Постанова № 25149699, 04.07.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року Справа № 0870/3411/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників

від позивача Сиколенко Е.В.

від відповідача Драч Б.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 №0000362302

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі-відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 №0000362302

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просить задовольнити їх у повному обсязі, на підставі того, що перевірка відповідачем проведена та призначена з порушенням діючого законодавства, висновки акту перевірки не підтверджені доказами, відповідно податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012 №0000362302 є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечив, у судовому засіданні просив у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.09.2011 позивач отримав наказ № 1443 від 27.09.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, строком на 10 днів з 27.09.2011, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке задекларовано за травень 2011.

05.10.2011 за результатами перевірки позивачем отримано поштою Акт перевірки № 23 23-2/24912705 від 30.09.2011 (далі-Акт № 1).

Відповідно до п. 86.7. Податкового кодексу України (далі - ПКУ), позивач подав до відповідача свої заперечення на Акт перевірки № 1 (вих. №410/6 від 12.10.2011г).

Відповідачем позивачу на його заперечення було надіслано лист про надання інформації № 10199/10/23-2 від 14.10.2011 та новий акт перевірки № 234 23-2/24912705 від 14.10.2011 (Акт № 2), який позивач отримав поштою 18.10.2011.

Судом встановлено, що саме на підставі Акту №2 (№ 234/23-2/24912705 від 14.10.2011), було прийняте спірне податкове повідомлення - рішення № 0000362302 від 22.02.2012.

Погоджуючись з позицією позивача щодо обґрунтування неправомірності прийняття Акту №2, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 86.7. ПКУ у разі незгоди платника податків з висновками перевірки, викладеними в акті перевірки, він має право подати свої заперечення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Такі заперечення розглядаються органом ДПС протягом 5 робочих днів, наступних за днем їх отримання та платнику податків надсилається відповідь.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 № 984 (далі - Порядок № 984), передбачено, що за результатами розгляду заперечень складається висновок у довільній формі, в якому зазначаються: наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти і дані, щодо яких надано заперечення платником податків.

В порушення вищезазначеної норми, відповідач не надав обгрунтовану відповідь, а направив новий Акт № 2, при цьому в супровідному листі від 14.10.2011 №10199/10/23-2 вказується, що Акт № 1 направлений помилково, що не передбачено нормами діючого законодавства та свідчіть про неправомірність дій відповідача щодо порядку оформлення результатів перевірки.

Щодо правомірності підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, слід зазначити наступне.

Відповідно до наказу № 1443 від 27.09.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є п.п. 78.1.3. ПКУ.

Підпунктом 78.1.3. ПКУ встановлені підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме: надання платником податку органу ДПС уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом ДПС.

Згідно матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, а ні документальна позапланова виїзна перевірка.

Крім того, судом встановлено, що позивач не подавав за травень-червень 2011 року уточнюючий розрахунок з ПДВ. Також, слід зазначити, що зазначений період вже був перевірений, що підтверджується довідкою за червень 2011, яка долучена до матеріалів справи.

Отже, відповідач не мав право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку, з тих підстав які зазначені в наказ на перевірку та акті перевірки№2.

По суті виявлених порушень пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, які стали причиною завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2011 у розмірі 2 342 359,00 грн. судом встановлено наступне.

Встановлене порушення, як вважає відповідач, виникло у зв'язку з тим, що господарські взаємовідносини ТОВ «Інтер-Запоріжжя» з ТОВ «АФ «Дніпропетровська», ТОВ «Українське зерно», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Марганець Птахофабрика» не підтверджуються документально. Зокрема, до перевірки позивачем не було надано документів, що підтверджують поставку товару - товарно-транспортних накладних.

Щодо проведення зустрічних звірок з питань взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами, відповідачем направлялися запити, де на обліку знаходяться ці підприємства.

Відповідей на зустрічні запити, щодо встановлення здійснення господарських взаємовідносин ТОВ «АФ «Дніпропетровська», ТОВ «Українське зерно», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Марганець Птахофабрика» з ТОВ «Інтер-Запоріжжя», на дату закінчення перевірки отримано не було, про що письмово зазначив відповідач у своїх запереченнях.

Таким чином, відповідач зазначає, що по постачальникам позивача не можливо підтвердити сплату ПДВ по всьому ланцюгу постачання до виробника товарів (послуг), придбаних позивачем у контрагентів - постачальників.

В акті перевірки (с.2-3) відповідач зазначив, що під час перевірки були досліджені документи на підтвердження реальності господарських операцій позивача: податкові та видаткові накладні, договори, акти виконаних робіт, банківські документи та інші.

Згідно з пп. 14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст вище зазначеної норми Закону дає підстави стверджувати, що вказана норма містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Наявність податкових накладних відповідач не оскаржував, крім того, в акті перевірки №2 зазначено, що податкові накладні надавалися під час перевірки, відповідно і підстава для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту у позивача була.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

При цьому виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Податковим кодексом України не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає, а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Твердження відповідача про відсутність економічної ділової мети (с.9 акт №20), суд вважає безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Відповідачем не надано до суду доказів про направлення запитів та результати проведених перевірок по контрагентам позивача, щодо підтвердження відомостей, отриманих від позивача, який мав правові відносини з такими контрагентами.

Також, відповідачем не надано до суду жодного доказу у підтвердження відсутності декларування й сплати податкових зобов'язань контрагентів позивача.

Відповідачем не доведено у суді та не надано жодного доказу того, що безпосередні контрагенти позивача, які видали податкові накладні, не були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його контрагентами.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне. На сторінці 9-10 акту перевірки податківці зробили висновок, щодо відсутності у ТОВ «Інтер- Запоріжжя» документів оприбуткування ТМЦ відповідно до визначених інструкцій, а саме відсутність на підприємстві товаро-транспортних накладних, що посвідчували б поставку яйця курячого від ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Марганецька птахофабрика».

Дані висновки не відповідають дійсності у зв'язку із наступним.

В укладених угодах між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Марганецька птахофабрика» вказаний спосіб доставки товару ЕХW. Згідно до правил міжнародних перевезень «Інкотемс-2010», під ЕХW розуміється самостійний вивіз товару зі складу Продавця. Позивач при купівлі яйця курячого на зазначених птахофабриках у подальшому його експортує. У контрактах між позивачем з нерезидентами зазначається перелік фабрик-виробииків та порядок доставки РСА. Згідно до правил міжнародних перевезень «Інкотемс-2010», під РСА розуміється, що продавець поставить товар до вказаного покупцем перевізника до названого місця. Таким місцем є безпосередньо склад фабрики виробника. Таким чином, після підписання контракту та повної оплати товару нерезидент здійснює загрузку товару, користуючись послугами найманого ним перевізника, на складі фабрики- виробника.

Виходячи з вищенаведеного, ТТН на нашому підприємстві і не повинно бути. Тому податківці не в повному обсязі дослідили обставини справи, поставка товару фактично здійснювалась.

Щодо поставки товару від ТОВ «Українське зерно». Згідно договору поставки №04/01/11-Д від 04 січня 2011 року порядок поставки товару від продавця здійснюється на умовах СІР. Під СІР у міжнародних правилах «Інкотермс-2010» розуміється, що продавець поставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний сплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Таким чином, поставка товару здійснювалась безпосередньо ТОВ «Українське зерно», що пояснює відсутність відповідних документів у позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 22.02.2012 №0000362302.

Стягнути з Державного Бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» судовий збір у розмірі 2188 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 16.07.2012.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева