Рішення № 25158736, 04.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5791-2012 04.07.12

Справа № 5011-37/5791-2012 04.07.2012

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоКомунального підприємства «Оболоньжитлоеексплуатація»Простягнення 31 401,77 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. -дов. № 93/2012/02/13-9 від 13.02.12 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»про стягнення 29 722,77 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 926,05 грн. інфляційної складової боргу та 752,95 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8423009 від 01.10.03 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 04.05.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/5791-2012 та призначено її розгляд на 06.06.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.12 р. надав суду оригінали документів для огляду, копії яких було додано до позовної заяви; документи у справі, які були зареєстровані службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучені до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.12 р. надав письмовий відзив на позовну заяву, який було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні 06.06.12 р. до 04.07.12 о 09:35 для дослідження доказів у справі.

02.07.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відпусткою юриста КП «Оболожитлоексплуатація».

Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесу, тому перебування представника відповідача у відпустці не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь в судовому засіданні його іншого уповноваженого представника. Проте позивач не скористався наданими йому процесуальними правами.

У судовому засіданні 04.07.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 04.07.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та КП «Оболоньжитлоексплуатація»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8423009 від 01.10.03 р., відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 8423009 від 01.10.03 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 8423009 від 01.10.03 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 1. додатку № 2 до договору № 8423009 від 01.10.03 р. визначено, що розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (КМДА), затвердженими розпорядженням КМДА від 20.06.02 р. № 1245, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями 54,42 грн. (100 % - опалення, 100 % - гаряче водопостачання).

Згідно з пунктами 2. і 3. додатку № 2 до договору № 8423009 від 01.10.03 р., у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3 і 4); у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

У відповідності до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 8423009 від 01.10.03 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 30 (31) число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліки, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ № 7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 -не пізніше двох робочих днів місяця, наступного за звітним. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Згідно з п. 8. додатку № 2 до договору № 8423009 від 01.10.03 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) -від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 9. додатку № 2 до договору № 8423009 від 01.10.03 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 10. вищезазначеного додатку, визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 11. додатку № 2 до договору № 8423009 від 01.10.03 р., споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з грудня 2010 р. до березня 2012 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.10 р. до 01.04.2012 р. становила 87 838,06 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 8423009 від 01.10.03 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 58 042,83 грн., у зв'язку з чим станом на 01.04.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 29 722,77 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»про стягнення 29 722,77 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 926,05 грн. інфляційної складової боргу та 752,95 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8423009 від 01.10.03 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 8423009 від 01.10.03 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що КП «Оболоньжитлоексплуатація»не є виробником послуг з гарячого водопостачання, оскільки не має в своєму розпорядженні ні відповідного обладнання, ні відповідного дозволу (ліцензії) на зайняття таким видом діяльності, теплові пункти на балансі відповідача не перебувають, а також відповідач не є прибутковою організацією. Також відповідач посилається на те, що ним не було отримано за спірний період субвенцію на погашення різниці в тарифах по тепловій енергії; позивач не узгодив з ним обсяги води на підігрів, що не відповідає розпорядженню КМДА № 2306 від 26.12.02 р.; мешканці будинку сплачують за комунальні послуги на транзитний рахунок КП ГІОЦ КМДА, яке розподіляє отримані кошти між постачальниками відповідно до машинного алгоритму і у відповідача не має можливостей виручатися в діяльність КП ГІОЦ КМДА.

Крім того, оскільки позивач застосовує під час розрахунку постанову НКРЕ № 1729 2010 року, яка оскаржена до судових інстанцій, то у відповідача відсутній обов'язок сплачувати виставлену до стягнення суму, а у позивача відсутнє право вимагати кошти в сумі 31 401,77 грн.

Судом не приймаються доводи відповідача, оскільки договірні зобов'язання за договором № 8423009 від 01.10.03 р. існують між ПАТ «Київенерго»та КП «Оболоньжитлоексплуатація», а не з КП ГІОЦ КМДА. В розрахунку основного боргу за теплову енергію за договором № 8423009 від 01.10.03 р. позивачем правильно використані діючі тарифи. Також відповідач не надав доказів стосовно ненадання йому субвенції (звернення, відмова тощо).

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 29 722,77 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»суми основного боргу за договором № 8423009 від 01.10.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 29 722,77 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ПАТ «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 926,05 грн. інфляційної складової боргу та 752,95 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8423009 від 01.10.03 р. за період з 01.12.10 р. до 01.04.12 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з жовтня 2010 р. до березня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 р. та червні 2011 на рівні 98,7 %, 99,6 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»за період з 01.12.2010 р. до 01.04.2012 р. підлягають 559,10 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8423009 від 01.10.03 р. станом на 01.04.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 752,95 грн. трьох відсотків річних.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація» (04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 16, код ЄДРПОУ 32454080) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 29 722 (двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 77 коп. основного боргу, 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 10 коп. інфляційної складової боргу, 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн. 95 коп. трьох відсотків річних та 1 590 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто) грн. 69 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 09.07.12 р.

Суддя Гавриловська І.О.