Постанова № 25149750, 18.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року 11:40 Справа № 0870/4450/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.

при секретарі Ширшові А.А.

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про: визнання противоправними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ( далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, або відповідач) про визнання противоправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль», за наслідками якої було складено Акт №43/23-3/30886359 від 31 січня 2012 року, а також визнання нікчемним правочинів укладених ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль» із контрагентами та визнати противоправними дії відповідача щодо невизнання та зняття з обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль», визначених при придбанні та подальшому продажу товарів (робіт,послуг) за період з 01.04.2011 року по 31 травня 2011 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 18.06.2012 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та день судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказах.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи судом установлені наступні обставини.

31 січня 2012 року працівниками Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі - Відповідач) було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпрофіль», за наслідками якої було оформлено акт №34/23- 3/30886359 від 31 січня 2012 року(надалі - Акт).

Наслідком проведення даної перевірки стало встановлення порушень: ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТД «Фінпрофіль» (код за ЄДРПОУ 30886359) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662,655 та 656 ЦК України; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продані товарів (послуг) за період квітень 2011 року - травень 2011року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ. 3. таким чином задекларовані за квітень 2011 року - травень 2011 року податкові зобов'язання в сумі 6 290 120 грн. (рядок 9 декларацій з ПДВ) за результатами перевірки зменшені до 0 грн., та задекларований податковий кредит в сумі 6432668 грн. (рядок 17 декларацій з ПДВ) за результатами перевірки зменшено до 0 грн.

Відповідно до даних статуту ТОВ «ТД «Фінпрофіль» та даних єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців фізична особа ОСОБА_1, до моменту припинення ТОВ «ТД «Фінпрофіль» був єдиним його учасником та директором.

Відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 10 січня 2012 року по справі №19/5009/5620/11 про визнання банкрутом ТОВ «ТД «Фінпрофіль» було ліквідовано, про що 13 січня 2012 року було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, користувачем якого також є Відповідач.

Протиправні дії Відповідача порушують його права як фізичної особи учасника та директора підприємства, оскільки на його адресу надходять листи зі скаргами від колишніх контрагентів щодо здійснення органами ДПС України протиправних дій на підставі зазначеного у цьому позові акту.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій а основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна особа має право в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Вважаючи дії відповідача по проведенню перевірки та складанню акту протиправними, а висновки, викладені в акті такими, що суперечать вимогам діючого законодавства позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.79.1. ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 7 8 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 7 5.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1. ст.78 ПК України, на який, як на підставу проведення перевірки посилається Відповідач в Акті перевірки, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Однак в акті перевірки відсутні посилання на такий запит, не зазначено саме яким чином та коли його було надіслано та вручено Позивачу.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної, позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є: наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України; відсутність відповіді від платника податків на запит Відповідача, надісланого поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків; надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В оскаржуваному акті не зазначено а ні обставин, на підставі яких податковий орган вважав необхідним проведення перевірки, а ні них про надсилання на адресу платника податків відповідного запиту, а ні даних про винесення відповідного наказу Відповідача та з надіслання його копії позивачеві.

Як зазначено в Акті (стор.1) перевірка проводилась безпосередньо в приміщенні Відповідача у зв'язку із тим, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а фактичне місцезнаходження встановлено не було.

Однак цей факт не відповідає дійсним обставинам, виходячи з наступного.

Слід зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» д 15 травня 2003 року №755-ІV (надалі - ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»), з застосуванням певної процедури, встановленої цим законом.

Відповідно до чч.12-14 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» лише державний реєстратор вправі здійснювати дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням і належним доказом цього може служити лише витяг з такого реєстру.

В матеріалах перевірки відсутній такий витяг, оскільки такий факт не було встановлено в спосіб, визначений законом. Такого витягу не могло бути, оскільки на підставі постанови Господарського суду Запорізької області від 10.01.2012 року ТОВ «ТД «Фінпрофіль» виключено із зазначеного реєстру.

Незалежно від цього така обставина не може бути підставою для проведення перевірки без повідомлення платника про її проведення, а тим більше не може свідчити про обґрунтованість та законність висновків спірного акту перевірки, котрими без достатніх підстав скасовано право позивача на включення до податкового кредиту певних нарахованих сум податку по взаємовідносинам з контрагентами.

Фактично ж перевірку було проведено на підставі, як це відображено в акті перевірки, даних «АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПАУ, АРМ «Податки», АРМ «Бест-Звіт».

Створення та функціонування зазначених автоматизованих систем здійснено на підставі Наказу ДПА України від 18 квітня 2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок - податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів». Зазначений наказ ДПА України не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та є незаконним, про по саме Міністерство юстиції України неодноразово, листами від 5 жовтня 2009 року №24-7/200, від 19 березня 2010 року №396-10-24, повідомляло у тому числі й ДПА України.

Дані, що містяться у зазначених автоматизованих системах не можна вважати податковою інформацією, в розумінні пп. 14.1.171. п.14.1. ст.14 ПК України та ст.16 Закону України «Про інформацію», а тому її використання є протиправним.

Як вбачається з зазначеного вище акту перевірки, перевірка проводилась протягом одного дня - 31 січня 2012 року, а отже дотримання наведених правових норм було взагалі неможливим, відповідачем було допущено порушення порядку проведення перевірки.

Акт перевірки відповідачем складено в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772.

Так, відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (в подальшому Порядок) визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято тоді як вийшли всі законні строки щодо його прийняття. Таким чином, за відсутністю прийнятого податкового повідомлення-рішення законодавчо відсутні будь які порушення податкового законодавства, і до підприємства не може застосовуватись ніяких санкцій. Проте, відповідачем необґрунтовано визнано податковий кредит та податкові зобов'язання позивача нікчемними. Тобто, податкові зобов'язання та податковий кредит позивача, відповідачем скасований та знятий з обліків про що свідчать розбіжності в податкових зобов'язаннях покупців позивача.

Пунктом 9 розділу І Порядку Інформація, що міститься в акті довідці) документальної перевірки, не підлягає розголошенню посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, також передачі в інші органи, за винятком випадків, передбачених законом.

В порушення цього, відповідач надав акт перевірки усім податковим органам в яких перебувають на обліку покупці-контрагенти позивача з метою скасування їх податкового кредиту на підставі зазначеного акту. Порушення прав позивача обґрунтовано тим, що від покупців позивача надходять скарги та звернення щодо розірвання угод з позивачем в зв'язку із тим, що податкові органи використовують зазначений акт перевірки для скасування податкового кредиту покупців. В зв'язку з такими діями, позивач несе значні матеріальні трати у вигляді не отриманого прибутку від проведення господарських операцій.

Згідно з пп.14.1.181. п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, означена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням бо виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою зникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається; дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку а оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку на оплату товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативне і норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включені ТОВ «ТД «Фінпрофіль» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на відповідну дату були стверджені наявними податковими накладними, які були виписані контрагентами згідно з вимогами Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що є містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи з прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника датку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи з місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену зву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки з врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з нарахуванням податку.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник латку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання додаткових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ТОВ «ТД Фінпрофіль» або його контрагентів як або його контрагентів як платників ПДВ та правомірності реєстрації як платника в акті перевірки не міститься.

Також не відповідають фактичним обставинам й висновки акту про відсутність поставки товарів, а також про здійснення ТОВ «ТД Фінпрофіль» правочинів без мети настання реальних наслідків.

Всі господарські операції за договором, зазначеними в акті перевірки, оформлено належним чином відповідними первинними документами та відображено у бухгалтерській та податковій звітності. Відповідно до ч.1, ст. 626 Цивільного Кодексу України (далі - України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1, ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, довести нікчемність правочину можна виключно єдиним способом: навести норму закону, внаслідок порушення недотримання) якої, правочин можна вважати недійсним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів аза, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

В акті перевірки не зазначено, якій саме нормі Закону не відповідають укладені між ТОВ «ТД «Фінпрофіль» та його контрагентами правочини, що унеможливлює вважати їх нікчемними. Слід зазначити також, що у випадку нікчемності правочину, він не породжує правових наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. Такими наслідками, згідно зі ст. 216 ЦК України, є двостороння реституція - повернення сторін у попередній стан повернення сторонами одна одній в натурі усього, що було одержане на виконання договору).

Відсутність посилання на норми Закону, якому не відповідає укладений правочин, свідчить про не достовірність висновків про нікчемність правочину, вчиненого ТОВ «ТД «Фінпрофіль». А тому, недостовірними є й похідні від цього висновки про завищення сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що доказів, які б свідчили про наявність у ТОВ «ТД «Фінпрофіль» та його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, в акті перевірки не зазначено.

Таким чином, відповідач не надав обґрунтування, які б свідчили про нікчемність договорів, та не намагався надати їх в судовому засіданні, у зв'язку з неявкою без повідомлення про причини та неможливість неприбуття.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах і повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних дій, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпрофіль», за наслідками якої було складено Акт №34/23-3/30886359 від 31 січня 2012 року, а також визнання нікчемними правочинів укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпрофіль» із контрагентами.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області щодо невизнання та зняття з обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань з додатку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпрофіль», визначених при придбанні та подальшому продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) М.С. Лазаренко