Постанова № 25157985, 05.07.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1195/12

11:37 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання Левчука Д.С..

за участю представників сторін:

прокурора - Рулякова О.В.

представників позивача - Іліки Р.І., Васійчука С.І.,

представники відповідача та другого відповідача - не з'явилися;

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі державної податкової служби у Чернівецькій області до приватного підприємства "УПТК -Агро", третя особа виконавчий комітет Чернівецької міської ради про визнання недійсними установчих документів та запису про проведення державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Чернівецької області в інтересах держави в особі державної податкової служби у Чернівецькій області звернулась до суду з вказаним позовом, якому просила визнати недійсними установчі документи приватного підприємства «УПТК-Агро» та визнати недійсним запис у ЄДРПОУ № 1 038 102 0000 003795 про проведення державної реєстрації приватного підприємства «УПТК-Агро».

В обґрунтування позову прокуратура посилалась на те, що приватне підприємство «УПТК-Агро» зареєстровано в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею в управління підставним особам, зокрема, таким особам, що не наміру проводити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Ухвалою суду від 19.06.2012 р., за клопотанням позивача, проведено заміну первинного позивача Державної податкової служби у Чернівецькій області належним позивачем - державною податковою інспекцією у м. Чернівцях та залучено відділ державної реєстрації Чернівецької міської ради як другого відповідача.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлений позов та посилались на обставини викладені у позовній заяві.

Відділ державної реєстрації Чернівецької міської ради подав до суду заперечення, в яких вказував, що у зв'язку із втратою чинності Законами України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, в законодавстві не залишилося прямої вказівки на недійсність установчих документів юридичної особи, як на підставу скасування його державної реєстрації. Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи, в т.ч. визнання реєстраційних документів недійсними.

Також вказував, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством є провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Вважає, що належним способом захисту порушеного права є саме звернення до суду із позовом про припинення приватного підприємства «УПТК-Агро».

Приватне підприємство «УПТК-Агро» в судові засідання не з'являлось, заперечення проти позову до суду не надало, хоча належним чином було повідомлене про дату, час та місце судового засідання, за адресою внесеною у Єдиний держаний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідками Укрпошти від 31.05.2012 р., 14.06.2012 р. та 23.06.2012 р. Згідно вказаних довідок Укрпошти рекомендовані поштові відправлення адресовані приватному підприємству «УПТК-Агро» повернуто до суду, у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи приписи ст.ст. 35 та 167 КАС України, суд вважає, що приватне підприємство «УПТК-Агро» належним чином повідомлено про розгляд даної справи, незважаючи на повернення поштового відправлення, яке не вручено останньому з незалежних від суду причин.

В судове засідання, призначене на 05.07.2012 р., представники відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради, не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Вказана обставина, з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, на думку суду, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «УПТК-Агро» (58000, м. Чернівці, вул. Богомольця, 17, кв. 1, ідентифікаційний код 34803150) зареєстроване як юридична особа державним реєстратором Чернівецької міської ради 15.12.2006 р., про що свідчить запис внесений до ЄДР за № 1 038 102 0000 003795 (а.с. 103-104, 105-107).

Згідно статуту приватне підприємство «УПТК-Агро» є приватним підприємством, що засноване на власності ОСОБА_3 (а.с. 93-101).

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності зазначена оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням.

На підставі письмової заяви від 17.01.2007 р. та договору купівлі-продажу корпоративних прав від 17.01.2007 р., ОСОБА_3 вийшов з складу засновників приватного підприємства «УПТК-Агро» та передав (продав) свої корпоративні права ОСОБА_4 (а.с. 76).

09.11.2010 р. ОСОБА_4 через повірену особу подав до державного реєстратора Чернівецької міської ради заяву та рішення засновників підприємства про передачу належної йому частки статутного фонду (капіталу) приватного підприємства «УПТК-Агро» ОСОБА_5

23.07.2011 р. та 15.11.2010 р. державним реєстратором Чернівецької міської ради до ЄДР внесено записи відповідно за № 1 038 105 0001 003795 та № 1 038 105 0006 003795 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, які пов'язані зі зміною засновників в наслідок передачі корпоративних прав та зміною видів економічної діяльності.

14.03.2011 року державним реєстратором внесено запис за № 1 038 144 007 003795 до Єдиного державного реєстру про відсутність юридичної особи - приватного підприємства «УПТК-Агро» за місцезнаходження.

Також судовим розглядом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці визнано винним ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 5100,00 грн. (а.с. 110-112).

Вироком встановлено, що 04.11.2010 р. ОСОБА_6 на прохання свого знайомого - ОСОБА_7, з метою отримання винагороди, без наміру займатись законною підприємницькою діяльністю, усвідомлюючи, що підприємство буде використовуватись іншими особами з метою прикриття незаконної діяльності, видав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на право підписувати установчі та інші документи, де засновник підприємства повинен ставити свій підпис, подавати установчі документи, реєстраційні картки, заяви, ставити підприємство на облік у відповідних установах та фондах. На підставі нотаріально посвідченої довіреності від 04.11.2010 р., працівниками ТОВ «Універсальна правничо-фінансова аутсорсингова компанія «ВІКТОРІЯ» 15.11.2010 р. вчинено реєстраційні дії щодо зміни засновника та керівника ПП «УПТК-АГРО» на ОСОБА_6 з наданням йому права вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори.

Фактично ОСОБА_6 фінансово-господарською діяльністю ПП «УПТК-АГРО» не займався, договори не укладав, фінансово-господарські документи та податкову звітність не складав, не підписував та не подавав.

Водночас, невстановлені слідством особи використовували вказане підприємство з метою незаконного формування податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з огляду на таке.

Правові основи господарської діяльності (господарювання) встановлює Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі - ГК України).

Під господарською діяльністю, згідно приписів ст. 3 цього Кодексу, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Згідно ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, в т.ч. господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Ознаки фіктивності суб'єктів господарювання законодавчо визначено ст. 551 ГК України. Так, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 цієї статті Кодексу суб'єкт господарювання ліквідується, в т.ч. у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами (ч. 2 ст. 45 ГК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон України № 755-IV).

Згідно ст. 4 Закон України № 755-IV під поняттям державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців слід розуміти засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України № 755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України № 755-IV юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи врегульовано ст. 38 Закону України № 755-IV.

Зокрема, ч. 2 цієї статті встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Обставини, які відповідно до цієї норми є підставами для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття рішення про припинення юридичної особи та не є предметом самостійних позовних вимог.

Отже, визначальним для припинення юридичної особи є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, а самі по собі установчі документи без державної реєстрації не мають юридичного значення та не тягнуть жодних юридичних наслідків щодо створення та припинення юридичної особи.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсними установчих документів не може бути самостійною вимогою, оскільки в силу положення ст. 38 Закону України № 755-IV установчі документи підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема у справі про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством такої юридичної особи. Визнання недійсними установчих документів законом не вимагається. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститися у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення. Відтак, вказана позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про визнання недійсним запису в ЄДРПОУ № 1 038 102 0000 003795 про проведення державної реєстрації приватного підприємства «УПТК-Агро», суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає Податковий кодекс України.

Так, положеннями ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право:

- звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків);

- звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;

- звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

- звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини;

- звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;

- звертатися у випадках, передбачених законом до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;

- звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін;

- звертатися до суду з заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом.

Також положеннями вказаної статті Податкового кодексу України, у випадках, встановлених законом, визначена можливість органів державної податкової служби звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що Податковим кодексом України не передбачено серед функцій податкового органу можливість звернення останнього до суду з позовними вимогами про визнання недійсним запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звертаючись до суду із позовною вимогою про визнання недійсним запису в Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осіб, прокурор вийшов за межі компетенції податкового органу, в інтересах якого подав позов, та обрав невірний спосіб захисту порушеного права.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 158, 162, 160- 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 10.07.2012 р.

Суддя В.К. Левицький