Постанова № 25150498, 06.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2012 р. № 2а-2396/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря -Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Михайленка Є.О., представника відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Артенерго»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2012р. №0000872321,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Артенерго»(далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012р. №0000872321. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування податку на додану вартість (далі-ПДВ) за червень, серпень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Сталевий дім»податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження ПДВ за липень, серпень 2011 року на суму 22 000,00грн. з підстав відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента Підприємства ТзОВ «Сталевий дім». Такі висновки є безпідставні, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання товару у ТзОВ «Сталевий дім» та документами по факту реалізації частини придбаного товару контрагентам Підприємства та документами щодо використання частини придбаного товару при наданні послуг по ремонту трансформаторів, в наслідок чого отримано прибуток.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) допущено заміну: Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова правонаступником Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що взаємовідносини Підприємства з його контрагентом ТзОВ «Сталевий дім» мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки ТзОВ «Сталевий дім» встановлено, що у такого відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні трудові ресурси, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Вважає, що господарське зобов'язання виникло між Підприємством та ТзОВ «Сталевий дім»з метою уникнення сплати податків, тобто є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Такий правочин не породжує жодних правових наслідків, а тому не надає права на формування податкового кредиту. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Артенерго»зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 13.04.2007р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 03.05.2007р. за №20994. На дату складання акту Підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування ПДВ за червень, серпень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Сталевий дім»за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) в результаті чого занижено ПДВ в сумі 22 000,00грн. в тому числі за липень 2011 року на суму 5 833,00грн. та за серпень 2011 року на суму 16 667,00грн., що викладено в Акті перевірки від 27.02.2012р. №361/23-209/35101324.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012р. №0000872321, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 22 000,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 5 500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.06.2011р. по 31.08.2011р. встановлено його завищення у сумі 22 000,00грн. в тому числі за липень та серпень 2011 року по операціях з придбання електротехнічної продукції по нікчемних операціях з ТзОВ «Сталевий дім»згідно Договору купівлі-продажу №35/06 07.06.2011р. відповідно до Довідки «Про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Сталевий дім»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року»від 23.08.2011р. №1556/23-4/37399035, в якій зазначено, що з аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприєсницької, економічної діяльності в силу незначної чисельност управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складські приміщення, транспортних засобів для здійсненя будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання. Враховуючи вищевикладене та те, що не встановлено фактичне місцезнаходження ТзОВ «Сталевий дім», укладена угода має ознаки нікчемності.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством в порушення вимог ПК України та Цивільного кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Сталевий дім»на загальну суму 22 000,00грн. у липні та серпні 2011 року.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договором, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, журналом реєстрації довіреностей та іншими письмовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, 07 червня 2011 року ТзОВ «Сталевий дім»(Продавець) та Приватне підприємство «Артенерго»(Покупець) уклали договір №35/06 купівлі-продажу, предметом якого було зобов'язання передачі у власність Покупця електротехнічну продукцію та іншу продукцію партіями, в кількості і асортименті, згідно видаткових накладних. Згідно п.3.3 договору товар постачається власним транспортом Продавця. (ар.с. 30).

На виконання умов Договору ТзОВ «Сталевий дім» виписано рахунки-фактури від 08.06.2011р. №СФ-00000239, від 01.08.2011р. №СФ-00000319, від 16.08.2011р. №СФ-00000314 (ар.с. 31, 35, 39), видаткові накладні від 08.06.2011р. №РН-0000058, від 01.08.2011р. №РН-0000690, від 16.08.2011р. №РН-0000652 (ар.с. 34, 38, 41), податкові накладні: від 08.06.2011р. №86 згідно номенклатури якої: «силікагель, 2КТПМ 630/10/0,4 кВ»на загальну суму ПДВ 5 833,34грн., яка, як зазначено ДПІ в акті перевірки, віднесена Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації липня 2011 року; від 01.08.2011р. №7 згідно номенклатури якої: «олива трансформаторна, КТП-М 160/10/0,4 кВ з трансформатором та БВО»на загальну суму ПДВ 8 166,67грн., яка віднесена Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації серпня 2011 року; від 16.08.2011р. №78 згідно номенклатури якої: «олива трансформаторна Т1500, трансформатор ТМ 630/6/0,4 кВ» на загальну суму ПДВ 8 000,00грн., яка віднесена Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації серпня 2011 року (ар.с. 33, 37, 42).

Як вбачається з платіжних доручень від 08.06.2011р. на суму 35 000,00 грн., від 23.08.2011р. на суму 49 000,00 грн., від 16.08.2011р. на суму 48 000,00 грн. заборгованості по даних господарських операціях немає. (ар.с. 32, 36, 40).

Окрім того, до матеріалів справи долучено журнал реєстрації довіреностей, згідно якого Підприємством 08.06 та 16.08.2011 року було видано довіреності на уповноважену особу Чабана О.В. на отримання від ТзОВ «Сталевий дім»товару згідно зазначених в журналі накладних. (ар.с. 97-98).

Сума ПДВ 5 833,00грн. була відображена Товариством у податковому кредиті декларації з ПДВ за липень 2011 року, сума ПДВ 16 667,00грн. відображена у податковому кредиті декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

Товар, який був предметом Договору купівлі-продажу, не обмежений в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за липень-серпень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Факт здійснення господарських операцій Товариством підтверджується Договором оренди №01/111 від 01.04.2011р. згідно якого Підприємство (Користувач) уклало договір оренди, предметом якого є тимчасове володіння та користування приміщеннями за адресою м.Львів, вул.Стрийська,195 площею 57 м.кв, приміщення надається Користувачу для розміщення офісу Підприємства та для здійснення статутної діяльності.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи Договорів купівлі-продажу (ар.с.109-110, 113-114, 120-121), укладених між Підприємством та ПП «Арт-Енерго», Грибовицькою сільською радою, ФО Горлецьким С.О., актів прийому-передачі товару «трансформатор, комплексна трансформаторна підстанція»(ар.с. 111, 123), платіжних доручень, податкових накладних (ар.с. 107, 116, 124), видаткових накладних (ар.с. 108, 117, 112 ) та довіреностями на одержання товару; калькуляціями вартості виробництва продукції (ар.с. 125, 143, 144-145), актів списання (ар.с. 126,133,136,146), довідок вартості (ар.с. 127, 137, 147 ), актів виконаних робіт (ар.с.128-132, 134-135, 138-142, 148-151), згідно яких Підприємством надавались послуги щодо ремонту трансформаторів його контрагентам ТзОВ «Українські радіотелекомунікації», ТзОВ «МС-Зв'язок», ПАТ «Львівський жиркомбінат», та які підтверджують факт придбання товару у ТзОВ «Сталевий дім».

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Сталевий дім»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ТзОВ «Сталевий дім», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2007 року, роботи, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджується з предметом діяльності Підприємства: згідно Статуту Підприємства предметом діяльності останнього згідно п.3.2.5, 3.2.7 та 3.2.10 в тому числі є оптова торгівля електропобутовими приладами, ремонт трансформаторів усіх типів та видів, всі види захисту конструкцій, устаткування та мереж, в т.ч. гідроізоляційний, теплоізоляційний, антикорозійний, електричний.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Слід зауважити, що в основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій Підприємства та ТзОВ «Сталевий дім» у липні та серпні 2011 року була покладена Довідки «Про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Сталевий дім»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року»від 23.08.2011р. №1556/23-4/37399035 (ар.с. 74-78).

Під час перевірки господарської діяльності Підприємства, як це зазначено в довідці перевірки щодо контрагента Підприємства - ТзОВ «Сталевий дім», досліджувались декларація з ПДВ за червень 2011 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цього контрагента по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ТзОВ «Сталевий дім»вищевказаних товарів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Артенерго»275,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 06.03.2012р. №0000872321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Артенерго» 275,00грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 11.07.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.