Постанова № 25148330, 12.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/3948/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представників позивача - Бортника А.В., Плетенець Н.А. представника відповідача - Туркіної А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ "ЮНІСТІЛ" до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

28.03.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юністіл» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому з урахуванням уточнень позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000292301 від 15.03.2012 року на загальну суму податку на прибуток підприємства - 4 135 065,00 грн., в т.ч. основний платіж 3 308 052,00 грн., штрафні санкції - 827 013,00 грн. та № 0000312301 від 15.03.2012 року на загальну суму податку на додану вартість підприємства 30 272,50 грн., в т.ч. 24 218,00 грн., штрафні санкції - 6 054,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 10.01.2012 року по 20.02.2012 року посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Юністіл», за результатами якої складено акт № 283/232/35601339 та винесені оспорюванні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає винесені рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню так як висновки податкового органу не містяться на законі та фактичних обставинах. Так, податковим органом неправильно застосовано до операції з купівлі-продажу цінного паперу вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та допущено арифметичну помилку під час підрахунку виготовленої та облікованої позивачем власної продукції.

Провадження у справі було відкрито 02.04.2012 року та судові засідання призначалися на 17.04.2012 року, 26.04.2012 року, 18.05.2012 року, 05.06.2012 року та 12.06.2012 року.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що до операцій позивача з цінними паперами неможна було застосовувати положення підпункту 7.6.3. пункту 7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так як фактично вказана операція є бартерною та правомірно визначено надлишок та не оприбуткування виготовленої продукції позивача, оскільки вказані висновки зроблені на підставі наданої позивачем інформації. Крім того, зазначили, що перевірку виготовлення та оприбуткування продукції здійснювали на підставі первинних документів, а тому висновки перевіряючих відповідають дійсності. В судовому засіданні до матеріалів справи були залученні письмові заперечення на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази в ній встановив.

З 10.02.2012 року по 20.02.2012 року Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (в подальшому реорганізованою в Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Юністіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої 27.02.2012 року складено акт № 283/232/35601339.

В подальшому Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 15.04.2012 року були винесені податкові повідомлення рішення № 0000292301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на 4 135 065,00 грн., в т.ч. основний платіж 3 308 052,00 грн., штрафні санкції - 827 013,00 грн. та № 0000312301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 30 272,50 грн., в т.ч. 24 218,00 грн., штрафні санкції - 6 054,50 грн.

З акту перевірки вбачається, що в основу нарахованих грошових зобов'язань покладені наступні обставини.

Згідно договору № 139-1 від 19.11.2010 року ТОВ «Юністіл» придбало у ПАТ «Страхова компанія «Мега-Поліс» вексель АА № 0172363 від 15.10.2011 року номінальною вартістю 22 000 000,00 грн., емітентом якого є ТОВ «Енерготехпром». Відповідно до умов договору ціна цінного паперу складає 23 290 000,00 грн. та покупець зобов'язується переказати вказану суму продавцю в строк до 30.12.2012 року включно.

Цінний папір було отримано позивачем по Акту прийому-передачі цінних паперів від 19.11.2010 року та у бухгалтерському обліку операція була відображена проводкою: Д-т рах. 352 «Інші поточні фінансові інвестиції» К-т рах. 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами (в національній валюті)» на суму 23 290 000,00 грн.

19.11.2010 року отриманий вексель було пред'явлено ТОВ «Енерготехпром» до платежу та 22.11.2010 року сума коштів 22 000 000,00 грн. була перерахована на адресу ТОВ «Юністіл». 23.11.2010 року вексель було передано від ТОВ «Юністіл» до ТОВ «Енерготехпром» за Актом прийому-передачі.

03.12.2010 року ТОВ «Юністіл» та ПАТ «Страхова компанія «Мега-Поліс» уклали додаткову угоду № 1 до договору № Б139-1 від 19.11.2010 року, в якому сторони домовились змінити спосіб виконання зобов'язання покупця перед продавцем, а саме: ТОВ «Юністіл» здійснює розрахунок шляхом передачі (в рахунок оплати) простого векселя АА № 1499021 від 06.12.2010 року номінальною вартістю 23 290 000,00 грн., емітентом якого є ТОВ «Юністіл».

07.12.2010 року ТОВ «Юністіл» передало за Актом прийому-передачі цінних паперів ПАТ «Страхова компанія «Мега-Поліс» вексель АА 1499021 від 06.12.2010 року номінальною вартістю 23 290 000,00 грн.

За результатами встановлення наведених вище обставин податковий орган зазначив, що оскільки п.п. 7.6.3. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить норму, що під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості, а під час зазначеної операції купівлі продажу цінного паперу факт компенсації вартості придбаного цінного паперу грошовими коштами або майном не відбувся, позивач неправомірно відніс суму придбання векселя у розміру 23 290 000,00 грн. до складу витрат за ціннопаперовими операціями. Внаслідок такого бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Юністіл» неправомірно зменшило суму валових доходів у розмірі 22 000 000,00 грн.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (далі Закон № 3480, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Таким чином, оскільки позивачем здійснювались операція з купівлі-продажу векселя, як цінного паперу, та вказана операція не пов'язана з його випуском та погашенням, вексель в даній операції є товаром.

Порядок та умови оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами на момент виникнення спірних правовідносин визначалися пунктом 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР.

У відповідності до п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Підпунктами 7.6.3 та 7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону № 334/94 дано визначення поняттям «доходи» та «витрати» у вказаних операціях.

Так, під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Отже, підсумовуючи наведені вище норми Закону та фактичні обставини справи суд зазначає, що оскільки в договорі купівлі-продажу векселя як цінного паперу було чітко зазначено суму коштів, яка підлягає сплаті товариством з обмеженою відповідальністю «Юністіл» продавцю цього векселя, та вказана сума коштів обліковувалася як заборгованість позивача, суд доходить висновку, що до цієї операції повинні застосовуватися положення п.7.6 ст. 7 Закону № 334/94.

Також, суд не погоджується з твердженням податкового органу, що вказана операція є бартерною. Відповідно до пункту 1.19. статті 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Водночас суд зазначає, що позивачем не було проведено заліків або погашення взаємної заборгованості з продавцем векселя, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). У судовому засіданні представниками позивача було надано суду довідку АТ «ОТП Банк» від 08.06.2012 року, з якої вбачається, що ТОВ «Юністіл», з метою виплати ПАТ «Страхова компанія «Мега-Поліс» заборгованості за придбаний 19.11.2010 року вексель АА № 0172363 від 15.10.2011 року номінальною вартістю 22 000 000,00 грн., емітентом якого є ТОВ «Енерготехпром», з 01.01.2011 року виплатив ПАТ «Страхова компанія «Мега-Поліс» 12 770 000,00 грн., а тому висновки відповідача про бартерний характер операції купівлі-продажу векселя є необґрунтованими.

Також, суд критично ставиться до висновку експертного економічного дослідження № 08-12 від 16.05.2012 року, проведеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Вимоги до висновків експерта у адміністративному судочинстві визначені ст. ст. 81 та 82 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно частин 1 та 2 статті 82 встановлено, що у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

У висновку експерта також зазначається, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Оглядом вказаного висновку експерта встановлено, що у ньому відсутні посилання на попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Крім того, частина 1 статті 81 передбачає, що експертиза призначається для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.

Аналіз висновку експерта від 16.05.2012 року свідчить, що фактично у ньому не з'ясовуються за допомогою експерта обставини у справі, які мають значення для її правильного вирішення, а розв'язуються питання правового характеру щодо правомірної поведінки позивача при обліку та сплаті податків. При цьому вказані питання як раз є предметом розгляду у цій справі, а отже експерт фактично своїм висновком підмінив рішення суду.

Оскільки частиною 5 статті 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі, суд з підстав, наведених вище, вважає, що вказаний висновок не має доказової сили висновку експерта у розумінні статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно виключив зі складу валових витрат позивача суму 22 000 000,00 грн. та відповідно нарахував на неї податок на прибуток.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що позивач порушив п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та занизив валовий дохід у 4 кварталі 2010 року на суму 129 090,00 грн. за рахунок використання не в господарській діяльності виготовленої відповідно до виробничих звітів готової продукції і її не оприбуткування на складі.

Відповідно до пункту 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Здійснивши аналіз наданих суду первинних документів та співставлення звітів майстрів, оборотних відомостей 1 С «Випуск продукції (оцінка вартості)», оборотно-сальдових відомостей «Товари на складі», оборотно-сальдових відомостей «Обороти рахунку 26» та даних головної книги суд встановив, що зазначена відповідачем не оприбуткована продукція: прокат рулонний оцинкований 0,50 х 1250 в кількості 17,935 тон ціна 7 083,33 грн. вартістю 121 089,58 грн., яку було виготовлено 30.11.2010 року, було оприбутковано 01.12.2010 року, тобто в межах звітного періоду. Відхилень у кількості виготовленої продукції та оприбуткованої продукції в 4 кварталі 2010 року судом не виявлено.

Також, перевіркою було встановлено, що позивач порушив п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та занизив валовий дохід в 1 кварталі 2011 року на суму 229 458,00 грн. за рахунок не включення до складу доходів вартість безоплатно отриманої продукції. Фактично, в основу вказаного висновку покладено факт оприбуткування готовою продукції без підтверджуючих документів щодо її походження.

Згідно підпункту 4.1.6. пункту 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Здійснивши аналіз наданих суду первинних документів судом встановлено, що готова продукція: прокат рулонний оцинкований 0,38 х 1000 в кількості 24,925 тн ціна 9205,93 грн. вартістю 229 457,80 грн., яка була визнана податковим органом як продукція, що отримана безоплатно, була виготовлена позивачем та співставлення звітів майстрів, оборотних відомостей 1 С «Випуск продукції (оцінка вартості)», оборотно-сальдових відомостей «Товари на складі», оборотно-сальдових відомостей «Обороти рахунку 26» та даних головної книги не виявило надлишків або недостачі готової продукції, що дає змогу дійти висновку про допущення відповідачем помилки під час їх підрахунку.

Таким чином, висновки Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області щодо порушення позивачем підпункту 4.1.6. пункту 4.1. ст. 4 та пункту 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставина.

Окремо суд зазначає, що відповідно до пункту 57.4. статті 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Отже, суд дійшов до висновку, що винесене Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією податкове повідомленні-рішення № 0000292301 від 15.03.2012 року про збільшення ТОВ «Юністіл» грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4 135 065,00 грн., з яких 3 308 052,00 грн. за основним платежем та 827 013,00 грн. за штрафними санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції № 0000312301 від 15.03.2012 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30 272,50 грн., в т.ч. 24 218,00 грн., штрафні санкції - 6 054,50 грн. суд зазначає, що в основу вказаного рішення покладено факт заниження позивачем валового доходу у 4 кварталі 2010 року на суму 129 090,00 грн. за рахунок використання не в господарській діяльності виготовленої відповідно до виробничих звітів готової продукції і її не оприбуткування на складі. Оскільки в судовому засіданні відповідними письмовими доказами було спростовано зазначену обставину та встановлено, що вказана продукція була оприбуткована на складі, суд вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення також є протиправним та підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції № 0000292301 від 15.03.2012 року та № 0000312301 від 15.03.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених судових витрат у розмірі 2 146,00 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юністіл» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції № 0000292301 від 15.03.2012 року та № 0000312301 від 15.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юністіл» судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений в повному обсязі 20.06.2012 року у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя В.В. Горбалінський