Постанова № 25148687, 12.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/5463/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача - Тітової Н.Ю. представника відповідача - Томніковської К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Озеленитель" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним і відміну рішення

ВСТАНОВИВ:

17.05.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №32 від 28.04.2012 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та поновлення ПАТ «Озеленитель» в реєстрі платників податку на додану вартість.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначивши в їх обґрунтування, що оскаржуване рішення податкового орану не відповідає положенням п.п. "и" п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, оскільки відповідач при винесенні рішення не взяв до уваги те, що приписи вищезазначеної статті не розповсюджуються на суб'єктів оподаткування, які підлягають обов'язковій реєстрації платника податку. Представник позивача наголошував на тому, що п.п. "и" п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, а саме - його приписи розповсюджуються на платників податків, які зареєструвалися такими добровільно та не виконують вимог, встановлених для добровільної реєстрації, а саме - за останні 12 календарних місяців сукупно постачають товари/послуги іншим платникам податку в розмірі менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Також позивач зазначив, що на момент прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обсяг постачання товарів/послуг Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» протягом останніх 12 календарних місяців сукупно складав 1 285 613,00 грн., що підтверджується Рішенням № 32 від 28.04.2012 року та свідчить про обов'язкову реєстрацію платника податків у відповідності до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська в судове засідання з'явилася, надала суду пояснення та заперечення проти позову, в яких зазначила, що обсяг постачання товарів позивача, який зареєстрований добровільно, іншим платниками податку за послідовні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання. За наведених доводів відповідач вважає, що діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах компетенції визначеної законом, тому в задоволені позову слід відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Публічне акціонерне товариство «Озеленитель», яке включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом - 03342511, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, індивідуальний податковий номер 033425104635, та зареєстроване платником ПДВ 21.07.1997 року (згідно перереєстрації - свідоцтво платника ПДВ №100326667 від 24.02.2011 року).

28.04.2012 року працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська була проведена документальна невиїзна перевірка за результатами, якої складено довідку №418/15-2/03342

Того ж дня, відповідачем прийнято рішення № 32 про анулювання реєстрації публічного акціонерного товариства «Озеленитель» в якості платника податку на додану вартість, підставою зазначено п. «и» п.п.184.1 ст.184 ПК України.

Правовідносини з приводу реєстрації та анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість до 01.01.2011 року визначалися Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року встановлені Податковим кодексом України.

На відміну від Закону України «Про податок на додану вартість» в Податковому кодексі України з'явилися нові підстави для реєстрації та анулювання реєстрації платника податку, зокрема, в редакції Податкового кодексу України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин було зазначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Так само, підпункт "и"пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України передбачав, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у раз якщо обсяг постачання товарів/послуг платником податку іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому суд зазначає, що положення частини першої статті 58 Основного Закону про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, проте, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 (справа N 1-7/99) за наслідками розгляду справи за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).

Як вже зазначалось раніше ПАТ «Озеленитель» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підлягає обов'язковій реєстрації, згідно свідоцтва №100326667 від 21.07.1997 року, тобто до дати набрання чинності Податковим кодексом України.

До 01.01.2011 року питання анулювання реєстрації платника податку на додану вартість регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість», у пункту 9.8 статті 9 якого було визначено вичерпний перелік підстав такого анулювання та розширеному тлумаченню не підлягав. Такої підстави, як визначена підпунктом «и» пункту 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, вказаний Закон не містив.

Водночас і Податковий кодекс України не містить будь-які посилання на поширення дії пункту "и"пункту 184.1 статті 184 цього Кодексу на правовідносини, які мали місце до набрання ним чинності.

Аналіз наведених норм чинного податкового законодавства дає підстави вважати, що для з'ясування питання наявності підстав для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до п. "и"п.184.1 ст. 184 ПК України, податковий орган повинен враховувати особливості реєстрації такого платника, а саме те, що однією із складових вищезазначеної норми є добровільність реєстрації. Тобто, анулювання реєстрації платника податку можливе в тому випадку, коли він добровільно зареєструвався, але при цьому не виконує вимог, встановлених для добровільної реєстрації, а саме - за останні 12 календарних місяців сукупно постачає товари/послуги іншим платникам податку в розмірі менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Анулювання реєстрації платника податку на підставі п.п. «и» п.184.1 ст. 184 ПК України неможливо щодо осіб, які підлягають обов'язковій реєстрації.

Таким чином, рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №32 від 28.04.2012 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зареєстрованого платником податку на додану вартість на підставі п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, без врахування особливостей у змінах податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо правомірності проведення перевірки працівниками державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Детальний порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначений Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 року за № 1369/20107.

Згідно підпункту 5.5.2.14 пункту 5.5.2. вказаного Положення встановлено, що рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, акт (довідка) документальної чи камеральної перевірки або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи, зареєстрованої добровільно, за 12 послідовних податкових місяців, який свідчить про те, що обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання (підстава - підпункт "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу) . У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку), обсяги постачання товарів/послуг та їх відсоток платникам ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку, на підставі якої було прийнято оскаржуване рішення, було проведено 28.04.2012 року та за її результатами складено довідку №418/15-2/03342. Із змісту даної довідки вбачається, що працівниками податкового органу проведена документальна невиїзна перевірка.

Відповідно до п.п. 79.1, 79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд встановив, що до суду представником відповідача не було надано жодного документа, який став підставою для проведення даної перевірки, а саме: як це передбачено вище зазначеною нормою, рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом та не надано доказів направлення та отримання цього наказу позивачем.

Таким чином, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська діяла в порушення вимог чинного законодавства та не в межах визначеної законом компетенції.

Отже, враховуючи сукупність встановлених судом з боку державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська порушень Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 32 від 28.04.2012 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про поновлення ПАТ «Озеленитель» в реєстрі платників податку на додану вартість, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, у зв'язку із наступним.

Пунктом 5.6. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість встановлений наступний алгоритм дій податкового органу щодо відміни анулювання реєстрації.

Так, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки.

У разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Якщо на дату відміни рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва в такому самому порядку, як і при перереєстрації. При цьому дата повторної реєстрації платником ПДВ змінюється на дату попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата анулювання останнього Свідоцтва попередньої реєстрації змінюється на дату початку дії першого Свідоцтва повторної реєстрації платником ПДВ.

Оскільки в судовому засіданні представником позивача не було доведено порушення податковим органом вказаного порядку відміни рішення про анулювання реєстрації платника податку суд не знаходить підстав для покладення на суб'єкта владних повноважень обов'язку щодо вчинення конкретних дій. Суд зазначає, що в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів особи від порушень, які вже допущені суб'єктом владних повноважень, а не захист прав особи на майбутнє.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Щодо стягнення з відповідача суми сплачених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує всі здійснені судові витрати на користь сторони, яка не є суб'єктом власних повноважень, якщо рішення прийнято на її користь.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених судових витрат у розмірі 32,19 грн. сплаченого судового збору та позовну заяву задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Озеленитель» судові витрати у розмірі 16,10 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання противоправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №32 від 28.04.2012 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Озеленитель» судові витрати у розмірі 16,10 грн. (шістнадцять гривень десять коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 25.06.2012 року.

Суддя В.В. Горбалінський