Постанова № 25151730, 25.06.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25.06.2012 р. Справа № 2а-1742/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Ополинський О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросінтез Юг", вул. Центральна 21, с.Іллічівка, Братський район, Миколаївська область, 55472;доЄланецька МДПІ (Братське відділення) (правонаступник- Южноукраїнська ОДПІ), вул.Леніна 117, Братське, Братський район, Миколаївська область, 55400;проскасування податкового повідомлення - рішення від 20.03.2012р. №0000072300, №0000062300; за участю представників:

Від позивача: Кірюхін О.М., довіреність №б/н від 01.01.12р.;

Від відповідача: Медведенко Т.В., довіреність №585/10-010 від 15.05.12р.;

Від відповідача: Якушкіна Т.В., довіреність №287/10-010 від 26.03.12р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросінтез Юг" пред'явлено позов до Єланецької МДПІ (Братське відділення) з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача від 20.03.2012р. №0000072300 в частині визначення суми податкового зобов'язання нашого підприємства по податку на прибуток в сумі 204804,69грн., у тому числі по основному платежу в сумі 163843,75 грн., штрафних(фінансових) санкцій - 40960,94грн., та №0000062300 в частині визначення суми податкового зобов'язання нашого підприємства по податку на додану вартість в сумі 163843,51грн., у тому числі по основному платежу в сумі 131074,81грн., штрафних(фінансових) санкції - 32768,70грн.

У зв'язку з реорганізацією відповідача Єланецької МДПІ (Братське відділення) Миколаївської області, суд замінив відповідача його правонаступником -Южноукраїнською ОДПІ (Братське відділення) (а.с.112-113).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах (а.с.3-6, 74-89, 126-137, 144-145).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкові повідомлення - рішення від 20.03.2012р. №0000072300 та №0000062300 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.93-96, 115-118, 138-140).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

В період з 10.02.2012р. по 23.02.2012р. посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.09.10р. по 31.12.11р., валютного та іншого законодавства в період з 23.09.10р. по 31.12.11р. за результатами якої було складено акт від 07.03.2012р. №3/23-016/36849134 (а.с.8-73).

Згідно з висновком цього акту "перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 163843,75грн., у тому числі за IV кв.2010р. - 163843,75грн., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит на 131074,81грн., у тому числі за листопад 2010р.- 131074,81грн.".

Податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2012р. №0000072300 (а.с.97) відповідачем визначено суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток, яке з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій склало 204804,69грн., у тому числі основний платіж -163843,75грн., штрафні (фінансові) санкції - 40960,94грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2012р. №0000062300 відповідач визначив суму податкового зобов'язання позивача по ПДВ, яке з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій склало 163843,51грн., у тому числі основний платіж - 131074,81грн., штрафні (фінансові) санкції - 32768,70грн. (а.с.98).

Відповідачем в акті перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення контрагентом позивача - ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно-необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товару (сої);

- відсутність у ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп" необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

В той же час позивач вважає, що єдиною підставою для визнання права на формування податкового кредиту є наявність необхідних документів, які підтверджують розмір податкового кредиту (податкові накладні), платіжних документів, які підтверджують взаєморозрахунки з контрагентом, а також документів, які підтверджують факт наявності договірних відносин та їх виконання (договорів, накладних тощо).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення правовідносин) , а саме п.5.1., п.п.5.3.9. ст.5 передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження реальності (товарності) господарських операцій відповідачем були перевірені відповідні первинні документи (копії), та надані позивачем у содове засідання, а саме:

- договір купівлі -продажу№41 від 15.10.10р. укладений між позивачем та ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп" (а.с.74-77);

- видаткові накладні на сою від 01.11.10р. та 10.11.10р. (а.с.78-79);

- податкові накладні виписані ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп" (а.с.80-81);

- квитанції до прибуткових ордерів (а.с.82-83);

- товарно -транспортні накладні на перевезення сої автопідприємством "Альтаір -Юг" (замовник -позивач, вантажовідправник ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп", вантажоодержувач - позивач, а.с.84-89);

- договір на надання послуг автотранспорту №75 від 25.10.10р. між позивачем та ТОВ "Альтаір -Юг" (а.с.145).

В той же час, суд зазначає, що статтею 1 Закону від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наслідки в бухгалтерському, і, відповідно в податковому обліку платника, створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку правочинах. Тобто у разі безтоварності операцій або виконання робіт (послуг) іншою особою визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, доказів сплати контрагенту вартості товару з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що водій, який здійснював транспортування сої з м.Херсон, не пам'ятає з якого підприємства він це робив, не пам'ятає. посадових осіб, що надавали йому особисто супровідні документи на вантаж (ТТН) зреквізитами ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп", зазначене підприємство йому не відомо (а.с.15, 94, 138-139).

Також в акті перевірки було встановлено з пояснень директора ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп" Алєксєєва В.О., що про вказане підприємство позивача (ТОВ "Агросінтез - Юг") він чує вперше, з посадовими особами та робітниками не знайомий, ніяких фінансово-господарських взаємовідносин з вказаним підприємством Товариство "Пі.Джі.Інт-Груп" не мало (а.с.140).

Крім того, відповідачем встановлено, що згідно декларацій податку на прибуток, звітів 1-ДФ підприємства ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп" у нього не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, власних або орендованих земельних ділянок, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару або поставки товарів, робіт (послуг) іншим СГД, у обсягах, що задекларовані, послуги по взаємовідносинам з ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп" не відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010р.

Позивачем також не надано суду доказів оплати автотранспортних послуг щодо транспортування товарів підприємством ТОВ "Альтаір-Юг".

У зв'язку з цим суд погоджується з позицією відповідача, щодо відсутності доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей, тому висновки відповідача, що товар з ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп" до позивача не перевозився є правомірними.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що діяльність вказаного в акті контрагента позивача була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача).

Таким чином, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже висновки відповідача щодо порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97 "Про оподаткування прибутку підприємств", та заниження податку на прибуток в сумі 163843,75грн., у тому числі за IV квартал 2010р. 163843,75грн. та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" та завищення податкового кредиту в сумі 131074,81грн. в тому числі за листопад 2010р. в сумі 131074.81грн. є обґрунтованими та доведеними.

Доводи позивача також не спростовують законності вчинених дій відповідача та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.

Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати тільки реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків.

Зазначені висновки також відповідають правовій позиції Верховного суду України в аналогічних справах (Постанови судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 07.02.2012р., від 12.03.2012р. та від 27.03.2012р.).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві або запереченнях, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАСУ.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність оскаржуваних рішень та прийняття їх в межах своєї компетенції та у спосіб встановлений законодавством.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладені на позивача.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 25.06.12р.

Повний текст постанови підписано 02.07.12р.