Рішення № 25158982, 03.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.12 Справа№ 5015/1595/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Люс-Три», м. Львів

до відповідача-2: Приватного підприємства «Віє», м. Херсон

про: стягнення 268 906,45 грн.

Представники :

Від позивача: Квіткін Ю.М. -представник (Довіреність б/н від 03.01.2012 р.)

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів до відповідача-1 -Товариства з обмеженою відповідальністю «Люс-Три», м. Львів, до відповідача-2 -Приватного підприємства «Віє», м. Херсон про стягнення 268 906,45 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.05.2012р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

У зв'язку із обранням суді Левицької Н.Г. суддею Львівського апеляційного адміністративного суду в результаті повторного автоматичного розподілу справу передано для розгляду по суті судді Ділай У.І.

В судовому засіданні представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав.

Від відповідача-1 13.06.2012 р. в канцелярію суду поступив Відзив на позовну заяву № 1 від 12.06.2012 р., відповідно до якого відповідач-1 позовні вимоги щодо ТзОВ «Люс-Три»заперечує, просить суд в задоволення позовних вимог відмовити.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 зазначає, що відповідно до п. 3.2. Договору поруки № 1 від 01.11.2011р. Договір є припиненим, оскільки протягом десяти календарних днів з моменту настання строку виконання зобов'язання боржником вимоги до поручителя позивач не пред'явив.

Як вказано у відзиві усі поставки товарів були здійснені позивачем до 20.03.2012р. включно (остання - 20.03.2012р.), строк оплати по останній поставці сплив 30.03.2012р. Позивач звернувся до ТзОВ «Люс-Три»із вимогою як до поручителя лише 10.04.2012р., тобто по спливу десятиденного терміну з моменту настання строку виконання зобов'язання боржником. До пред'явлення позивачем вимоги до поручителя відповідальності за зобов'язаннями ПП «Віє» ТзОВ «Люс-Три»не несе.

Окрім того у відзиві відповідач-1 просить суд розглянути справу без участі представника ТзОВ «Люс-Три».

Явку представника відповідача-2 в судове засідання не забезпечено. Як вбачається із матеріалів справи на адресу суду повернувся поштовий конверт з копією Ухвали суду від 24.04.2012 р. із відміткою поштового відділення «адресат вибув».

Необхідно вказати, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційних листах № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" та № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представників відповідачів.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.11.2011 р. між ПрАТ «Галичина»та ПП «Віє»укладено Дистриб'юторський договір № 05/11/11, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу-2 у власність продукцію, а відповідач-2 у свою чергу зобов'язався приймати поставлену продукцію та здійснювати подальший її продаж на умовах, визначених Договором.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання договірних зобов'язань позивачем було передано відповідачу-2 продукцію на загальну суму 264 218,52 грн. Факт поставки продукції підтверджується представленими суду видатковими накладними із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін, а саме: № НS-0012998/ТГ від 21.12.2011 р.; № НS-0013044/ТГ від 22.12.2011 р.; № НS-0013089/ТГ від 23.12.2011 р.; № НS-0013210/ТГ від 24.12.2011 р.; № НS-0013139/ТГ від 26.12.2011 р.; № НS-0013297/ТГ від 27.12.2011 р.; № НS-0013273/ТГ від 28.12.2011 р; № НS-0013305/ТГ від 29.12.2011 р.; № НS-0013343/ТГ від 30.12.2011 р.; № НS-0013381/ТГ від 31.12.2011 р.; № НS-0000079/ТГ від 03.01.2012 р.; № НS-0000096/ТГ від 04.01.2012 р.; № НS-0000170/ТГ від 05.01.2012 р.; № НS-0000198/ТГ від 06.01.2012 р.; № НS-0000288/ТГ від 09.01.2012 р.; № НS-0000289/ТГ від 10.01.2012 р.; № НS-0000329/ТГ від 11.01.2012 р.; № НS-0000369/ТГ від 12.01.2012 р.; № НS-0000443/ТГ від 13.01.2012 р.; № НS-0000495/ТГ від 14.01.2012 р.; № НS-0000565/ТГ від 16.01.2012 р.; № НS-0000569/ТГ від 17.01.2012 р.; № НS-0000640/ТГ від 18.01.2012 р.; № НS-0000678/ТГ від 19.01.2012 р.; № НS-0000706/ТГ від 20.01.2012 р.; № НS-0000763/ТГ від 21.01.2012 р.; № НS-0000833/ТГ від 23.01.2012 р.; № НS-0000835/ТГ від 24.01.2012 р.; № НS-0000899/ТГ від 25.01.2012 р.; № НS-0000938/ТГ від 26.01.2012 р.; № НS-0000993/ТГ від 27.01.2012 р.; № НS-0001038/ТГ від 28.01.2012 р.; № НS-0001123/ТГ від 30.01.2012 р.; № НS-0001124/ТГ від 31.01.2012 р.; № НS-0001180/ТГ від 01.02.2012 р.; № НS-0001223/ТГ від 02.02.2012 р.; № НS-0001262/ТГ від 03.02.2012 р.; № НS-0001278/ТГ від 04.02.2012 р.; № НS-0001395/ТГ від 06.02.2012 р.; № НS-0001387/ТГ від 07.02.2012 р.; № НS-0001462/ТГ від 08.02.2012 р.; № НS-0001507/ТГ від 09.02.2012 р.; № НS-0001521/ТГ від 10.02.2012 р.; № НS-0001585/ТГ від 11.02.2012 р.; № НS-0001678/ТГ від 13.02.2012 р.; № НS-0001679/ТГ від 14.02.2012 р.; № НS-0001732/ТГ від 15.02.2012 р.; № НS-0001774/ТГ від 16.02.2012 р.; № НS-0001813/ТГ від 17.02.2012 р.; № НS-0001861/ТГ від 18.02.2012 р.; № НS-0001862/ТГ від 20.02.2012 р.; № НS-0001927/ТГ від 21.02.2012 р.; № НS-0001937/ТГ від 21.02.2012 р.; № НS-0001907/ТГ від 22.02.2012 р.; № НS-0001949/ТГ від 23.02.2012 р.; № НS-0001960/ТГ від 24.02.2012 р.; № НS-0001976/ТГ від 20.03.2012 р.; № НS-0001977/ТГ від 20.03.2012 р.; № НS-0001978/ТГ від 20.03.2012 р.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що оплату отриманої продукції відповідач-2 здійснює протягом 10 календарних днів з моменту її поставки.

У позовній заяві позивач зазначає, що в супереч умовам Договору відповідач-2 оплати за отриманий товар у повному обсязі не здійснив і станом на 17.04.2012 р. заборгованість Приватного підприємства «Віє»перед позивачем становить 261 989,48 грн.

За прострочення оплати товару позивач, на підставі п. 5.2. Договору нарахував відповідачу-2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару, що становить 5 099,55 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 817,06 грн. інфляційних втрат та 1 000,36 грн. 3 % річних.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача-2 перед позивачем складає 268 906,45 грн.

01.11.2011 р. між позивачем та ТзОВ «Люс-Три»укладено Договір поруки № 1, умовами якого передбачено, що відповідач-1 зобов'язується солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобов'язань за Дистриб'юторським договором № 05/11/11 від 01.11.2011 р., укладеним між ПрАТ «Галичина»та ПП «Віє».

У п. 1.3. Договору поруки сторони погодили, що відповідач-1 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 у повному обсязі, включаючи основний борг, штрафні санкції, інфляційні, проценти річних та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) відповідачем-2 зобов'язань щодо оплати поставленого згідно дистриб'юторського договору товару, відповідач-1 зобов'язується виконати за відповідача-2 зобов'язання останнього шляхом сплати позивачу відповідних сум на поточний рахунок позивача протягом двох днів з моменту повідомлення позивачем про невиконання дистриб'юторського договору.

З огляду на те, що зобов'язань за Дистриб'юторським договором № 05/11/11 від 01.11.2011 р. відповідач-2 належно не виконав, позивач звернувся до відповідача-1 із Вимогою № 10/04-01 від 10.04.2012 р. про сплату грошових коштів за договором поруки, відповідно до якої просив протягом 2-х днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість відповідача-2 в сумі 268 906,45 грн.

Як вбачається із відмітки ТзОВ «Люс-Три»на Вимозі № 10/04-01 від 10.04.2012 р. дану вимогу відповідач-1 отримав 10.04.2012 р., однак заборгованості перед позивачем не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо відповідача-2 підлягають до задоволенняу повному обсязі. В задоволенні позову щодо відповідача-1 належить відмовити.

Приймаючи рішення за результатами розгляду даного господарського спору, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Судом встановлено, що 01.11.2011 р. між ПрАТ «Галичина»та ПП «Віє»укладено Дистриб'юторський договір № 05/11/11, на виконання умов якого позивач-2 передав відповідачу продукцію на загальну суму 264 218,52 грн.

Отриману продукцію, згідно п. 2.4. Договору, відповідач-2 зобов'язався оплатити протягом 10 календарних днів з моменту її поставки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, обов'язку щодо оплати продукції відповідач-2 належно не виконав і станом на 17.04.2012 р. заборгованість Приватного підприємства «Віє»перед позивачем становить 261 989,48 грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 5.2. Дистриб'юторського договору у випадку затримки оплати за поставлений товар, відповідач-2 зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості, що виникла з Дистриб'юторського договору № 05/11/11 є обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами та такою, що підлягає стягненню у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи на забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 за Дистриб'юторським договором № 05/11/11 від 01.11.2011 р. між позивачем та ТзОВ «Люс-Три»укладено Договір поруки № 1 від 01.11.2011 р., відповідно до якого відповідач-1 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 у повному обсязі, включаючи основний борг, штрафні санкції, інфляційні, проценти річних та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки даний договір припиняється у випадку не пред'явлення позивачем вимоги до відповідача-1 протягом 10 календарних днів з моменту настання строку виконання зобов'язання відповідача-2.

Судом встановлено, що вимогу до відповідача-1 про сплату заборгованості позивачем пред'явлено 10.04.2012 р. Остання накладна про поставку продукції датована 20.03.2012 р., а відтак, із врахуванням п. 2.4. Дистриб'юторського договору, строк оплати по даній накладній сплив 30.03.2012р.

З огляду на вищенаведене, суд приймає до уваги викладені у Відзиві на позовну заяву № 1 від 12.06.2012 р. доводи відповідача-1 про припинення дії Договору поруки, а тому в задоволенні вимог позивача до ТзОВ «Люс-Три» відмовляє повністю.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума боргу у повному обсязі підлягає до стягнення з відповідача-2.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-2.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Віє»(73000, м. Херсою, пр-т. Сенявіна, 23/1. Ідентифікаційний код 37238468) на користь Приватного акціонерного товариства «Галичина»(80200, Львівська обл., м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120. Ідентифікаційний код 25553579) 261 989,48 грн. основного боргу, 5 099,55 грн. пені, 817,06 грн. інфляційних втрат, 1 000,36 грн. 3 % річних, всього -268 906,45 грн.; 5 378,12 грн. судового збору.

3. В позові до відповідача-1 відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.07.2012 р.