Постанова № 25148306, 06.07.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2012 року Справа № 2а/0370/1651/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

за участю представника позивача Захарчука С.В.,

представників відповідача Остапюка С.П., Подойлова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» (далі - ТзОВ фірма «Панхім») звернулося в суд із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) №4558/10/22406 від 15 травня 2012 року, яким податковим органом зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) на 9 795 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 15 травня 2012 року за №0000512301, яким податковим органом зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) на 9 795 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту №916/22-6/30733394 від 26 квітня 2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ фірма «Панхім» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань здійснення фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» за період з січня 2010 року по грудень 2011 року». Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 9 795 грн., в тому числі у травні 2011 року на суму 2 100 грн. та у листопаді 2011 року на суму 7 695 грн., завищено податковий кредит за лютий 2010 року на суму 1 250 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» (ТзОВ «Медео-Захід»), оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Вказує на правомірність формування товариством валових витрат та податкового кредиту за операціями із ТзОВ «Медео-Захід», так як суми витрат та ПДВ включені до податкової звітності на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Крім того, вважає, що порушення податкового законодавства ТзОВ «Медео-Захід» не впливає на формування податкового кредиту ТзОВ фірма «Панхім» та віднесення відповідних сум до валових витрат підприємства.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача в поданому письмовому запереченні №609/10/10-007 від 19 червня 2012 року та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що правочин, укладений між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» є нікчемним, оскільки у ТзОВ «Медео-Захід» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для ведення господарської діяльності у задекларованих даним товариством обсягах. Посилаються на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Луцькою ОДПІ 26 квітня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ фірма «Панхім» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за період з січня 2010 року по грудень 2011 року, за результатами якої складено акт за №916/22-6/30733394.

Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТзОВ «Панхім» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 9 795 грн., в тому числі у травні 2011 року на суму 2 100 грн. та у листопаді 2011 року на суму 7 695 грн., завищено податковий кредит за лютий 2010 року на суму 1 250 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №4558/10/22406 від 15 травня 2012 року, яким податковим органом зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на 9 795 грн.

Висновки перевірки вмотивовані тим, що в ході перевірки неможливо підтвердити фактичне здійснення господарських операцій із придбання паливо-мастильних матеріалів ТзОВ фірма «Панхім» від ТзОВ «Медео-Захід», оскільки з врахуванням висновків актів перевірки ТзОВ «Медео-Захід» №753/23-3/35594018 від 18 квітня 2012 року, №46/23-3/35594018 від 14 березня 2012 року ТзОВ «Медео-Захід» не мало необхідного технічного персоналу, основних фондів та виробничих активів, отже не могло здійснювати зазначені операції.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 січня 2011 року між ТзОВ фірма «Панхім» (покупець) та ТзОВ «Медео-Захід» (продавець) укладено договір №17/01, згідно умов якого ТзОВ «Медео-Захід» зобов'язується продати, а ТзОВ фірма «Панхім» купує мастила в асортименті та кількості, які зазначаються в бухгалтерських накладних.

У 2010 році поставка нафтопродуктів здійснювалась згідно усної домовленості, а з 17 січня 2011 року згідно договору №17/01. Таким чином, ТзОВ фірма «Панхім» придбала у ТзОВ «Медео-Захід» паливо-мастильні матеріали на загальну суму 66 271 грн. 26 коп., в тому числі в лютому 2010 року на суму 7 500 грн., у травні 2011 року на суму 12 600 грн. та у листопаді 2011 року на суму 46 171 грн. 26 коп.

На підтвердження факту придбання даного товару ТзОВ фірма «Панхім» надало суду копії видаткових накладних та податкових накладних, платіжні доручення про здійснені розрахунки за придбаний товар.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надав актів прийому-передачі продукції на підтвердження отримання товару від продавця у відповідній кількості та належної якості, документів про фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, оскільки останні оформлені належним чином.

Разом з тим, з листа державної податкової служби у Волинській обалсті від 1 березня 2012 року №1207/8/26-32 вбачається, що директор ТзОВ «Медео-Захід» Стасюк А.А. у період з 20.01.2011 року по 30.06.2011 року знаходився в СІЗО м.Рівне, що, на думку суду, унеможливлює здійснення ним безпосередньо фінансово-господарських операцій в значних обсягах, в тому числі видачу і підпису документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки №916/22-6/30733394 від 26 квітня 2012 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТзОВ «Медео-Захід», а тому у задоволенні адміністративного позову ТзОВ фірма «Панхім» слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк