Постанова № 25157507, 12.07.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року Справа № 2а/2370/2149/2012

09 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Педані О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, -

встановив:

18.06.2012р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась державна податкова інспекція у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби, в якій ставить питання про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника в сумі 183701,50грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181 (у подальшому -Закон №2181), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувались податки та збори, внаслідок чого утворився борг у сумі 183701,50грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать телефонограми в матеріалах справи, не повідомив причини повторної неявки у судове засідання, письмових пояснень суду не надавав (а.с. 42,49).

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи у таких випадках не відкладається, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 13.10.2008р., за ідентифікаційним номером -НОМЕР_1 (а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., про що складено акт №14/17-21/НОМЕР_1 від 13.01.2012р.

Висновками зазначеної перевірки встановлено наступні порушення допущені відповідачем, а саме:

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму -98996,00грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму -33507,00грн., за травень 2010 року на суму -16860,00грн., за липень 2010 року на суму -43243,00грн., за серпень 2010 року на суму - 5386,00грн.;

- п.8.1 ст.8 та п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 48127,50грн. (а.с.11-24).

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.01.2012р.:

- №0000181702, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 123745,00грн., в тому числі основний платіж -98996,00грн. та фінансові санкції в розмірі -24749,00грн.;

- №0000241702, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 60159,50грн., в тому числі основний платіж -48127,50грн. та фінансові санкції в розмірі -12032,00грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані особисто відповідачем 10.02.2012р., проте у встановленому законом порядку не оскаржувались, та не сплачені в повному обсязі (а.с. 10).

При цьому, з облікової картки платника податків, доданої до матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачено суму податкового зобов'язання в розмірі 203,00грн.

Також відповідачу направлено вимогу №527 від 01.03.2012р. на суму 183701,50грн., яка отримана відповідачем 02.04.2012р. (а.с.25).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом, який на час виникнення зобов'язання визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому -Закон №168/97), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Платником податку на додану вартість згідно статті 1 Закону №168/97 визначено: особу-суб'єкта підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій, інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, а також фізичну особу (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), що здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 2 Закон №168/97 платником податку на додану вартість, зокрема, визначено будь-яку особу, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Приписами абзацу 2 п.1.13 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV (у подальшому - Закон №889-IV), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Стаття 2 Закону №889-IV визначає, що платниками податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи та нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента відповідно до положень статті 3 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV є:

загальний місячний оподатковуваний дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

іноземні доходи.

Відповідно до п. 3.5 Закону №889-IV при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Відповідно до положень статті 8 Закону №889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. Податковий агент зобов'язаний подавати органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку з доходів фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, які нараховані на користь платників податку, і загальні суми податку з доходів фізичних осіб, які утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету. Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до ст.7.1 Закону №889-IV ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно з п.п. «а»ст. 19.2. Закону №889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону №2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до розрахунку складає 183701,50грн. (60159,50грн. + 123745,00грн. -203,00грн. = 183701,50грн.).

Відповідно до п. п. 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р., органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, а також наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 86, 128, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код -34503595) податковий борг в розмірі 183701 (сто вісімдесят три тисячі сімсот одна) гривню 50 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у десятиденний строк в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Гриньковська

постанова виготовлена в повному обсязі 13.07.2012р.