Постанова № 25152107, 09.07.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2954/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представників позивача - Котова Є.М., Котова Д.Є., Звягінцевої О.А.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2012 року суб'єкт господарської діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - СГД-ФО ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2012 року №0001441703 та №0001431703.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що порушень вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки №510/1703/НОМЕР_1 від 30.03.2012, не вчиняв. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами - ТОВ "СВ Логістік", ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2 повністю підтверджується наявними у нього первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2012 року №0001441703 та №0001431703.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого додатково визначено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6145,50 грн; підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого додатково визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 6256,12 грн; підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік у сумі 22399,20 грн. Зазначав, що позивачем у 2010 та 2011 роках в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "СВ Логістік", ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2 віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 6541,50 грн, а витрати, понесені у зв'язку із придбанням сої та маркетингових послуг у загальному розмірі 173467,50 грн, віднесено до складу валових витрат. Наполягав на недоведеності позивачем реальності операцій, які були здійснені між ним та ТОВ "СВ Логістік", ТОВ "Полтава-Агро ЛТД", СГД-ФО ОСОБА_2 у зв'язку з: 1) відсутністю у ТОВ "СВ Логістик" основних фондів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, складських приміщень, найманих працівників, матеріалів (сировини), товарних запасів для здійснення основного виду діяльності, ненаданням позивачем до перевірки складських документів на зерно, посвідчень якості та/або карток аналізу на сільськогосподарську продукцію; 2) ненаданням на перевірку жодних висновків СГД-ФО ОСОБА_2 щодо проведених ним маркетингових досліджень, не підтвердженням позивачем необхідності проведення маркетингових витрат для одержання доходу; 3) невідповідністю оформлення ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" акта прийому-передачі виконаних робіт з надання маркетингових послуг, оскільки в ньому не містяться дані щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, а також неможливістю встановити зв'язок між наданими послугами та використанням їх позивачем у власній господарській діяльності. Відтак, податкові повідомлення-рішення, що винесені на підставі акта перевірки №510/1703/НОМЕР_1 від 30.03.2012, відповідач вважає правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності - фізична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 07.06.2010, номер запису про державну реєстрацію 2 588 000 0000 025850. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Полтаві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, у період з 02.03.2012 по 23.03.2012 проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СГД-ФО ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.06.2010 по 31.12.2011.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №510/1703/НОМЕР_1 від 30.03.2012 (том І а.с. 11-29), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого додатково визначено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6145,50 грн;

- підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого додатково визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 6256,12 грн;

- підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік у сумі 22399,20 грн.

На підставі висновку даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001441703 від 23.04.2012, яким СГД-ФО ОСОБА_1. збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб в розмірі 34255,12 грн, в тому числі 28655,32 грн - за основним платежем та 5599,80 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 32);

- №0001431703 від 23.04.2012, яким СГД-ФО ОСОБА_1. збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 7681,87 грн, в тому числі 6145,50 грн - за основним платежем та 1536,37 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 33).

Позивач, не погоджуючись із позицією ДПІ у м. Полтаві щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012 №0001441703 та №0001431703.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 23.04.2012 №0001441703 та №0001431703, суд виходить з наступного.

Як слідує з акта перевірки №510/1703/НОМЕР_1 від 30.03.2012, висновок про неправомірність включення СГД-ФО ОСОБА_1 до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 6541,50 грн, віднесення до складу валових витрат тих витрат, що понесені останнім у зв'язку із придбанням у ТОВ "СВ Логістік", ТОВ "Полтава-Агро ЛТД", СГД-ФО ОСОБА_2 товарів (робіт, послуг), податкова інспекція обґрунтовує наступним.

Так, при перевірці взаємовідносин між СГД-ФО ОСОБА_1 та ТОВ "СВ Логістік" перевірючими були використані висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва, викладені в акті №560/23-10/37101195 від 24.05.2011 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "СВ Логістік" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період червень, липень 2010 року".

Зі змісту даного акту слідує, що у ТОВ "СВ Логістік" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Відтак, операції ТОВ "СВ Логістік" не є господарською діяльністю підприємства в розумінні пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства". Тобто, ТОВ "СВ Логістік" провадило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

В ході проведення перевірки не було встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку із відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують зберігання товарів.

Крім того, ДПІ у м. Полтаві в акті перевірки №510/1703/НОМЕР_1 від 30.03.2012 зазначила, що СГД-ФО ОСОБА_1 на перевірку не було надано складських документів на зерно, що видані елеватором на ім'я покупця, посвідчень якості на товар та/або карток аналізу зерна.

По взаємовідносинах між СГД-ФО ОСОБА_1 та СГД-ФО ОСОБА_2 перевірючими було встановлено факт ненадання на перевірку жодних висновків останнього щодо проведених ним маркетингових досліджень, які б підтверджували їх необхідність. Акти виконаних робіт містять лише різновид виконаних робіт та не містять відповідної інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій, у зв'язку із чим неможливо встановити, яким саме чином формувалася їх вартість. Жодних відповідних умов, що зумовлюють необхідність використання маркетингових послуг СГД-ФО ОСОБА_1 у 2010 році не відображено, та з наданих на перевірку документів не підтверджується.

Щодо взаємовідносин між СГД-ФО ОСОБА_1 та ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" перевірючими встановлено, що на перевірку не було надано жодних висновків щодо маркетингових досліджень. Також відсутні будь-які передумови для необхідності відповідних досліджень в передпродажній підготовці товарів, так як сільськогосподарська сировина, що придбавалася СГД-ФО ОСОБА_1, реалізовувалася майже відразу після придбання. Жодних дій ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" при здійсненні відповідних операцій не відображалося. Акти виконаних робіт містять лише різновид виконаних робіт та не містять відповідної інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій, тому неможливо встановити, яким саме чином формувалася їх вартість. Жодних відповідних умов, що зумовлюють необхідність використання маркетингових послуг СГД-ФО ОСОБА_1 в 2011 році не відображено та з наданих на перевірку документів не підтверджується.

Також, згідно баз даних ДПІ у м. Полтаві у ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" відсутній вид діяльності, який повинен відповідати КВЕД 74.13.0 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки" відповідно до Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005" (затверджених наказом Держкомстату від 26.12.2005 №375) для надання маркетингових послуг.

Згідно останньої поданої ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" до органів державної податкової служби податкової звітності №9012751426 від 20.12.2011, жодних підтверджень взаємовідносин між СГД-ФО ОСОБА_1 та ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" не має. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість з даної операції не були включені до декларації з ПДВ. Річна декларація з податку на прибуток за 2011 рік ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" не подавалась.

Відтак, вказані вище операції з включення позивачем до складу валових витрат витрат, що пов'язані з придбанням маркетингових послуг являються сумнівними та враховуючи вказані вище факти призначалися лише для завищення СГД-ФО ОСОБА_1 валових витрат за відповідні звітні періоди.

На момент включення позивачем суми ПДВ у розмірі 6541,50 грн до складу податкового кредиту діяли норми Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок віднесення у 2010 році до складу валових витрат СГД-ФО ОСОБА_1 витрат, які понесені ним у результаті придбання товарів, послуг у ТОВ "СВ Логістік" та СГД-ФО ОСОБА_2 регулювали норми Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок віднесення в грудні 2011 року СГД-ФО ОСОБА_1 до складу валових витрат тих витрат, які понесені ним в результаті придбання маркетингових послуг у ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" визначали норми чинного Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як визначено пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР, Закону №334/94-ВР та Податкового кодексу України для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, позивач в серпні 2010 року формував податковий кредит та валові витрати, в результаті здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "СВ Логістік" сільськогосподарської продукції (сої) на підставі договору №2607 від 26.07.2010 (том 1 а.с. 108).

Згідно умов вказаного договору продавець (ТОВ "СВ Логістік") зобов'язується продати та передати у власність покупця (СФД-ФО ОСОБА_1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сою, відповідно до умов даного договору. Продавець гарантує покупцеві, що товар є його власністю й вільний від прав третіх осіб, не є предметом застави (у тому числі податкової), не перебуває під арештом, щодо нього відсутні судові або адміністративні спори. Продавець зобов'язується надати покупцю супроводжувальні документи на товар, що продається чи передається: складські документи на зерно, що видані елеватором на ім'я покупця; посвідчення про якість або картку аналізу зерна, яка видана лабораторією елеватора.

З метою доведення реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "СВ Логістік" сої у кількості 18,69 тн на загальну суму 39249,00 грн, в тому числі ПДВ - 6541,50 грн, позивачем було надано: податкову накладну №260705 від 26.07.2010, видаткову накладну №РН-260707 від 26.07.2010, рахунок-фактуру №17 від 30.07.2010; на підтвердження транспортування сої надано акт виконаних робіт №17 від 30.07.2010, договір перевезення №60 від 28.07.2010, банківські рахунки, акт приймання автотранспорту №616 від 30.07.2010, товарно-транспортну накладну №445198 від 28.07.2010, договір купівлі-продажу №61 від 27.07.2010 (том 1 а.с. 209-112, 116-120).

Досліджуючи надані позивачем документи, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи, якими відображено господарські операції є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

У свою чергу, відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, тощо.

Так, у відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні вимоги містяться і в статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі - Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Так, у наданій на підтвердження реальності транспортування товару товарно-транспортній накладній №445198 від 28.07.2010 вантажовідправником замість ТОВ "СВ Логістік", у якого безпосередньо придбавався товар, вказано Миргородське КХП. Вказане пояснено представниками позивача заїздом автомобіля з вантажем (соєю) на Миргородське КХП для зважування та визначення якісних показників. Дані пояснення суд оцінює критично, оскільки посвідчення про якість зерна згідно умов договору між СГД-ФО ОСОБА_1 та ТОВ "СВ Логістік" повинен був надати продавець товару при його реалізації, а зважити товар безпосередньо на складі після навантаження на автомобіль. В разі відсутності на складі ваги відповідної вантажопідйомності та необхідності зважування на вагах Миргородського КХП, то, на думку суду, вказані обставини не зумовлювали зазначення в ТТН у графі "Вантажовідправник" - Миргородського КХП. Також слід відмітити відсутність в ТТН печатки вантажовідправника.

Представником позивача в ході судового розгляду справи було пояснено, що придбаний СГД-ФО ОСОБА_1 товар було реалізовано останнім на користь ЗАТ "Скадовське ХПП". Сільськогосподарська продукція (соя) навантажувалася на складі ТОВ "СВ Логістік", що знаходиться у с. Ромодан, Миргородського району та транспортувалася на адресу ЗАТ "Скадовське ХПП" - вул. Шевченко, 2 м. Скадовськ (маршрут перевезення товару "Ромодан-Скадовськ" зазначено також в акті виконання робіт з надання транспортних послуг №17 від 30.07.2010). При цьому, суд зазначає, що в товарно-транспортній накладній №445198 від 28.07.2010 пунктом навантаження замість с. Ромодан вказано м. Миргород.

Суд також звертає увагу на той факт, що договір перевезення між СГД-ФО ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_3., який здійснював перевезення придбаної позивачем сої, укладено 28.07.2010, в той час як сою згідно видаткової накладної №РН-260707 ОСОБА_1 отримано 26.07.2010. Товарно-транспортна накладна на транспортування придбаного товару №445198 також датована 28.07.2010. Тобто, соя навантажувалась 26.07.2010 за відсутності у позивача укладеного договору перевезення з ПП ОСОБА_3., який, за доводами позивача, надавав для навантаження автомобіль КАМАЗ держ.№ НОМЕР_2. При цьому, суду не надано доказів місця зберігання сільськогосподарської продукції з моменту її отримання позивачем 26.07.2010 до моменту її транспортування 28.07.2010.

Також, в ході судового розгляду справи позивачем не було надано посвідчень якості та/або карток аналізу на придбану у ТОВ "СВ Логістік" сільськогосподарську продукцію, про які зазначається в договорі №2607 від 26.07.2010.

З огляду на викладене, а також з огляду на встановлену податковим органом відсутність у ТОВ "СВ Логістик" основних фондів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, складських приміщень, найманих працівників, матеріалів (сировини), товарних запасів для здійснення основного виду діяльності, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно в серпні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 6541,50 грн, а витрати, пов'язані із придбанням товарно-матеріальних цінностей, у розмірі 32707,50 грн неправомірно віднесено до складу валових витрат, оскільки взаємовідносини між позивачем та ТОВ "СВ Логістік" не мали реального товарного характеру.

Суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкової накладної не підтверджує фактичне отримання сільськогосподарської продукції від ТОВ "СВ Логістік", а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження СГД-ФО ОСОБА_1 податку на додану вартість на загальну суму 6145,50 грн та завищення валових витрат на суму 32707,50 грн.

Зі змісту матеріалів справи судом також встановлено, що в грудні 2010 року СГД-ФО ОСОБА_1 було включено до складу валових витрат суму в розмірі 9000,00 грн, сплачену СГД-ФО ОСОБА_2. за надані, в рамках договору від 26.07.2010, маркетингові послуги (том 1 а.с. 210-212).

Маркетинг - це система заходів по вивченню ринку і активному впливу на споживчий попит з метою розширення придбання та збуту товарів (продукції).

Як слідує зі змісту договору про надання інформаційно-маркетингових послуг від 26.07.2010, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець особисто чи то за дорученням (із залученням виконавців третіх осіб - як юридичних, та і фізичних) зобов'язується надати замовнику за плату інформаційно-маркетингові послуги за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі. Об'єктом інформаційно-маркетингових послуг за цим договором є: соя.

Відповідно до пункту 2.1 договору, інформаційно-консультаційні дослідження здійснюються виконавцем за наступними напрямками:

- ринки збуту сої;

- визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку;

- загальна характеристика обігу аналогічної об'єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.);

- ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.);

- ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники);

- попит на продукцію, перспективи його розвитку;

- відомості про потенційних споживачів;

- можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній.

Виконавець зобов'язаний надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень в строк до "01" числа кожного місяця за відповідний місяць 2010 року; навести в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми, тощо (пункт 3.1 договору).

З метою підтвердження виконання умов договору про надання інформаційно-маркетингових послуг від 26.07.2010, СГД-ФО ОСОБА_1 до матеріалів справи долучені акт №1 від 27.07.2010 та акт №10 від 29.09.2010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору про інформаційно-маркетингові послуги від 26.07.2010 (том 1 а.с. 213, том 2 а.с. 26).

Так, в акті №10 від 29.09.2010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено лише про те, що внаслідок досліджень, зроблених виконавцем (СГД-ФО ОСОБА_2) та за його сприянням була реалізована соя в кількості 54 тн, загальна сума наданих виконавцем послуг становить 6500,00 грн. При цьому, в даному акті відсутня будь-яка інформація щодо того, які саме дослідження проводилися СГД-ФО ОСОБА_2, у кого придбавався товар та кому він реалізовувався, за якою ціною тощо.

Зі змісту акта №1 від 27.07.2010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) слідує, що внаслідок досліджень, зроблених СГД-ФО ОСОБА_2 та за його сприянням була реалізована соя ВАТ "Скадовський ХПП" в кількості 18,242 тн, загальна сума наданих виконавцем послуг становить 2500,00 грн. При цьому, в даному акті, аналогічно як і у акті №10 від 29.09.2010, відсутня будь-яка інформація щодо того, які саме дослідження проводилися СГД-ФО ОСОБА_2, їх зміст, у кого придбавався товар, тощо.

В ході судового розгляду справи судом з'ясовувалося питання щодо необхідності у проведенні СГД-ФО ОСОБА_2 на користь позивача маркетингових досліджень.

На прохання суду надати докази на підтвердження економічної вигоди, отриманої СГД-ФО ОСОБА_1 в результаті досліджень, проведених СГД-ФО ОСОБА_2, за сприянням якого, за твердженням позивача, ним придбавалась та реалізовувалась сільськогосподарська продукція, представником позивача долучено до матеріалів справи бухгалтерську довідку №3 (розширену) від 08.06.2012 (том 2 а.с. 5).

Як слідує зі змісту вказаної довідки, за сприянням СГД-ФО ОСОБА_2 позивач отримав прибутку від продажу сої 2600,00 грн, а саме, закуплено сої 54 тн на суму 159 300,00 грн, а реалізовано ТОВ "Кернел Трейд" на суму 169 200,00 грн.

При цьому, суд зауважує, що дані вказаної довідки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем надано до матеріалів справи два акти здачі-прийняття робіт, за змістом яких за сприянням СГД-ФО ОСОБА_2 ним реалізована соя в кількості 18,242 тн та 54 тн, а згідно відомостей бухгалтерської довідки закуплено лише 54 тн сої. Вказане дає суду підстави для висновку про юридичну дефектність вказаної бухгалтерської довідки №3 від 08.06.2012.

Крім того, суд також звертає увагу на відсутність у позивача та відповідно не надання їх суду результатів досліджень, здійснених СГД-ФО ОСОБА_2 з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень з наведенням адресів, прикладів, розрахунків, схем, тощо, що передбачено розділом 3 договору про надання інформаційно-маркетингових послуг від 26.07.2010.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем в ході судового розгляду справи не доведено реальності надання йому СГД-ФО ОСОБА_2 маркетингових послуг і як наслідок правомірності включення в грудні 2010 року до складу валових витрат, тих витрат, що понесені ним на оплату за придбання маркетингових послуг у СГД-ФО ОСОБА_2 на загальну суму 9000,00 грн.

Таким чином, всі вказані вище обставини в їх сукупності свідчать про правильність висновків податкового органу щодо завищення СГД-ФО ОСОБА_1 в грудні 2010 року валових витрат на суму 9000,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи та не заперечувалось представниками сторін, в грудні 2011 року СГД-ФО ОСОБА_1 включено до складу валових витрат суму 131 760,00 грн, що були сплачені ним на користь ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" за надання маркетингових послуг.

До матеріалів справи в підтвердження понесення СГД-ФО ОСОБА_1 витрат в сумі 131 760,00 грн в зв'язку з придбанням у ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" маркетингових послуг позивачем були надані:

- договір про надання маркетингових послуг №5/11 від 01.11.2011 (том 1 а.с. 138-141);

- рахунок-фактуру №СФ-000001 від 20.12.2011 (том 1 а.с. 142);

- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 20.12.2011 (том 1 а.с. 143-144);

- податкову накладну №1 від 20.12.2011 (том 1 а.с. 146);

- платіжне доручення №32 від 23.12.2011 (том 1 а.с. 147).

Так, в порядку та на умовах договору про надання маркетингових послуг №5/11 від 01.11.2011, укладеного між СГД-ФО ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" (виконавець), замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі. Об'єктом маркетингових досліджень за цим договором є сільськогосподарська продукція - кукурудза 3-го класу у кількості 3000,00 метричних тон українського походження.

Методами та способами проведення маркетингових досліджень виконавцем за цим договором є проведення аналізу ринку кукурудзи 3-го класу на території дослідження з метою її закупівлі та подальшої реалізації.

Інші ознаки, що характеризують маркетингові дослідження: виконавець до 20.11.2011 зобов'язаний знайти потенційних продавців вищезазначених об'єктів маркетингових досліджень, показники якого зазначені в пункті 1.2 даного договору.

Розширені відомості щодо маркетингових досліджень визначені сторонами у завданні, яка є невід'ємною частиною договору.

Разом з тим, СГД-ФО ОСОБА_1 завдання, що визначено як невід'ємна частина договору про надання маркетингових послуг №5/11 від 01.11.2011, до матеріалів справи надано не було.

Крім того, згідно пункту 3.1 договору виконавець зобов'язаний:

- надати результати досліджень із детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень у строк до 20.11.2011;

- навести в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми, тощо;

- у випадках залучення до проведення досліджень третіх осіб забезпечити конфіденційність отриманої від замовника інформації.

На думку СГД-ФО ОСОБА_1, належним доказом фактичного надання маркетингових послуг ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" являється акт приймання-передачі наданих послуг та висновок від 20.11.2011 (том 1 а.с. 38-39, 217-218).

Проте, судом зазначається, що даний висновок не відповідає вимогам оформлення результатів маркетингових досліджень, визначеним умовами договору про надання маркетингових послуг №5/11 від 01.11.2011, оскільки у ньому відсутні адреси потенційних продавців сільськогосподарської продукції, не містяться приклади розрахунків та схем, які б відображали доцільність/недоцільність придбання продукції у того чи іншого потенційного продавця.

Крім того, у висновку від 20.11.2011 вказано про потенційного покупця ТОВ "Комерц Груп", якому доцільно продати кукурудзу, проте акт приймання-передачі наданих послуг від 20.12.2011 не відображає надання ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" послуги з пошуку потенційних покупців.

Посилання представника позивача на бухгалтерську довідку №2 від 08.06.2012, зі змісту якої слідує, що за сприянням ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" позивач отримав прибуток від продажу кукурудзи у розмірі 12880,00 грн, а саме, закуплено кукурудзи 3004,364 тн на загальну суму 4 348 601,00 грн, а реалізовано ТОВ "Комерц Груп" на загальну суму 4 494 647,00 грн, як на обставину, що підтверджує отримання СГД-ФО ОСОБА_1 економічної вигоди від придбання у ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" маркетингових послуг, судом оцінюються критично, оскільки позивачем не було надано суду жодних доказів, які б обумовлювали необхідність використання ним маркетингових послуг при здійсненні своєї господарської діяльності, а саме, інформації щодо наявності обставин, що ускладнюють та/або унеможливлюють підбір постачальників (продавців) та подальших покупців сільськогосподарської продукції без проведення вказаних вище маркетингових досліджень.

Суд звертає увагу також на наявний у матеріалах справи спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" (том 1 а.с. 237-240).

Зі змісту вказаного витягу слідує, що видами діяльності ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" є: посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля паливом; інші види оптової торгівлі; технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Тобто, надання маркетингових послуг не узгоджується з видами діяльності ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" згідно відомостей ЄДР.

Посилання представника позивача на надання ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" маркетингових послуг в межах виду діяльності - "дослідження кон'юнктури ринку", що визначений у статуті останнього, не підтверджено жодним доказом.

За висновком суду, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що сама по собі наявність у позивача податкової накладної та акту виконаних робіт не підтверджує фактичне отримання останнім маркетингових послуг від ТОВ "Полтава-Агро ЛТД" , а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення СГД-ФО ОСОБА_1 валових витрат на суму 131 760.00 грн.

Таким чином, висновки ДПІ у м. Полтаві щодо порушень СГД-ФО ОСОБА_1 вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, викладені в акті перевірки №510/1703/НОМЕР_1 від 30.03.2012, є правильними та обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Суд вважає, що на підставі вказаної норми відповідачем правомірно застосовано до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями №0001441703 від 23.04.2012 - штрафні (фінансові) санкції в сумі 5599,80 грн та №0001431703 від 23.04.2012 - штрафні (фінансові) санкції в сумі 1536,37 грн.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012 №0001441703 та №0001431703 прийняті ДПІ у м. Полтаві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги СГД-ФО ОСОБА_1 про визнання їх нечинними задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава