Постанова № 25152650, 16.07.2012, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

СПРАВА № 0707/1190/2012

2-а/0707/109/2012

Номер рядка стат. звіту - 49

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі : головуючого- судді ФЕЄР І.С.

при секретарі БОЛДИЖАР О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево адміністративну справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування п.1.12 рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів №162 від 26 липня 1994 року «Про приватизацію квартири», яким дозволено ОСОБА_5 приватизувати квартиру АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2012 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування п.1.12 рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів №162 від 26 липня 1994 року «Про приватизацію квартири», яким дозволено ОСОБА_5 приватизувати квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та пояснив, що позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем своєї матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 успадкував все майно яке належало останній, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1. Однак, в січні 2012 року ОСОБА_4 отримав пакет документів із суду по справі за позовом ОСОБА_5 до Мукачівської міської ради, голови Мукачівського міськвиконкому, ЖРЕП №3 м.Мукачево, ОСОБА_4 про визнання права на житло, безстрокове користування ним, право на приватизацію та зобов»язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою, серед яких було рішення Мукачівського міськвиконкому №162 від 26 липня 1994 року «Про приватизацію квартири». Даним рішенням дозволено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приватизувати квартиру АДРЕСА_1. Вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки вищевказана квартира належала померлій ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 22 грудня 1948 року. З 1948 року ОСОБА_7 ніхто права власності не позбавляв, що стверджується рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2004 року, яке набуло законної сили 29 січня 2007 року. Спори щодо даної квартири почалися ще з 1990-х років, в процесі яких було накладено заборону на відчуження квартири. Виходячи з вищенаведеного відповідач по справі знав про заборону відчуження спірної квартири, однак всупереч цьому прийняв оскаржуване рішення №162 від 26 липня 1994 року, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

-2-

Представники відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_2 позовні вимоги визнали у повному обсязі, просили задовольнити позовні вимоги, оскільки оскаржуване рішення було винесено з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи ОСОБА_5. - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що позивач у своїх вимогах просить визнати незаконним та скасувати п.1.12 рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів №162 від 24 липня 1994 року не зважаючи на те, що позовна заява подана до суду тільки 31 січня 2012 року, тобто зі спливом строку позовної давності. Третьою особою нещодавно отримано пояснення та заперечення ОСОБА_7 з приводу протесту Верховного суду України від 29 серпня 1997 року з додатків до якого вбачається, що ОСОБА_7 знала про приватизацію квартири АДРЕСА_1. Крім того, при розгляді справи №2-1/04 в апеляційному суді, на яку в позові посилається позивач, ЖРЕП №2 надав інформаційну довідку від 07 червня 2007 року з якої вбачається, що дана квартира приватизована. Отже, відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх, і без того не існуючих прав. Крім того, як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса від 27 грудня 2011 року ОСОБА_4 прийняв спадщину у встановлений термін, однак у заповіті склад спадкового майна не зазначено. Також, як вбачається з вищевказаного повідомлення приватного нотаріуса, на зазначену квартиру свідоцтво про право власності на квартиру на ім»я ОСОБА_4 не видавалося. 13 січня 2012 року отримано витяг з Єдиного реєстру заборон, з якого вбачається, що власниками квартири є саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Отже, рішення суду по справі №2-1/04 на яке посилається позивач, як підставу для задоволення позовних вимог винесено з підстав, відмінних від наявних на даний час, а тому не може бути прийнято до уваги в якості доказів вимог позивача.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилася, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення та заперечення учасників судового розгляду, вивчивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд приходить до слідуючого висновку.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що відповідно до договору дарування зареєстрованого по реєстру №6183/48 від 22 грудня 1948 року, ОСОБА_10 подарував належне йому на праві приватної власності ОСОБА_11 -26/100 частки, ОСОБА_7 - 17/100 частки та ОСОБА_12 -18/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 34, 62, 65).

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 грудня 2005 року №9286845 стверджується, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_7, що також стверджується договором від 01 серпня 1994 року, згідно якого ОСОБА_7 передана квартира №2 у будинку №8 по вищевказаній адресі, а також майстерня, позначена на плані цифрами 8-2. (а.с. 4, 59-60, 61).

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис за №378 (а.с. 5).

Відповідно до заповіту посвідченого 09 листопада 2007 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В.Л. за реєстровим №6814, ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_4 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, все те, що на день смерті їй належить та на що за законом матиме право (а.с. 73).

Із повідомлення приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Ковач Н.О. від 15 грудня 2011 року №249/02-14 вбачається, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, що складається з 28/55 часток домоволодіння, що знаходиться в м.Мукачево по вул.Академіка Павлова, №23, нежилого приміщення за №8, що знаходиться в м.Мукачево по вул.Достоєвського, буд. №8 та квартири №2, що знаходиться в м.Мукачево по вул.Достоєвського, буд. №8 ОСОБА_4 отримав Свідоцтва про право на спадщину на вищевказані 28/55 часток домоволодіння та нежиле приміщення, на квартиру АДРЕСА_1 не представилось можливим отримати Свідоцтво про право на спадщину, у зв»язку з тим, що квартира перебуває під забороною на відчуження (арештом). (а.с. 6).

-3-

Згідно рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих «Про зарахування на баланс комунального господарства домоволодінь №70 по АДРЕСА_1»від 25 грудня 1953 року скасовано реєстрацію права власності на домоволодіння №70 по вул.Духновича та домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_10 та зараховано на баланс комунального господарства м.Мукачево домоволодіння по вул.Духновича №70 та домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 58).

Відповідно до листа від 17 червня 1992 року №Ко-1557, заступник голови обласної державної адміністрації Молнар В.О. повідомляв виконавчий комітет Мукачівської міської ради народних депутатів та ОСОБА_12 про зарахування будинку №8, що знаходиться в м.Мукачево по вул.Достоєвського до комунальної власності міста Мукачево та у зв»язку з оскарженням рішення облвиконкому просив не вчиняти відчуження квартир та інших приміщень даного будинку до їх наступного попередження, що стверджується також листом виданим 18 січня 1994 року завідуючим відділом комунальної власності Укста В.Г. за №9, відповідно до якого вбачається, що будинок АДРЕСА_1 взято на контроль з питань відчуження (а.с. 10).

Із листа голови Закарпатського обласного суду від 29 червня 1992 року вбачається, що будинок АДРЕСА_1 був взятий на комунальний баланс на підставі рішення Закарпатського облвиконкому №091 від 25 грудня 1953 року (а.с. 99).

Постановою Президії Закарпатського обласного суду №44ц-323/94 від 27 жовтня 1994 року стверджується, що ухвалу Мукачівського міського суду від 28 березня 1994 року про перегляд рішення народного суду і дільниці м.Мукачево від 23 вересня 1953 року за нововиявленими обставинами та рішення Мукачівського міського суду від 16 травня 1994 року скасовано, справу про визнання недійсним договорів дарування від 22 грудня 1948 року ОСОБА_10 щодо будинковолодіння АДРЕСА_1 повернута на новий розгляд (а.с. 67).

Із ухвали судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 01 жовтня 1997 року вбачається, що рішення Мукачівського міського суду від 22 січня 1997 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_7 до Мукачівського міськвиконкому та ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою №2 та майстернею направлено на новий розгляд (а.с. 97-98).

Згідно рішення виданого архівним відділом міської ради «Про приватизацію квартир/будинків/ від 26 липня 1994 року №162 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дозволено приватизувати квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2004 року стверджується, що рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих від 27 грудня 1953 року «Про зарахування на баланс комунального господарства домоволодінь АДРЕСА_1»визнано незаконним та скасовано. Договір найму квартири АДРЕСА_1 від 27 липня 1985 року укладений Житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №2 з ОСОБА_5 - розірвано, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з даної квартири -виселено. Зобов»язано виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області надати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інше житло та зняти з комунального балансу м.Мукачево квартиру № 2 в будинку АДРЕСА_1 і передати ОСОБА_7 (а.с.9).

Відповідно до постанови державного виконавця державної виконавчої служби Мукачівського міського управління юстиції від 14 квітня 2000 року відкрите виконавче провадження по виконавчому листу №2-67 виданого 12 лютого 1997 року Мукачівським міським судом про виселення з квартири АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_17, ОСОБА_5. з сином ОСОБА_19 у квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 96).

-4-

Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна від 13 січня 2012 року №34588820 стверджується, що 23 жовтня 2004 року накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 24-25).

Відповідно до витягу з рішення «Про заключення договорів житлового найму; взяття на квартирний облік та затвердження списків черговості»від 20 липня 2006 року, на виконання рішення суду від 12 жовтня 2004 року надано ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_6 (а.с. 103).

Згідно ордеру на жиле приміщення виданого 23 серпня 2007 року виконавчим комітетом Мукачівської міської ради за №0257 серії ЖП ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету від 23 серпня 2007 року №192 надана квартира №1 в будинку №2 «А»по вул.Росвигівській в м.Мукачево (а.с. 104).

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2004 року стверджується, що рішення Мукачівського міського суду від 22 січня 2003 року скасовано, визнано таким, що не відповідає чинному законодавству скасовано розпорядження голови Закарпатської ОДА від 25 січня 2000 року №23 та зобов»язано Мукачівський міськвиконком через ЖРЕП№2 відновити договір найму квартири АДРЕСА_1 з відповідним відновленням реєстрації квартири в користуванні позивачів у службах міськвиконкому, яке не скасоване та залишено без змін, що стверджується ухвалою Верховного суду України від 10 листопада 2006 року (а.с. 128-129, 130).

Із рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області «Про розірвання договору житлового найму, вилучення квартири з комунального балансу та передачу її у приватну власність»від 22 вересня 2005 року №209 вбачається, що договір житлового найму квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ЖРЕП-2 -розірвано, квартиру АДРЕСА_1 знято з комунального балансу та передано її по акту власнику -ОСОБА_7, а також вирішено питання про надання сім»ї ОСОБА_5 іншого житла в зв»язку з необхідністю виселення її з вищевказаної квартири (а.с. 135).

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, і держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність.

Із ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року вбачається, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до ст. 60 ч. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно ст. 70 ч. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Із ст. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

-5-

За п. 2 Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов затвердженого 01 червня 1995 року наказом Держжитлокомунгоспу України за № 24 громадяни, які виявили бажання одержати житло в межах встановленої норми жилої площі в одному населеному пункті, подають до органу, який здійснює поліпшення житлових умов заяву за встановленою формою (додається) та правовстановлюючий документ (свідоцтво про право власності, та ін.) на будинок, квартиру, кімнату в квартирі і витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно).

Статтею 71 ч.1, ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 99 ч. 2, 4 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається із пояснень та заперечень учасників судового розгляду, матеріалів справи, на квартиру АДРЕСА_1 з 1990 року в процесі судових розглядів між ОСОБА_7 та сім»єю ОСОБА_5, накладено заборону на її відчуження, що стверджується листами заступника голови обласної державної адміністрації №Ко-1557 від 17 червня 1992 року та заввіділом комунальної власності виконкому Мукачівської міської ради №9 від 18 січня 1994 року, які були надіслані виконавчому комітету Мукачівської міської ради та Мукачівській державній нотаріальній конторі для відома. Однак, не зважаючи на заборону вчиняти будь-які дії щодо даної квартири, виконавчим комітетом Мукачівської міської ради народних депутатів всупереч вимогам п. 2 Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов затвердженого 01 червня 1995 року наказом Держжитлокомунгоспу України за № 24 та ст. ст. 8, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»26 липня 1994 року прийнято рішення за №162 «Про приватизацію квартири», згідно якого надано дозвіл ОСОБА_5 приватизувати вищевказану квартиру.

Таким чином враховуючи те, що п.1.12 рішення №162 від 26 липня 1994 року прийнятий з порушенням норм діючого на той час законодавства суд вважає, що даний пункт рішення є незаконним, порушує права та законні інтереси позивача ОСОБА_4, як спадкоємця за померлою ОСОБА_7, яку права власності з 1948 року ніхто не позбавляв, що стверджується рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12 жовтня 2004 року, а тому підлягає скасуванню.

Посилання представника третьої особи ОСОБА_3 про пропущення позивачем строку для звернення до суду з відповідним позовом суд до уваги не бере, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів в січні 2012 року, коли отримав пакет документів з повідомленням про розгляд апеляційної скарги прокурора м.Мукачево в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року, а тому суд вважає, що ОСОБА_4 звернувся до суду у відповідності до вимог ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.

-6-

Керуючись ст. ст. 6, 11, 17, 19, 69 -71, 99, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 3, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року, ст. ст. 60, 70 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 150 Житлового Кодексу України, п. 2 Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, затвердженого 01 червня 1995 року наказом Держжитлокомунгоспу України за № 24, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 -задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п.1.12 рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів №162 від 26 липня 1994 року «Про приватизацію квартири», яким дозволено ОСОБА_5 приватизувати квартиру АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.С.ФЕЄР