Рішення № 25156865, 12.07.2012, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 0552/1357/2012

Провадження № 2/0552/916/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2012 року м. Макіївка

Центрально - Міський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуюча суддя Неженцева О.В.

при секретарі Бабич Т.П.

за участю представників позивача Бердичевської М.Н.

Варнавської Н.О.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Макіївкагаз» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою та судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз»( далі- ПАТ «Макіївкагаз») звернулося до суду з уточненим під час розгляду справи позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою та понесених судових витрат по справі.

Згідно ухвали суду від 08 травня 2012 року судом до участі у розгляді справи у якості співвідповідача було залучено приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія

«ІнтерТрансПоліс»( далі- ПАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»).

У судовому засіданні представники позивача Бердичевська М.Н. та Варнавська Н.О., які діють на підставі довіреностей, підтримали уточнені позовні вимоги, і на підтвердження послалися на факти і обставини, викладені в уточнених позовних заявах від 08 та 22 травня 2012 року, та зазначили, що 20 липня 2011 року о 9 годині 20 хвилин відповідач ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом - автобусом марки «Рута»реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі на перехресті вулиці Донецької з вулицею Шевченко у Центрально- Міському районі міста Макіївки, у порушення вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, не надав дорогу транспортному засобу -автомобілю марки «Волькцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ПАТ «Макіївкагаз», внаслідок чого мала місце дорожньо- транспортна пригода- зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження. Винність ОСОБА_4 у цій ДТП була встановлена постановою суду від 08 вересня 2011 року. Під час аварії, за кермом автобусу знаходився ОСОБА_4, але власник транспортного засобу- ОСОБА_3 був поряд у салоні цього транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача були спричинені механічні пошкодження: розбито заднє праве крило та задні праві двері. Між ОСОБА_3 та ПАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс» 12 липня 2011 року було укладено договір обов*язкового страхування цівільно-правової відповідальності, за умовами якого ПАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс» зобов*язано відшкодовувати матеріальну шкоду, завдану майну у ліміті 50 000 грн. з франшизою у розмірі 1000 грн. У добровільному порядку ПАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс» не відшкодовує матеріальну шкоду, незважаючи на своєчасне звернення до них з відповідною заявою та надання усього переліку необхідних документів. З цього питання позивач також звертався з відповідними скаргами до Державної комісії по регулюванню ринків фінансових послуг України, але відшкодування шкоди не мало місце. Зазначені обставини вимусили позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Згідно експертного дослідження № 18/131 від 25 липня 2011 року вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Волькцваген» складає 38810 грн. 26 коп. Крім того, позивач поніс витрати по оплаті цього дослідження у сумі 500 грн.

Посилаючись на положення статей 1166, 1167, 1187 ЦК України та норми Закону України «Про обов*язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»просили стягнути з : ПАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс» матеріальну шкоду у сумі 38310 грн. 26 коп; з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку суму франшизи 1000 грн. та у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ «АСК

«ІнтерТрансПоліс» понесені судові витрати по справі на сплату правової допомоги у сумі 2100 грн. та судового збору у сумі 393 грн. 11 коп.

Відповідач ОСОБА_4, який був належним чином сповіщений про час та місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні. Причини неявки суду ОСОБА_4 не повідомив, заяв про відкладання розгляду справи не подавав, тому суд вважає за необхідне розглянути справи у його відсутність на підставі належних у справі даних.

Відповідач ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги визнав частково, погодився з необхідністю відшкодування у солідарному порядку з ОСОБА_4 суми франшизи 1000 грн. та не визнав заявлені до нього вимоги про необхідність відшкодування на користь позивача понесених витрат по сплаті правової допомоги та судового збору. На обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги ОСОБА_3 зазначив, що він є власником транспортного засобу -автобусу марки «Рута»реєстраційний номер НОМЕР_1, яким з його згоди та під його безпосереднім контролем 20 липня 2011 року керував водій ОСОБА_4 Під час ДТП у цей день він також був у салоні цього автобусу. Він є суб*єктом підприємницької діяльності і має відповідний дозвіл на здійснення перевезень автомобільним транспортом. Враховуючи те, що 12 липня 2011 року він уклав договір добровільного страхування із страховою компанією «ІнтерТрансПоліс», вважає, що завдану матеріальну шкоду у сумі 38 310 грн. 26 коп. повинна відшкодовувати саме це підприємство. Згоден у солідарному порядку з водієм ОСОБА_4 відшкодувати на користь позивача обумовлену умовами страхового договору франшизу у сумі 1000 грн. Вважає, що не має ніякого відношення до понесених витрат позивачем по платі правової допомоги та судового збору, бо ці витрати ПАТ «Макіївкагаз» понесло з причини невідшкодування матеріальної шкоди страховою компанією. Крім того, зазначив, що обов*язок по їх відшкодуванню необхідно також покласти на винну особу у ДТП - відповідача ОСОБА_4

Представник ПАТ « АСК «ІнтерТрансПоліс», який судом неодноразово повідомлявся про час та місце судового розгляду справи, як за місцем розташування юридичної адреси , так і за місцезнаходження Донецької філії цієї установи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні. Причини неявки суду не були повідомлені, заяв про відкладання розгляду справи не було подано, тому суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутність представника ПАТ на підставі наявних у справі даних.

Вислухавши пояснення сторін,вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог ( стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об*єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником транспортного засобу -автобусу марки «Рута»реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 ( а.с. 47).

Відповідач ОСОБА_3 є підприємцем і має право на здійснення діяльності автомобільного регулярного транспорту ( а.с. 50-51). Зазначені обставини були визнані відповідачем у судовому засіданні, тому на підставі положень частини 1 статті 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

На підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» на праві власності належить транспортний засіб марки «Волькцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2( а.с. 4).

Відповідно до положень частини 3 та 4 статті 61 ЦПК України, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов*язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно постанови Центрально- Міського районного суду міста Макіївки від 08 вересня 2011 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнано винним у тому, що він 20 липня 2011 року о 9 годині 20 хвилин, керуючи транспортним засобом - автобусом марки «Рута»реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі на перехресті вулиці Донецької з вулицею Шевченко у Центрально- Міському районі міста Макіївки, у порушення вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, не надав дорогу транспортному засобу -автомобілю марки «Волькцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ПАТ

«Макіївкагаз», внаслідок чого мала місце дорожньо- транспортна пригода- зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження. Постанова суду набрала законної сили 19 вересня 2011 року ( а.с. 186)

Зазначені обставини скоєння ДТП та керування автобусом «Рута» під час цієї пригоди саме ОСОБА_4, визнав у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 Ці обставини підтверджені даними дослідженої судом адміністративної справи № 3-844/11 ( а.с. 181-186).

З полісу № АА 6007641 від 12 липня 2011 року обов*язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів убачається, що між ОСОБА_3, як власником забезпеченого транспортного засобу марки «Рута СПВ -17 3 НГ»реєстраційний номер НОМЕР_1 та ПАТ «АСК «Інтер ТрансПоліс» було укладено строком на один рік договір обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з лімітом відповідальності: за шкоду, заподіяну життю і здоров*ю (на одного потерпілого) 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -50 000 грн., франшиза ( страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) -1000 грн. ( а.с.53).

Відповідно до положень ст. 6 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV « Про обов*язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( далі - Закону № 1961-IV), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно статті 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров*ю, майну третьої особи.

Відповідно до висновку експертного автотовароведного дослідження № 18/131 від 25 липня 2011 року, вартість матеріальної шкоди ( вартість поновлювальних робіт та втрата товарної вартості), спричиненої власнику транспортного засобу марки Рassat В6»реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 38 810 грн. 26 коп. Вартість проведеної експертизи складає 500 грн.

( а.с. 6-18, 19)

Відповідно до ст. 12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно з вищевказаним договором страхування сума франшизи складає 1000 грн.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що власник транспортного засобу -автобусу « Рута СПВ -17 ЗНГ » ОСОБА_3 застрахував свою цивільно- правову відповідальність, як власник наземного транспортного засобу, яким під час здійснення дорожньо- транспортної пригоди 20 липня 2011 року керував відповідач ОСОБА_4, а тому із страховика- ПАТ «АСК

«ІнтерТрансПоліс» підлягає стягнення на користь позивача завдана матеріальна шкода майну у сумі 37 310 грн. 26 коп. ( різниця між фактичною матеріальною шкодою та франшизою) та понесені позивачем витрати на проведення експертизи у сумі 500 грн., відповідно до положень пункту 34.3 статті 34 Закону № 1961-IV , усього -38 310 грн. 26 коп.

При наданні письмового пояснення суду під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_4 зазначив, що ( далі- за текстом пояснення) «20.07.2011 г в 9 часов 20 минут, я, ОСОБА_4, находясь на работе, следуя по маршруту 4 «А», поднимаясь от автостанции «Бабарина» по улице Шевченко на перекрестке ул. Донецкой Шевченко совершил наезд на автомобиль «Wolcwaгun» ( а.с.185). Таким чином ОСОБА_4 визнано, що він 20 липня 2011 року під час керування автобусом «Рута» фактично здійснював дії по виконанню трудового обов*язку водія по перевезенню пасажирів автобусом, який належить на праві власності ОСОБА_3

Під час судового розгляду справи ОСОБА_3 додатково пояснив, що 20 липня 2011 року ОСОБА_4 без довіреності, але у його присутності, керував автобусом «Рута».

Відповідно до положень пункту 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 ( далі- Правила дорожнього руху України), власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, яка має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих ПДР України.

Відповідно до положень частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов*язків.

Згідно роз*яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела ( шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

При розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України, згідно з роз*яснень п.5 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв*язку з виконанням трудових ( службових) обов*язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації( постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Враховуючи вищенаведене та встановлені судом фактичні обставини по справі, суд вважає, що саме володілець джерела підвищеної небезпеки - ОСОБА_3 повинен нести обов*язок по відшкодуванню на користь позивача франшизи у сумі 1000 грн., обумовленої умовами договору обов*язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 липня 2011 року ( поліс № АА 6007641) ( а.с.53).

Доводи представників позивача у судовому засіданні про те, що сума франшизи 1000 грн. повинна відшкодовуватися у солідарному порядку як власником володільця джерела підвищеної небезпеки- ОСОБА_3, так і особою, винною у скоєнні ДТП -ОСОБА_4, не приймаються судом до уваги з вищенаведених підстав, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

У частині 1 статті 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До судових витрат , як це передбачено положеннями статті 79 ЦПК України, відносяться : судовий збір та витрати, пов*язані з розглядом справи, до переліку яких також відносяться витрати на правову допомогу.

Із матеріалів справи убачається, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 393 грн. 11 коп. ( а.с. 1).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, представники позивачів зазначили, що такі витрати у сумі 2100 грн. були пов*язані з виконання дій по наданню правової допомоги позивачу -ПАТ «Макіївкагаз» представниками ТОВ

«КОНСАЛТИНГ СІТІ»( далі -ТОВ) згідно умов укладеного 23 березня 2012 року договору про надання юридичних послуг № 191. Саме представниками цього ТОВ були здійснені дії по наданню правової допомоги по даному спору, про що свідчать письмові дані, надані позивачем

( а.с. 72-76, 109-130).

Представник ТОВ Варнавська Н.О., яка безпосередньо приймала участь у судових засіданнях, має вищу юридичну освіту і є фахівцем у галузі права, про що суду надані відповідні документи ( а.с. 127-129).

Відповідно до Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191- VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»( далі- Закон 4191- VI) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб*єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Наданий представниками позивача письмовий розрахунок витрат на правову допомогу у повному обсязі відповідає вимогам зазначеного Закону № 4191- VI, тому приймається судом за основу при вирішенні позовних вимог у цій частині.

У зв*язку з частковим задоволенням позову ПАТ «Макіївкагаз»понесені та документально підтверджені судові витрати: по сплаті судового збору у сумі 393 грн. 11 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 2100 грн. підлягають стягненню на користь позивача з ПАТ «АСК

«ІнтерТрансПоліс» та ОСОБА_3, відповідно у розмірі 2429 грн. 69 коп. та 63 грн. 42 коп. грн., враховуючи при цьому те, що саме ці відповідачі є особами які відповідають за завдану позивачу матеріальну шкоду.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 22, 23, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія

«ІнтерТрансПоліс»( ЄДРПОУ 31451838, адреса: 04080, місто Київ, Подільський район, вулиця Фрунзе, 13 Є) на користь приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» на відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, суму 38 310 грн. 26 коп., судові витрати по справі у сумі 2429 грн. 69 коп., усього -40739 грн. 95 коп.

Стягнути с ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» на відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, суму 1000 грн., судові витрати по справі у сумі 63 грн. 42 коп., усього 1063 грн. 42 коп.

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди та судових витрат відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Центрально- Міський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення

Суддя: О.В. Неженцева