Постанова № 25152393, 21.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1674/2012

21 травня 2012 року 16год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Прищепа Олег Степанович,

відповідача: представник Троянчук Дмитро Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Магур" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001142342 від 05.03.2012 року ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магур» (далі - ТзОВ «Магур») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001142342 від 05 березня 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перун» (код ЄДРПОУ 21090355, далі - ТзОВ «Перун») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» (код ЄДРПОУ 36552068, далі - ТзОВ «Інтерагро 2007») позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснив, що в акті перевірки № 215/23-100/13992859 від 22 лютого 2012 року ДПІ у м. Рівному покликається на акти перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355, проведеної Дубенською ОДПІ, щодо контрагента позивача - ТзОВ «Перун» та № 98/231/36552068 від 15.02. 2012 року, проведеної ДПІ у Рогатинському районі, щодо контрагента позивача - ТзОВ «Інтерагро 2007». У вказаних актах перевірки від 05.01. 2012 року та від 15.02. 2012 року, із посиланнями на висновки інших податкових органів, аналізуються трудові та виробничі ресурси контрагентів, а також правочини, здійснені зазначеними контрагентами позивача із їх контрагентами, з якими позивач не мав жодних правовідносин. Так, ігноруючи фактичні обставини справи, із посиланням на висновки актів перевірки, проведених Дубенською ОДПІ та ДПІ у Рогатинському районі, відповідач, із посиланнями на ст.92, 203, 205, 216, 228 та 234 Цивільного кодексу України визнає правочини, здійснені позивачем із зазначеними контрагентами нікчемними. Разом із тим, ДПІ у м. Рівному у акті перевірки № 215/23-100/13992859 від 22 лютого 2012 року, констатовано, що господарські операції між позивачем та контрагентами - ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007», підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. Стверджує, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість на момент видачі такої накладної. На час існування взаємовідносин між ТзОВ «Магур» та ТзОВ «Перун», ТзОВ «Інтерагро 2007», останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не були позбавлені права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Також, пояснив суду, що висновки акту перевірки № 215/23-100/13992859 від 22 лютого 2012 року, щодо нікчемності правочинів, укладених між ТзОВ «Магур» та ТзОВ «Перун», ТзОВ «Інтерагро 2007», ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку та актах інших податкових органів. ДПІ у м. Рівному під час проведення перевірки не доведено що сторони, укладаючи правочини, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акту перевірки № 215/23-100/13992859 від 22 лютого 2012 року про порушення ТзОВ «Магур» п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставними, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001142342 від 05 березня 2012 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Перун», ТзОВ «Інтерагро 2007». Вказав на те, що ДПІ у м. Рівному було отримано акти перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355, проведеної Дубенською ОДПІ, щодо контрагента позивача - ТзОВ «Перун» та № 98/231/36552068 від 15.02. 2012 року, проведеної ДПІ у Рогатинському районі, щодо контрагента позивача - ТзОВ «Інтерагро 2007». Зі змісту вказаних актів перевірки вбачається, що ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007» мають обліковий стан - місцезнаходження не встановлено. Крім того, господарські операції ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007» із їх контрагентами були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, ТзОВ «Перун», ТзОВ «Інтерагро 2007» - позивач порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними. Вважає податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001142342 від 05 березня 2012 року обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магур» слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.04. 1993 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Магур» зареєстроване юридичною особою. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 24934587 від 01.07. 2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Рівному була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Магур» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04. 2010 року по 30.09. 2011 року. По результатам перевірки був складений акт № 215/23-100/13992859 від 22 лютого 2012 року (т. 1 а.с. 15-80).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001142342 від 05 березня 2012 року, яким, із посиланням на п. 54.3 ст. 54, абз.2 п. 123.1 ст.123, п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 67718,00 грн., з яких 59467,00 грн. - основного платежу та 8251,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 6).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми «Р» № 0001142342 від 05 березня 2012 року, суд виходить з наступного.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007» цукру-піску. Вказані умовиводи зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТзОВ «Магур» з ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007», висновків, викладених у актах перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355, проведеної Дубенською ОДПІ, щодо контрагента позивача - ТзОВ «Перун» та № 98/231/36552068 від 15.02. 2012 року, проведеної ДПІ у Рогатинському районі, щодо контрагента позивача - ТзОВ «Інтерагро 2007». Зокрема, у актах перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355 та № 98/231/36552068 від 15.02. 2012 року, податковими органами, за місцем реєстрації контрагентів позивача, вказується, що ТзОВ «Перун», ТзОВ «Інтерагро 2007» мають обліковий стан - місцезнаходження не встановлено. Крім того, стверджується, що господарські операції ТзОВ «Перун», ТзОВ «Інтерагро 2007» із його контрагентами були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними (т. 1 а.с. 214-245, 246-250, т. 2 1-11).

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З актів перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355 та № 98/231/36552068 від 15.02. 2012 року, вбачається, що контрагенти позивача ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007» знаходилися на момент господарських операцій і досі перебувають в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007» у встановленому порядку були зареєстровані платниками податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мали свідоцтва платника податку на додану вартість. Відповідно до пояснень представника відповідача вищезазначені контрагенти є платниками податку на додану вартість і на момент судового розгляду справи.

Вказані обставини доводять, що контрагенти ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007» володіли необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Перун» 20 січня 2011 року було укладено Договір постачання № 1. За даним договором, ТзОВ «Магур», що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора Семенюка І.П, який діє на підставі Статуту та ТзОВ «Перугн», що іменується в подальшому "Постачальник", в особі директора Ткачука А.В, який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про наступне. "Постачальник" зобов'язується поставити і передати "Покупцю", а «Покупець» - прийняти Товар та своєчасно зробити його оплату на умовах цього Договору (т. 1 а.с. 98-102).

На виконання Договору постачання № 1 від 20 січня 2011 року, ТзОВ «Перун» поставило позивачу цукор-пісок на загальну суму 158800,00 грн. у тому числі ПДВ - 26466,67 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковою накладною № П-00000040 від 31.01.2011 року на загальну суму 158800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26466,67 грн.;

- податковою накладною № 35 від 31.01. 2011 року на загальну суму 158800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26466,67 грн. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року (у тому числі у Додатку 5 до вказаної декларації - Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) (т. 1 а.с. 96, 103).

Для здійснення перевезення вищезазначеного цукру-піску ТзОВ «Магур» було укладено договір перевезення від 03 січня 2011 року із приватним підприємством «Рікер» (т. 1 а.с. 89-94).

На виконання вищезазначеного договору було оформлено замовлення на транспортні послуги № 31/01 від 31.01. 2011 року і здійснено перевезення 20 тон цукру-піску з м. Дубно до м. Дубно та виписано товарно-транспортну накладну № 31-01/11 від 31.01. 2011 року (т. 1 а.с. 97, 104).

Придбаний цукор-пісок був отриманий позивачем та переданий у виробництво (т. 1 а.с. 106-111).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено копією платіжного доручення № 5471 від 31.01. 2011 року (т. 1 а.с. 105).

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Інтерагро 2007» 04 липня 2011 року було укладено Договір купівлі-продажу № 04/07-1. За даним договором, ТзОВ «Магур», що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора Семенюка І.П, який діє на підставі Статуту та ТзОВ «Інтерагро 2007», що іменується в подальшому "Продавець", в особі директора Строганова З.В., який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про таке. "Продавець" зобов'язується зобов'язується передати у власність "Покупця" цукор білий кристалічний (надалі - Товар), а «Покупець» зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору (т. 1 а.с. 81-83).

На виконання Договору купівлі-продажу № 04/04-1 від 04 липня 2011 року, ТзОВ «Інтерагро 2007» поставило позивачу цукор-пісок на загальну суму 198000,00 грн. у тому числі ПДВ - 33000,00 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковою накладною № 352 від 04.07.2011 року на загальну суму 198000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33000,00 грн.;

- податковою накладною № 4 від 04.07. 2011 року на загальну суму 198000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33000,00 грн. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (у тому числі у Додатку 5 до вказаної декларації - Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) (т. 1 а.с. 84, 87).

Для здійснення перевезення вищезазначеного цукру-піску ТзОВ «Магур» було укладено договір перевезення від 03 січня 2011 року із приватним підприємством «Рікер» (т. 1 а.с. 89-94).

На виконання вищезазначеного договору було оформлено замовлення на транспортні послуги № 3/07 від 03.07. 2011 року і здійснено перевезення 22 тон цукру-піску з м. Володимир-Волинський до м. Дубно та виписано товарно-транспортну накладну № 04/07-11 від 04.07. 2011 року і посвідчення про якість цукру № 352 від 04.07. 2011 року (т. 1 а.с. 95, 85, 86).

Придбаний цукор-пісок був отриманий позивачем та переданий у виробництво (т. 1 а.с. 142-145).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено копією платіжного доручення № 6204 від 04.07. 2011 року (т. 1 а.с. 88).

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007» цукру-піску та отримання доходу від його використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, ТзОВ «Магур» у ході господарської діяльності здійснює виробництво та реалізацію пряників. Відповідно до копій актів списання сировини на виробництво пряника та копій накладних на відвантаження товару придбаний у січні та липні 2011 року у ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007» цукор-пісок було використано для виробництва пряників, які були реалізовані споживачам з метою отримання доходу (т. 1 а.с. 112-133, 134-141, 146-205, 206-211).

Таким чином, придбання позивачем цукру-піску у ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007» здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентами ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007», нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем цукру-піску у ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007», а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів ТзОВ «Перун» та ТзОВ «Інтерагро 2007». Такі, висновки базуються на актах невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаних контрагентів. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Перун» і ТзОВ «Інтерагро 2007» та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001142342 від 05 березня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001142342 від 05 березня 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0001142342 від 05.03. 2012 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Магур" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 59467 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 8251 грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Магур" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 18 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.