Постанова № 25146448, 12.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.07.2012 р. справа №4/5014/225/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Радіонової О.О.при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:не з»явивсявід відповідача:Черепахіна М.А. -за дов. б/н від 01.11.11 р.від третьої особи-1:не з»явивсявід третьої особи-2:Ольховський В.М. -за дов. № 757 від 28.05.12 р.від третьої особи-3:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київна рішення господарського суду Луганської областівід23.04.2012 рокуу справі№ 4/5014/225/2012 (суддя Старкова Г.М.)за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", м. Луганськза участю третіх осіб, які не не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1.Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ, 2. Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків, 3. Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськпростягнення 34926 грн. 51 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт", м. Луганськ про стягнення 34926 грн. 51 коп.

Відповідно до протоколу чергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт" від 11.08.11 р., п. 2 Статуту ТОВ "Луганський завод "Полімер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт".

Господарський суд Луганської області ухвалою від 09.02.12 р. визначив вірне найменування відповідача, у зв'язку з чим відповідачем по справі є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", м. Луганськ.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.02.12 року до участі у справі на стороні позивача було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ, Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", м. Харків та Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.04.12 р. у задоволенні позовних вимог Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ було відмовлено.

Позивач, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 23.04.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду апеляційної інстанції клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату через слухання іншої справи у господарському суді м. Києва. Судова колегія розглянула надане клопотання та відмовила у його задоволенні, оскільки участь у справі приймають юридичні особи, а не фізичні і підприємство позивача мало можливість направити до суду іншого представника. Крім того, участь представників сторін та третіх осіб ухвалою суду від 05.06.12 р. не була визначена обов»язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третіх осіб не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі та третім особам в установленому порядку.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Третя особа-1 до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причину неявки суд не повідомила, своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надала, явка сторін та третіх осіб ухвалою суду від 05.06.12 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третіх осіб не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі та третім особам в установленому порядку.

Третя особа-2 надала відзив на апеляційну скаргу, яким просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Третя особа-3 надала відзив на апеляційну скаргу, яким підтримала вимоги апеляційної скарги позивача. Також надала клопотання про розгляд справи без участі її представника, яке судовою колегією розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи-2 підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги позивача.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 4/5014/225/2012 та наданих представниками відповідача та третьої особи-2 пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.10 року між ДП "Укрзалізничпостач" (Замовник) та ТОВ "ТД "Мегапласт" (Постачальник) було укладено договір поставки № ЦХП-06-00510-01, згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію - сепаратор роликових підшипників із склонаповнених поліамідів.

За твердженням позивача, сторони виконали договір у повному обсязі, у відповідності зі Специфікацією № 1 до договору, на залізниці України було поставлено 52782 одиниць продукції на загальну суму у розмірі 1319338 грн. 87 коп.

Пунктами 2.1 та 2.2. договору сторони передбачили, що якість продукції, яка поставляється Постачальником, повинна відповідати ТУ У 29.1-32900322-006:2009. Підтвердженням якості з боку Постачальника є наступні документи: сертифікат відповідності UА1.039.0000539-10, паспорт якості та технічний паспорт, декларація про відповідність.

Згідно п. 2.3 договору, гарантійний термін експлуатації на продукцію складає 3 роки з моменту введення в експлуатацію, але не більше 600 тис. км. пробігу.

Статутом ДП "Укрзалізничпостач" передбачено, що позивач виконує функції із забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами всі підприємства та організації галузі на підставі відповідних прямих договорів поставки.

Тобто, в даному випадку кінцевими одержувачами даної продукції були залізниці України.

Як зазначає позивач у своєму позові, в рамках централізованих договорів поставки укладених з кінцевими одержувачами, на адресу позивача надійшли претензії від Південної залізниці, Південно-Західної залізниці та Придніпровської залізниці з приводу поставки нібито неякісної продукції, оскільки зазначені залізниці для виконання ремонту вантажних вагонів отримали саме від позивача поліамідні сепаратори роликових підшипників виробництва ТОВ "ТД "Мегапласт", які в подальшому нібито виявилися неякісними та не витримали термін експлуатації, передбачений договорами. Залізниці, що отримали від позивача продукцію, зафіксували непоодинокі випадки зламу сепараторів, у зв'язку з чим вагони, в яких були застосовані дані сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів, були відчеплені в ході експлуатації та направлені на повторний ремонт.

За ствердженням позивача, він за всіма випадками звертався до відповідача з претензіями від 19.07.11 р. № ЦХП-18/1135, від 12.08.11 р. № ЦХП-18/1272 та від 13.09.11 р. № ЦХП-18/1561, однак відповідач залишив їх без відповіді та виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", м. Луганськ штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 165 грн. 00 коп. та збитків, пов»язаних із постачанням неякісної продукції у розмірі 34761 грн. 51 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як вбачається, 16.04.10 року між ДП "Укрзалізничпостач" (Замовник) та ТОВ "ТД "Мегапласт" (Постачальник) було укладено договір поставки № ЦХП-06-00510-01, згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію - сепаратор роликових підшипників із склонаповнених поліамідів.

У відповідності до п.п. 2.1 та 2.2. договору, якість продукції, яка поставляється Постачальником, повинна відповідати ТУ У 29.1-32900322-006:2009.

Згідно п. 2.7. договору, при виявленні невідповідності якості та комплектності продукції, виклик представника постачальника для участі в прийманні по кількості, якості та складання двостороннього акту обов'язковий.

Пунктом 2.8. договору передбачено, якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти або неякісність продукції, постачальник за свій рахунок зобов'язується усунути недоліки або замінити невідповідну дефектну продукцію на якісну в 20-ти денний термін з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника.

Згідно п. 7.2. договору, приймання продукції по кількості і якості проводиться замовником відповідно до Інструкцій № П6 від 15.06.1965 р. "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" та № П-7 від 25.04.1966 р. "Про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (далі -Інструкція П-6, Інструкція П-7).

Пунктом 16 Інструкції № П-7 передбачено, що при виявленні невідповідності якості продукції договору одержувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, у якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер дефектів, які виявлені при її прийманні. Покупець також зобов'язаний визвати до участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника відправника, якщо це передбачено в договорі.

Згідно абзацу 3 Інструкції № П-7, у договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника відправника для участі в прийманні продукції по якості та комплектності та складання акта є обов'язковою, що і погоджено сторонами в даному випадку у п. 2.7 договору поставки № ЦХП-06-00510-01 від 16.04.10 р.

Позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів складання та існування двостороннього акту приймання продукції за якістю та не надав належних доказів виклику представника постачальника для складання актів про недоліки поставленої продукції.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, зокрема, причинно-наслідковий зв»язок між нібито неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки та спричиненими позивачу збитками, пов»язаними нібито із постачанням неякісної продукції, саме у розмірі 34761 грн. 51 коп. Крім того, питання щодо визначення якості продукції вирішуються судовою експертизою, однак матеріали справи не містять відповідного клопотання позивача з цього приводу, факт поставки відповідачем неякісної продукції не доведений належними засобами доказування, зокрема актами виявлення або скритих дефектів або приймання неякісної продукції за нормами Інструкції П-7, тобто позивач всупереч вимог ст. 33, 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 34761 грн. 51 коп.

Також при зверненні до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача на його користь штраф за поставку неякісної продукції у розмірі 165 грн. 00 коп. за договором поставки №ЦХП-06-00510-01 від 16.04.10 р.

Згідно п. 10.4 договору, у разі поставки продукції, що не відповідає по якості вимогам договору, Постачальник зобов'язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості, а також сплатити Замовнику штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено позивачу у задоволені позову в частині стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 165 грн. 00 коп., оскільки надані позивачем акти-рекламації, складені позивачем в односторонньому порядку без виклику повноважного представника відповідача, не відповідають вимогам укладеного сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, договору та чинного законодавства України і не підтверджують факт поставки відповідачем неякісної продукції. Надані позивачем телеграми також не є належним доказом виклику відповідача для складання актів про недоліки поставленої продукції, оскільки не містять в собі реквізити, які повинні бути вказані в обов'язковому порядку, відповідно до вимог Інструкції П-7, зокрема, де саме та коли буде складатися акт-рекламація.

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", м. Луганськ штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 165 грн. 00 коп. та збитків, пов»язаних із постачанням неякісної продукції у розмірі 34761 грн. 51 коп. в зв»язку з недоведеністю позову.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2012 р. у справі № 4/5014/225/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Керуючись статями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2012 р. у справі № 4/5014/225/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2012 р. у справі № 4/5014/225/2012 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.О. Радіонова

Надр. 8 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4,5,6 -третім особам;

7 -ДАГС;

8-ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.