Рішення № 25146443, 11.07.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 5027/307/2012.

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення неустойки за користування цим майном за час прострочення - 112 230,00 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_6, довіреність від 24.09.2011,

від відповідача -ОСОБА_7, довіреність від 18.06.2012.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Хотин Чернівецької області, звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Атаки Хотинського району Чернівецької області, про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення неустойки за користування цим майном за час прострочення -в сумі 112 230,00 грн.

Позов обґрунтовується тим, що умови укладеної сторонами та затвердженої господарським судом Чернівецької області мирової угоди від 25.10.2011 щодо передачі позивачеві належних йому нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 м. Хотина, відповідачем не виконуються. Тому, відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, крім повернення приміщень, позивач просить також стягнути з відповідача неустойку за користування приміщеннями за час прострочення з 15.11.2011 по 15.05.2012 у розмірі подвійної орендної плати на загальну суму 112 230,00 грн.

Відповідач позов відхиляє з викладених у наданому відзиві підстав, у тому числі у зв'язку з тим, що приміщення він фактично звільнив ще в жовтні 2009 року, ними він не користується, а позивач як на той час, так і на сьогоднішній день знаходиться за межами України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.11.2008 на виконання умов укладеного сторонами між собою договору оренди № 1 за актом прийому передачі від того ж числа ФОП ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_2 нежитлове приміщення (овочесховище), площею 135 м2, розташоване по АДРЕСА_1 м. Хотина, в оренду строком до 08.11.2009.

У вересні 2011 року позивач звернувся в Господарський суд Чернівецької області із позовною заявою до відповідача про витребування зазначених приміщень із незаконного володіння та сплату компенсації за користування ними та штрафних санкцій на загальну суму 144419,77 грн.

Ухвалою від 25.10.2011 Господарським судом Чернівецької області затверджено укладену сторонами мирову угоду від того ж числа, відповідно до пункту 3 якої ФОП ОСОБА_2 зобов'язалася до 15.11.2011 передати ФОП ОСОБА_1 або його представнику названі вище приміщення за двостороннім актом прийому-передачі.

Однак на день прийняття рішення у даній справі відповідач згаданий вище свій обов'язок щодо передачі позивачеві приміщень не виконав.

Частиною другою ст. 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно додатку № 1 від 07.11.2008 до договору оренди розмір орендної плати розраховується за формулою та складає 9352,50 грн. за місяць. Таким чином, розмір неустойки за період з 15.11.2011 до 15.05.2012 становить 112 230 грн.

Усі викладені у відзиві заперечення відповідача на позов, в тому числі про звільнення спірних приміщень ще у жовтні 2009 року, відсутності позивача в межах України, невизначеність в законі особи, яка повинна складати акт прийому-передачі приміщень, користування відповідачем іншими приміщеннями тощо є голослівними та безпідставними.

Зокрема, відповідач взагалі не надав ніяких доказів про те, що після затвердження мирової угоди він намагався передати позивачеві або його представнику приміщення і факт їх передачі не відбувся з незалежних від ФОП ОСОБА_2 причин.

В пункті 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»вказано, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

В контексті викладеного, приймаючи до уваги, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011 про затвердження мирової угоди у справі №14/5027/973/2011, як зазначено і в ухвалі цього ж суду від 15.05.2012 за результатами розгляду скарги ОСОБА_5 на дії Відділу ДВС Хотинського районного управління юстиції, не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що позивач не позбавлений права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Проте, як встановлено судом, позивач звернувся з аналогічною вимогою про витребування спірно нерухомого майна з незаконного володіння відповідача, яка вже було предметом спору у справі № 14/5027/973/2011, що закінчилася затвердженням мирової угоди та припиненням провадження у справі ухвалою від 25.10.2011.

В пункті 2 позовної заяви позивач просив суд повернути належне йому приміщення, хоча, загальновідомо, що за результатами розгляду спорів в своїх рішеннях господарський суд ніколи, нічого та нікому (за виключенням письмових і речових доказів згідно ст. 40 ГПК України) не повертає, а лише може зобов'язати відповідача повернути позивачеві протягом конкретного строку з дня набрання рішення у справі законної сили певне рухоме або нерухоме майно. Таким чином, суд зазначає, що, вимагаючи повернення приміщень, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення неустойки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення в сумі 112 230,00 грн.;

- в доход державного бюджету судовий збір у сумі 2244,60 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівцях, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074, пункт 2.1.

3.В решті позову відмовити за безпідставністю.

Суддя А. Д. Паскарь