Постанова № 25157896, 10.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2012 року № 2а-7040/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теам 247»до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києвапроскасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012 р. № 0004571501

Суддя Добрянська Я.І.

Представники:

від позивача: не прибув (клопотання про розгляд справи за відсутності представника в письмовому провадженні)

від відповідача: не прибув (клопотання про розгляд справи за відсутності представника в письмовому провадженні)

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Теам 247»з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012 р. № 0004571501

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2012 р. було відкрито провадження у справі № 2а-7040/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (про несвоєчасну сплату);

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі прийняте ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 19.04.2012 р. № 0004571501.

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, при проведенні камеральної перевірки декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2011 року були перевищені повноваження, встановлені п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, оскільки у відповідача були відсутні повноваження при проведенні камеральної перевірки перевіряти своєчасність сплати податку, а також, при проведенні зазначеної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України щодо порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2011 року, оскільки таке зобов'язання на думку позивача було вчасно сплачено до державного бюджету, не зважаючи на сплату такого зобов'язання за невірними реквізитами.

Відповідачем було подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

В обґрунтування вказаного заперечення відповідач послався на те, що при проведенні камеральної перевірки декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення останнім вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України щодо порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2011 року, оскільки на відповідний рахунок по податку на прибуток коштів від позивача не поступало, а сплата позивачем коштів на інший (невірний) рахунок не може бути підтвердженням виконання останнім належним чином своїх зобов'язань.

В судове засідання 10.07.2012 р. сторони не прибули та не скерували своїх представників, однак через канцелярію суду обома сторонами були подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, суд ухвалив продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі п.1 та п.3 ст.10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509 «Про державну податкову службу в Україні»із змінами та доповненнями, п.п.20.1.4 п.20.1.4 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Теам 247»за звітний податковий період - І квартал 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 04.04.2012 року № 411/1501/37333901, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України щодо порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0004571501, яким визначено позивачу штрафні санкції у розмірі 2 839,20 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, а також вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки, позивач оскаржив такі дії ДПІ у Подільському районі м. Києва та вказане податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0004571501 в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та відповідні норми законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»із змінами і доповненнями, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції:

- здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;

- забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

- здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Згідно вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до вимог ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Проте, законодавством України не обмежено право контролюючого органу перевіряти своєчасність сплати платником податків відповідного податку при проведенні камеральної перевірки податкової звітності, а відповідно посилання позивача на перевищення відповідачем повноважень, встановлених п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, а саме щодо відсутності у відповідача повноважень при проведенні камеральної перевірки перевіряти своєчасність сплати податку є такими, що не відповідають нормам податкового законодавства.

Так, як встановлено перевіркою позивача, а також вбачається з наявних матеріалів справи, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року ТОВ «Теам 247»задекларувало суму з податку на прибуток до сплати в бюджет у розмірі 14 196,00 грн., граничний термін сплати якого 20.05.2011 року.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, в даному випадку останнім днем для сплати позивачем самостійно визначеного податкового зобов'язання було 20.05.2011 року.

Відповідно до платіжного доручення від 18.05.2011 р. № 183 (що наявне в матеріалах справи) ТОВ «Теам 247» 12.05.2010 р., позивачем було сплачено 14 196,00 грн. на рахунок № 31119009700008 (код бюджетної класифікації 11021000 «податок на прибуток») .

Однак, як було зазначено відповідачем, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося позивачем, зазначена сума податку за платежем «податок на прибуток»була сплачена позивачем на інший (невірний) рахунок, а саме на рахунок: «податок на прибуток приватних підприємств», № 31119009700008, код бюджетної класифікації 11021000, замість вірного: «податок на прибуток», № 31115003700008, код бюджетної класифікації 11020300.

Таким чином, вказані кошти в розмірі 14 196,00 грн. за платежем «податок на прибуток»у визначений строк до 20.05.2011 року включно від позивача на вказаний рахунок № 31115003700008, код бюджетної класифікації 11020300 - не поступили.

Отже, самостійно визначене позивачем податкове зобов'язання було сплачено ним не на той рахунок, в зв'язку з чим перевіркою була встановлена кількість днів затримки по платежу - 36 днів.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. за № 131 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 р. за № 67/5258, на балансі обласних управлінь Державного казначейства України для зарахування платежів відкриваються рахунки в розрізі районів та кодів бюджетної класифікації. Платники податків сплачують платежі до бюджету через установи банків, у яких вони обслуговуються, на зазначені вище рахунки, відкриті в органах Державного казначейства.

Згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. № 276, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за № 843/11123, інформацію про реквізити рахунків органи державної податкової служби доводять до платників податків шляхом їх розміщення на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

Таким чином, якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким повинні бути погашені податкові зобов'язання), то кошти не надійдуть до відповідного рахунку відповідного району, а отже не погаситься сума податкового зобов'язання платника податків.

У випадку непогашення платником податків у встановлені терміни узгодженої суми податкового зобов'язання такий платник податків несе відповідальність встановлену чинним законодавством.

Відповідно до ст.126 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як видно з наявних матеріалів справи, встановлено перевіркою та не заперечено допустимими доказами позивачем, податкове зобов'язання по податку на прибуток було сплачено позивачем на невірний рахунок, у зв'язку з чим контролюючим органом була встановлена кількість днів затримки по платежу - 36 днів.

Таким чином, згідно вимог податкового законодавства, у контролюючого органу були необхідні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за недотримання вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України щодо порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

Проте, в даному випадку суд не може погодитися із розміром штрафних санкцій, визначених відповідачем в податковому повідомлені-рішенні від 19.04.2012 р. № 0004571501.

Так, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2012 р. № 0004571501 до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 20% від суми основного податкового зобов'язання (не сплаченого у встановлені строки із затримкою в 36 днів), а саме 2 839,20 грн.

У відповідності до пункту 11 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Так, пунктом 7 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, зазначені порушення позивачем вимог податкового законодавства (п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України) були встановлені за період І кварталу 2011 р., а відповідно, на порушення, встановлені у вказаному періоді (І квартал 2011 року) розповсюджується дія пункту 7 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, яким передбачено застосування штрафних санкцій у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення в періоді з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Зважаючи на викладене, за встановлені в Акті перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме, за порушення вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України щодо порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2011 року, відповідач, у відповідності до вимог пункту 7 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, мав застосувати до позивача штрафну санкцію у розмірі 1 гривні.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, згідно даної норми відповідач довів суду правомірність його дій щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на прибуток, що підтверджується допустимими доказами у справі.

Проте, всупереч наведеним вимогам, відповідач не довів суду правомірності застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2012 р. № 0004571501 штрафної санкції в розмірі 2 839,20 грн., оскільки згідно вимог пункту 7 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, така штрафна санкція мала становити 1 грн.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності застосування відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 19.04.2012 р. № 0004571501 штрафної санкції в розмірі 2 839,20 грн.

А відтак суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов майнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 107,30 грн. підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету в половинному розмірі, а саме 53,65 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 86, 71, 94, ст.ст. 158-163, ст. 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 19.04.2012 р. № 0004571501.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теам 247»витрати по сплаті судового збору в розмірі 53,65 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 13.07.2012 р.