Рішення № 25154313, 17.07.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата документу17.07.2012 Справа №2-4031/11

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

27 січня 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Луньовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №2-4031/11 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитом в сумі 69173,06 гривень, посилаючись на те, що 13.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ZPS0GK00000075, згідно вимог якого відповідач отримав кредит в сумі 6875 доларів США, на строк до 13.07.2022 року включно, зі платою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, щомісяця в період сплати. 13.07.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №628, згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 48,59 кв.м, житловою площею 27,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить їм на праві спільної часткової власності, а саме: 3/4 частини зазначеної квартири належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечій Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за №3622, 1/4 частина зазначеної квартири належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №625. Однак ОСОБА_1 вимоги кредитного договору порушує, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1, повідомлена судом належним чином про час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явилася і не повідомила суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленої належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

13.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»(банк), та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №ZPS0GK00000075, згідно вимог якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 6875 доларів США на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.8-10).

Відповідно до п.7.1 кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року банк надав кредит позичальнику у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 5000 доларів США на придбання житла та 1875 доларів США на сплату страхових платежів.

Згідно п.п.7.1, 3.1 кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.7.1 кредитного договору (0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом).

Пунктом 3.8 кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року встановлено, що при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п.7.1, 2.3.3, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.3.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

На підставі п.3.2 кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року встановлено, що у відповідності до ст.212 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3 кредитного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 1,68% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п.7.1 договору суми щомісячного платежу за кредитним договором (у випадку погашення заборгованості шляхом надання щомісячного платежу й установлення його суми в п.7.1). При встановленні банком у порядку, передбаченому п.2.3.2 зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року нарахування відсотків здійснюється в останню дату списання відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом -360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Згідно п.3.5 кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року для погашення заборгованості за даним договором, у тому числі винагороди й відсотків за користування кредитом, позичальник надає банку кошти на рахунки передбачені п.1.2 даного договору для зарахування коштів. Банк здійснює погашення заборгованості за кредитом у порядку, зазначеному в п.4.3 даного договору.

На підставі п.п.7.1, 3.7 кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року позичальник сплачує банку винагороду, в розмірі й у строки, зазначені в п.1.1 кредитного договору (винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, щомісяця в період сплати). Нарахування винагороди на прострочену заборгованість не проводиться.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 кредитного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Однак ОСОБА_1 вимоги кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому не сплачує. Станом на 29.08.2011 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року в сумі 69173,06 гривень, а саме: 5181,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року складає 41307,28 гривень, -заборгованість за кредитом, 1850,23 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року складає 14749,11 гривень, -заборгованість по процентам за користування кредитом, 240 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року складає 1913,16 гривень, -заборгованість по комісії за користування кредитом, 11207,85 гривень -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак остання заходів до погашення заборгованості у повному обсязі не вжила (а.с.15).

Згідно п.7.3 кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року виступає іпотека квартири.

Так, 13.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач (іпотекодержатель), та ОСОБА_1, ОСОБА_2 (іпотекодавці) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №628, згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 48,59 кв.м, житловою площею 27,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить їм на праві спільної часткової власності, а саме: 3/4 частини зазначеної квартири належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Непечій Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за №3622, 1/4 частина зазначеної квартири належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №625 (а.с.11-14).

Пунктами 2, 33.2 договору іпотеки від 13.07.2007 року передбачено, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_1 (позичальником) за кредитним договором №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, а саме: по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту, пені.

Відповідно п.1 договору іпотеки від 13.07.2007 року іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань, забезпечених іпотекою, отримати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки.

Згідно п.33.4 договору іпотеки від 13.07.2007 року сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 126250 гривень.

На підставі п.16.7.1 договору іпотеки від 13.07.2007 року іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язаннь, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п.16.9 договору іпотеки від 13.07.2007 року у разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Пунктом 22 договору іпотеки від 13.07.2007 року передбачено, що у випадку порушення позичальником умов кредитного договору або умов договору іпотеки іпотекодавцями іпотекодержатель надсилає позичальнику/іпотекодавцям вимогу про усунення порушень. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога не буде виконана, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.23 договору іпотеки від 13.07.2007 року реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

На підставі п.28 договору іпотеки від 13.07.2007 року термін дії договору -до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

На підставі ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. При цьому частиною 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

На підставі ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На підставі ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», надав відповідачу кредит, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 13.07.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передали в іпотеку спірне нерухоме майно.

У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 вимог зазначеного кредитного договору банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом, відсотками, винагородою та штрафними санкціями, незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі.

При цьому, враховуючи вимоги ст.11 Цивільно-процесуального кодексу України, а також те, що банк звернувся з позовом лише до ОСОБА_1, якій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №625, належить на праві власності лише 1/4 частина квартири, що є предметом договору іпотеки, суд прийшов до висновку, що є підстави для звернення стягнення лише на 1/4 частину квартири в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Крім того, згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку»та ст.109 Житлового кодексу України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою добровільно звільнити квартиру, що є предметом іпотеки, попереджав про прийняття ним рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак остання добровільно в трицятиденний строк з дня отримання такої вимоги не виселилася (а.с.15-16).

На підставі ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку»якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Разом із тим, позивач у позові належним чином не обґрунтовує свою позицію щодо виселення всіх осіб, які зареєстровані у спірній квартирі. Під час судового розгляду, враховуючи, що позов пред'явлений лише до ОСОБА_1, представник позивача не надав суду доказів, які свідчать про порушення прав позивача будь-якими особами, у тому числі і ОСОБА_1, які мешкають на ѕ частини квартири АДРЕСА_1, що не належить відповідачу. Тому, на думку суду позовна вимога щодо виселення ОСОБА_1 та інших осіб, зареєстрованих у спірній квартирі не підлягає задоволенню.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільно-процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Так як судом задоволена основна позовна вимога позивача щодо звернення стягнення, на думку суду, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 526, 527, 530, 543, 544, 553, 554, 611, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.345 ГК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.33, 34, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.10, 11, 16, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-26 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки -задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»за кредитним договором №ZPS0GK00000075 від 13.07.2007 року в розмірі 69173 (шістдесят дев'ять тисяч сто сімдесят три) гривні 06 копійок -звернути стягнення на 1/4 частину предмету договору іпотеки від 13.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №628, а саме: на 1/4 частину двокімнатної квартири, загальною площею 48,59 кв.м, житловою площею 27,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №625), шляхом продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б.50, 1/4 частини вказаної квартири на підставі договору іпотеки №б/н від 13.07.2007 року за початковою ціною, розмір якої буде визначено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»(на р/р №64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 691 (шістсот дев'яносто одну) гривню 73 копійки витрат по сплаті позивачем судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод