Рішення № 25153671, 17.07.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата документу17.07.2012

Справа №2-4345/11

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

16 лютого 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Луньовій С.С..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу №2-4345/11 за позовом Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»до ОСОБА_2, Малого Приватного підприємства фірми «Гулівер»про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки в сумі 100017,38 гривень, судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерний комерційний банк «Трансбанк» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2, Малого Приватного підприємства фірми «Гулівер», в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом в сумі 100017,38 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»та ОСОБА_2 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року, ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у розмірі 20 000 доларів США, строком погашення не пізніше 30.05.2008 року зі сплатою по процентній ставці 16 відсотків річних. 02.06.2006 року в якості забезпечення наданого кредитного договору №МК-33/2006 між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»та Малим Приватним підприємством фірмою «Гулівер»був укладений договір поруки №МК-33/2006, на підставі якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 її зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору. Однак ОСОБА_2 порушила вимоги кредитного договору, а саме не виконала в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Незважаючи на те, що у даному випадку позов одночасно пред'явлений до фізичної особи та юридичної особи, на думку суду, даний спір необхідно розглядати у одному судовому провадженні, в порядку цивільного провадження, оскільки, вимоги позивача взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Крім того, договір поруки має додатковий до основного зобов'язання -кредитного договору -характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 Цивільно-процесуального кодексу України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі, повідомлені судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилися і не повідомили суд про причини неявки. Оскільки, суд не має відомостей про причини неявки відповідачів, повідомлених належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02.06.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»(кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір №МК-33/2006, згідно умов якого банк надав позичальнику на споживчі потреби кредит у розмірі 20000 доларів США у вигляді відновлюваної кредитної лінії з оплатою за користування кредитом по процентній ставці -16 відсотків річних. ОСОБА_2, в свою чергу, зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 30.05.2008 року, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с.6-12, 13-14).

Відповідно до п.3.7 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року позичальник здійснює погашення кредиту, сплату процентів та комісійних річних шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів або шляхом внесення таких сум готівкою через касу кредитора на рахунок №29092501300930 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089.

На підставі п.2.2.2 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року позичальник зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом у відповідності до п.п.3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору. Повну сплату процентів за користування кредитом провести не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Згідно п.3.1 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дня погашення кредиту згідно п.п.2.4.1, 3.3, 3.4 кредитного договору, позичальник сплачує проценти в розмірі 16% річних.

Пунктом 3.2 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року передбачено, що повернення кредиту і сплата процентів за його використання відповідно до п.3.1 кредитного договору здійснюється в порядку і терміни згідно графіку погашення кредиту та процентів, оформлюється у вигляді графіку погашення траншу до кредитного договору (а.с.13-14).

На підставі п.3.4 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року нарахування процентів здійснюється починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку в дати, зазначені у графіку погашення траншу (а.с.13-14), і проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту.

Пунктом 3.5 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року передбачено, що проценти розраховуються по фактичному залишку заборгованості на кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом і 360 днів в році.

Відповідно п.2.2.3 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року позичальник зобов'язався проводити погашення кредиту в порядку і терміни згідно графіку погашення кредиту та процентів, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.2.3 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року позичальник зобов'язався сплатити кредитору комісію у відповідності до п.3.6 кредитного договору.

На підставі п.3.6 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року позичальник сплачує кредитору комісію за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500 гривень в день укладення договору.

Відповідно до п.4.5 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року при непогашенні кредиту в терміни, встановлені п.п.1.3, 2.3.1, 3.3 кредитного договору, заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту розрахунок процентів здійснюється відповідно до п.3.1 та пені відповідно до п.3.2 кредитного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Пунктом 3.2 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року передбачено, що за кожен день невиконання зобов'язань по сплаті комісії за відкриття позичкового рахунку, по погашенню кредиту, сплаті процентів та комісійних річних за невикористану частину ліміту позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, від загальної суми заборгованості за весь період прострочення.

На підставі п.4.4 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року сплата неустойки і відшкодування збитків у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань не звільняє позичальника від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно до п.2.3.1 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року при порушенні позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного договору, кредитор має право зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за договором в повному об'ємі шляхом направлення повідомлення.

Відповідно до п.2.2.8 кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року позичальник зобов'язався погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом проценти, комісію та неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, вказаної в повідомленні кредитора, передбаченому п.2.3.1 кредитного договору.

02.06.2006 року в якості забезпечення наданого кредитного договору №МК-33/2006 між АКБ «Трансбанк»(банк), та Малим Приватним підприємством фірмою «Гулівер»(поручитель) був укладений договір поруки №МК-33/2006, на підставі якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 (позичальник) її зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору (а.с.15-16).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 вимоги кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак остання заходів до погашення заборгованості не вжила.

Станом на 10.02.2011 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором №МК-33/2006 від 02.06.2006 року в розмірі 100017,38 гривень, а саме 9713,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.02.2011 року складає 77157,67 гривень, -заборгованість за кредитом, 355,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.02.2011 року складає 2825,88 гривень, -заборгованість по процентам за користування кредитом, 19549,07 гривень - пеня за порушення строку погашення кредиту, 484,76 гривень -пеня за порушення строку погашення відсотків.

На підставі ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

На підставі ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, згідно ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна або декілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

На підставі ст.544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №МК-33/2006 від 02.06.2006 року позивач надав правомірно відповідачу кредит в іноземній валюті, однак ОСОБА_2 порушила вимоги кредитного договору, а саме, не виконала в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому. Тому, є підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості по несплаченим кредиту та відсотках по ньому, а також пені, відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 533, 543, 544, 553, 554, 611, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.4, 10, 11, 16, 209, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №МК-33/2006 від 02.06.2006 року та договором поруки №МК-33/2006 від 02.06.2006 року в сумі 100 017,38 гривень та судових витрат -задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Малого Приватного підприємства фірми «Гулівер» на користь Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(к/р32007171901 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 300089, код ЄДРПОУ 16293211) 77157 (сімдесят сім тисяч сто п'ятдесят сім) гривень 67 копійок -заборгованості за кредитом, 2825 (дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) гривень 88 копійок -заборгованості по процентам за користування кредитом, 19549 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень 07 копійок -пені за порушення строку погашення кредиту, 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 76 копійок -пені за порушення строку погашення відсотків, а разом 100 017 (сто тисяч сімнадцять) гривень 38 копійок заборгованості за кредитним договором №МК-33/2006 від 02.06.2006 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Малого Приватного підприємства фірми «Гулівер»на користь Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(к/р32007171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, код ЄДРПОУ 16293211) 1000 (одна тисяча) гривень 18 копійок витрат по сплаті позивачем судового збору, а також 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод