Постанова № 25157783, 26.06.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/2830/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретарі Польовій В. Є. за участі:представника позивача - Вонсович М.М. за довіреністю №1 від 01.11.2011р. представника відповідача - Нахілко Ю.О. за довіреністю №3234/9/10-026 від 08.05.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042300 від 31.01.2012 року, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" звернулось в суд з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступником якої в силу ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України є Красилівська міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області Державної податкової служби) про скасування податкового повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 31.01.2012 року №0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 371609,00 грн., в тому числі 297287,00 грн. за основним платежем та 74322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнання неправомірними дій Старокостянтинівської ОДПІ щодо викладення висновків в акті перевірки про заниження ТОВ "Нарс Авто" суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 598014,00 грн.. 05.06.2012 року представником позивача подано клопотання (вх.№20869 від 05.06.2012р.) відмову від позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Старокостянтинівської ОДПІ щодо викладення висновків в акті перевірки про заниження ТОВ "Нарс Авто" суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 598014,00 грн.. Ухвалою суду від 07.06.2012 року закрито провадження у справі в частині визнання неправомірними дій Старокостянтинівської ОДПІ щодо викладення висновків в акті перевірки про заниження ТОВ "Нарс Авто" суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 598014,00 грн.. Вказує на те, що з висновки відповідача, які викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 17.01.2012 року №87/231/33965307, на підставі яких було прийнято вищезазначене податкове повідомлення-рішення, не погоджується, вважає їх такими що не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є надуманими та необґрунтованими. Зазначає, що відповідно до абз.1 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Згідно п.1 розділу 19 ПК України встановлено, що ПК України набирає чинності з 01.01.2011 року, крім статті 39 ПК України, яка набирає чинності з 01.01.2013 року. Одночасно п.8 підрозділу 10 розділу 20 ПК України встановлено, у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 ПК України застосовується п.1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

У відповідності до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Вказує на те, що відповідно до п.1.20.2 ст.1 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; надання дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Звертає увагу на те, що всупереч зазначеним вимогам в акті перевірки від 17 січня 2012 року №87/231/33965307 Старокостянтинівською ОДПІ не наведено жодного прикладу визначення звичайної ціни у порядку п.1.20 ст.1 Закону.

Вважає безпідставними посилання відповідача на норми ст.190 ПК України, оскільки дана стаття застосовується митними органами для визначення податків та зборів з товарів які переміщуються через митний кордон України в той час, як всі вживані автомобілі, в зв'язку з реалізацією яких виникли податкові зобов'язання та податковий кредит, не перебували під митним контролем в момент продажу, що свідчить про неможливість застосування до них митної вартості.

Зазначає про безпідставність висновків відповідача щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість вживаних транспортних засобів, оскільки спеціальною нормою яка регулює дані правовідносини, а саме, абз.1 ст.188 та абз.3 п.189.3 ст.189 ПК України встановлено, що база оподаткування та відповідно ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. В порушення пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону відповідачем не доведено рівень звичайних цін, відмінний від цін реалізації вживаних транспортних засобів, які зазначені ТОВ "Нарс Авто", а тому звичайною в даному випадку вважається, ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Відповідно до абз.8 п.188.1 ст.188 ПК України встановлено, що у випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу. Згідно абз.3 п.189.3 ст.189 ПК України датою збільшення податкових зобов'язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 цього Кодексу. При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається: для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. Пунктом 187.1 ст.187 ПК України встановлено порядок визначення дати виникнення податкових зобов'язань, який говорить що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку. Абзацом 1 п.188.1 ст.188 ПК України законодавець встановив, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Вважає, що податковий орган був зобов'язаний визначаючи додаткові податкові зобов'язання ТОВ "Нарс Авто", визначити базу оподаткування податком на додану вартість шляхом застосування звичайних цін, що в даному випадку податковим органом зроблено не було.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві і додаткових пояснень, просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 31.01.2012 року №0000042300.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечує, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству України з питань оподаткування. Зазначає, що факт порушення позивачем абз.3 п.188.1 ст.188 та абз.2 п.198.2 ст.198 ПК України в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень місяць 2011 року на суму 297287 грн. та відповідно заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 297287 грн. встановлені відповідачем в ході позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по декларації за жовтень 2011 року та зафіксовані в акті №87/231/33965307 від 17.01.2012 року.

Вказує на те, що при визначенні бази оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України ТОВ "Нарс Авто", слід керуватись абз.3 п.188.1 ст.188 ПК України, згідно якого база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. Згідно з п.190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом. Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Для визначення бази оподаткування з постачання транспортних засобів Старокостянтинівське відділення Красилівської МДПІ використовувала співставлення їх митної вартості при ввезені транспортних засобів на митну територію України, зазначеної відповідно у вантажно-митних деклараціях та договірної (контрактної) вартості при їх продажу фізичним та юридичним особам, зазначеної у договорах купівлі-продажу.

Звертає увагу на залишення без задоволення скарг позивача ДПС у Хмельницькій області, ДПА України під час досудового врегулювання спору.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов належить до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" (далі - ТОВ «Нарс Авто», позивач) як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 12.12.2005 року виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області за реєстраційним номером №10006365051 (код ЄДРПОУ 33965307), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №218297, довідкою управління статистики у Старокостянтинівському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ№302031, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.12.2005 року за №22195 та перебуває на обліку в Старокостянтинівській ОДПІ.

Основними видами діяльності ТОВ «Нарс Авто» за КВЕД є: роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (50.30.2); технічне обслуговування та ремонт автомобілів (50.20.0); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0); роздрібна торгівля автомобілями (50.10.2); діяльність таксі (60.22.0).

В період часу з 05.01.2012 року по 11.01.2012 року працівником Старокостянтинівської ОДПІ на підставі направлення №4 від 05.01.2012 року, наказу №4 від 04.01.2012 року, виданого Старокостянтинівською ОДПІ, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Нарс Авто" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

У період, за який проводилась перевірка, ТОВ "Нарс Авто" було зареєстроване платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.02.2006 року №31702969 виданого Старокостянтинівською ОДПІ (індивідуальний податковий номер - 339653022157).

За результатами перевірки відповідачем складено акт №87/231/33965307 від 17.01.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто", код за ЄДРПОУ 33965307 з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по декларації за жовтень 2011 року, відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення абз.3 п.188.1 ст.188 та абз.2 п.198.2 ст.198 ПК України №2755-VI від 02.12.2011 року зі змінами і доповненнями, ТОВ "Нарс Авто" занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень місяць 2011 року на суму 297287 грн. та відповідно занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд.25 декларації) в сумі 297287 грн..

На підставі висновків акту №87/231/33965307 від 17.01.2012 року (далі - акт) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 року №0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 371609,00 грн., в тому числі 297287,00 грн. за основним платежем та 74322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Хмельницькій області та ДПС України. За результатами розгляду скарг рішеннями ДПС у Хмельницькій області від 03.03.2012 року №2000/10/10-218 та ДПС України від 30.03.2012 року №5093/6/10-2115 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 31.01.2012 року №0000042300, а скарги - без задоволення, у зв'язку з чим ТОВ "Нарс Авто" в подальшому оскаржило його в судовому порядку.

Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив наведене нижче.

З розділу 3.1.1 акту вбачається, що відповідач суцільним порядком перевірив декларацію з ПДВ за жовтень 2011 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні на реалізацію автомобілів, договори купівлі-продажу транспортних засобів, вантажно-митні декларації, журнал обліку довідок-рахунків та договорів купівлі-продажу транспортних засобів, відомість обліку по рахунку 281 «товари на складі».

Як зазначено у р.3.1.1 акту причиною заниження бази оподаткування по податку на додану вартість є реалізація імпортованих транспортних засобів за цінами, як зазначає відповідач, які нижчі митної вартості даних товарів.

Тобто, як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість є реалізація імпортованих транспортних засобів за цінами нижчими, ніж митна вартість.

ТОВ "Нарс Авто" подало до Старокостянтинівської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (вх.№9011622134 від 20.11.2011 року) відповідно до якої задекларував податкові зобов'язання за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року в розмірі 1213619 грн. (ряд.9), податкового кредиту задекларовано - 1210000 грн. (ряд.17) та в рядку 18 відобразив позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) в сумі 3619 грн..

З доданих до матеріалів справи договорів купівлі-продажу, додатку №2 до акту перевірки, таблиці реалізації товарів у жовтні 2011 року по ТОВ «Нарс Авто» вбачається, що позивач в період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року здійснив продаж 217 імпортованих на територію України транспортних засобів, які, на момент продажу не перебували під митним контролем, не мали статусу "ввезених на митну територію України", були розмитнені та їх власником виступав резидент ТОВ "Нарс Авто", з яких позивач отримав дохід.

Щодо звичайних цін у п.188.1. ПК України, на положення якого посилається відповідач як підставу прийняття оскаржуваного рішення, зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Посилання відповідача на п.188.1. ст.188 ПК України (абз.8 р.3.1.1 акту перевірки №87/231/33965307 від 17.01.2012 року), як на порушення виявленні в ході перевірки в частині реалізації транспортних засобів позивачем в період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року за цінами нижчими митної вартості товарів, є помилковим, оскільки згідно п.8 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу (набирає чинності з 01.01.2013 року) застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тобто, по суті правовою підставою для прийняття оскаржуваних рішень є положення правового акту, які не діють, не набрали чинності, що вже само по собі зумовлює висновок про протиправність оскаржуваного рішення.

У відповідності до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (звичайна ціна), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

ДПС України у своєму рішенні про результати розгляду повторної скарги від 30.03.2012 року, обґрунтовуючи правомірність висновків, викладених в акті перевірки №87/231/33965307 від 17.01.2012 року, посилається на п.190.1 ст.190, абз.3 п.188.1 ст.188 ПК України, відповідно до яких базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості товарів, що на думку суду не є виправданим з огляду на наступне.

Відповідно до п.190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

Згідно абз.8 п.188.1 ст.188 ПК України у випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 3 п.189.3 ст.189 ПК України визначено, що датою збільшення податкових зобов'язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 цього Кодексу. При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем при визначені бази оподаткування податком на додану вартість звичайних цін, що не було зроблено.

Суд встановив, що позивачем база оподаткування визначалася згідно з договірними цінами, які, в контексті вищезазначених положень рівноцінні звичайній ціні, але, як зазначено в акті перевірки №87/231/33965307 від 17.01.2012 року та підтверджується вантажно-митними деклараціями, копії яких додані до матеріалів справи, є нижчими митної вартості товару, визначеної при їх ввезенні на митну територію України.

Згідно із ст.259 Митного кодексу України (далі - МК україни) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

На підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. База обкладення ПДВ при реалізації товару на митній території України визначається виходячи з продажної вартості товару.

Вищезазначене свідчить про помилковість позиції відповідача щодо того, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року №21-9а10.

Відповідно до ч.1 ст.242-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Неправомірне ототожнення митної вартості товару та його звичайної ціни призвело до: не використання відповідачем права надання запиту платнику податків щодо обґрунтування рівня договірних цін; не вчинення дій, передбачених п.1.20. ст.1 Закону, для доведення факту, що договірні ціни при поставці товарів на митній території України не відповідають рівню звичайної ціни; не вжиття заходів для отримання інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів, що постачалися позивачем, на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Преамбулою МК України визначено, що МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.

Згідно ч.1 ст.3 МК України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Статтею 43 МК України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон Україн.

Викладене свідчить про не регулювання МК України відносин по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем.

Суд зважаючи на те, що, як зазначалось вище, на момент реалізації ТОВ "Нарс Авто" транспортних засобів в період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, вказані транспортні засоби не перебували під митним контролем та їх власником виступав резидент ТОВ "Нарс Авто", приходить до висновку про недопустимість застосування митної вартості товару, а необхідність застосування абз.1 п.188.1 ст.188 ПК України.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, про відсутність встановлених в акті порушень з боку позивача та заниження останнім бази оподаткування по податку на додану вартість в сумі 2990070 грн. з якої сума ПДВ - 598014 грн..

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.56.1. ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 31.01.2012 року №0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 371609,00 грн., в тому числі 297287,00 грн. за основним платежем та 74322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ №0000042300 від 31.01.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2012 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк