Рішення № 25146524, 11.07.2012, Господарський суд Чернігівської області

11.07.12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?11 ? липня 2012 року справа № 5028/7/27/2012

Позивач: Міністерство юстиції України 01001, м. Київ, вул. Городецького,13Відповідач : Державне підприємство Науково -виробничий комплекс ?Прогрес? 16600, м. Ніжин, вул. Носвіський шлях, 29 Третя особа 1 на стороні позивача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України 01601, м. Київ, вул. Бастіона,6 Третя особа 2 на стороні позивача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ Державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції 16000, м. Ніжин, вул. Заньковецької,4Про відшкодування збитків в сумі 14819,52 грн. Суддя Н.О.Скорик

Представники сторін:

Від позивача : Мишко О.В. довіреність № 01.08-06/1140 від 21.03.2012 р. представник

Від відповідача : Аніщенко О. Г. довіреність № 232/30 від 10.01.2012 адвокат

Від третьої особи 1: не з'явився

Від третьої особи 2: Гаврилей І.О. довіреність № 02-39/16 від 10.07.2012 р. представник

Суть спору:

Міністерством юстиції України подано позов до Державного підприємства Науково -виробничого комплексу "Прогрес" за участю Державної казначейської служби України, Відділу Державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції в якості третіх осіб на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про стягнення 14 819,52 грн. збитків у вигляді відшкодування гривневого еквіваленту, пов'язаного з виконанням рішення Європейського суду з прав людини № 17403/06 від 30.11.2010 р.

Відповідач в відзиві на позов та представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність вини відповідача у спричиненні державі збитків, так як ним платіжним дорученням № 1627 від 30.10.2002 р. перераховано 1 116 грн. 64 коп. на рахунок відділу ДВС Ніжинського міського управління юстиції кошти по зведеному виконавчому провадженні в рахунок оплати за виконавчими листами на виплату заробітної плати. В доказ чого надав копію платіжного доручення № 1627 від 30.10.2002 р. на суму 1 116 грн. 64 коп.

Представник відповідача послався на лист Чернігівського обласного управління юстиції від 24.10.2003 р. № 01-16/795, за яким відповідача було повідомлено, що стягнуті в свій час з НВК "Прогрес" кошти для погашення боргів за виконавчими документами були привласненні судовим виконавцем відділу ДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції Гунько О.С., яка за вказані дії була засуджена до позбавлення волі.

Третя особа 1 на стороні позивача (Державна казначейська служба України) в письмових поясненнях № 5-12/1467-6615 від 10.05.2012 р. підтримала позовні вимоги позивача.

Третя особа 2 на стороні позивача (Відділ ДВС Ніжинського МУЮ) належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи в суді, письмових пояснень нею не надано. В судовому засіданні представник третьої особи 2 пояснив, що матеріали виконавчого провадження знищено, з позовними вимогами позивача згоден, зазначивши що дії (бездіяльність) ДВС щодо виконання виконавчого листа про стягнення на користь ОСОБА_5 відповідачем не оскаржувались.

Дослідивши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін та третьої особи-2, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

Встановив:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.07.2002 р. за позовом ОСОБА_5 до ДП НВК ?Прогрес? про стягнення компенсації встановлено порушення ДП НВК ?Прогрес?? відносно заявника статті 34 Закону України ?Про оплату праці? та присуджено до стягнення з ДП НВК ?Прогрес? на користь ОСОБА_5 205,52 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з її несвоєчасною виплатою.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов?язковими до виконання на всій території України.

30.11.2010 р. Європейським судом з прав людини розглянута заява № 17403/06, подана ОСОБА_6, та 18 інших заяв проти України і винесено рішення, яким констатовано, що тривалість виконання рішень національних судів є повторюваним порушенням з боку держави України, та закликав Уряд України сприяти вирішенню справ шляхом досягнення дружнього врегулювання.

З огляду на викладене, Урядом України подано односторонню декларацію щодо врегулювання питань, викладених у Заяві ОСОБА_5 № 42012/06 в рамках вищезазначеної справи. У зв?язку з тривалим невиконанням рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.07.2002 р., винесеним на користь ОСОБА_5, Урядом України запропоновано сплатити заявнику заборгованість за цим судовим рішенням та відшкодувати будь -яку матеріальну, моральну шкоду і судові витрати у розмірі 1395,00 Євро.

На виконання рішення Європейського суду від 30.11.2010 р. у справі № 17403/06 платіжним дорученням № 1997 від 22.12.2010 р. на рахунок ДВС перераховано 14614 грн. (еквівалент 1395 Євро за курсом НБУ на день перерахування). Платіжним дорученням від 20 січня 2011 року № 9150 сума 14614 грн. перерахована на рахунок ОСОБА_5 Платіжним дорученням № 9816 від 10.05.2011 р. позивачем перераховано на рахунок ОСОБА_5 на виконання рішення Європейського суду від 30.11.2010 р. 205 грн. 52 коп., присуджених за рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україною було ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція).

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про міжнародні договори України" міжнародні договори набувають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 названого Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно ст. 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони (якою є Україна) зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду у будь -якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку з обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23 лютого 2006 року прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Статтею 2 вказаного закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

Згідно ст. ст. 3, 8 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Названим Законом передбачено обов'язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу (ч. 4 ст. 9). Органом представництва, згідно ст. 1 названого Закону, є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 „Про заходи щодо реалізації Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" таким органом є Міністерство юстиції України.

Враховуючи, що у відповідності з ч. 4 ст. 8 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виплата відшкодування здійснюється за відповідної бюджетної програми Державного бюджету України, сплачена сума є збитками Державного бюджету України.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України наявність збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, доводиться особою, яка заявляє вимоги про їх відшкодування.

Водночас, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є : наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Наявність шкоди, спричиненої державі підтверджується матеріалами справи.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у ст. ст. 43,46 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України ?Про оплату праці?, Кодексом законів про працю України.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.07.2002 р. за позовом ОСОБА_5 до ДП НВК ?Прогрес? присуджено до стягнення з ДП НВК ?Прогрес? на користь ОСОБА_5 205,52 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з її несвоєчасною виплатою. В постанові заступника начальника -начальника відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області № 5/03/16/10 від 26.03.2010 р. про результати перевірки виконавчого провадження вказано, що виконавчий лист Ніжинського міського суду № 2-896/02 від 08.07.2002 р. про стягнення з НВК ?Прогрес? на користь ОСОБА_5 205,52 грн. надійшов на виконання до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міського управління юстиції. При цьому постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження, об'єднання у зведене виконавче провадження сторонами та третьою особою 2 не надано.

Відповідач в відзиві на позов заперечує проти позову, посилаючись на сплату коштів. При цьому відповідач посилається на встановлення рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 31.10.2003 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 02.04.2004 р., факту повного розрахунку підприємством за всіма виконавчими документами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні відповідачем, ні позивачем, а також Відділом державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції (третьою особою 2 на стороні позивача) не надано документального підтвердження сплати відповідачем присудженої на користь ОСОБА_5 суми 205 грн. 52 коп. за рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області. В платіжному доручені № 1627 від 30.10.2002 р. підставою платежу 1116 грн. 64 коп. визначено перерахування коштів згідно виконавчих листів на виплату заробітної плати НВК «Прогрес»згідно акту звірки № б/н від 23.10.2002 р. і не визначено, що ці кошти сплачуються за виконавчим листом на користь ОСОБА_5 Крім того, на зазначеному платіжному дорученні відсутня відмітка банківської установи про фактичну оплату. Інших платіжних документів в доказ сплати присудженої на користь ОСОБА_5 суми 205 грн. 52 коп. за рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.07.2002 р. відповідач не надав.

Витребувані судом матеріали виконавчого провадження по виконавчому листу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області № 2-896/02 від 08.07.2002 р. про стягнення з НВК «Прогрес»на користь ОСОБА_5 суми 205 грн.52 коп. не надані сторонами та Відділом державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції (третьою особою 2 на стороні позивача).

Матеріали виконавчого провадження, в тому числі за виконавчим листом № 2-896 від 08.07.2002 р. боржник -НВК «Прогрес», стягувач -ОСОБА_5, було знищено за розпорядженням № 2 від 10.01.2011 р. начальника Відділу ДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції, що підтверджується зазначеним розпорядженням, актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 15.02.2011 р. та описом справ, які знищено (а. с. 93 -95).

Доводи відповідача про повну сплату ним коштів у виконавчу службу Ніжинського міськрайонного управління юстиції з посиланням на встановлення даного факту рішенням Ніжинського міського суду Чернігівської області від 31.10.2003 р. по справі №2-3337 за скаргою НВК «Прогрес», заявою Ніжинського міжрайонного прокурора про визнання незаконними дій державного виконавця ДВС Ніжинського міського управління юстиції щодо арешту грошових коштів відповідача та ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 02.04.2004 р. по справі № 22а-756 2004 залишеними без змін ухвалою Верховного суду України від 02.06.2006 р. спростовуються матеріалами справи.

Так, в рішенні Ніжинського міського суду Чернігівської області від 31.10.2003 р. по справі №2-3337 зазначено: як видно з акту звірки від 23.10.2002 р. НВК «Прогрес»повністю перерахував кошти у виконавчу службу Ніжинського міського управління юстиції, які він заборгував по сплаті державного мита, виконавчого збору, заробітної плати робітникам підприємства. Цей же факт сплати відповідачем боргу по заробітній платі і миту станом на 23.10.2002 р. підтверджено ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 02.04.2004 р. Отже, в вищезазначених судових рішеннях вказується про сплату відповідачем боргу по заробітній платі станом на 23.10.2002 р., що підтверджується актом звірки від 23.10.2002 р. Акт звірки від 23.10.2002 р. для з'ясування включення в цей акт 205 грн. 52 коп. по виконавчому листу №2-896 від 08.07.2002 р. (на користь ОСОБА_5.) сторонами на вимогу суду не надано. При цьому відповідач послався на сплату присудженої до стягнення на користь ОСОБА_5 заборгованості платіжним дорученням № 1627 від 30.10.2002 р., тобто на сплату після підписання акту звірки від 23.10.2002 р. про відсутність заборгованості. Таким чином, відповідач визнає наявність станом на 30.10.2002 р. факту заборгованості перед ОСОБА_5 за виконавчим листом № 2-896 від 08.07.2002 р. Вищезазначеним спростовується факт включення в акт від 23.10.2002 р. присудженої до стягнення на користь ОСОБА_5 суми 205 грн. 52 коп. за рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено в процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Відповідно до частини 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Не мають преюдиціального значення оціночні судження, зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою. Аналогічної думки дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 12.04.2012 р. по справі № 5028/2/126/2011. Отже, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.10.2003 р. та ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 02.04.2004 р. не можуть бути застосовані як такі, що мають преюдиційне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини. Отже, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Враховуючи проведення оплат відповідачем без чіткого визначення підстав платежу (виконавчих листів), відсутність в платіжному дорученні № 1627 від 30.10.2002 р. визначення про оплату за виконавчим листом на користь ОСОБА_5, посилання відповідача про перерахування 30.10.2002 р. сум за виконавчими листами, чим відповідач підтверджує наявність боргу після підписання акту звірки про повну сплату станом на 23.10.2002 р., факт знищення в 2011 р. матеріалів виконавчих проваджень завершених у 2007 р., чим підтверджується знаходження виконавчого листа ОСОБА_5 на виконанні у ДВС до 2007 р., при цьому, не оскарження відповідачем дій, бездіяльності ДВС щодо безпідставності знаходження виконавчого листа до 2007 р. на виконанні, суд доходить до висновку про недоведеність відповідачем відсутності його вини в несвоєчасній сплаті зазначеної суми, присудженої до стягнення на користь ОСОБА_5 рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.07.2002 р. по справі № 2-896/2002 р.

Обов'язок виконання судового рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості по заробітній платі, а обов'язок органу державної виконавчої служби з примусового виконання вказаного рішення був похідним та виник внаслідок фактичного ухилення відповідача від виконання своїх конституційних обов'язків з виплати винагороди за працю. У разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків по виплаті ОСОБА_5 компенсаційних сум та добровільного своєчасного виконання рішення суду, порушення прав ОСОБА_5 виключалось. За рішенням Європейського суду держава Україна сплатила ОСОБА_5 1395 євро в якості компенсації та 205 грн. 52 коп., присуджених до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_5

За таких обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати в частині стягнення судового збору покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 8, 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Стягнути з Державного підприємства Науково -виробничий комплекс ?Прогрес?, м. Ніжин, вул. Носівський шлях,29 ( код 14307297, з будь -якого поточного рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного бюджету України (р. 31116115700028, код банку 820172, код ЄДРПОУ 37567646, банк отримувача Державна казначейська служба України, м Київ, отримувач Держана казначейська служба України) 14819,52 грн. збитків.

2. Стягнути з Державного підприємства Науково -виробничий комплекс ?Прогрес?, м. Ніжин, вул. Носівський шлях,29 ( код 14307297, з будь -якого поточного рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход державного бюджету (р. 31217206783002, отримувач УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, банк отримувача ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу : ?судовий збір, код 03500068, пункт 2?) 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.07.2012 р.

Суддя Н.О. Скорик