Постанова № 25148293, 27.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/5775/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Черпак А.Ю.

за участю:

прокурора -Слюсар Я.В.

представника позивача -Немцева І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора м. Тернівки Дніпропетровської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України м. Тернівки Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У травні 2012 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь УПФУ м. Тернівки Дніпропетровської області (далі -УПФУ) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за 2011 рік у сумі 3251,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати ним у встановлені законом строки самостійно нарахованої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за 2011 рік.

Прокурор та представник УПФУ у судовому засіданні адміністративний позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про вручення повістки, проте останній в судове засідання не з`явився, причин неприбуття суду не повідомляв та заперечень проти позову не надавав.

Згідно з ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі сторін за наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість у відповідача виникла на підставі наступного.

Так, відповідачем було подано до УПФУ звіт від 11.01.2012 про нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування фізичними особами-підприямцями, які обрали особливий спосіб оподаткування за 2011 рік.

Відповідно до поданого звіту, відповідач самостійно нарахував суму єдиного внеску, що підлягає сплаті за 2011 рік у сумі 4010,30 грн.

Самостійно нараховані суми єдиного внеску відповідач у встановлені законом строки не сплатив у зв'язку з чим УПФУ була сформована та направлена рекомендованим листом відповідачу вимога № -17 від 20.03.2012 про сплату боргу по єдиному внеску у розмірі 4010,30 грн.

Дана вимога була отримана відповідачем 27.03.2012, проте у встановлений законом строк (10 днів з дня отримання) не виконана та ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувалась.

Згідно листа УПФУ від 20.06.2012 №2302/02-37, сума заборгованості, визначена у вимозі, відповідачем частково погашена та станом на 20.06.2012 становить 3251,06 грн. Доказів сплати такої заборгованості відповідач протягом розгляду справи суду не надавав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування»та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27.10.2010 року за № 994/18289.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 наведеного закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Положення п.1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування»передбачають, що Платниками єдиного внеску є роботодавці, -підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно ч. 2 ст. 6 цього ж закону, Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим періодом для відповідача є календарний місяць.

Положеннями ч. 4 ст. 25 цього ж закону втановлено, що Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що відповідачем не сплачено у встановлений законом строк самостійно узгоджені зобов'язання зі сплати єдиного внеску за 2011 рік, у зв'язку з чим у нього утворилась недоїмка у розмірі 3251,06 грн., яка підлягає стягненню.

Приписами ч. 12 ст. 9 цього ж закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Норми п.7 ч. 1 ст. 13 закону передбачають, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за 2011 рік у сумі 3251,06 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Прокурора м. Тернівки Дніпропетровської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України м. Тернівки Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (інн НОМЕР_1) на користь правління Пенсійного фонду України м. Тернівки Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 23928696) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за 2011 рік у сумі 3251,06 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст складено 25.06.2012.

Суддя О.С. Луніна