Постанова № 25149114, 27.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 року 10:30 Справа № 0870/4107/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Татаринова Д.В.

при секретарі Урсуленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорум»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорум» (далі - позивач, ТОВ «Декорум») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000061530 від 27.03.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України та ст. 19 Конституції України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Також позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, викладених в акті перевірки.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився. До суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях №7097/10-024 від 21.05.2012. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Декорум» пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №202275 від 15.02.1996.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декорум» зареєстроване за юридичною адресою: 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 119, кв. 60; перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №11999849 серії НВ №181436.

16.02.2012 головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, на підставі п. 200.1 ст. 200 та ст. 76 Податкового кодексу України, проведено перевірку податкової звітності позивача, за результатами якої складено акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» від 16.02.2012 №206\16-23878343 (далі іменується - Акт перевірки).

Згідно з внесеними змінами до Акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: неподання податкової звітності з податку на додану вартість з порушенням вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України; несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог з порушенням вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України; порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом; порушення п. 50.1 ст. 50, ст. 102 Податкового кодексу України: арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом (таблиця №1 Акта перевірки); порушення п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 94 800,00 грн. (таблиця №4 Акта перевірки, викладена за редакцією згідно рішення про внесення змін до Акта перевірки від 27.03.2012.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 №0000061530, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142 200,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 94 800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 47 400,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, у яких необхідно відмовити у повному обсязі, за наступних підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для проведення перевірки було подання платником податків декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року від 20.01.2012, якою позивач здійснив коригування в бік зменшення податкових зобов'язань за березень 2008 року по підприємству ТОВ «Блик» на суму в розмірі 94 800,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 16.02.2012 №206\16-23878343, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем були подані до контролюючого органу податкові декларації по податку на додану вартість за березень 2008 року.

Відповідно до додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року від 20.01.2012 №9014094068 позивач здійснив коригування в бік зменшення податкових зобов'язань за березень 2008 року на суму в розмірі 94 800,00 грн., що на 51 633,00 грн. більше ніж ТОВ «Декорум» задекларувало у складі податкових зобов'язань по підприємству ТОВ «Блик» у Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року №22424 від 21.04.2008 року. Дані обставини сторонами по справі не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Такий же строк встановлюється і для платників податків для подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за минулі періоди та, відповідно, до коригування податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що позивачем пропущено строк для можливості коригування податкових зобов'язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість за березень 2008 року, оскільки таке коригування відбулось з подачею додатку №1 до податкової декларації за грудень 2011 року, що перевищує встановлені законом строки в 1095 днів.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 №0000061530 на суму в розмірі 142 200,00 грн.

На підставу для скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 №0000061530 позивач посилається на порушення з боку контролюючого органу процедури та строків проведення перевірки та оформлення її результатів, та вказує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом передчасно, що позбавило можливості платника податків надати відповідні заперечення.

Суд, оцінивши дані доводи позивача, зазначає, що предметом розгляду адміністративної справи являється законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, як рішення суб'єкта власних повноважень, яким зафіксовано факт наявності відповідного правопорушення податкового законодавства з боку платника податків. В ході розгляду справи, суд встановив наявність порушень з боку позивача податкового законодавства, а відтак податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим. Порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, на переконання суду, не впливає на суть самого правопорушення.

Посилання представника позивача на невідповідність акту перевірки № 206/16-23878343 від 16.02.2012 вимогам наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010, судом не приймається до уваги, оскільки зазначений акт перевірки складено у відповідності до положень наказу Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1490/20228 від 20.12.2011.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем доведено обставини, встановлені Актом перевірки, та спростовані докази і посилання позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 -12, 14, 86, 158 -163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Д. В. Татаринов