Рішення № 25146037, 06.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2012 р.Справа № 5017/1197/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Кришиневській Л.Е.

за участю представників:

від прокуратури -Лянна О.А.,

від позивачів:

1) Міністерства фінансів України -не з'явився,

2) ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ" - Борисов О.С.,

від відповідача -не з'явився,

від третьої особи -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України в особі Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" до Приватного підприємства „Інвест-Прогрес", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „ФФС", про стягнення 133 967 088,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України в особі Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Інвест-Прогрес" про стягнення заборгованості за генеральним договором про здійснення кредитування № 005/10 від 26.02.2010 р. в розмірі 133 967 088,69 грн., посилаючись на наступне.

Перевіркою, проведеною прокуратурою Шевченківського району м. Києва, встановлено, що 26.02.2010 р. між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Київ", Товариством з обмеженою відповідальністю „ФФС" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промстрой-Прогрес" укладено генеральний договір № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд.1.

Відповідно до п. 1.1. розділу „Основні положення" кредитного договору надання кредиту здійснюється окремими частинами в межах загального ліміту кредитування з терміном погашення не пізніше 30.08.2012 р.

При цьому згідно п. 1.1.1. розділу „Основні положення" кредитного договору, видача траншів невідновлювальної кредитної лінії здійснюється відповідно до графіку фінансування будівельно-монтажних робіт житлового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ „ФФС". Також прокурор вказує, що відповідно до додатку 1 до кредитного договору „Графік фінансування будівельно-монтажних робіт житлового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1" надання траншів невідновлювальної кредитної лінії здійснюється у розмірі та у строки:

- до 01.03.2010 р. -80 000 000,00 грн.;

- до 05.03.2010 р. -10 000 000,00 грн.

Згідно п. 2.2. ст. 2 кредитного договору надання кредиту відповідному позичальнику здійснюється банком на підставі додаткової угоди до кредитного договору шляхом списання відповідної суми коштів з відповідного позичкового рахунку на користь відповідного одержувача чи шляхом перерахування кредиту на відповідний поточний рахунок такого позичальника.

Відтак, за ствердженнями прокурора, відповідно до умов кредитного договору, додаткових угод і додатків до нього банк перерахував на рахунки ТОВ „ФФС" кредитні кошти у розмірі 90 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 742364 від 26.02.2010 р. та № 745286 від 02.03.2010 р.

Згідно п. 1 розділу „Основні положення" кредитного договору розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами встановлено на рівні 25% річних.

Пунктами 2.7, 3.3.4, 3.3.6 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит сумами та в терміни, передбачені договором, а також щомісячно сплачувати проценти у встановленому розмірі.

Однак, як зазначає прокурор, станом на 10.01.2012 р. позичальник умови кредитного договору не виконав, кредит не повернув, внаслідок чого прострочена заборгованість за кредитом становить 36 000 000,00 грн., поточна заборгованість за кредитом становить 54 000 000,00 грн. Так, з огляду на положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України прокурор зазначає, що до стягнення підлягає вся сума кредиту, яка становить 90 000 000,00 грн.

До того ж прокурор вказує, що згідно п. 2.7 кредитного договору сплата процентів здійснюється відповідним позичальником у валюті кредиту щомісячно до 5 числа кожного місяця, починаючи з наступного від місяця надання кредиту, а також одночасно з погашенням останнього платежу (траншу) за кредитом, за відповідною додатковою угодою до кредитного договору, або у день дострокового повернення кредиту у випадках, передбачених кредитним договором

Також прокурор посилається на положення ст.ст. 536,1048 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а кредитор має право на їх отримання.

Проте, як стверджує прокурор, станом на 10.01.2012 р. (включно) позичальник проценти не сплатив, умови кредитного договору не виконав, тому за період з 26.02.2010 р. прострочена заборгованість по процентам становить 38 179 413,99 грн., при цьому поточна заборгованість по відсоткам за кредитом перед ПАТ „АКБ „Київ" станом на 10.01.2012 р. (включно) становить 625 000,00 грн.

Крім того прокурор зазначає, що згідно п. 4.2. кредитного договору при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування позичальник зобов'язаний сплатити кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

У зв'язку з викладеним за період з 31.03.2011 р. по 10.01.2012 р. (включно) позичальнику нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту, яка становить 1 409 423,61 грн., також за період з 06.03.2011 р. по 10.01.2012 р. (включно) позичальнику нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, що становить 3 753 251,09 грн.

Таким чином, прокурор зазначає, що станом на 10.01.2012 р. позичальником зобов'язання по кредитному договору не виконані, кредит та проценти не погашені, тому загальна заборгованість перед ПАТ „АКБ „Київ" становить 133 967 088,69 грн.

Разом з тим прокурор вказує, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ „АКБ „Київ", ТОВ „ФФС", ТОВ „Промстрой-Прогрес" та Приватним підприємством „Інвест - Прогрес" 26 лютого 2010 р. укладено договір поруки № 005/10-П-2.

Так, згідно п. 1.1 договору поруки відповідач зобов'язується перед банком солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, а саме повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмір та у випадках, передбачених договором кредиту.

Згідно п. 3.1.1 договору поруки відповідач зобов'язаний протягом одного робочого дня від дати отримання листа кредитора про невиконання позичальником (ТОВ „ФФС"), забезпеченого порукою зобов'язання за кредитним договором, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів та суми можливих штрафних санкцій на рахунки, зазначені кредитором.

Як стверджує прокурор, на виконання п. 3.1.1 договору поруки банком 07.12.2011 р. на адресу ПП „Інвест-Прогрес" направлено лист про невиконання ТОВ „ФФС" зобов'язання, забезпеченого порукою, та з вимогою погасити протягом одного робочого дня від дати отримання існуючу заборгованість за кредитним договором.

Наразі п. 3.1.2 договору поруки передбачено, що відповідач зобов'язаний у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно чинного законодавства України може бути звернуто стягнення.

З огляду на вищезазначене, прокурор просить стягнути вищевказану заборгованість за генеральним договором про здійснення кредитування № 005/10 від 26.02.2010 р. в розмірі 133 967 088,69 грн. саме з поручителя - ПП „Інвест-Прогрес".

При цьому прокурором було відмічено, що підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави є ті обставини, що ПАТ „АКБ „Київ" капіталізовано шляхом придбання 99,94% акцій державою в особі Міністерства фінансів України, тому позов пред'явлено в інтересах Міністерства та зазначеного банку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2012 р. позовну заяву Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5017/1197/2012, справу призначено до розгляд в засіданні суду, при цьому залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю „ФФС", яке є позичальником.

На підставі розпорядження голови суду від 31.05.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Петрова В.С. на лікарняному з 31.05.2012 р., вказану справу № 5017/1197/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Малярчук І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2012 року справу № 5017/1197/2012 прийнято до провадження суддею Малярчук І.А. та призначено до розгляду в засіданні суду.

Розпорядженням голови суду від 11.06.2012 р. вказану справу № 5017/1197/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С. у зв'язку з його поверненням з лікарняного.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2012 р. справу № 5017/1197/2012 прийнято до провадження судді Петрова В.С. та призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник позивача - Міністерства фінансів України у судове засідання не з'явився, проте 21.05.2012 р. до господарського суду від вказаного Міністерства надійшли письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких Міністерство повністю підтримує позовні вимоги прокурора та просить їх задовольнити.

Представник позивача - ПАТ „АКБ „Банк" у судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 46-47 т.1).

Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, також представник третьої особи у судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце розгляду справи третя особа повідомлялась судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 48-49 т. 1).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

26 лютого 2010 р. між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Київ" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю „ФФС" (позичальник № 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промстрой - Прогрес" (позичальник № 2) укладено генеральний договір № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд.1 (а.с. 14-24 т. 1).

Відповідно до п. 1 розділу „Основні положення" генерального договору кредитор зобов'язується надавати позичальникам грошові кошти у гривнях у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в межах загального ліміту, що дорівнює 90 000 000 грн., для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 1. На умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, позичальники зобов'язуються повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, щомісячно сплачувати проценти у розмірі 25% річних в гривнях, а також сплатити комісію по кредитній операції у розмірі 50 000 грн. протягом п'яти календарних днів від дати отримання першого траншу за кредитом. Загальний ліміт кредитування розподіляється між позичальниками відповідно до потреб кожного з них шляхом укладення відповідних додаткових угод.

В п. 1.1 розділу „Основні положення" вказаного договору зазначено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) в межах загального ліміту кредитування з терміном погашення не пізніше 30 серпня 2012 року, з наступним порядком та умовами надання траншів кредиту:

- видачу траншів невідновлювальної кредитної лінії здійснити відповідно до графіку фінансування будівельно-монтажних робіт житлового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 1 що міститься у додатку 1 до цього генерального договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ „ФФС", відкритий у ПАТ АКБ „Київ". Використання кредитних коштів можливо на авансування робіт відповідно до договору генерального підряду, а також придбання матеріалів/устаткування, необхідних для здійснення будівництва. Видача та погашення зазначених траншів здійснюється на підставі оформлених додаткових угод до цього договору (п. 1.1.1 договору);

- для отримання траншу позичальник № 1 або позичальник № 2 надає відповідний запит на видачу траншу, в якому зазначає цільове призначення відповідного траншу, та у разі вимоги кредитора, додає до запиту відповідні договори придбання матеріалів, надання послуг, акти виконаних робіт та інші документи (п. 1.1.2 договору).

При цьому відповідно до додатку 1 до кредитного договору „Графік фінансування будівельно-монтажних робіт житлового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1" надання траншів невідновлювальної кредитної лінії здійснюється у наступному розмірі та у строки:

- до 01.03.2010 р. -80 000 000,00 грн.;

- до 05.03.2010 р. -10 000 000,00 грн.

Згідно п. 1.2 розділу „Основні положення" генерального договору № 005/10 погашення траншів кредиту буде здійснюватися на умовах, зазначених у додаткових угодах та у цьому договорі з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту не пізніше 30 серпня 2012 року на умовах, визначених цим договором.

В п. 2.3 ст. 2 вказаного договору зазначено, що кредит вважається наданим відповідному позичальнику в моменту списання відповідної суми коштів з відповідного позичкового рахунку на користь відповідного одержувача чи перерахування кредиту на відповідний поточний рахунок такого позичальника.

Кредит вважається повернутим в момент зарахування на позичковий рахунок кредитора грошових коштів в сумі заборгованості за договором (п. 2.4 ген.договору).

Погашення кредиту/траншів здійснюється в строки/терміни, визначені цим договором та додатковими угодами до нього, але у будь-якому разі повне погашення кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту кредитування (п. 2.5 ген.договору).

В п. 2.6 вказаного договору визначено, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється кредитором за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-2131/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

За умовами п. 2.7, п. 2.8 генерального договору № 005/10 сплата процентів здійснюється відповідним позичальником у валюті кредиту щомісяця не пізніше 5-го числа кожного місяця, починаючи з наступного від місяця надання кредиту, а також одночасно з погашенням останнього платежу за кредитом, за відповідною додатковою угодою до цього договору, або у день дострокового повернення кредиту у випадках, передбачених цим договором. У разі прострочення повернення кредиту понад 90 днів, сплата процентів до моменту його повернення, починаючи з місяця, в якому прострочення перевищило 90 днів, здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день відповідного місяця.

Згідно п. 7.3. генерального договору він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

26.02.2010 р. між ПАТ „АКБ „Київ" (кредитор), ТОВ „ФСС" (позичальник-1), ТОВ „Промстрой-Прогрес" (позичальник-2) було укладено додаткову угоду №1, за умовами якої кредитор відповідно до п.п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2. генерального договору №005/10 від 26.02.2010 р. зобов'язується надати позичальнику-1 грошові кошти у гривнях у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цією додатковою угодою. Надання траншу кредиту здійснюватиметься в наступному порядку: 26.02.2010р. в сумі 80 000 000 грн. (п.1.1 додаткової угоди).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 26.02.2010 р. погашення траншу кредиту має здійснюватись в наступному порядку: 30.03.2011 р. -1 000 000 грн., 30.04.2011 р. -1 000 000 грн., 30.05.2011 р. -1 000 000 грн., 30.06.2011р. -2 000 000 грн., 30.07.2011р. -2 000 000 грн., 30.08.2011р. -2 000 000 грн., 30.09.2011 р. -6 750 000 грн., 30.10.2011р. -6 750 000 грн., 30.11.2011 р. - 6 750 000 грн., 30.12.2011р. - 6 750 000 грн., 30.01.2012 р. - 6 750 000 грн., 30.02.2012 р. - 6 750 000 грн., 30.03.2012 р. - 6 750 000 грн., 30.04.2012 р. - 6 750 000 грн., 30.05.2012 р. - 6 750 000 грн., 30.06.2012 р. - 6 750 000 грн., 30.07.2012 р. -3 500 000 грн.; та з кінцевим терміном повернення не пізніше 30.07.2012 р. (включно) на умовах, визначених цією додатковою угодою та генеральним договором.

За умовами додаткової угоди № 1 від 26.02.2010 р. вона діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

02.03.2010 р. між ПАТ „АКБ „Київ" (кредитор), ТОВ „ФСС" (позичальник-1), ТОВ „Промстрой-Прогрес" (позичальник-2) було укладено додаткову угоду № 2, за умовами якої кредитор відповідно до п.п.1.1., 1.1.1., 1.1.2. генерального договору №005/10 від 26.02.2010 р. зобов'язується надати позичальнику-1 грошові кошти у гривнях у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цією додатковою угодою. Надання траншу кредиту здійснюватиметься 02.03.2010 р. в сумі 10 000 000 грн. (п. 1.1. додаткової угоди).

Відповідно до п.2 додаткової угоди №2 від 02.03.2010р. погашення траншу кредиту має здійснюватись в наступному порядку: 30.07.2012 р. -3 250 000 грн., 30.08.2012 р. -6 750 000 грн., та з кінцевим терміном повернення не пізніше 30.08.2012 р. (включно), на умовах, визначених цією додатковою угодою та генеральним договором.

За умовами додаткової угоди № 2 від 02.03.2010 р. вона діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 1054 глави 71 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із змісту п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує прокурор та підтверджується матеріалами справи, банк відповідно до умов генерального договору № 005/10 від 26.02.2010 року, додаткових угод і додатків до нього виконав свої зобов'язання, відкривши позичальнику позичковий рахунок № 26000003202001 та перерахувавши кредитні кошти в розмірі 90 000 000,00 грн. згідно меморіальних ордерів № 742364 від 26.02.2010 р. та № 745286 від 02.03.2010 р. (а.с. 33-34 т.1).

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, пунктами 2.7, 3.3.4, 3.3.6 генерального договору кредитування позичальник зобов'язався повернути кредит сумами та в терміни, передбачені договором, а також щомісячно сплачувати проценти у встановленому розмірі.

Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем і третьою особою, позичальник -ТОВ „ФФС" умови вказаного договору кредитування не виконав, а саме кредит не повернув, не сплатив відсотки за користування кредитними коштами. Внаслідок цього у позичальника -ТОВ „ФФС" виникла заборгованість за кредитом, зокрема прострочена заборгованість становить 36 000 000,00 грн., а поточна заборгованість - 54 000 000,00 грн.

Як визначено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому п. 2.15 генерального договору кредитування № 005/10 передбачено, що у випадку недотримання позичальником/позичальниками графіку погашення кредиту та/або процентів відповідно до договору та/або додаткових угод кредит вважається таким, термін погашення якого настав.

У зв'язку з порушенням ТОВ „ФФС" зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами позивач вважає, що у нього виникло право вимагати від позичальника достроково повернути отриманий кредит у повному обсязі. Так, за розрахунками позивача станом на 10.01.2012 р. прострочена заборгованість ТОВ „ФФС" за кредитом становить 36 000 000,00 грн., поточна заборгованість за кредитом - 54 000 000,00 грн. Відтак, з огляду на положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України суд погоджується з доводами прокурора про те, що у позивача виникло право вимоги щодо повернення всієї суми кредиту, яка становить 90 000 000,00 грн., а також право вимоги сплати процентів за користування грошовими кредитними коштами за весь термін фактичного користування. Так, за розрахунками позивача (а.с. 41-42 т. 1), станом на 10.01.2012 р. прострочена заборгованість по процентам за користування кредитними коштами за період з 26.02.2010 р. складає 38 179 413,99 грн., а поточна заборгованість по відсоткам за кредитом перед ПАТ „АКБ „Київ" станом на 10.01.2012 р. (включно) становить 625 000,00 грн.

Між тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання

В свою чергу відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом зазначеним кредитним договором передбачена відповідальність позичальника (боржника) у вигляді пені. Зокрема, відповідно до п. 4.2. генерального договору про здійснення кредитування № 005/10 від 26.02.2010 р. у разі прострочення відповідним позичальником повернення кредиту згідно п. 1.3., п. 1.4., п. 2.12.3., п. 2.15., п. 3.2.2., п. 3.2.5., п. 5.4. цього договору та відповідною додатковою угодою та/або сплати процентів та/або комісій, такий позичальник сплачує кредитору у валюті кредиту пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником не були своєчасно виконані зобов'язання за генеральним договором кредитування № 005/10, на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту та по нарахованим відсоткам. Так, за розрахунками позивача (а.с. 43-44 т. 1), за період з 31.03.2011 р. по 10.01.2012 р. (включно) нарахована позичальнику пеня за несвоєчасне повернення кредиту становить 1 409 423,61 грн., а нарахована позичальнику за період з 06.03.2011 р. по 10.01.2012 р. (включно) пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом становить 3 753 251,09 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості ТОВ „ФФС" перед банком по генеральному договору № 005/10 від 26.02.2010 року складає 133 967 088,69 грн. Так, неповернення позичальником отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором та несплата нарахованих процентів за користування кредитними коштами є порушенням умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Разом з тим слід зазначити, що заявлену прокурором до стягнення суму боргу відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі, як з'ясовано судом, рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.2012 р. у справі № 5-9/17-47-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2011 р., стягнуто з ТОВ „ФФС" (позичальник) на користь ПАТ „АКБ „Київ" 90 000 000 грн. заборгованості за кредитом, 30 866 913,99 грн. -заборгованості по відсоткам за користування кредитом станом на 05.09.2011 р., 256 611,11 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 31.03.2011 р. по 05.09.2011 р., 517 393,23 грн. пені за несвоєчасну сплату заборгованості по процентам за період з 06.03.2011 р. по 05.09.2011 р. Однак, доказів виконання вказаного рішення суду до суду не надано.

Між тим вищевказану суму заборгованості, яка виникла у третьої особи -позичальника перед банком, прокурор у даній справі просить стягнути з відповідача як з поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2010 р. між ПАТ „АКБ „Київ" (кредитор), ТОВ „ФСС" (позичальник-1), ТОВ „Промстрой-Прогрес" (позичальник-2), ПП „Інвест- Прогрес" (поручитель) було укладено договір поруки № 005/10-П-2 (а.с. 29-32 т.1), за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальниками у повному обсязі зобов'язань за генеральним договором про здійснення кредитування № 005/10 від 26.02.2010 р., а саме повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки №005/10-П-2 від 26.02.2010 р. зміст забезпеченого порукою зобов'язання складає: повернення кредиту в розмірі 90 000 000грн. за графіком погашення відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 30.08.2012 р., або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; сплата процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному договором кредиту, а також додатковими угодами про внесення змін до договору кредиту, згідно з яким буде змінюватись розмір процентної ставки, а також сплата комісій у розмірі, строки та в порядку, що визначені договором кредиту; сплата можливих штрафних санкцій, визначених договором кредиту; інші витрати щодо задоволення вимог кредитора за договором кредиту.

Положення п. 3.1.1., п. 3.1.2. договору поруки №005/10-П-2 від 26.02.2010 р. зобов'язують поручителя протягом одного робочого дня від дати отримання листа кредитора про невиконання позичальниками забезпеченого порукою зобов'язання за договором кредиту виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашених сум кредиту та процентів, суми можливих штрафних санкцій на рахунки, зазначені кредитором. У разі невиконання позичальником-1 та/або позичальником-2 та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

Відповідно до п. 6.1. договору поруки №005/10-П-2 від 26.02.2010 р. цей договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками сторін та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що банком 17.08.2011 р. було надіслано ПП „Інвест-Прогрес" вимогу № 15-01/1/3259 про сплату заборгованості ТОВ „ФСС" по генеральному договору №005/10 від 26.02.2010р. у розмірі 113 849 975,64 грн. (а.с. 35-36 т.1), про що свідчить копія фіскального чеку № 6880 від 17.08.2011 р.

07.12.2011 р. банк повторно направив на адресу ПП „Інвест-Прогрес" рекомендованим листом вимогу № 15-02/1/4475 від 06.12.2011 р. (а.с. 37-38 т.1), в якій позивач просив протягом одного робочого дня з моменту отримання цієї вимоги виконати свої зобов'язання за договором поруки та сплатити заборгованість ТОВ „ФСС", яка становила 124 304 413,99 грн. Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому приписами ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як встановлено, рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.2012 р. у справі № 5-9/17-47-2011 про стягнення заборгованості з ТОВ „ФФС" на користь ПАТ „АКБ „Київ", 10.05.2011р. ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ" направляло ТОВ „ФФС" вимогу № 15-02/1/1763 про повернення заборгованості за кредитним договором, яка була отримана ТОВ „ФФС" 16.05.2011 р. згідно відмітки на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте, вказана вимога була залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Пунктом 3.3.7 кредитного договору передбачено, що на вимогу кредитора у випадках передбачених цим договором (п.п. 2.12.3, 2.15, 3.2.2, 3.2.5, 5.4) та достроково, протягом 30 робочих днів від дня отримання вимоги кредитора повернути кредит, сплатити проценти та/або комісії, а також можливу неустойку (штраф, пеню).

Враховуючи наведені висновки суду щодо моменту, з якого розпочався строк виконання зобов'язань ТОВ "ФФС" за генеральним договором про здійснення кредитування № 005/10 від 26.02.2010 р., тобто з 17.05.2011 р., та виходячи зі змісту ст.ст. 554, 559 ЦК України, суд вважає, що порука, встановлена договором поруки № 005/10-П-2 від 26.02.2010 р. як вид забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, не є припиненою, оскільки позивач в межах встановленого законом строку пред'явив вимогу до поручителя. Аналогічну правову позицію наведено Верховним судом України в постанові від 21.05.2012 р. у справі за позовом ПАТ „Дочірній Банк Сбербанку Росії".

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача як з поручителя спірної суми заборгованості по генеральному договору кредитування № 005/10 від 26.02.2010 року, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „ФФС" своїх зобов'язань по вказаному договору, що було встановлено судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У зв'язку зі зверненням до суду з даним позовом прокурора в інтересах держави в особі Мінфіну та користь ПАТ „АКБ „Київ", суд зазначає наступне.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що „інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

В свою чергу відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про капіталізацію акціонерного комерційного банку „Київ" від 10.06.2009 р. № 566 встановлено, що держава бере участь у капіталізації акціонерного комерційного банку „Київ" шляхом придбання акцій додаткової емісії зазначеного банку в сумі 3565294000 гривень в обмін на облігації внутрішньої державної позики. Після придбання державою в особі Міністерства фінансів акцій додаткової емісії акціонерного комерційного банку „Київ" та належного оформлення корпоративних прав на придбані акції частка держави у статутному капіталі зазначеного банку становитиме 99,936931402 відсотка. Отже, державі Україна належить 99,94% акцій ПАТ „АКБ „Київ".

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України № 446/2011 від 08.04.2011 р. Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

В силу приписів п. 1 Положення про Мінфін до основних завдань Мінфіну України віднесено формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової і митної політики. При цьому, Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує у встановленому законодавством порядку участь держави в капіталізації банків, здійснює управління корпоративними правами цих банків та готує плани їх продажу ( пп. 45 п. 4 Положення про Мінфін).

Статтею 1 Закону України „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 31.10.2008р. № 639-VI (в редакції Закону України від 23.12.2010 р.) передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн. Відповідно до ст. 2 названого Закону держава в особі Міністерства фінансів України може брати участь у формуванні та/або збільшенні статутних капіталів банків шляхом придбання акцій первинної емісії (часток у статутному капіталі) банку чи акцій додаткової емісії (додаткових вкладів) банків в обмін на державні облігації України та/або придбання зазначених акцій за кошти Державного бюджету України. Управління корпоративними правами держави у статутних капіталах банків, що набуті відповідно до цього Закону, здійснюються Міністерством фінансів України.

Враховуючи вищенаведене та те, що несплата позичальником та відповідачем заборгованості за кредитним договором перед ПАТ „АКБ „Київ", що призводить до погіршення платоспроможності банку, 99,9% відсотків акцій якого належить саме державі, та завдає суттєву шкоду інтересам держави, суд вважає представництво інтересів позивачів прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що статтею 13 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено з 01.01.2012 р. розмір мінімальної заробітної плати - 1073 грн., відповідно за подану позовну заяву майнового характеру розмір судового збору становить -64 380,00 грн. (60 х 1073 грн.).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивачів, які у даному випадку звільнені від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України в особі Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" до Приватного підприємства „Інвест-Прогрес", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „ФФС", про стягнення 133 967 088,69 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Інвест-Прогрес" (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 9, корпус А; код ЄДРПОУ 34055471) на користь Міністерства фінансів України в особі Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; п/р 373970005980 в ПАТ „АКБ „Київ", МФО 322498, код ЄДРПОУ 14371869) заборгованість за генеральним договором № 005/10 від 26.02.2010 року в розмірі 133967088/сто тридцять три мільйона дев'ятсот шістдесят сім тисяч вісімдесят вісім/грн. 69 коп., у т.ч.: 54 000 000/п'ятдесят чотири мільйони/грн. 00 коп. поточної заборгованості за кредитом; 36 000 000/тридцять шість мільйонів/грн. 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом; 38 179 413/тридцять вісім мільйонів сто сімдесят дев'ять тисяч чотириста тринадцять/грн. 99 коп. простроченої заборгованості по відсоткам за кредитом, 625 000/шістсот двадцять п'ять тисяч/грн. 00 коп. поточної заборгованості по відсоткам за кредитом, 1 409 423/один мільйон чотириста дев'ять тисяч чотириста двадцять три/грн. 61 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 3 753 251/три мільйони сімсот п'ятдесят три тисячі двісті п'ятдесят одна/грн. 09 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

3. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Інвест-Прогрес" (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 9, корпус А; код ЄДРПОУ 34055471) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 64380/шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2012 р.

Суддя Петров В.С.