Постанова № 25152361, 05.07.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8229/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Візір О.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішень про результати розгляду скарг, -

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (далі - ТОВ "Українське зерно", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнення до позову від 05.07.2012 вх. №20846/12) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 №0000962305.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що порушень податкового законодавства, викладених в акті перевірки №3995/23-6/30044094 від 11.05.2011, не вчиняв. Посилався на те, що в результаті його взаємовідносин з ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Юліс - Агро", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Самара - Агро Плюс", ТОВ "Трансавтолюкс", ПП "Ріца" та ПП "Оліагроторг" в лютому 2011 року, ним, на підставі податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 4 323 919,38 грн. Зазначав, що оскільки фактичність здійснення між позивачем та його контрагентами фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, заявами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, господарські операції з цими суб'єктами господарювання відповідали вимогам закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги (з урахуванням уточнень) підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях відповідач посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення ТОВ "Українське зерно" вимог пункту 198.3 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року в розмірі 4 323 919,00 грн; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 рік в розмірі 1 263 022,00 грн; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2011 року в розмірі 3 060 897,00 грн. Зазначав, що перевіркою встановлено неправомірне включення позивачем в лютому 2011 року до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у суб'єктів господарювання - ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Юліс - Агро", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Самара - Агро Плюс", ТОВ "Трансавтолюкс", ПП "Ріца" та ПП "Оліагроторг", оскільки у вказаних вище контрагентів відсутні необхідні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Крім того, відповідач як на обставину, що ставить під сумнів реальність взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Юліс - Агро", ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Ріца" та ПП "Оліагроторг" вказував на той факт, що основними постачальниками даних підприємств в свою чергу являються підприємства, які мають ознаки сумнівності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Українське зерно" (ідентифікаційний код 30044094) 14.07.1998 зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради, номер запису про державну реєстрацію 1 588 105 0001 000083. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

11.05.2011 ДПІ у м. Полтаві, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ "Українське зерно" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 у лютому 2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №3995/23-6/30044094 від 11.05.2011 (том І а.с. 18-53), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, а саме, встановлено:

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року в розмірі 4 323 919,00 грн;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 рік в розмірі 1 263 022,00 грн;

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2011 року в розмірі 3 060 897,00 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, ДПІ у м. Полтаві 02.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962305, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3 060 898,00 грн, в тому числі 3 060 897,00 грн - основний платіж, 1,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (том І а.с. 54).

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки, правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000962305 від 02.06.2011.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві №0000962305 від 02.06.2011, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акта перевірки №3995/23-6/30044094 від 11.05.2011, висновок про неправомірність включення ТОВ "Українське зерно" у лютому 2011 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 4 323 919,00 грн в результаті придбання у ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Трансавтолюкс" товарів (премікс, жмих соняшниковий, жмих соняшниковий високобілковий, шрот соняшниковий, шрот соняшниковий високобілковий, жмих соєвий, жмих соєвий високобілковий, холін хлорид, санфейз, вітамін, мінерал, соя, отруби пшеничні, макуха соєва, рибне борошно) та робіт (автопослуги з транспортування комбікорму), податкова інспекція обґрунтовує наступним.

Так, проведеною перевіркою встановлено формування податкового кредиту ТОВ "Українське зерно" за рахунок "сумнівних" постачальників, що переважно територіально розташовані в одній місцевості, при цьому, в ланцюгах постачання не встановлено нарахування та сплати податкових зобов'язань у зв'язку із неподанням звітності чи недекларуванням зобов'язань.

Суб'єкти господарювання - ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Трансавтолюкс" здебільшого є новоствореними підприємствами, а не тривало працюючими платниками.

Проведеним аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши законодавче підґрунтя щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єктів господарських відносин перевіряючими встановлено, що підприємством ТОВ "Українське зерно" на порушення пункту 198.3 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України за лютий 2011 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по "сумнівних" постачальниках товарів, використання яких у межах господарської діяльності не доведено.

Отже, податковий кредит з податку на додану вартість ТОВ "Українське зерно" за лютий 2011 року, що сформований від вказаних вище постачальників, проведений на підставі нікчемних правочинів у відповідності до пункту 198.3 статті 198 та статті 201 Податкового кодексу України, а відтак, є недійсним.

Таким чином, підприємству ТОВ "Українське зерно" надавалися видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в лютому 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 4 323 919,38 грн за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Трансавтолюкс".

Щодо взаємовідносин ТОВ "Українське зерно" з ТОВ "Імтрейдгрупп" у лютому 2011 року судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Так, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Імтрейдгрупп" у лютому 2011 року відбувалися на підставі договору поставки №04/01 від 04.01.2011 (том І а.с. 73-74). Згідно змісту вказаного договору ТОВ "Імтрейдгрупп" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Українське зерно" (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених договором. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю і по позиціях, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до договору, зазначається у видаткових накладних (додаток до договору), які з моменту підписання їх сторонами являються невід'ємною частиною даного договору.

В рамках виконання вказаного договору, позивачем у лютому 2011 року придбано у ТОВ "Імтрейдгрупп" товар (премікс, жмих соняшниковий, жмих соняшниковий високобілковий, шрот соняшниковий, шрот соняшниковий високобілковий, жмих соєвий, жмих соєвий високобілковий, холін хлорид, санфейз, вітамін, мінерал) на загальну суму 10 713 744,20 грн, в тому числі ПДВ 1 785 624,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Імтрейдгрупп" з придбання товарно-матеріальних цінностей, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові та видаткові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 76-77, 79-84, 86-87, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 137-138, 140-143, 145-146, 148-149, 151-152, 154-157, 159-160, 162-163, 165-166, 168-169, 171-172, 174-175, 177-178, 180-181, 183-184, 186-187, 189-190, 192-193, 195-196, 198-199, 201-202, 204-207, 209-210, 212-213, 215-216, 218-219, 221-222, 224-225, 227-228, 230-231, 233-231, 233-234, 236-237, 239-240).

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "Імтрейдгрупп" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Українське зерно" товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Імтрейдгрупп", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с. 220-257). Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Імтрейдгрупп" за придбаний товар.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "Українське зерно" Скляр М.М. на підставі довіреностей №000261 від 01.02.2011, №000262 від 01.02.2011, №000263 від 01.02.2011, №000358 від 11.05.2011 та №000442 від 21.02.2011 (том 3 а.с. 204, 209, 213).

Щодо відсутності у ТОВ "Українське зерно" товарно-транспортних накладних, які підтверджують реальність транспортування придбаної у ТОВ "Імтрейдгрупп" сільськогосподарської продукції, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи слідує, що належна ТОВ "Імтрейдгрупп" сільськогосподарська продукція, в рамках виконання договору зберігання №01/02/2011 від 01.02.2011, договору підряду №13 на виконання робіт по виготовленню продукції від 01.02.2011, договору підряду №0102/11 на виконання робіт по виготовленню продукції від 01.02.2011, договору підряду №31/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 31.12.2010, укладених між ТОВ "Імтрейдгрупп" та ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" відповідно, перебувала в останніх на зберіганні (том 5 а.с. 153-158, том 10 а.с. 2-4).

У подальшому, на адресу ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" ТОВ "Імтрейдгрупп" було направлено заяви, в яких останній просив належну йому продукцію вважати власністю ТОВ "Українське зерно" (том 1 а.с. 75, 78, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 144, 147, 150, 153, 158, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 200, 203, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 229, 232, 235, 238).

Із пояснень представника позивача судом встановлено, що фактичне переміщення придбаного позивачем у ТОВ "Імтрейдгрупп" товару не відбувалося, оскільки між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" в свою чергу також були укладені: договір підряду №01/1103/2010 на виконання робіт по виготовленню продукції від 11.03.2010 (з урахуванням додаткових угод №1 від 11.03.2010, №2 від 29.10.2010, №3 від 01.01.2011 та угоди про розірвання договору від 16.08.2011), договір підряду №П-1 на виконання робіт по виготовленню продукції від 01.01.2010 (з урахуванням додаткових угод №1 від 01.01.2010, №2 від 01.05.2010, №3 від 01.08.2010, №4 від 01.10.2010, №5 від 01.10.2010, №6 від 23.12.2010, №7 від 01.02.2011, №8 від 01.07.2011, №9 від 01.08.2011), договір підряду №3004/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.04.2010 (з урахуванням додаткових угод №1 від 30.04.2010, №2 від 01.06.2010, №3 від 01.07.2010, №4 від 01.07.2010, №5 від 01.08.2010, №6 від 01.11.2010, №7 від 30.12.2010, №8 від 01.02.2011, №9 від 30.03.2011, №10 від 01.07.2011, №11 від 11.07.2011, №12 від 12.07.2011, №13 від 01.09.2011) та договір підряду №30/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.12.2010 (з урахуванням додаткових угод №1 від 30.12.2010, №2 від 04.05.2011, №3 від 01.07.2011, №4 від 01.08.2011, №5 від 01.09.2011), на підставі яких вказані вище підприємства здійснювали переробку належної ТОВ "Українське зерно" сільськогосподарської продукції (том 5 а.с. 62-68, 71-82, 85-99, 102-108).

При цьому, суд зауважує, що передача сільськогосподарської продукції від ТОВ "Українське зерно" до ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі сировини в переробку за лютий 2011 року (том 5 а.с. 69-70, 83-84, 100-101, 109-110).

Отже, в ході судового розгляду справи доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 1 785 624,00 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (лютий 2011 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Українське зерно" з ТОВ "Самара - Агро Плюс" у лютому 2011 року судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Так, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Самара - Агро Плюс" у лютому 2011 року відбувалися на підставі договорів поставки №2801 від 28.01.2011, №80211з від 08.02.2011 (з урахуванням сертифікації №1 до договору поставки №80211з від 08.02.2011) та №2801сж від 28.01.2011 (том 2 а.с. 198-206). Зі змісту вказаних договорів слідує, що ТОВ "Самара - Агро Плюс" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Українське зерно" (покупець) товар (висівки пшеничні, сою, жмих соєвий), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даними договорами.

В рамках виконання вказаних договорів, позивачем у лютому 2011 року придбано у ТОВ "Самара - Агро Плюс" сільськогосподарську продукцію (висівки пшеничні, сою, жмих соєвий) на загальну суму 905 603,90 грн, в тому числі ПДВ 150 934,00 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, а саме: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні (том 2 а.с. 207-244, том 3 а.с. 1-4).

Як вбачається із матеріалів справи, оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Самара - Агро Плюс", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с. 201-215).

З наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженою особою ТОВ "Українське зерно" Юр'євою М.О. на підставі довіреностей №000227 від 28.01.2011, №000327 від 08.02.2011 та №000479 від 25.02.2011 (том 3 а.с. 203, 207, 214).

Про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Самара - Агро Плюс" свідчать також наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні (том 3 а.с. 5-22). Зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних судом встановлено, що транспортування придбаних ТОВ "Українське зерно" товарно-матеріальних цінностей здійснювалось постачальником ТОВ "Самара - Агро Плюс" на склад ТОВ "Арго Ком" (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Тургенєва, 21-а), що повністю відповідає умовам договорів поставки №2801 від 28.01.2011, №80211з від 08.02.2011 та №2801ск від 28.01.2011.

Між ТОВ "Українське зерно" (замовник) та ТОВ "Арго Ком" (підрядник) був укладений договір підряду №30/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.12.2010 (з урахуванням додаткових угод №1 від 30.12.2010, №2 від 04.05.2011, №3 від 01.07.2011, №4 від 01.08.2011, №5 від 01.09.2011).

Зі змісту вказаного договору слідує, що підрядник зобов'язується виконати роботи по виготовленню, фасуванню та відпуску (навантаженню) комбікорму, білково-вітамінних добавок, концентрату, соєвого екструдату по завданню замовника із сировини (компонентів), наданої підрядником та/або замовником, а замовник зобов'язується прийняти виготовлену підрядником продукцію та оплатити вартість робіт по її виготовленню.

Відтак, транспортування сільськогосподарської продукції на адресу ТОВ "Арго Ком" повністю пояснюється необхідністю її переробки, та, як наслідок, отримання позивачем економічної вигоди, в результаті здійснення реалізації вже переробленої продукції.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Самара - Агро Плюс" з придбання сільськогосподарської продукції, а саме: висівок пшеничних, сої та жмиху соєвого. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 150 934,00 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Українське зерно" з ПП "Юліс - Агро" у лютому 2011 року судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2011 між ТОВ "Українське зерно" (покупець) та ПП "Юліс - Агро" (постачальник) укладено договір поставки №007СИс (том 2 а.с. 106).

В порядку та на умовах, передбачених договором поставки №007СИс від 01.02.2011, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

В рамках виконання вказаного договору, позивачем в лютому 2011 року придбано у ПП "Юліс - Агро" сою на загальну суму 1 145 736,00 грн, в тому числі ПДВ 190956,00 грн.

За результатами здійснення в лютому 2011 року господарської операції з придбання сільськогосподарської продукції (сої), контрагентом позивача виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки на оплату, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії яких наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 107-145).

Судом встановлено, що оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у відповідності до пункту 4.6 договору поставки №007СИе від 01.02.2011, а саме, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника - ПП "Юліс - Агро" в банківській установі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с. 177-191).

Товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженим представником ТОВ "Українське зерно" Підтоптаним Т.А. згідно довіреностей №000224 від 28.01.2011, №000313 від 07.02.2011, №000416 від 17.02.2011 (том 3 а.с. 203, 207, 211).

Крім того, про реальність господарської операції між позивачем та ПП "Юліс - Агро" свідчить також договір підряду №П-1 на виконання робіт по виготовленню продукції від 01.01.2010 /з урахуванням додаткових угод №1 від 01.01.2010, №2 від 01.05.2010, №3 від 01.08.2010, №4 від 01.10.2010, №5 від 01.10.2010, №6 від 23.12.2010, №7 від 01.02.2011, №8 від 01.07.2011, №9 від 01.08.2011/, укладений з ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", на адресу якого постачальником здійснювалось транспортування реалізованої продукції відповідно до розділу 3 договору поставки від 01.02.2011 (том 5 а.с. 71-82).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 190956,00 грн в результаті взаємовідносин з ПП "Юліс - Агро".

Щодо взаємовідносин ТОВ "Українське зерно" з ПП "Оліагроторг" у лютому 2011 року судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

04.01.2011 між ТОВ "Українське зерно" (покупець) та ПП "Оліагроторг" (постачальник) укладено договір поставки №0401сж (том 2 а.с. 146-147).

В рамках виконання вказаного договору, позивачем в лютому 2011 року придбано у ПП "Оліагроторг" жмих соєвий на загальну суму 829 770,50 грн, в тому числі ПДВ 138 295,10 грн.

Здійснення даної господарської операції підтверджується наступними первинними документами: рахунками №66 від 01.02.2011, №72 від 02.02.2011, №77 від 04.02.2011, №78 від 07.02.2011, №91 від 10.02.2011, №93 від 11.02.2011, №94 від 12.02.2011, накладними №010201 від 01.02.2011, №020201 від 02.02.2011, №040201 від 04.02.2011, №070202 від 07.02.2011, №100202 від 10.02.2011, №110204 від 11.02.2011, №120201 від 12.02.2011, податковими накладними №1 від 01.02.2011, №4 від 02.02.2011, №12 від 04.02.2011, №16 від 07.02.2011, №27 від 10.02.2011, №33 від 11.02.2011, №36 від 12.02.2011, копії яких наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 148-167).

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Оліагроторг", згідно платіжних доручень №927 від 08.02.2011, №977 від 09.02.2011, №1113 від 14.02.2011, №1159 від 15.02.2011, №1183 від 16.02.2011, №1207к від 17.02.2011 та №1255 від 18.02.2011 (том 4 а.с. 156-162). Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ПП "Оліагроторг" за придбаний товар.

Стосовно транспортування придбаного у ПП "Оліагроторг" товару, представником позивача в ході судового розгляду справи було пояснено, що товар доставлявся силами та за рахунок постачальника - ПП "Оліагроторг", на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні №087403 від 12.02.2011, №087401 від 11.02.2011, №087396 від 10.02.2011, №087395 від 07.02.2011, №087393 від 04.02.2011, №087391 від 01.02.2011 та №087392 від 02.02.2011 (том 2 а.с. 168-174). Доставка товару здійснена продавцем на адресу складу ВАТ "Арго Ком" (м. Новомосковськ, Дніпропетровська область) відповідно до умов договору поставки від 04.01.2011, з яким позивачем укладено договір на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.12.2010 (том 5 а.с. 102-108).

Придбаний позивачем товар отримувався уповноваженою особою ТОВ "Українське зерно" Юр'євою М.О. на підставі довіреностей №000193 від 26.01.2011 та №000307 від 05.02.2011 (том 3 а.с. 201, 206).

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 138295,10 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (лютий 2011 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Українське зерно" з ПП "Ріца" у лютому 2011 року судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та ПП "Ріца" (постачальник) у лютому 2011 року відбувалися на підставі договорів поставки №012811-1 від 28.01.2011 та №021411 від 15.02.2011 (том 2 а.с. 175-176). Згідно пункту 1.1 вказаних договорів, які аналогічні між собою, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар і всю документацію, що до нього відноситься, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даних договорів.

В рамках виконання договорів поставки №012811-1 від 28.01.2011 та №021411 від 15.02.2011, позивачем у лютому 2011 року придбано у ПП "Ріца" 40,49 т рибного борошна на загальну суму 433 243,00 грн, в тому числі ПДВ 72207,17 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (том 2 а.с. 177-184).

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (лютий 2011 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Як слідує зі змісту договорів поставки №012811-1 від 28.01.2011 та №021411 від 15.02.2011, укладених між ТОВ "Українське зерно" та ПП "Ріца", розрахунок за товарно-матеріальні цінності здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата за товар здійснюється протягом 10 календарних днів після поставки товару. Вартість тари, упаковки, а також навантажувальних робіт входить у вартість товару (пункти 21.-2.3 договорів).

Так, судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Ріца", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с. 165-170). Зі змісту вказаних платіжних доручень слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ПП "Ріца" за придбані товарно-матеріальні цінності, що не заперечувалося представником відповідача в ході судового розгляду справи.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "Українське зерно" Юр'євою М.О. на підставі довіреностей №000256 від 01.02.2011 та №000419 від 18.02.2011, підпис якої мається також у видаткових накладних (том 3 а.с. 204, 212).

Із наданих представником позивача пояснень, судом встановлено, що придбаний у лютому 2011 року в ПП "Ріца" товар, аналогічно як і випадку із вищезазначеними контрагентами - ТОВ "Самара - Агро Плюс" та ПП "Оліагроторг", доставлявся відповідно до умов договорів поставки за рахунок постачальника на умовах СРТ, згідно Інкотермс 2000, на адресу ТОВ "Арго Ком" (вул. Тургенєва, 12-а, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область), оскільки останнє здійснювало на договірних умовах виробництво комбікорму.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 72207,17 грн в результаті взаємовідносин з ПП "Ріца".

Щодо взаємовідносин ТОВ "Українське зерно" з ФО-П ОСОБА_1 у лютому 2011 року судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

04.01.2011 між ТОВ "Українське зерно" та ФО-П ОСОБА_1 укладено договір поставки №0401116, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором (том 2 а.с. 185-186).

В рамках вказаного договору позивачем було придбано у ФО-П ОСОБА_1 90,54 т макухи соєвої на загальну суму 357 795,00 грн, в тому числі ПДВ - 59632,50 грн.

Вказана операція підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунком-фактурою, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (том 2 а.с. 187-197).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФО-П ОСОБА_1, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том 4 а.с. 193-198).

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності отримувалися уповноваженою особою ТОВ "Українське зерно" Андрюшаєвою Т.Б. на підставі довіреності №000311 від 07.02.2011 (том 3 а.с. 207).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 59632,50 грн до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Українське зерно" з ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" у лютому 2011 року судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у лютому 2011 році між ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" та позивачем, в рамках виконання договорів поставки №01/02 від 01.02.2011 та №110211 від 11.02.2011, відбувалися господарські операції з придбання-поставки сільськогосподарської продукції (том 1 а.с. 241-243).

В результаті вказаних операцій ТОВ "Українське зерно" придбало у вказаного вище контрагента сільськогосподарську продукцію (жмих соняшниковий високобілковий, шрот соняшниковий високобілковий, жмих соєвий високобілковий, жмих соєвий) на загальну суму 11 513 958,40 грн, в тому числі ПДВ 1 918 993,00 грн.

За результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" з придбання вказаного вище товару, останнім були виписані податкові та видаткові накладні (том 2 а.с. 2-5, 7-12, 14-17, 19-22, 24-29, 31-34, 36-37, 39-40, 42-45, 47-52, 54-59, 61-62, 64-65, 67-72, 74-75, 77-82, 84-85, 87-88, 90-93, 95-96, 98-99, 101-102, 104-105).

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Українське зерно" товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (том 5 а.с. 7-61). Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" за придбаний товар.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "Українське зерно" Скляр М.М. на підставі довіреностей №000264 від 01.02.2011, №000359 від 11.02.2011 та №000443 від 21.02.2011 (том 3 а.с. 204, 209, 213).

Судом в ході судового розгляду справи також з'ясовувалося питання щодо транспортування придбаної позивачем у ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" продукції, з приводу чого представником позивача було пояснено наступне.

Так, аналогічно як у випадку з ТОВ "Імтрейдгрупп", по ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" товарно-транспортні накладні у ТОВ "Українське зерно" відсутні.

Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється тим, що належна ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" сільськогосподарська продукція, в рамках виконання договору зберігання №10/02/2011-АК від 10.02.2011, договору підряду №31/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 31.12.2010 та договору підряду №31/12/10-Д на виконання робіт по виготовленню продукції від 31.12.2010, укладених між ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" та ТОВ "Арго Ком", ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" відповідно, перебувала в останніх на зберіганні (том 5 а.с. 159, том 10 а.с. 2-7).

У подальшому, на адресу ТОВ "Арго Ком" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" було направлено заяви, в яких останній просив належну йому продукцію вважати власністю ТОВ "Українське зерно" (том 2 а.с. 1, 6, 13, 18, 23, 30, 35, 38, 41, 46, 53, 60, 63, 66, 73, 76, 83, 86, 89, 94, 97, 100, 103).

Судом встановлено, що фактичне переміщення придбаного позивачем у ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД" товару не відбувалося, оскільки між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Арго Ком", ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" в свою чергу також були укладені: договір підряду №01/1103/2010 на виконання робіт по виготовленню продукції від 11.03.2010 (з урахуванням додаткових угод №1 від 11.03.2010, №2 від 29.10.2010, №3 від 01.01.2011 та угоди про розірвання договору від 16.08.2011) та договір підряду №30/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції від 30.12.2010 (з урахуванням додаткових угод №1 від 30.12.2010, №2 від 04.05.2011, №3 від 01.07.2011, №4 від 01.08.2011, №5 від 01.09.2011), на підставі яких вказані вище підприємства здійснювали переробку належної ТОВ "Українське зерно" сільськогосподарської продукції.

При цьому, суд зауважує, що передача сільськогосподарської продукції від ТОВ "Українське зерно" до ТОВ "Арго Ком", ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі за лютий 2011 року (том 5 а.с. 69-70, 109-110).

Отже, в ході судового розгляду справи доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 1 918 993,00 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (лютий 2011 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Українське зерно" з ТОВ "Трансавтолюкс" у лютому 2011 року судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

У січні 2011 року, а саме, 02.01.2011 ТОВ "Українське зерно" уклало з ТОВ "Трансавтолюкс" договір перевезення №34/1 (том 3 а.с. 23-24). Згідно умов вказаного договору перевізник зобов'язується надати замовнику автотранспортні послуги (послуги по перевезенню вантажів), облаштованими для транспортування заявленого до перевезення вантажу транспортними засобами (автомобілями) в період з 02.01.2011 по 31.12.2011, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити перевізнику вищевказані послуги на умовах даного договору. Перевізник забезпечує своєчасну подачу транспорту для завантаження. Дата, час та місце завантаження, кількість і характеристика вантажу, а також дата, місце і час розвантаження (передача вантажу отримувачу) зазначаються у заявці замовника. Така заявка повинна бути передана перевізнику будь-яким способом (телефонограмою, факсимільно чи письмово) не пізніше 1 робочого дня до припустимої дати завантаження вантажу.

В рамках виконання вказаного договору ТОВ "Трансавтолюкс" надано ТОВ "Українське зерно" послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 43665,67 грн, в тому числі ПДВ - 7277,61 грн.

З метою документального підтвердження реальності взаємовідносин між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Трансавтолюкс" з придбання автопослуг по перевезенню вантажів позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме:

- акт №ОУ-122 здачі-приймання робіт (надання послуг) (том 3 а.с. 25);

- податкову накладну №122 від 28.02.2011 (том 3 а.с. 26);

- товарно-транспортні накладні (том 3 а.с. 27-48);

- платіжні доручення №2288 від 31.03.2011 та №1604к від 03.03.2011 (том 4 а.с. 152-153);

- договір поставки №01/02/11 від 01.02.2011 (том 5 а.с. 111-114);

- видаткову накладну №РН-0002459 від 18.02.2011(том 5 а.с. 115);

- договір поставки №3112/2010ЗА від 31.12.2010 /з урахуванням додаткових угод від 01.02.2011 та від 03.10.2011/ (том 5 а.с. 116-120);

- видаткові накладні №РН-0002813 від 24.02.2011, №РН-0002999 від 28.02.2011 та №РН-0002998 від 28.02.2011 (том 5 а.с. 122-124);

- договір поставки №30/10/2010-02 від 30.10.2010 /з урахуванням додаткових угод №1 від 01.02.2011/ (том 5 а.с. 125-128);

- видаткові накладні №РН-0002337 від 15.02.2011, №РН-0001807 від 07.02.2011 та №РН-0002301 від 15.02.2011 (том 5 а.с. 129-131);

- договір поставки №31/12/10-ЗА від 31.12.2010 /з урахуванням додаткових угод №1 від 01.02.2011 та №2 від 15.03.2011/ (том 5 а.с. 132-137);

- видаткові накладні №РН-0001607 від 02.02.2011, №РН-0001672 від 02.02.2011, №РН-0001973 від 09.02.2011, №РН-0002018 від 09.02.2011, №РН-0002082 від 11.02.2011, №РН-0002278 від 15.02.2011, №РН-0002287 від 15.02.2011, №РН-0002457 від 19.02.2011, №РН-0002464 від 17.02.2011, №РН-0002610 від 21.02.2011, №РН-0002617 від 21.02.2011, №РН-0002616 від 22.02.2011, №РН-0002768 від 24.02.2011, №РН-0002822 від 24.02.2011, №РН-0002832 від 25.02.2011 (том 5 а.с. 138-152).

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що ДПІ у м. Полтаві в ході судового розгляду справи не було доведено правових підстав для перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ "Трансавтолюкс", оскільки у вступній частині акту №3995/23-6/30044094 від 11.05.2011 вказано про проведення позапланової перевірки ТОВ "Українське зерно" лише щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 у лютому 2011 року. Однак, висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення мають посилання на порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Трансавтолюкс".

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності свідчать про правомірність включення суми податку на додану вартість в розмірі 7277,61 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (лютий 2011 року) та відображення її у податковій декларації з податку на додану вартість.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на наявність у матеріалах справи посвідчень та сертифікатів якості на придбану позивачем у лютому 2011 року у ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 сільськогосподарську продукцію (том 4 а.с. 1-138).

Щодо подальшого використання придбаного ТОВ "Українське зерно" товару у своїй господарській діяльності, то як встановлено в ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, придбані позивачем у ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 сировинні компоненти були використані для виробництва комбікорму. Переробка належної позивачу продукції здійснювалася на договірній основі ТОВ "Арго Ком", ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод", ЗАТ "Божківський комбікормовий завод" та ТОВ "Агрофірма "Дніпропетровська" (том 5 а.с. 62-68, 71-82, 85-99, 102-108).

У подальшому, вироблений комбікорм реалізовувався різним суб'єктам господарювання, а саме - ВАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Перше Травня комбікормовий завод", що підтверджується наявними у матеріалах справи: договором поставки №30/10/2010 від 30.10.2010, специфікацією №4 від 31.01.2011 до договору поставки №30/10/2010 від 30.10.2010, специфікацією №5 від 28.02.2011 до договору поставки №30/10/2010 від 30.10.2010, договором поставки №30/10/2010-02 від 30.10.2010, специфікацією №4 від 31.01.2011 до договору поставки №30/10/2010-02 від 30.10.2010, специфікацією №5 від 28.02.2011 до договору поставки №30/10/2010-02 від 30.10.2010 та видатковими накладними (том 5 а.с. 160-259, том 6 а.с. 1-250, том 7 а.с. 1-243, том 8 а.с. 1-230, том 9 а.с. 1-236, том 10 а.с. 8-96).

Суд звертає увагу, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

З метою підтвердження отримання ТОВ "Українське зерно" економічної вигоди в результаті придбання у ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 продукції, представником позивача було долучено до матеріалів справи довідку №415 від 27.06.2012, згідно якої чистий прибуток позивача склав 574 280,98 грн (том 3 а.с. 189-199). Вказана довідка підписана директором та головним бухгалтером ТОВ "Українське зерно" та скріплена печаткою даного підприємства.

Стосовно контрагентів позивача - ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Трансавтолюкс", то слід зазначити, що фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавці знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, в результаті придбання товарів (робіт, послуг) від продавців - ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Трансавтолюкс", контрагентами яких в свою чергу являються підприємства, які мають ознаки сумнівності, то ним не доведено, що придбаний позивачем товар (роботи, послуги) у ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Трансавтолюкс" було фіктивно придбано у даних контрагентів в результаті неправомірного обміну первинними документами з метою незаконного формування сум податкового кредиту та заниження сум податкових зобов'язань.

При цьому, суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11).

Посилання ДПІ у м. Полтаві в акті перевірки №3995/23-6/30044094 від 11.05.2011 на той факт, що у контрагентів позивача відсутні необхідні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси та орендувати складські приміщення та транспортні засоби.

Крім того, суд вважає за доцільне відмітити, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі №2а-1670/8231/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, адміністративний позов ТОВ "Українське зерно" до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 27.04.2011 №0000642305 задоволено, а саме - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 27.04.2011 №0000642305.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0000642305 було винесене за наслідками перевірки ТОВ "Українське зерно" (акт перевірки від 08.04.2011 №2999/23-6/30044094) за перевіряємий період - січень 2011 року. Вказаним вище актом встановлено порушення щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 року. За таких підстав, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 року визначеному за наслідками проведеної перевірки підприємства за перевіряємий період - лютий 2011 року (акт перевірки від 11.05.2011 № 3995/23-6/30044094) відкориговано на підставі акту перевірки від 08.04.2011 № 2999/23-6/30044094 за перевіряємий період - січень 2011 року.

З огляду на викладене, сума спірного податкового повідомлення-рішення №0000962305 від 02.06.2011 у даній справі 2а-1670/8229/11 була сформована з урахуванням сум податкового повідомлення-рішення №0000642305 від 27.04.2011, яке скасоване постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі №2а-1670/8231/11.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Українське зерно" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №3995/23-6/30044094 від 11.05.2011, на підставі висновків якого відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000962305 від 02.06.2011.

Таким чином, висновок ДПІ у м. Полтаві про заниження ТОВ "Українське зерно" суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2011 року в розмірі 3 060 897,00 грн є неправомірним.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Українське зерно" чи його контрагентів - ТОВ "Імтрейдгрупп", ТОВ "Самара - Агро Плюс", ПП "Юліс - Агро", ПП "Ріца", ТОВ "Днепрспеціндустрія ЛТД", ПП "Оліагроторг", ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Трансавтолюкс" судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000962305 від 02.06.2011 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Українське зерно" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме, визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0000962305 від 02.06.2011.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 02 червня 2011 року №0000962305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава