Постанова № 25158353, 10.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5005/3901/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Дніпропетровської міської радина постановувід 29.03.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№5005/3901/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПрокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі: Дніпропетровської міської радидоПриватного виробничого і торгівельно-комерційного підприємства "Южторгпоставка"прозміну умов договору оренди земельної ділянки від 24.01.2002 р.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Томчук М.О. посвідчення №98, дійсне до 28.02.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 (суддя С. Юзіков), позов задоволено, внесено зміни до п. 3.2. Договору оренди земельної ділянки від 24.01.2002, та викладено його в такій редакції: "Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.11р. № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 (судді Р. Бахмат, Л. Лотоцька, О. Євстигнеєв) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позову про зміну умов договору оренди земельної ділянки від 24.01.2002 відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Дніпропетровська міська рада -позивач у справі -звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011. Вважає, що апеляційним судом не застосовано приписи ст.144 Конституції України, оскільки рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 №216/8 є чинним, отже, обов'язковим до виконання. Крім того, апеляційним судом неправильно застосовано ст.22 "Про оренду землі", ст. 288 Податкового кодексу.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та приватним виробничим і торговельно-комерційним підприємством "Южторгпоставка" (орендар) на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 22.11.2001 р. № 2783 укладено договір оренди земельної ділянки від 24.01.2002 р.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 1,0217 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський р-н, вул.Автотранспортна, 2 для фактичного розміщення нежитлових будівель та споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровськ за кодом 78085019, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання цього договору 3540558,68 грн.

Земельна ділянка надана до 22.11.2016 р.

Після закінчення терміну договору його дія закінчується. (п.2.1)

Підписаний сторонами та нотаріально посвідчений договір набуває чинності після державної реєстрації.

Сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 531083 грн. 70 коп. (п.3.1 договору)

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Пунктом 3.3. визначено, що розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Умовами пунктів 8.1, 8.2 договору встановлено, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди, спір вирішується у судовому порядку.

Відповідач не заперечує позов щодо приведення умов Договору у відповідність до чинного законодавства. Однак бажає зменшити розмір орендованої земельної ділянки.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 6,651,653,654,759,762 ЦК України, ст.ст. 15,21,30 ЗУ "Про оренду землі" місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для внесення змін до спірного договору.

В той же час, апеляційний суд акцентував увагу на тому, що судовим рішенням першої інстанції в даній справі внесено зміни в пункт 3.2 договору без врахування пункту 3.1 договору. Це призвело до того, що розмір орендної плати, форма її платежу, тощо залишені поза регулюванням договору. Тому, скасовуючи рішення місцевого суду як таке, що прийняте з порушенням вимог щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову.

За встановлених обставин справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року №309-VI (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати (п.3.3 спірного договору), а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Така ж правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 у справі №27/15-10, від 23.05.2011 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд. А, в силу приписів ст. 11128 ГПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційним судом неправильно застосовано приписи ст.22 "Про оренду землі", ст. 288 Податкового кодексу України. Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В той же час, рішення місцевого суду прийнято відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням вимог процесуального права, а тому, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115 , 1117 , 1119 , 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради ? задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 у справі №5005/3901/2011 -скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у справі №5005/3901/2011 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун