Рішення № 25158618, 04.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/46/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.12 Справа № 5009/1826/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека -Комплекс", 69005 м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 50-Б к. 1

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", 69008 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72

про стягнення 144 864,96 грн.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Пушкарьова М.П., представник дов. б/н від 26.04.2012р.

від відповідача: Серебряков С.Б., представник дов. №20-34 від 04.01.2012

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека -Комплекс" до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 144 864,96 грн.

Ухвалою господарського суду від 16.05.2012р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 30.05.2012р. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 04.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на підставі договору постачання №20/2011/116 від 23.12.2010 відповідачу було поставлено продукцію на суму 144 226,71 грн. Відповідач частково оплати отриману продукцію, на день звернення до суду заборгованість становить 131 521,15 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язання позивачем нараховано штрафні санкції. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 131 521,15 грн. заборгованості, 297,13 грн. збитків внаслідок інфляційних процесів, 10 145,70 грн. пені, 2 284,30 грн. 3% річних, 617 грн. 68 коп. 1% річних.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що позивачем не надано повного пакету документів, що передбачені п. 4.3. договору, тому є неможливим визначити дату, з якої починається строк для оплати отриманого товару. Виходячи з цього, зобов'язання для оплати продукції для відповідача ще не настало, тому і нарахування штрафних санкцій є неправомірним. Просить в задоволенні позову відмовити.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека-Комплекс»- постачальник (позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжсталь»- покупець (відповідач у справі) укладено договір поставки №20/2011/116, за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а покупець -на умовах договору прийняти та оплатити продукції, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої зазначені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.3. договору визначено перелік товарно супровідних документів: накладна із зазначенням розмірів, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна. В транспортній накладній повинен бути присутній підпис, кому належить вантаж, а також посилання на номер договору. Всі зазначені вище документи надаються не пізніше трьох банківських днів з моменту поставки. При цьому документи за всю фактично поставлену продукцію звітного місця, а також за продукцію, строк поставки якої приходиться на останні дні звітного місця надаються покупцю не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 5.1. договору, розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з р. 6 на підставі наданих по п. 4.3. документів. За відсутності зазначених документів, строк розрахунків починається з моменту отримання повного пакету документів.

Розділ 6 Договору встановлює умови приймання продукції. Відповідно до п. 6.1. договору приймання продукції по фактичній кількості здійснюється згідно з «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості»№ П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року.

Пунктом 12 зазначеної інструкції встановлено, що приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, упаковочним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті зазначається, які документи відсутні.

Відповідно до п. 6.2. Договору приймання продукції по фактичній якості здійснюється згідно з «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості»№ П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року.

Згідно з п. 14 зазначеної інструкції, приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що посвідчують якість та комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та інш.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

На підставі видаткових накладних № РН-0000855 від 3 червня 2011 р., № РН-0000854 від 3 червня 2011 р., № РН-0000873 від 7 червня 2011 р., № РН-0000959 від 20 червня 2011 р., № РН-0000925 від 15 червня 2011 р., № РН-0001040 від 30 червня 2011 р., № РН-0001132 від 15 липня 2011 р., № РН-0001217 від 28 липня 2011 р., № РН-0001219 від 28 липня 2011 р., № РН-0001264 від 5 серпня 2011 р., № РН-0001265 від 5 серпня 2011 р., № РН-0001404 від 31 серпня 2011 р., № РН-0001401 від 31 серпня 2011 р., № РН-0001526 від 16 вересня 2011 р., № РН-0002022 від 29 листопада 2011 р. відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 144 226,71 грн.

Будь-яких зауважень щодо якості та кількості поставленої продукції відповідачем до позивача не пред'являлося. Акти щодо відсутності супроводжувальних документів не складалися.

Для оплати поставлено продукції виставлено рахунки-фактури: № СФ-0001025 від 3 червня 2011 р.; № СФ-0001024 від 2 червня 2011 р.; № СФ-0001037 від 6 червня 2011 р.; № СФ-0001080 від 14 червня 2011 р.; № СФ-0001118 від 17 червня 2011 р.; № СФ-0001188 від 29 червня 2011 р.; № СФ-0001287 від 12 липня 2011 р.; № СФ-0001382 від 28 липня 2011 р.; № СФ-0001388 від 28 червня 2011 р.; № СФ-0001441 від 4 серпня 2011 р.; № СФ-0001442 від 4 серпня 2011 р.; № СФ-0001599 від 31 серпня 2011 р.; № СФ-0001701 від 14 вересня 2011 р.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію, а саме: за видатковою накладною № РН-0000854 від 3 червня 2011 р. сплачено 2 498,56 грн., товар за видатковою накладною № РН-0002022 від 29 листопада 2011 р. оплачено в повному обсязі на суму 10 207,68 грн.

На день звернення до суду заборгованість становить 131 521,15 грн.

29.02.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 про сплату 131 521,15 грн. заборгованості. Разом з вимогою відповідачу було надіслано оригінали рахунків-фактур, оригінали податкових накладних, копії видаткових накладних та копії довіреностей на отримання товару.

Про отримання відповідачем вимоги №1 свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (код 6900512528956), згідно якого вимогу отримано уповноваженим Сирченко 05.03.2012.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Поставки з товару відображено у податкових накладних, які залучено до матеріалів справи.

Заперечення відповідача щодо неотримання повного пакету документів та ненастання строку для оплати спростовуються матеріалами справи та вищезазначеними нормами законодавства.

За таких обставин, вимога про стягнення 131 521,15 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 297,13 грн. збитків внаслідок інфляційних процесів за період з серпня 2011р. по березень 2012р. окремо за кожною видатковою накладною, 10 145,70 грн. пені за період з 25.07.2011р. по 23.03.2012р. період загальний розрахунок здійснено за кожною видатковою накладною, 2 284,30 грн. 3% річних за період 25.07.2011р. по 23.03.2012р. період загальний розрахунок здійснено за кожною видатковою накладною, 617,68 грн. 1% річних за період з 25.07.2011р. по 23.03.2012р. період загальний розрахунок здійснено за кожною видатковою накладною.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. договору сторони узгодили, що за прострочення оплати згідно п. 5.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 01,% за кожен день прострочення від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється відповідно положень та обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період, не більше 6-ти місяців від дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між: фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 78 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. (Віденської конвенції; дата набуття чинності для України: 01.02.1991) встановлено, що у випадку, коли сторона допустила прострочення в сплаті ціни або іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, що жодним чином не впливає на будь-яку вимогу про відшкодування збитків, яке може бути стягнено на підставі ст. 74 Конвенції. Проценти річних, за змістом Віденської конвенції, не є мірою відповідальності і являють собою винагороду кредитору за користування боржником коштами, що мали б бути сплачені кредитору.

Судом перевірено правильність нарахування сум, заявлених до стягнення у відповідності до законодавства та встановлено, що стягненню підлягає: 297,13 грн. - збитків внаслідок інфляційних процесів, 10 145,70 грн. - пені, 2 284,30 грн. - 3% річних, 617,68 грн. - 1% річних.

За викладених вище обставин, заперечення відповідача на позов суд вважає безпідставними, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека -Комплекс" до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 144 864,96 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека -Комплекс" (69005 м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 50-Б к. 1) 131 521 (сто тридцять одну тисячу п'ятсот двадцять одну) грн. 15 коп. заборгованості, 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 13 коп. збитків внаслідок інфляційних процесів, 10 145 (десять тисяч сто сорок п'ять) грн. 70 коп. пені, 2 284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 30 коп. 3% річних, 617 (шістсот сімнадцять) грн. 68 коп. 1% річних, 2 897 (дві тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 32 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 09.07.2012р.