Рішення № 25158329, 10.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 липня 2012 р. Справа 14/57/2012/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ТРЕЙДІНГ" (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 5; 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, причал. №4)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ФОРУМ" (21029, м. Вінниця, вул. Мечнікова, 4)

про стягнення 24272,93 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: Циган О.І., довіреність №12/01/11-1 від 11.01.2012 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київській області 27.12.2000 р.;

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО ТРЕЙДІНГ" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум" 24272 грн. 93 коп. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки №220312 від 22.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25 червня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/57/2012/5003 та призначено до розгляду на 10.07.2012 року.

На визначену дату (10.07.2012 р.) в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений ухвалою суду від 25.06.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2103621611330 від 25.06.2012р., підписаного представником останнього 02.07.2012р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.03.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО ТРЕЙДІНГ" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум" (Покупець) укладено договір №220312 поставки товару (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується по замовленню покупця поставити і передати останньому мастильні матеріали та іншу продукцію, що замовляється покупцем, а покупець зобов'язується приймати товар і здійснювати його оплату згідно умов Договору.

Предметом поставки є товар, що визначений у накладних, які постачальник надає на кожну партію товару та які складаються на підставі заявки покупця (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.8 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної поставки такого товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної сторонам.

Відповідно до п. 5.1 Договору загальна ціна партії товару зазначається в рахунку-фактурі та/або накладній на товар. Загальна ціна Договору складає суму всього поставленого товару.

Покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника вартість поставленого товару протягом двадцяти чотирьох календарних днів з дня отримання такого товару (п. 5.2 Договору).

Згідно із п. 5.4 Договору за наслідками діяльності за певні періоди сторони зобов'язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляють відповідним актом. Дані підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно із п. 7.4 Договору у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець, крім пені, додатково зобов'язується сплатити постачальнику 24 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору поставки товару №220312 від 22.03.2012 р. позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними №ТР001780 від 23.03.2012 р. на суму 17558 грн. 57 коп. (а.с. 9), №ТР002143 від 06.04.2012 р. на суму 5663 грн. 33 коп. (а.с. 11), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

Всього згідно Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 23221 грн. 90 коп.

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується видатковими накладними №ТР001780 від 23.03.2012 р. та №ТР002143 від 06.04.2012 р., а саме підписами уповноважених осіб відповідача, Бондарчука К.П. та Педоренка С.А,, які отримали товар на підставі довіреностей №14 від 23.03.2012 р. (а.с. 10) та №21 від 06.04.2012 р. (а.с. 12).

22.05.2012 р. позивачем було направлено на адресу фактичного місцеперебування відповідача, що зазначена в договорі, претензію №1 від 22.05.2012р. про сплату суми заборгованості, яку відповідач одержав 25.05.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13-15). Однак відповіді від відповідача на вказану претензію позивачем отримано не було.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору №220312 від 22.03.2012 р., між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 23221 грн. 90 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 400 грн. 82 коп. пені та 650 грн. 21 коп. - 24% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно із п. 7.4 Договору у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець, крім пені, додатково зобов'язується сплатити постачальнику 24 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 24% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені, 24% річних судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 24% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ФОРУМ" (21029, м. Вінниця, вул. Мечнікова, 4, р/р 26007001315982 а ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 34504630, ІПН 345046302286) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ТРЕЙДІНГ" (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 5; 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, причал. №4, р/р26007000159678 в АТ "Ерсте Банк", м. Київ, МФО 380009, код ЄДРПОУ 37403711, ІПН 374037126550) 23221 грн. 90 коп. ( двадцять три тисячі двісті двадцять одну гривню дев'яносто копійок) основного боргу; 400 грн. 82 коп. (чотириста гривень вісімдесят дві копійки) пені; 650 грн. 21 коп. (шістсот п'ятдесят гривень двадцять одну копійку) 24% річних; 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 липня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5; 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, причал. №4)

3 - відповідачу (21029, м. Вінниця, вул. Мечнікова, 4)