушена тільки в місцях поглиблень, розмір яких впливом повітря навіть на великій швидкості пояснений бути не може.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Названі вище комерційні акти з відомостями про поглиблення можуть підтверджувати те, що недостача у вагонах є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин.

Таким чином, за відсутності достатніх доказів відсутності вини залізниці суд на неї покладає цивільно-правову відповідальність за втрату вантажу.

В ст.ст.114,115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу...

Отже, ПрАТ „Макіївкокс” має право на стягнення завданих неправомірними діями перевізника вантажу збитків в розмірі дійсної вартості в сумі 9592,32 грн., розрахунок якої цілком обґрунтовано здійснено позивачем, виходячи з таких показників:

- вартість коксу доменного за 1 тону без ПДВ –1985,00 грн., яка вказана в рахунку-фактурі відправника вантажу від 24.02.2012 р. № 597ф;

- маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 1% нетто вантажу коксу –2243 кг по вагону № 66935230 та 1784 кг по вагону № 66787284.

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не приймаються до уваги викладені у відзивах відповідача доводи щодо неврахування в розрахунку ціни позову різниці між тарою по документу та встановленою під час складання комерційного акту, тому що ДП „Одеська залізниця” ніяким чином не підтвердило існування взаємозв’язку між допущеними під час складання залізничних накладних помилками в зазначенні тари та зменшенням кількості вантажу.

Одночасно господарський суд зауважує, що з огляду на загальні характеристики вагону втрачений вантаж у ньому міститись міг, про що прямо вказано в комерційних актах.

Додатково слід відзначити, що ст.24 Статуту залізниць України наділяє перевізника правом перевіряти правильність заповнення накладних, у т.ч. шляхом зважування вантажу перед відправкою, однак з невідомих причин залізниця ним не скористалась, чим позбавила себе можливості довести інше нетто коксу в момент відправлення.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України господарські витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код 01071315, п/р 26003000001 в Одеському філіалі АБ „Єкспресс-Банк”, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс” (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1; код 32598706, п/р 26004198061891 в Донбаській філії ПАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) 9592/дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дві/грн. 32 коп. вартості недостачі вантажу, 1609/одна тисяча шістсот дев’ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 10.07.2012 р.

Суддя Лічман Л.В.