Постанова № 25157494, 10.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 липня 2012 р. Справа № 2-а-7148/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Соколова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі за текстом - ОСОБА_3, позивачка) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (надалі за текстом - Фрунзенський ВДВС ХМУЮ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 03.05.2012 року у розмірі 221459,27 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Фрунзенським ВДВС ХМУЮ винесено постанову від 03.05.2012 року про стягнення з позивачки виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 32687307, прийняття якої суперечить п.п. 4.1.1 п. 4.1 інструкції "Про проведення виконавчих дій" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити посилаючись на зміст адміністративного позову та наявні матеріали адміністративної справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення уточнених позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на зміст заперечень проти адміністративного позову.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Між ОСОБА_3 та Акціонерного Банку "АвтоЗАЗбанк" (надалі за текстом - АБ "АвтоЗАЗбанк") 27.09.2007 року був укладений кредитний договір № 002-143/2007 про надання грошових коштів.

Національним банком України 27.12.2008 року зареєстрована нова редакція Статуту ВАТ "БАНК КІПРУ", за яким відкрите акціонерне товариство "БАНК КІПРУ" згідно протоколу загальних зборів акціонерів від 19.11.2008 року є правонаступником всіх прав і зобов'язань АБ "АвтоЗАЗбанк".

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 376756 Публічне акціонерне товариство "БАНК КІПРУ" має ідентифікаційний код юридичної особи 19358784, місцезнаходження юридичної особи: 93935, м. Київ, вулиця Урицького, 45, місце проведення державної реєстрації: Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація, дата проведення державної реєстрації: 21.10.1991 року, підстава (підстави) зміни свідоцтва про державну реєстрацію - зміна найменування юридичної особи, дата зміни свідоцтва про державну реєстрацію 08.07.2010 року.

Шевченківським районним судом м. Києва 21.10.2010 року видано виконавчий лист по справі № 2-4234/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК КІПРУ" до ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору на предмет застави. Згідно зі змістом виконавчого листа по справі № 2-4234/10, судове рішення набрало законної сили 30.04.2011 року.

ПАТ "БАНК КІПРУ" 23.04.2012 року за № 1504/3753 звернулось до начальника Фрунзенського ВДВС ХМУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-4234/10, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення на користь ПАТ "БАНК КІПРУ" грошових коштів на заставлене майно боржника ОСОБА_3.

Згідно з постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 25.04.2012 року відкрито виконавче провадження № 32687307 за виконавчим листом від 01.11.2011 року по справі № 2-4234/10. Зазначеною постановою боржнику за виконавчим провадженням надано строк для добровільного виконання до 7 днів з моменту винесення постанови.

Відповідно до супровідного листа від 25.04.2012 року № 20003/18-29 відповідачем по справі в рамках виконавчого провадження направлено на адреси сторін виконавчого провадження постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2012 року для виконання та відома, винесену на підставі виконавчого листа № 2-4234/10 від 01.11.2011 року, що видав Шевченківський районний суд м. Києва.

В матеріалах адміністративної справи наявний журнал реєстрації вихідної кореспонденції том 4 за 2012 рік за № 18-29, в якому наявний запис про реєстрацію вихідної кореспонденції на адресу ОСОБА_3 за вихідним номером зазначеним у супровідному листі.

Відповідно до листа начальника Головного управління юстиції у Харківській області від 01.11.2011 року, зазначено, що з метою забезпечення структурних територіальних органів Міністерства юстиції України, що забезпечують реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України, кур'єрськими послугами, які не відносяться до національної пошти, а саме послугами з доставки відправлень із поверненням повідомлення про вручення даного поштового відправлення Міністерством юстиції України проведено закупівлю даної послуги шляхом застосування процедури відкритих торгів. За результатами оцінки пропозицій конкурсних торгів переможцем визнано - ТОВ "Укркур'єр", з яким укладено договір від 05.10.2011 року.

В листі додатково зазначено, що взаємодія між сторонами договору здійснюється відповідно до порядку надання послуг з доставки поштових відправлень з поверненням повідомлень про вручення та взаємодію структурних підрозділів замовника та виконавця для реалізації договору.

Постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 03.05.2012 року вирішено питання про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки боржнику було запропоновано виконати рішення суду в добровільному порядку в строк до 02.05.2012 року, проте боржником у наданий строк виконавчий лист не виконано.

Постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 22.05.2012 року прийнято рішення про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, а саме: постановлено приєднати виконавче провадження № 26910232 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-15604/10/2070 виданого 16.05.2011 року Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь держбюджету заборгованості у розмірі 35650,00 грн. до зведеного виконавчого провадження № 32692343, знаходиться в провадженні Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

В матеріалах адміністративної справи наявна довідка про погашення кредитної заборгованості від 14.06.2012 року за вих. № 0604-06/5568, що складена начальником операційного управління ПАТ "БАНК КІПРУ".

В матеріалах виконавчого провадження, копія якого, станом на час розгляду справи, залучена до матеріалів адміністративної справи, міститься заява від 08.06.2012 року представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про надання можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 2212772,70 грн., 1700,00 грн. - судового збору, 120,00 грн. витрат на ІТЗ судового розгляду.

Зважаючи на зміст зазначеної заяви представник позивачки ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 18.06.2012 року, одночасно отримавши необхідні йому копії документів.

ПАТ "БАНК КІПРУ" на адресу начальника Фрунзенського ВДВС ХМУЮ 18.06.2012 року за № 1504/5809 направлено заяву про повернення виконавчого документа, згідно з якою представник ПАТ "БАНК КІПРУ" Войтович С.О. просить: повернути виконавчий лист № 2-4234/10, виданий Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення на користь ПАТ "БАНК КІПРУ" грошових коштів на заставлене майно боржника ОСОБА_3.

Державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ 21.06.2012 року прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з надходженням до виконавчої служби заяви стягувача від 18.06.2012 року, в якій він просив повернути йому виконавчий документ без виконання.

Згідно з супровідним листом від 21.06.2012 року № 29328 на № 29329/18-29 державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ направлено на адресу сторін виконавчого провадження копію постанови про повернення виконавчого документа.

В матеріалах адміністративної справи наявні фотокопії повідомлень про вручення відправлень та фотокопії конвертів, отриманих в рамках виконавчого провадження, про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, які повернуті до виконавчої служби з позначкою "доставлено в поштову скриньку після двох спроб вручення".

В судовому засіданні представником позивача надані пояснення на підтвердження того факту, що позивачка не змінювала адресу для листування.

Державним виконавцем, враховуючи положення ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В ході розгляду адміністративної справи з пояснень представника позивача та обґрунтувань позовних вимог судом встановлено, що на думку представника позивача підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору є факт не отримання позивачкою постанови про відкриття виконавчого провадження та, як наслідок, позбавлення її з боку виконавчої служби можливості добровільно виконати рішення суду, крім того представником позивача зазначено про невиконання з боку відповідача положення п.п. 4.1.1 п. 4.1 інструкції "Про проведення виконавчих дій" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд, беручи до уваги наведену норму, встановлені обставини справи та пояснення представника позивача щодо не зміни позивачкою адреси для листування, приходить до висновку, що відповідачем чітко дотримано наведену норму, що підтверджується документально, а саме: наявними в матеріалах справи фотокопіями конвертів, повідомлень про вручення відправлень та журналом вихідної кореспонденції.

Щодо посилань представника позивача на невиконання з боку відповідача п.п. 4.1.1 п. 4.1 інструкції "Про проведення виконавчих дій" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 суд зазначає, що в наведеному підпункті закріплено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

При цьому, до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача, державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, установленому статтею 24 Закону, накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, установлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У цьому разі покупець майна боржника повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби в строк, установлений для добровільного виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Суд звертає увагу, що представником позивача в ході розгляду адміністративної справи жодного порушення з боку виконавчої служби під час відкриття провадження та в ході сповіщення особи боржника - позивачки про відкриття виконавчого провадження, яке обґрунтовано кореспондувалось би з наведеним законодавством, не наведено.

Щодо посилань представника позивача на неможливість добровільного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження та, як наслідок, незаконності на думку представника позивача застосування законодавчих наслідків у вигляді прийнятті постанови про стягнення з боржника виконавчого збору суд зазначає, відповідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця, з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру, виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Враховуючи положення наведеної норми, обставини справи та пояснення представника позивачки, в яких він не повідомив суд про причини з яких позивачка та її представник не скористались закріпленим правом, беручи до уваги, що у наведеній статті закріплено право державного виконавця, а не обов'язок, та зважаючи, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, щодо невикористання з боку боржника належним чином наданого права та відсутності підстав з боку державного виконавця для застосування наведеної норми.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведену вимогу, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів в повному обсязі правомірність його дій.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки сформовані на помилковому тлумаченні законодавства та без врахування всіх істотних обставин, а саме: дотримання відповідачем вимог законодавства при відкритті провадження; направленні постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу зазначену у виконавчому листі; неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження, яка враховуючи положення Закону України про виконавче провадження та абз. 3 п.п. 4.1.1 п. 4.1 інструкції "Про проведення виконавчих дій" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 є такою, що направлена належним чином та вважається врученою; та обставин фактичного виконання рішення враховуючи положення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в частині повернення виконавчого документа стягувачеві.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12.07.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун