Постанова № 25146478, 16.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р. Справа № 5019/556/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 06.06.12 р.

у справі № 5019/556/12 (суддя Павленко Є.В. )

за позовом Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ПРЕСТИЖ БУД"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячна домівка"

про визнання правочину недійсним

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.06.2012 року у справі №5019/556/12 припинено провадження у справі за позовом Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Престиж Буд", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячна домівка" про визнання правочину недійсним на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу на розгляд місцевого господарського суду по суті.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що укладаючи правочин у формі акту приймання-передачі від 01.12.2010 року, відповідачами в порушення його прав зазначено, що весь житловий комплекс передається з балансу ТОВ "Альянс Престиж Буд" на баланс ОСББ "Сонячна домівка" в кількості 60 квартир.

Відповідач 2 - ОСББ "Сонячна домівка" у відзиві на апеляційну скаргу вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

Відповідач 1 - ТОВ "Альянс Престиж Буд" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваного апеляційним судом відзиву не надав.

16.07.2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Клопотання позивача апеляційним судом відхилене як необгрунтоване, оскільки ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника позивача, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 02.07.2012 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2012 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №5019/556/11 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №5019/556/11 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ППФ "Інтерекопласт" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Альянс Престиж Буд", ОСББ "Сонячна домівка" про визнання недійсним правочину, з моменту його вчинення, щодо приймання-передачі житлового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Струтинської, 2б, з балансу на баланс, який оформлений актом приймання-передачі від 01.12.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що з 2009 року він є власником 39 квартир, розташованих у вищезазначеному будинку, що фактично складає 61,80 відсотків всієї житлової площі. 01 грудня 2010 року між відповідачами був підписаний акт приймання-передачі вказаного житлового комплексу, за яким весь комплекс було передано на баланс ОСББ, що на його думку, порушує його право власності на вказані квартири.

В той же час, місцевий господарський суд припиняючи провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, зазначив в оскаржуваній ухвалі, що оспорюваний акт приймання-передачі не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України та не є актом в розумінні ст.12 ГПК України, а відтак, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Натомість з такими доводами, та власне висновками місцевого господарського суду, колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.

Аналогічні приписи містяться і в ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Таким чином, правочини мають вольовий характер, який виявляється в бажанні осіб встановити права і прийняти обов'язки з метою досягнення правового результату.

Колегія суддів звертає увагу на те, що уклавши правочин у формі акту приймання-передачі від 01.12.2010 року, відповідач-1 припинив свої права та обов'язки балансоутримувача, а відповідач-2 набув відповідні права та обов'язки балансоутримувача та управителя майном (т.1, а.с.8-9).

З викладеного слідує, що правочин оформлено шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсним правочину щодо приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс, вчиненого між відповідачами та оформленого актом приймання-передачі від 01.12.2010 року, що на думку апеляційного суду відповідає способам захисту цивільних прав і інтересів, визначених ст.16 ЦК України.

Що стосується твердження місцевого господарського суду про те, що акт прийому-передачі не має характеру акта в розумінні ст.12 ГПК України, колегія суддів зазначає, що позов заявлено не про визнання недійсним акту приймання-передачі, а про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі від 01.12.2010 року.

Викладене в сукупності свідчить про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та вважає за необхідне її задоволити; ухвалу господарського суду Рівненської області, як таку, що прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права - скасувати, а справа №5019/556/122, у відповідності до вимог ч.7 ст.106 ГПК України, підлягає направленню до місцевого господарського суду для вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" задоволити.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 06.06.2012 року скасувати.

2. Справу №5019/556/12 направити до господарського суду Рівненської області для розгляду по суті.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.