Постанова № 25157017, 11.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 липня 2012 р. № 2-а- 2471/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтех" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкова Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ТОВ "Кліматтех" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.02.2012 року № 0000331520, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату час і місце розгляду справи, в судове засідання повторно не прибув, заперечень проти позову та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб в письмовому провадженні, згідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Оглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "Кліматтех", за результатами якої 13.02.2012 р. було складено акт перевірки за № 209/152-34467882, де були зафіксовані порушення вимог п.198.6 ст.198, пп. 201.8, 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, товариством було завищено податковий кредит грудня 2011 року на суму ПДВ 9 588,00 грн., що призвело заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2011 року у сумі 9 588,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 року № 0000331520, згідно з якими позивачу було визначено відповідне податкове зобов'язання в розмірі 11 985, 00 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при дослідженні письмових доказів та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині вказаного вище акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промбуд-монтажінвест" та включив до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно отриманих від контрагента податкових накладних.

При цьому ДПІ посилається на відсутність у ТОВ "Промбуд-монтажінвест" свідоцтва платника податку на додану вартість згідно інформації, виставленою на офіційному сайті ДПА України, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, платниками податку на додану вартість є :

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється з своїм добровільним рішенням як платником податку у порядку, визначеному ст. 183 Податкового кодексу України;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, то укладені позивачем правочини із зазначеним контрагентом є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання позивачем умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, до складення яких зауважень під час проведення перевірки відповідач не мав.

Окрім того, про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Окрім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. та ухвалою ХААС від 22.02.2012 р. у справі № 2а-14158/11/2070 визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Промбудмонтажінвест" та зобов'язано ДПІ поновити реєстрацію ТОВ "Промбудмонтажінвест" як платника ПДВ шляхом внесення запису про скасування реєстрації до Реєстру платників ПДВ. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача свідоцтва платника податку є безпідставними та як такими, що призвели до прийняття ним рішення, яке не узгоджується з нормами податкового законодавства.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі викладеного вище, суд приходить висновку, що відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є незаконним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2. 9, 11, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.02.2012 року № 0000331520, прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтех".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з часу отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Самойлова В.В.